RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Піонери моди

Піонери моди

Мода – це вчинок. Мода – це прояв волі. Не побоявшись одного разу здатися смішним і незрозумілим, людина ризикує стати частиною модної історії. Чиїсь імена вона запам'ятовує, когось незаслужено не помічає, а для декого стає справою, сенсом усього життя.

Уперше на публіці в жилетці з'явився англійський король Чарльз II у 1666 році. Раніше смішний жакет з короткими рукавами можна було побачити хіба що на персонажеві французького комічного театру на ім’я Жиль. Спочатку цей предмет гардероба носили винятково під камзол і вдома замість халата. По-справжньому шикарним він став в епоху Французької революції. Жилети шили з оксамиту, шовку, прикрашали вишивкою, мереживом, коштовностями. А в XIX столітті з'явилися безрукавки у квіточку, смужку і картаті. Їхній крій постійно змінювався: довжина, форма горловини, кишень, характер застібки. Цей вид одягу вподобали франти. Деякі вбирали на себе по два-три одночасно. Згодом жилети стали носити й жінки.

Маленька чорна сукня, котра, як мовиться, має бути у кожної з нас, з'явилася на світ 1926 року. Задумувала її Коко Шанель зовсім не як модну новинку. Її коханий загинув в автокатастрофі, і модельєр пошила собі жалобне вбрання. Сукня викликала у сучасників шквал емоцій. Вона мала незвичну для того часу довжину – трохи нижче коліна, без будь-якого оздоблення: ані мережива, ані намиста чи оборок. Зрештою, плаття було чорним! А цей колір на початку минулого століття носили тільки бідняки. Та все ж на творіння Коко чекав неабиякий успіх. Редактори видання «Vogue» тоді ж передбачили, що модель стане універсальною на довгі роки, і не помилилися.

Фото bappoy.pp.ru

Спочатку підбори вигадали для сильної половини людства, носити їх стали за часів фараонів. Стародавні єгиптяни робили своє взуття трохи вищим, аби було легше долати складні ділянки шляху. За допомогою каблуків кіньми управляли монголи. А першим у Європі подібне взуття надів французький монарх Людовик XIV. «Король-сонце» страждав комплексом неповноцінності, оскільки був невеликий на зріст. Щоб викликати більшу повагу у підлеглих, він став носити вищі туфлі. Подейкують, цю ідею йому підказав Леонардо да Вінчі. Дами звернули увагу на підбори тільки через півстоліття. Але надто швидко втратили почуття міри. У моду ввійшло таке взуття, що стояти в ньому було вкрай складно, не те щоб ходити. Тому на додачу до дивного взуття багато хто використовував тростину, аби не впасти на землю. Однак у сучасному вигляді підбори до нас дійшли завдяки італійцеві Сальваторе Феррагамо. Шпилька належить йому і тепер усім жінкам світу.

Фото polkadotpattern.wordpress.com

Незадовго до початку Другої світової війни модний американський журнал «Vogue» запропонував жінкам вдягнути штани. Це були джинси! Так почалася легендарна хода культового одягу. Дизайнери наполягали – в денімі представницям прекрасної статі буде зручно відпочивати і працювати. Але, мабуть, найбільший фурор викликала застібка. Закрійники запропонували розмістити її не збоку, а спереду, що спричинило найбільшу хвилю обговорень новинки. Багато хто називав це непристойним, засуджуючи джинси в суспільстві та пресі. Боротися з ними навіть намагалися на урядовому рівні. І тільки після 20 років пересудів дівчатам нарешті дозволили спокійно хизуватися в джинсових штанях по вулиці, що залюбки і робила, скажімо, Мерилін Монро.

Оголити одну з найбільш звабливих частин жіночого тіла – ноги – запропонувала 1964 року англійська дизайнерка Мері Куант, винісши на суд громадськості революційну пропозицію – міні-спідницю, або, як вона сама її назвала, «спідницю, в якій можна бігти за автобусом». Щоправда, до цієї ідеї Мері підштовхнула подруга Лінда Квайзін. Одного разу дівчина прибирала квартиру, а довгі подоли спідниці, плутаючись, заважали. Тож, довго не думаючи, Лінда коротко обрізала їх ножицями. Побачивши, який чудовий вигляд має подруга в несподіваній обновці, модельєр нашила багато коротких спідниць і виставила їх на продаж у своїй авторській крамничці на Кінгз-Роуд. Новинку вподобали емансиповані англійки, що принесло неабияке задоволення і чоловічій половині Лондона. Усього за декілька років цей предмет гардероба завоював практично весь світ.

Фото bordo.al

Чорна весільна сукня. Першою під вінець у такому незвичайному вбранні вирішила піти знаменита голлівудська актриса Сара Джесіка Паркер. Їй дуже хотілося, щоби шлюб з Метью Бродеріком помітили всі модні критики, а фотографії пари прикрашали чи не кожне глянцеве видання. І щоб назавжди увійти у фешн-історію, Сара вибрала чорний колір. Для 1997-го це був виклик. Однак витівку актриси сприйняли на «ура», і вже за декілька місяців дизайнери всього світу стали включати до своїх весільних колекцій наречених у чорному.

Фото malinikova.blog.sme.sk

Порівняно недавно у європейську моду ввійшла «арафатка», або, як кажуть в арабських країнах – куфія. І якщо на Близькому Сході її носять переважно чоловіки, то в північніших широтах вона не має гендерних обмежень. Європейці накидають цю хустку на плечі, нею прикривають шию, перев'язують талію. Спочатку куфія призначалася для захисту обличчя кочівників від пилу і піску. Місцем її народження вважається Ель-Куфа, місто в Аравії. Виготовляють головний убір з бавовни, вовни, рідше із синтетичних волокон. Звичної ж для нас назви «арафатка» арабська хустка набула в ході ізраїльсько-палестинського конфлікту, коли по телевізору стали часто показувати лідера Палестини Ясіра Арафата. Той завжди носив куфію та укладав її особливим чином, щоб її частина, яка залишалась на плечі, нагадувала історичні обриси Палестини.

Одяг з молока – новинка останніх років. Почувши про неї, багато хто здивовано здіймає брови, а модні критики вже називають її екоодягом майбутнього. Автором молочної тканини є німецький мікробіолог Анке Домаске. Досить міцну нитку вона отримує з кислого продукту. У процесі переробки з нього виготовляють порошок, змішують з водою, кип'ятять, пресують. За характеристиками тканина з молока нагадує шовк, вона не має запаху і витримує теплову обробку. Одяг з таких ниток унікальний, стверджує сама Анке. Адже має антибактеріальний ефект і може регулювати температуру тіла. Поки що одяг з молока на широкий потік не поставлено.

Головне фото infohostels.com

Вам це буде цікаво:
Українцю Олександру Балабанову вручили Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Слов'янський базар у Вітебську 2018"
Співочі таланти українців ширяться світом, визнаються професійними жюрі міжнародних конкурсів і несуть славу про нашу культуру далеко за її межами. OUTLOOK став свідком вручення "Золотої ліри" цьогорічному переможцю Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Cлов'янський базар у Вітебську" Олександру Балабанову. Під час церемонії офіційного відкриття фестивалю президент Білорусі Олександр Лукашенко вручив приз нашому маленькому артистові.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Закордонні письменники на Книжковому Арсеналі 2018
«Кілометрові» черги бажаючих потрапити на головну літературну подію України – здавалося, весь Київ захотів прикупити книг із рук самих авторів і відвідати заходи, побудовані на живому спілкуванні з ними.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
«Frida and Diego». У Києві відкрили фотовиставку, присвячену Фріді Кало та її чоловікові
«Далі в спідниці», «Найбільший провокатор минулого століття», жінка, що епатує і вселяє впевненість у майже безмежний потенціал людини, Фріда Кало дивувала сучасників і продовжує захоплювати шанувальників її творчості і сьогодні. Зазирнути за лаштунки життя мексиканського генія тепер можуть і кияни. За підтримки Посольства Мексики в Україні в Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографій, присвячених відносинам Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівера.
Заклиначі: як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
У Посольстві Узбекистану пройшла зустріч Ambassador's Spouses Club Kiev
Посольство Узбекистану в Україні та Ambassador's Spouses Club Kiev ознайомили українську громадськість та іноземних гостей з національним мистецтвом узбецького народу, традиціями і правилами, створених руками народних творців, ремісниками з Узбекистану.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море. Юрате забула, що безсмертним заборонено насолоджуватися простим людським щастям, потягнула юнака на дно моря у свій замок з бурштину, і закохані втратили лік дням і ночам. Дізнавшись про це, повелитель богів Перкунас вирішив покарати їх, пронизавши блискавкою юнака і назавжди прикувавши ланцюгами неслухнянку до її коштовних володінь. Відтоді богиня плаче, а її жовтогарячі сльози води Балтики виносять на берег на радість людям.
Дружина Посла Грузії в Україні провела зустріч Ambassadors Spouses Club і показ національного одягу
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Грузії в Україні Ірина Султанішвілі провела зустріч Ambassadors Spouses Club, в рамках якої були продемонстровані зразки традиційного одягу.
Закрити
Outlook facebook page