RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Каракол. Все, що варто дізнатися

Каракол. Все, що варто дізнатися

Автор: 05.12.2018 | природа, Киргизстан
Природа та історичний спадок з лишком покривають тимчасові труднощі у сферах інфраструктури і сервісу в Киргизстані, котрий уже щосили наближається в туристичному плані до Грузії та Вірменії! Розглянемо це на прикладі затишного містечка Каракол.

Вісімдесятитисячний Каракол, розташований у 12-ти кілометрах від грандіозного витвору природи, величного озера Іссик-Куль, – одне з найбільших міст Киргизстану. Його заснували російські купці і військові наприкінці 19-го століття, використовуючи і як гарнізон для контролю південно-східних рубежів, і як гарне місце для торгівлі: через регіон проходили важливі торговельні шляхи. Окрім них, район своїми ущелинами, хребтами і долинами приваблював і науковців, серед яких був знаменитий етнограф Микола Пржевальський. Під час однієї експедиції цими краями він захворів на тиф і помер у Караколі. Через кілька років після цього цар вирішив перейменувати місто, змінивши назву на Пржевальськ. І так пішло-поїхало: за останні сто років жителі були змушені п’ять разів звикати до перейменувань «Пржевальск-Каракол-Пржевальск» – кожна нова влада вирішувала по-своєму, тому старше покоління сьогодні з певністю не знає, як називається їхні місто. Офіційно – Каракол, з 1992 року. Перекладається це, до речі, як «чорна рука» – за назвою місцевої річечки.

У пам'ять про Пржевальського лишився краєзнавчий музей. І хоча особливо ексклюзивних експонатів про самого етнографа з важким характером Миколу Михалича тут небагато, все ж, щоб ознайомитися з найбільш відомими фактами його біографії, матеріалів вдосталь.

Сам Каракол – дуже приємне місце, особливо центральна частина: старовинні мощені вулиці, купецькі особняки, торгові майданчики, пахощі прянощів і традиційні східні базари, серед яких особливо вирізняються Зелений і Скотний ринок. Перший славиться своїм безмежним вибором овочів і фруктів, а другий можна одночасно вважати і місцем торгівлі, і виставкою: з різних кінців регіону сюди звозять велику рогату худобу, укладають угоди, по-справжньому торгуються. Якийсь час слід неодмінно приділити бодай одному з них, щоб зрозуміти, що ж таке східна торгівля.

Там же, в центральній частині Каракола, є два по-своєму дивовижних релігійних об’єкти. Дунганську мечеть було збудовано без єдиного цвяха китайцями-дунганами, котрі в 1860-ті роки тікали з рідної країни, побоюючись гонінь через ісламське віросповідання. Як кажуть історики, до Киргизстану їх дісталося понад триста тисяч, щоправда, з часом багато повернулося додому. Ті, хто лишився, були приємно здивовані гостинністю місцевого населення, тому, дізнавшись, що до їхньої будівлі ніхто не ставиться вороже, вони взялися за роботу. Проектом керував легендарний майстер Чжоу Си, спеціально запрошений із Китаю. Тільки три роки у нього пішло на те, щоб підготувати дерев’яні балки. Зате коли цю роботу закінчили, мечеть зібрали, ніби конструктор, за пару днів. Так вона і прикрашає Каракол з 1910 року, а китайці і дотепер грають важливу роль у житті міста.Фото farm6.staticflickr.com

Другий знаменитий релігійний об’єкт – Свято-Троїцька церква, теж, до слова, дерев’яна. За більш ніж сто років свого існування вона відчула на собі всі принади радянського ставлення до культових місць: побувала і будинком культури, і спортзалом, і музеєм. Після набуття країною незалежності, 1992 року , храм, а точніше те, що від нього лишилося – напівзгнила і розграбована споруда – нарешті повернувся віруючим. Їм знадобилося три роки на відновлення, та праця була не даремною – сьогодні Свято-Троїцька церква з її зовнішнім виглядом і атмосферою спонукає навіть невіруючих до думок про вічне.

Ще одна важлива каракольська пам’ятка, саме міська, – це афлянфу, страва дунганської кухні. Місцева рецептура славиться на весь Киргизстан, тому не скуштувати – гріх. Знавці рекомендують замовляти не в кафе, а саме на ринках і базарах – там роблять «для своїх». У склад входять локшина, котру прийнято їсти руками, підлива, часник, оцет і кукурудзяний крохмаль. Афлянфу слід їсти холодним, тому він відмінно пасує до літньої спеки. У придачу до нього подають величезний пиріжок, щоб людина напевно наїлася, а вже якщо замовити «м’ясну версію», півдня ще точно нічого їсти не зможеш, хіба увечері повториш те ж саме – і ситно, і смачно.Фото cafmi.kg

Після цього – саме час виїхати за межі міста, адже саме так природа створила такі пам’ятки, до яких людям за всієї поваги ніколи не підібратися, що б не будували. Куди їхати – запитання риторичне, очі розбігаються, вибір справді величезний: до послуг гостей сучасний гірськолижний курорт, траси для трекінгу, термальні джерела, грязелікарні, води Іссик-Куля, що збадьорюють, і десятки ущелин і гірських маршрутів, від яких перехоплює подих.

Давно завоювала славу одного з найкрасивіших куточків Киргизстану ущелина Алтин-Арашан зі своїми цілющими гарячими джерелами. Лікувальні води – високогірні і розташовані на висоті 2600 метрів над рівнем моря. Рідкісне поєднання радонових і сірководневих гарячих джерел, розташованих у безпосередній близькості одне від одного, додають унікальності цьому місцю. Так, наприклад, в радонових джерелах з температурою води до 50 градусів можна купатися цілий рік.Фото i.mycdn.me

Шлях від міста Каракол до курорту потребує від 5 до 6 годин автомобілем. Це крутий підйом по гірським серпантинам уздовж берега ріки Арашан, вузьким скелястим каньйоном. Безпосередньо від Каракола до курорту всього близько 35 км, але вражаюче красивих! Доповнює особливість цього місця і той факт, що більша чатисна ущелини Арашан, зокрема, гарячі джерела курорту «Алтин-Арашан», – це заповідна територія.

Саме околиці Каракола і приваблюють значну частину туристів, що відвідують Киргизстан. Незважаючи на те, що їхня кількість сягає кількох мільйонів, кожен все одно має змогу відпочити від міської суєти і побути на самоті. Тутешні умови чудово підходять як для релаксації, так і для лікувальних процедур, і любителям адреналіну напевно нудьгувати не доведеться, вони тут всюди – на землі, і в воді, і в небі.Фото planetofhotels.com

Чудово те, що природні красоти «працюють» цілий рік, тому тут немає поняття сезон. На зміну лижам і сноубордам приходять велосипеди і квадроцикли, а прохолоді Іссик-Куля – гарячі джерела і гейзери. І все це – на тлі вражаючих пейзажів, котрі нічим не поступаються альпійським, хіба що маркетинговою слабкою впізнаваністю. Будемо сподіватися, що цей тимчасовий недолік – просто стимул для розвитку турбізнесу, адже найголовніше – природа Киргизстану вічна, а значить, все буде добре і ще краще.

Головне фото pinterest.com

Вам це буде цікаво:
Що вони їдять: Киргизстан
Із плином часу страви жителів цієї країни не перестали вражати своєю ментальністю і ґрунтовним підходом до приготування домашньої трапези. Солоний чай, кислі супи, закуски з конини – сміливі поєднання продуктів й ароматів кидають виклик банальності, тішать гурманськими знахідками корінне населення і дивують гостей, що зазирнули в долину Небесних гір.
Туристичне Intermezzo
Чи знайоме вам відчуття втоми від урбанізму? Після закінчення важкого дня так і жадаєш влаштувати собі Intermezzo. Саме тоді хочеться змінити буденний чорний колодязь кави на кухлик прозорої джерельної води, будильник – на спів птахів, автомобільні вихлопи – на обійми гірських туманів, ТБ-перегляди...
Болівія: розсипалася сіль до туристів...
Прогулятися небесами, живучи на Землі, виявляється, можливо. Досить вирушити на південь невеликої країни Болівії, в одну з найбільш незвичайних пустель світу – Уюні. Переглянувши знімки туристів, які побували тут, так і хочеться недовірливо запитати: «А це точно не фотошоп?»
Найробі: тепер я бачив усе
Унікальна природа, головний тектонічний розлам планети, фламінго, жирафи й гепарди на відстані витягнутої руки – про це і багато іншого в нашому новому матеріалі про столицю Кенії Найробі та її околиці.
Зоо-Азія. Частина ІІ
У теплі розкішні дні зовсім не хочеться згадувати про кам’яні джунглі міст, а хочеться вчепитися за справжню зелену ліану і полетіти у природу. Полетіти саме туди, де гармонійно поєднані рослинний і тваринний світ, флора і фауна...
Чайні імперії світу
Мало хто з нас, заварюючи собі улюблену кружечку чаю, замислюється, а звідки до нашої кухні дістався саме цей напій? Звісно, стереотипно ми знаємо, що, мабуть, із Індії чи Китаю, але насправді – не факт. У світі близько 30-ти країн серйозно займаються саме чаєм, і всередині цього співтовариства вимальовується дуже чітка ієрархія, котру очолює так звана «Велика чайна сімка».
Суринам. 7 причин відвідати найменшу країну Південної Америки
Суринам не можна назвати популярною місциною – це така собі південноамериканська Африка, справжня, первозданна, маловідома і зовсім не туристична країна зі специфічною англійською мовою і ночівлями в гамаках посеред джунглів.
Туреччина - країна природних чудес
Переповнена скарбниця дивовиж Туреччини – суцільне натхнення для казкарів. Коли люди вперше бачать білі гори посеред теплої країни, то у кожного виникає різне бажання: хтось хоче впасти у сліпучі кучугури і зробити «снігового янгола», а дехто уявляє, що гори солодкі на смак, точнісінько, як цукрова вата…
З небом «на ти»: найбільш високогірні міста світу
Хто бодай раз бував у горах, неодмінно замислювався над тим, щоб залишитися там назавжди. Але вже через кілька годин відчував на собі всі «принади» перебування на такій неймовірній висоті і втікав назад до рідних низин… Так чи можна жити постійно там, де часом важко навіть дихати? Відповідь – так, і сьогодні ми розкажемо про п’ять найцікавіших високогірних міст світу!
Атакама: життя в неживій пустелі
Атакама, що розкинулася між Тихим океаном та Андами, охопила своїми володіннями сотню тисяч кілометрів земної поверхні. Центральна частина найсухішої пустелі на нашій планеті, з якою не можуть конкурувати навіть знамениті Сахара і Наміб, не бачила дощів стільки, скільки ведуться спостереження за погодою...
Каньйони: Глибокі й довгі
Коли як не теплої пори року підкорювати вершини, долати моря і дертись по скелях? Найчастіше люди докладають величезних зусиль, аби все життя насолоджуватися комфортом. Однак іноді наша душа вимагає романтики, тому Outlook розповість вам про сім неповторних каньйонів.
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Тіманфая. Гарно до жаху
Канарські острови – це не тільки море, пляжі і коктейлі. Але й обвуглена історія цієї частини землі, вогнедишні жерла і соляні копальні. Особливо «гарячим» норовом з-поміж решти островів славиться земля Лансароте. Раніше на цій ділянці виверження вулканів відбувалися із завидною регулярністю. Тепер сюди вирушають туристи подивитися на силу вогню і магми і навіть зазирнути у «пекло».
Не забути парасольку і коктейль: найдивовижніші пляжі планети
Із настанням літа багато хто час від часу позирає на календар, чекаючи законної відпустки. А оскільки літній відпочинок найчастіше нерозривно пов’язаний з релаксацією біля води, аж ніяк не можна забувати про пляжі – такі жадані і водночас не схожі один на одного.
Острови місячного сяйва і диких джунглів
Збираючись на Коморські острови, турист жадає зануритись у нерозбавлену екзотику й одразу ж опинитись в оазисі дикої природи. Місячну ніжність, закладену в арабській транскрипції назви «Комор» («місяць»), було відібрано у сусіднього Мадагаскару, спершу саме він претендував на те, щоб називатися Коморським.
Пуерто-Ріко: заплив зі світлячками
Коли Христофор Колумб вперше висадився на Пуерто-Ріко 19 листопада 1493 під час своєї другої подорожі до берегів Америки, на острові не було нікого, крім жменьки індіанців, які називали себе таіно. Тепер же туди злітаються туристи практично з усього світла, просто щоб побачити ... бухту Москито!
Крилаті символи народів
У кожної держави є свої офіційні символи: прапор, герб і гімн. Але, крім традиційних «розпізнавальних знаків», є і народні – приміром, улюблений птах. Саме про них далі в OUTLOOK. Щоб «задокументувати» народну любов, 1960 року в Токіо на міжнародній конференції із захисту пернатих було введено поняття «національний птах».
Невідома Амазонка. Найцікавіші факти
Амазонка – річка, без якої неможливо уявити не тільки Південну Америку, але й нашу планету – здавалося б, вивчена вздовж і впоперек. Та от тільки щороку вчені знаходять в ній щось таке, про що ми раніше і не здогадувалися. Ми спробували зібрати в нашому матеріалі найбільш цікаві і маловідомі факти про неї.
Закрити
Outlook facebook page