RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Каракол. Все, що варто дізнатися

Каракол. Все, що варто дізнатися

Автор: 12.07.2017 | природа, Киргизстан
Природа та історичний спадок з лишком покривають тимчасові труднощі у сферах інфраструктури і сервісу в Киргизстані, котрий уже щосили наближається в туристичному плані до Грузії та Вірменії! Розглянемо це на прикладі затишного містечка Каракол.

Вісімдесятитисячний Каракол, розташований у 12-ти кілометрах від грандіозного витвору природи, величного озера Іссик-Куль, – одне з найбільших міст Киргизстану. Його заснували російські купці і військові наприкінці 19-го століття, використовуючи і як гарнізон для контролю південно-східних рубежів, і як гарне місце для торгівлі: через регіон проходили важливі торговельні шляхи. Окрім них, район своїми ущелинами, хребтами і долинами приваблював і науковців, серед яких був знаменитий етнограф Микола Пржевальський. Під час однієї експедиції цими краями він захворів на тиф і помер у Караколі. Через кілька років після цього цар вирішив перейменувати місто, змінивши назву на Пржевальськ. І так пішло-поїхало: за останні сто років жителі були змушені п’ять разів звикати до перейменувань «Пржевальск-Каракол-Пржевальск» – кожна нова влада вирішувала по-своєму, тому старше покоління сьогодні з певністю не знає, як називається їхні місто. Офіційно – Каракол, з 1992 року. Перекладається це, до речі, як «чорна рука» – за назвою місцевої річечки.

У пам'ять про Пржевальського лишився краєзнавчий музей. І хоча особливо ексклюзивних експонатів про самого етнографа з важким характером Миколу Михалича тут небагато, все ж, щоб ознайомитися з найбільш відомими фактами його біографії, матеріалів вдосталь.

Сам Каракол – дуже приємне місце, особливо центральна частина: старовинні мощені вулиці, купецькі особняки, торгові майданчики, пахощі прянощів і традиційні східні базари, серед яких особливо вирізняються Зелений і Скотний ринок. Перший славиться своїм безмежним вибором овочів і фруктів, а другий можна одночасно вважати і місцем торгівлі, і виставкою: з різних кінців регіону сюди звозять велику рогату худобу, укладають угоди, по-справжньому торгуються. Якийсь час слід неодмінно приділити бодай одному з них, щоб зрозуміти, що ж таке східна торгівля.

Там же, в центральній частині Каракола, є два по-своєму дивовижних релігійних об’єкти. Дунганську мечеть було збудовано без єдиного цвяха китайцями-дунганами, котрі в 1860-ті роки тікали з рідної країни, побоюючись гонінь через ісламське віросповідання. Як кажуть історики, до Киргизстану їх дісталося понад триста тисяч, щоправда, з часом багато повернулося додому. Ті, хто лишився, були приємно здивовані гостинністю місцевого населення, тому, дізнавшись, що до їхньої будівлі ніхто не ставиться вороже, вони взялися за роботу. Проектом керував легендарний майстер Чжоу Си, спеціально запрошений із Китаю. Тільки три роки у нього пішло на те, щоб підготувати дерев’яні балки. Зате коли цю роботу закінчили, мечеть зібрали, ніби конструктор, за пару днів. Так вона і прикрашає Каракол з 1910 року, а китайці і дотепер грають важливу роль у житті міста.

Фото: farm6.staticflickr.com

Другий знаменитий релігійний об’єкт – Свято-Троїцька церква, теж, до слова, дерев’яна. За більш ніж сто років свого існування вона відчула на собі всі принади радянського ставлення до культових місць: побувала і будинком культури, і спортзалом, і музеєм. Після набуття країною незалежності, 1992 року , храм, а точніше те, що від нього лишилося – напівзгнила і розграбована споруда – нарешті повернувся віруючим. Їм знадобилося три роки на відновлення, та праця була не даремною – сьогодні Свято-Троїцька церква з її зовнішнім виглядом і атмосферою спонукає навіть невіруючих до думок про вічне.

Ще одна важлива каракольська пам’ятка, саме міська, – це афлянфу, страва дунганської кухні. Місцева рецептура славиться на весь Киргизстан, тому не скуштувати – гріх. Знавці рекомендують замовляти не в кафе, а саме на ринках і базарах – там роблять «для своїх». У склад входять локшина, котру прийнято їсти руками, підлива, часник, оцет і кукурудзяний крохмаль. Афлянфу слід їсти холодним, тому він відмінно пасує до літньої спеки. У придачу до нього подають величезний пиріжок, щоб людина напевно наїлася, а вже якщо замовити «м’ясну версію», півдня ще точно нічого їсти не зможеш, хіба увечері повториш те ж саме – і ситно, і смачно.

Фото: cafmi.kg

Після цього – саме час виїхати за межі міста, адже саме так природа створила такі пам’ятки, до яких людям за всієї поваги ніколи не підібратися, що б не будували. Куди їхати – запитання риторичне, очі розбігаються, вибір справді величезний: до послуг гостей сучасний гірськолижний курорт, траси для трекінгу, термальні джерела, грязелікарні, води Іссик-Куля, що збадьорюють, і десятки ущелин і гірських маршрутів, від яких перехоплює подих.

Давно завоювала славу одного з найкрасивіших куточків Киргизстану ущелина Алтин-Арашан зі своїми цілющими гарячими джерелами. Лікувальні води – високогірні і розташовані на висоті 2600 метрів над рівнем моря. Рідкісне поєднання радонових і сірководневих гарячих джерел, розташованих у безпосередній близькості одне від одного, додають унікальності цьому місцю. Так, наприклад, в радонових джерелах з температурою води до 50 градусів можна купатися цілий рік.

Фото: i.mycdn.me

Шлях від міста Каракол до курорту потребує від 5 до 6 годин автомобілем. Це крутий підйом по гірським серпантинам уздовж берега ріки Арашан, вузьким скелястим каньйоном. Безпосередньо від Каракола до курорту всього близько 35 км, але вражаюче красивих! Доповнює особливість цього місця і той факт, що більша чатисна ущелини Арашан, зокрема, гарячі джерела курорту «Алтин-Арашан», – це заповідна територія.

Саме околиці Каракола і приваблюють значну частину туристів, що відвідують Киргизстан. Незважаючи на те, що їхня кількість сягає кількох мільйонів, кожен все одно має змогу відпочити від міської суєти і побути на самоті. Тутешні умови чудово підходять як для релаксації, так і для лікувальних процедур, і любителям адреналіну напевно нудьгувати не доведеться, вони тут всюди – на землі, і в воді, і в небі.

Фото: www.planetofhotels.com

Чудово те, що природні красоти «працюють» цілий рік, тому тут немає поняття сезон. На зміну лижам і сноубордам приходять велосипеди і квадроцикли, а прохолоді Іссик-Куля – гарячі джерела і гейзери. І все це – на тлі вражаючих пейзажів, котрі нічим не поступаються альпійським, хіба що маркетинговою слабкою впізнаваністю. Будемо сподіватися, що цей тимчасовий недолік – просто стимул для розвитку турбізнесу, адже найголовніше – природа Киргизстану вічна, а значить, все буде добре і ще краще.  

Головне фото: photographyheat.com

Вам це буде цікаво:
Критичні температури: не дай собі засохнути
У тих куточках Землі, про які зараз піде мова, люди живуть за особливими правилами природи. Тут дощі не трапляються зненацька, а морози не приходять несподівано. Усе набагато серйозніше. І якщо одного разу вас занесе в один з них – будете вже підготовлені і, можливо, згадаєте OUTLOOK з вдячністю.
Птахам хочеться тепла. Де зимують птахи
У дитинстві я міг годинами дивитись на небо, розглядаючи вервечки птахів, які відлітали у вирій. Для дитини це було справжньою магією. І нехай сьогодні на моїй книжковій полиці майже не зосталось книжок про чародійство, подорожі крилатих до тепла, в надії перезимувати, не залишають мене байдужим.
Пуерто-Ріко: заплив зі світлячками
Коли Христофор Колумб вперше висадився на Пуерто-Ріко 19 листопада 1493 під час своєї другої подорожі до берегів Америки, на острові не було нікого, крім жменьки індіанців, які називали себе таіно. Тепер же туди злітаються туристи практично з усього світла, просто щоб побачити ... бухту Москито!
Монсеррат: у гості до янголів
Якщо зазирнути в записники мандрівників, котрі готуються вирушити до Іспанії, то після популярної Барселони другою позицією в списку неодмінно буде Монсеррат. Монастирська гора є обов’язковою для візиту і у місцевих мешканців, вони вважають за потрібне бодай раз на рік відвідати релігійне серце Каталонії.
В обіймах осені: куди вирушити в оксамитовий сезон?
Осінь обіцяє, що спека плавно зійде нанівець, і одразу ставить перед вибором: продовжити ловити млосні деньки в теплих країнах чи відчути прохолоду вечора і, не відволікаючись на задуху, насолоджуватись архітектурою міст?
Найробі: тепер я бачив усе
Унікальна природа, головний тектонічний розлам планети, фламінго, жирафи й гепарди на відстані витягнутої руки – про це і багато іншого в нашому новому матеріалі про столицю Кенії Найробі та її околиці.
Не забути парасольку і коктейль: найдивовижніші пляжі планети
Із настанням літа багато хто час від часу позирає на календар, чекаючи законної відпустки. А оскільки літній відпочинок найчастіше нерозривно пов’язаний з релаксацією біля води, аж ніяк не можна забувати про пляжі – такі жадані і водночас не схожі один на одного. Навіть якщо ви вже знаєте, куди поїхати і квитки куплені, наша добірка все одно не залишить нікого байдужим.
Зоо-Азія. Частина ІІ
У теплі розкішні дні зовсім не хочеться згадувати про кам’яні джунглі міст, а хочеться вчепитися за справжню зелену ліану і полетіти у природу. Полетіти саме туди, де гармонійно поєднані рослинний і тваринний світ, флора і фауна, а якщо більш конкретно – дерева, птахи, квіти, звірі, водойми та пагорби … У зоопарк!
Затримай дихання. Найнебезпечніші місця для дайвінгу
Після того, як легендарний француз Жак-Ів Кусто за своїми колегами винайшов і вдосконалив акваланг, підводне плавання міцно увійшло у список найбільш популярних,але, на жаль, небезпечних хобі. Outlook попереджує і розповідає про найбільш екстремальні для занурення місця.
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
День бабака по-швейцарськи: ми відповідаємо за тих, кого прикормили
Гостинність Швейцарії не знає меж: догодити туристові силкуються не тільки адміністратори готелів, умащені щедрими чайовими, але й дикі звірі. Либонь, тільки у Швейцарських Альпах можна зустріти бабаків, що стрибають на коліна мандрівникам. Кмітливий звірок от-от заговорить людським голосом: чіпкі очі-маслини іскряться розумом і лукавством…
Індонезія - рай коралових рифів
Вісімдесят відсотків від загальної території Республіки Індонезії складають водні ресурси. Вони володіють різноманіттям та магією морських глибин. Найперше, що зачаровує у водних володінняx Республіки Індонезія – це коралові рифи, які являються середовищем існування та пошуку їжі для безлічі морських жителів, місце нересту риб, появу на світ та зростання їх мальків.
Водоспади Ігуасу - Ніагара «відпочиває»!
П’ять тонн води щомиті зриваються в ущелину, ревучи, піднімаючи пар і розплескуючи бризки на всі боки. «Рідка стіна» водоспадів Ігуасу півмісяцем, у три кілометри, розкинулася на кордоні Аргентини, Бразилії та Парагваю...
Історія бренду: Телеканал Discovery
Сьогодні Outlook розповідає про черговий надихаючий приклад того, як мрія стає справою всього життя. Створення одного з найбільш успішних каналів за всю історію телебачення Discovery Channel, а слідом і величезної медіа-корпорації Discovery Communications – просто не може не мотивувати на власні великі справи.
Посольство Японії висадить понад тисячу сакур у 20 містах України
Цьогоріч виповнюється 25 років з часу встановлення дипломатичних відносин між Японією та Україною і вже активно проводяться заходи в рамках святкування «Року Японії в Україні». Оскільки сакура є символом Японії, Посольство розпочинає кампанію із висадження дерев сакури по всій території України, щоб якомога більше українців мали змогу насолодитися її красою.
Квіткові долини світу
Квіткові поля і долини вражають і приваблюють увагу найвибагливіших поціновувачів прекрасного. Різнокольорові розсипи духмяних рослин прикрашають простори майже в кожній країні. Ми пропонуємо кілька варіантів на будь-який смак.
Озера, що змінюють уявлення про силу природи
Коли згадуєш слово «озеро», в голові з’являється перший-ліпший образ тихої затишної водойми, яку з усіх боків обіймають порослі травою береги. OUTLOOK зробив добірку найбільш вражаючих озер, котрі змінять ваше уявлення про це творіння природи. Кожному з них є чим дивувати, хай то нетиповий колір води чи лячна здатність умертвляти живі організми.
Крилаті символи народів
У кожної держави є свої офіційні символи: прапор, герб і гімн. Але, крім традиційних «розпізнавальних знаків», є і народні – приміром, улюблений птах. Саме про них далі в OUTLOOK. Щоб «задокументувати» народну любов, 1960 року в Токіо на міжнародній конференції із захисту пернатих було введено поняття «національний птах».
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
ВІДЕО: Підкорити природу. Найвражаючі віадуки світу
Нерідко природа посилає людям випробування. Час від часу стихію доводиться приборкувати і підкорювати. Зі спорудженням мостів водні перепони перестали бути для людства проблемою. Та що ж робити, коли населений пункт розділений яром або ущелиною? Не скрізь же прокладеш заповітний місток з опорами. У таких випадках і зводять віадуки, деякі з них – справжні витвори мистецтва.
Закрити
Outlook facebook page