RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Мистецтво топіарію

Мистецтво топіарію

Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.

ЯК ЦЕ БУЛО

Створювати чарівні сади, вистригаючи птахів, тварин, казкових персонажів, та й просто надавати рослинам правильної геометричної форми люди почали давно. Експерти припускають, що першими рослинними скульптурами були Висячі сади Семіраміди. А от масове захоплення фігурно підстриженими газонами виникло у Стародавньому Римі: за часів Юлія Цезаря вічнозелені кущі стали нагадувати кораблі, палаци, тварин, птахів, людей і навіть цілі храми.

Нова хвиля «зеленого мистецтва от кутюр» накотилась на Західну Європу за доби Відродження. Фантазійні пейзажі виникали вздовж прогулянкових доріжок, алей, огорож. Із кущів створювали заплутані лабіринти, літні театри, зелені кімнати, клумби, квітники. Кожен вельможа намагався виділитися і прикрасити свій сад чимось незвичайним. Досягнувши найвищої точки примхливості, захоплення зійшло нанівець. І тільки завдяки американцям, котрі не так давно стали формувати фігури з рослин за допомогою металевих і пластмасових каркасів, топіарні сади знову здобули популярність. За допомогою штучного скелета можна створювати фігури нічим не обмежені, хіба що людською фантазією. Нинішні топіарії різнобарвні, функціональні і мобільні, а їхні розміри - від настільних до величезних композицій, які прикрашають заміські будинки і парки.

ЗРОБИ САМ

Створити топіарій зовсім не просто. Необхідні спеціальні знання, гарна уява і терпіння. Часто, говорячи про паркову скульптуру, садівники використовують слово «виховати» рослину. Адже рік за роком необхідно підгодовувати, стригти її, нібито привчаючи розвиватися у потрібному напрямку. А щоб побачити у майбутньому на газоні симпатичного ведмедика, вухастого слоника чи черепаху, що загоряє під пекучим сонцем, необхідно 6-7 років.

Ті ж, хто має час і уяву, приступаючи до роботи, одразу визначають місце для свого майбутнього шедевра, промальовують на папері його майбутню конструкцію, добирають необхідні рослини. До останніх теж існують вимоги – витривалість, повільний ріст, постійні пагони. Для створення топіарію підходять верба, груша, яблуня, липа, клен, ялина, ялівець, туя, смородина, перстач, барбарис, глід, пухироплідник. Потім рослину висаджують у ґрунт, удобрюють і через пару сезонів формують основу майбутнього шедевра , а лише через 5 – 6 років вистригають силует.

НЕЗВИЧНО

Такий вид паркового мистецтва має чимало прихильників, а от тих, хто готовий захоплюватися топіаріями – мільйони. Однак не багатьом майстрам вдається здивувати відвідувачів і здобути світову славу.

Виростити траву не вздовж дороги, а посередині вирішив француз Жуель Вілладарі. Для своєї творчості він обрав невеличке село Жаужак на півдні Франції. Вирішив – зробив. Тепер місцеві жителі і гості можуть прокрокувати через все село, ступаючи винятково по траві. Довжина незвичного маршруту – понад 400 метрів. Удобрена торфом, трава росте у межах каркаса і не втрачає своєї привабливості навіть після щоденного прочухана підошвами. Зелений коридор проходить і сходами, повертає за кути, прорізає стіни і навіть дерева і у підсумку виводить мандрівника за поселення, на природу.

Не пошкодував місця на своєму полі для оригінального топіарію Вільям Гільберт із Сомерсета. Серед пшениці він сформував величезні вуса 36,5 на 12 метрів. І якщо на вирощування трави до 1 метра у нього пішло близько року, то на те, щоб вистригти газонокосаркою символ мужності, він витратив три дні. Розглядати витвір найкраще, пролітаючи над фермою Вільяма.

Серед тих, хто хоче поглянути на незвичайний топіарій, велику популярність має… цвинтар у місті Тулькан, що на півночі Еквадора. Однак приваблює він не своїми вічними мешканцями, а великою кількістю незвичайних садових скульптур. Весь простір некрополя щільно заповнений ретельно підстриженими кипарисами. Найбільше серед них арабських і доколумбових тотемів, постатей реальних і міфічних тварин.

Обожнюють туристи і кукурудзяні лабіринти в Йоркширі, щороку приїжджаючи туди в літньо-осінній період. Щоб утримувати постійний інтерес до своїх творінь, власник топіарію щороку вистригає все нові маршрути. Загальна їхня площа дорівнює 15 стадіонам Уемблі, а висота сягає трьох метрів. Останню характеристику особливо цінують шукачі пригод, оскільки, за їхніми словами, в такій ізоляції особливо загострюються почуття. Для створення своїх шляхів фермер щороку висаджує півтора мільйона рослин, середня ж довжина однієї стежки становить 10 кілометрів. А для того, щоб блукати серед кукурудзи було ще цікавіше, власник пропонує своїм гостям відшукати серед його полів скарб. А от для любителів ексцентричного тут раз на рік в одну з ночей дозволяють побродити лабіринтом голяка.

ВІЧНА КЛАСИКА

Один із найдавніших, але все ще відкритих для відвідувачів – столітній сад-топіарій Ледью, що в штаті Меріленд, США, розташований на досить великій площі і розбитий на 15 зон: Східну, Трояндову, Ягідну, Вікторіанську та інші. Зелені фігури вражають точністю виконання і особливо дрібними деталями. Тут є і гонитви за тваринами, і процес чаювання, і немало фантазійних творінь. (фото обов’язкове)

У двохсотлітніх садах Лонгвуд, у штаті Пенсильванія, багато фігур, що часом вражають своєю простотою і чарівністю форм одночасно. Гордістю колекції вважають різдвяних оленів, біля котрих завжди юрмляться дітлахи.

Незвичайний парк в американському штаті Огайо відомий тим, що відтворює знамениту картину французького живописця постімпресіоніста Жорж-П’єра Сьора “Недільний день на острові Гранд-Жатт». Облаштував цей парк американський скульптор Джеймс Т. Мейсон. Усього на зелений шедевр він витратив чотири роки і, як кожна творча людина, вирішив внести свої елементи в картину автора. Наприклад, чоловік, що курить трубку у парку, дивиться на квітник, якого на полотні немає. Нема у парку і Сени, однак є невелике озеро. Загалом Мейсон, відтворюючи картину, виростив 54 постаті людей, вісім човнів, трьох собак, одну кішку й одну мавпу.

Серед знаменитих європейських садів-топіаріїв – Драммонд Парк, Шотландія. У 15-му столітті на його місці ріс фруктовий сад, утім, з часом він перетворився на зону відпочинку знаті. Парк примітний тим, що розташований на схилах, а тому поглянути на всю зелену пишноту у вікторіанському стилі можна з висоти 18 метрів. Особливо велелюдно тут восени, коли дерева саду кутаються у багряне листя. Ще один з найстаріших садів розкинувся в садибі Левенс Холл, Великобританія. Висадили його в 17-му столітті, відтоді практично не перебудовували. І хоча за цей час змінилося десять садівників, всі вони старалися не вносити нічого нового, підтримуючи початкову ідею. Тут дуже багато геометрії. А також ростуть шахові фігури, марокканські кухлі, на галявинах відпочивають диковинні звірята, а по кутках розставлені королі і королеви.

Однак справжнім скарбом топіарного мистецтва прийнято вважати терасовий сад Шато де Вілландрі, Франція. Підкорена такою розкішшю, під свій захист його взяла ЮНЕСКО. 

Вам це буде цікаво:
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху. Сутінковий край легенд і переказів не відмовить у прихистку стомленому мандрівнику: на стежках духів немає самотніх.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Посольства Литви та Австралії представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії»
Посольство Литовської Республіки в Україні, Посольство Австралії в Україні i Національний музей Тараса Шевченка представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії».
Історія бренду: Cirque du Soleil
Феєричний шоу-проект Cirque du Soleil здійснив переворот у цирковому мистецтві, нагадавши світові, що цирк може не тільки розважати, але й творити нову реальність. Божевільні експерименти над людським тілом скасовують владу земного тяжіння, а містерія звука і світла заманює глядача у присмерковий лабіринт філософських драм, надаючи змогу пробиратися до сонця разом з героями постановок.
Не тільки чорний. Невідомі факти про Казимира Малевича
3 листопада 2008 року, на аукціоні Sotheby's з результатом в $ 60 мільйонів була продана одна з найрідкісніших робіт в історії російського мистецтва - «Супрематічеськая композиція» Казимира Малевича, який дотепер вважається одним з найнезрозуміліших художників 20 століття. Ніби знущаючись з публіки, саме так він підписував деякі свої ранні роботи: «Зміст картин авторові невідомий». OUTLOOK сподівається, що зібрані нами історії, пов'язані з особистістю, творчістю та ім'ям майстра, наблизять читачів до розуміння геніального супрематиста.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Знай наших: Сергій Полунін
26 жовтня відбудеться довгоочікувана прем`єра документально-біографічної картини «Танцюрист» про ціну успіху, яку заплатив артист балету Сергій Полунін. Херсонець за походженням, волею випадку потрапляє до Королівського театру в Лондоні, де здобуває неймовірний успіх, а потім зникає з поля зору, щоб згодом завоювати ще більше любові глядачів. Сьогодні OUTLOOK продовжує серію матеріалів про успішних українців.
Критичні температури: не дай собі засохнути
У тих куточках Землі, про які зараз піде мова, люди живуть за особливими правилами природи. Тут дощі не трапляються зненацька, а морози не приходять несподівано. Усе набагато серйозніше. І якщо одного разу вас занесе в один з них – будете вже підготовлені і, можливо, згадаєте OUTLOOK з вдячністю.
Птахам хочеться тепла. Де зимують птахи
У дитинстві я міг годинами дивитись на небо, розглядаючи вервечки птахів, які відлітали у вирій. Для дитини це було справжньою магією. І нехай сьогодні на моїй книжковій полиці майже не зосталось книжок про чародійство, подорожі крилатих до тепла, в надії перезимувати, не залишають мене байдужим.
Пуерто-Ріко: заплив зі світлячками
Коли Христофор Колумб вперше висадився на Пуерто-Ріко 19 листопада 1493 під час своєї другої подорожі до берегів Америки, на острові не було нікого, крім жменьки індіанців, які називали себе таіно. Тепер же туди злітаються туристи практично з усього світла, просто щоб побачити ... бухту Москито!
Монсеррат: у гості до янголів
Якщо зазирнути в записники мандрівників, котрі готуються вирушити до Іспанії, то після популярної Барселони другою позицією в списку неодмінно буде Монсеррат. Монастирська гора є обов’язковою для візиту і у місцевих мешканців, вони вважають за потрібне бодай раз на рік відвідати релігійне серце Каталонії.
В обіймах осені: куди вирушити в оксамитовий сезон?
Осінь обіцяє, що спека плавно зійде нанівець, і одразу ставить перед вибором: продовжити ловити млосні деньки в теплих країнах чи відчути прохолоду вечора і, не відволікаючись на задуху, насолоджуватись архітектурою міст?
Найробі: тепер я бачив усе
Унікальна природа, головний тектонічний розлам планети, фламінго, жирафи й гепарди на відстані витягнутої руки – про це і багато іншого в нашому новому матеріалі про столицю Кенії Найробі та її околиці.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Закрити
Outlook facebook page