RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Мистецтво топіарію

Мистецтво топіарію

Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.

ЯК ЦЕ БУЛО

Створювати чарівні сади, вистригаючи птахів, тварин, казкових персонажів, та й просто надавати рослинам правильної геометричної форми люди почали давно. Експерти припускають, що першими рослинними скульптурами були Висячі сади Семіраміди. А от масове захоплення фігурно підстриженими газонами виникло у Стародавньому Римі: за часів Юлія Цезаря вічнозелені кущі стали нагадувати кораблі, палаци, тварин, птахів, людей і навіть цілі храми.

Нова хвиля «зеленого мистецтва от кутюр» накотилась на Західну Європу за доби Відродження. Фантазійні пейзажі виникали вздовж прогулянкових доріжок, алей, огорож. Із кущів створювали заплутані лабіринти, літні театри, зелені кімнати, клумби, квітники. Кожен вельможа намагався виділитися і прикрасити свій сад чимось незвичайним. Досягнувши найвищої точки примхливості, захоплення зійшло нанівець. І тільки завдяки американцям, котрі не так давно стали формувати фігури з рослин за допомогою металевих і пластмасових каркасів, топіарні сади знову здобули популярність. За допомогою штучного скелета можна створювати фігури нічим не обмежені, хіба що людською фантазією. Нинішні топіарії різнобарвні, функціональні і мобільні, а їхні розміри - від настільних до величезних композицій, які прикрашають заміські будинки і парки.

ЗРОБИ САМ

Створити топіарій зовсім не просто. Необхідні спеціальні знання, гарна уява і терпіння. Часто, говорячи про паркову скульптуру, садівники використовують слово «виховати» рослину. Адже рік за роком необхідно підгодовувати, стригти її, нібито привчаючи розвиватися у потрібному напрямку. А щоб побачити у майбутньому на газоні симпатичного ведмедика, вухастого слоника чи черепаху, що загоряє під пекучим сонцем, необхідно 6-7 років.

Ті ж, хто має час і уяву, приступаючи до роботи, одразу визначають місце для свого майбутнього шедевра, промальовують на папері його майбутню конструкцію, добирають необхідні рослини. До останніх теж існують вимоги – витривалість, повільний ріст, постійні пагони. Для створення топіарію підходять верба, груша, яблуня, липа, клен, ялина, ялівець, туя, смородина, перстач, барбарис, глід, пухироплідник. Потім рослину висаджують у ґрунт, удобрюють і через пару сезонів формують основу майбутнього шедевра , а лише через 5 – 6 років вистригають силует.

НЕЗВИЧНО

Такий вид паркового мистецтва має чимало прихильників, а от тих, хто готовий захоплюватися топіаріями – мільйони. Однак не багатьом майстрам вдається здивувати відвідувачів і здобути світову славу.

Виростити траву не вздовж дороги, а посередині вирішив француз Жуель Вілладарі. Для своєї творчості він обрав невеличке село Жаужак на півдні Франції. Вирішив – зробив. Тепер місцеві жителі і гості можуть прокрокувати через все село, ступаючи винятково по траві. Довжина незвичного маршруту – понад 400 метрів. Удобрена торфом, трава росте у межах каркаса і не втрачає своєї привабливості навіть після щоденного прочухана підошвами. Зелений коридор проходить і сходами, повертає за кути, прорізає стіни і навіть дерева і у підсумку виводить мандрівника за поселення, на природу.

Не пошкодував місця на своєму полі для оригінального топіарію Вільям Гільберт із Сомерсета. Серед пшениці він сформував величезні вуса 36,5 на 12 метрів. І якщо на вирощування трави до 1 метра у нього пішло близько року, то на те, щоб вистригти газонокосаркою символ мужності, він витратив три дні. Розглядати витвір найкраще, пролітаючи над фермою Вільяма.

Серед тих, хто хоче поглянути на незвичайний топіарій, велику популярність має… цвинтар у місті Тулькан, що на півночі Еквадора. Однак приваблює він не своїми вічними мешканцями, а великою кількістю незвичайних садових скульптур. Весь простір некрополя щільно заповнений ретельно підстриженими кипарисами. Найбільше серед них арабських і доколумбових тотемів, постатей реальних і міфічних тварин.

Обожнюють туристи і кукурудзяні лабіринти в Йоркширі, щороку приїжджаючи туди в літньо-осінній період. Щоб утримувати постійний інтерес до своїх творінь, власник топіарію щороку вистригає все нові маршрути. Загальна їхня площа дорівнює 15 стадіонам Уемблі, а висота сягає трьох метрів. Останню характеристику особливо цінують шукачі пригод, оскільки, за їхніми словами, в такій ізоляції особливо загострюються почуття. Для створення своїх шляхів фермер щороку висаджує півтора мільйона рослин, середня ж довжина однієї стежки становить 10 кілометрів. А для того, щоб блукати серед кукурудзи було ще цікавіше, власник пропонує своїм гостям відшукати серед його полів скарб. А от для любителів ексцентричного тут раз на рік в одну з ночей дозволяють побродити лабіринтом голяка.

ВІЧНА КЛАСИКА

Один із найдавніших, але все ще відкритих для відвідувачів – столітній сад-топіарій Ледью, що в штаті Меріленд, США, розташований на досить великій площі і розбитий на 15 зон: Східну, Трояндову, Ягідну, Вікторіанську та інші. Зелені фігури вражають точністю виконання і особливо дрібними деталями. Тут є і гонитви за тваринами, і процес чаювання, і немало фантазійних творінь. (фото обов’язкове)

У двохсотлітніх садах Лонгвуд, у штаті Пенсильванія, багато фігур, що часом вражають своєю простотою і чарівністю форм одночасно. Гордістю колекції вважають різдвяних оленів, біля котрих завжди юрмляться дітлахи.

Незвичайний парк в американському штаті Огайо відомий тим, що відтворює знамениту картину французького живописця постімпресіоніста Жорж-П’єра Сьора “Недільний день на острові Гранд-Жатт». Облаштував цей парк американський скульптор Джеймс Т. Мейсон. Усього на зелений шедевр він витратив чотири роки і, як кожна творча людина, вирішив внести свої елементи в картину автора. Наприклад, чоловік, що курить трубку у парку, дивиться на квітник, якого на полотні немає. Нема у парку і Сени, однак є невелике озеро. Загалом Мейсон, відтворюючи картину, виростив 54 постаті людей, вісім човнів, трьох собак, одну кішку й одну мавпу.

Серед знаменитих європейських садів-топіаріїв – Драммонд Парк, Шотландія. У 15-му столітті на його місці ріс фруктовий сад, утім, з часом він перетворився на зону відпочинку знаті. Парк примітний тим, що розташований на схилах, а тому поглянути на всю зелену пишноту у вікторіанському стилі можна з висоти 18 метрів. Особливо велелюдно тут восени, коли дерева саду кутаються у багряне листя. Ще один з найстаріших садів розкинувся в садибі Левенс Холл, Великобританія. Висадили його в 17-му столітті, відтоді практично не перебудовували. І хоча за цей час змінилося десять садівників, всі вони старалися не вносити нічого нового, підтримуючи початкову ідею. Тут дуже багато геометрії. А також ростуть шахові фігури, марокканські кухлі, на галявинах відпочивають диковинні звірята, а по кутках розставлені королі і королеви.

Однак справжнім скарбом топіарного мистецтва прийнято вважати терасовий сад Шато де Вілландрі, Франція. Підкорена такою розкішшю, під свій захист його взяла ЮНЕСКО. 

Вам це буде цікаво:
Закордонні письменники на Книжковому Арсеналі 2018
«Кілометрові» черги бажаючих потрапити на головну літературну подію України – здавалося, весь Київ захотів прикупити книг із рук самих авторів і відвідати заходи, побудовані на живому спілкуванні з ними.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
Затримай дихання. Найнебезпечніші місця для дайвінгу
Після того, як легендарний француз Жак-Ів Кусто за своїми колегами винайшов і вдосконалив акваланг, підводне плавання міцно увійшло у список найбільш популярних,але, на жаль, небезпечних хобі. Outlook попереджує і розповідає про найбільш екстремальні для занурення місця.
«Frida and Diego». У Києві відкрили фотовиставку, присвячену Фріді Кало та її чоловікові
«Далі в спідниці», «Найбільший провокатор минулого століття», жінка, що епатує і вселяє впевненість у майже безмежний потенціал людини, Фріда Кало дивувала сучасників і продовжує захоплювати шанувальників її творчості і сьогодні. Зазирнути за лаштунки життя мексиканського генія тепер можуть і кияни. За підтримки Посольства Мексики в Україні в Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографій, присвячених відносинам Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівера.
Крилаті символи народів
У кожної держави є свої офіційні символи: прапор, герб і гімн. Але, крім традиційних «розпізнавальних знаків», є і народні – приміром, улюблений птах. Саме про них далі в OUTLOOK. Щоб «задокументувати» народну любов, 1960 року в Токіо на міжнародній конференції із захисту пернатих було введено поняття «національний птах».
Заклиначі: як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
У Посольстві Узбекистану пройшла зустріч Ambassador's Spouses Club Kiev
Посольство Узбекистану в Україні та Ambassador's Spouses Club Kiev ознайомили українську громадськість та іноземних гостей з національним мистецтвом узбецького народу, традиціями і правилами, створених руками народних творців, ремісниками з Узбекистану.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Монсеррат: у гості до янголів
Якщо зазирнути в записники мандрівників, котрі готуються вирушити до Іспанії, то після популярної Барселони другою позицією в списку неодмінно буде Монсеррат. Монастирська гора є обов’язковою для візиту і у місцевих мешканців, вони вважають за потрібне бодай раз на рік відвідати релігійне серце Каталонії.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море. Юрате забула, що безсмертним заборонено насолоджуватися простим людським щастям, потягнула юнака на дно моря у свій замок з бурштину, і закохані втратили лік дням і ночам. Дізнавшись про це, повелитель богів Перкунас вирішив покарати їх, пронизавши блискавкою юнака і назавжди прикувавши ланцюгами неслухнянку до її коштовних володінь. Відтоді богиня плаче, а її жовтогарячі сльози води Балтики виносять на берег на радість людям.
Закрити
Outlook facebook page