RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Мистецтво топіарію

Мистецтво топіарію

Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.

ЯК ЦЕ БУЛО

Створювати чарівні сади, вистригаючи птахів, тварин, казкових персонажів, та й просто надавати рослинам правильної геометричної форми люди почали давно. Експерти припускають, що першими рослинними скульптурами були Висячі сади Семіраміди. А от масове захоплення фігурно підстриженими газонами виникло у Стародавньому Римі: за часів Юлія Цезаря вічнозелені кущі стали нагадувати кораблі, палаци, тварин, птахів, людей і навіть цілі храми.

Нова хвиля «зеленого мистецтва от кутюр» накотилась на Західну Європу за доби Відродження. Фантазійні пейзажі виникали вздовж прогулянкових доріжок, алей, огорож. Із кущів створювали заплутані лабіринти, літні театри, зелені кімнати, клумби, квітники. Кожен вельможа намагався виділитися і прикрасити свій сад чимось незвичайним. Досягнувши найвищої точки примхливості, захоплення зійшло нанівець. І тільки завдяки американцям, котрі не так давно стали формувати фігури з рослин за допомогою металевих і пластмасових каркасів, топіарні сади знову здобули популярність. За допомогою штучного скелета можна створювати фігури нічим не обмежені, хіба що людською фантазією. Нинішні топіарії різнобарвні, функціональні і мобільні, а їхні розміри - від настільних до величезних композицій, які прикрашають заміські будинки і парки.

ЗРОБИ САМ

Створити топіарій зовсім не просто. Необхідні спеціальні знання, гарна уява і терпіння. Часто, говорячи про паркову скульптуру, садівники використовують слово «виховати» рослину. Адже рік за роком необхідно підгодовувати, стригти її, нібито привчаючи розвиватися у потрібному напрямку. А щоб побачити у майбутньому на газоні симпатичного ведмедика, вухастого слоника чи черепаху, що загоряє під пекучим сонцем, необхідно 6-7 років.

Ті ж, хто має час і уяву, приступаючи до роботи, одразу визначають місце для свого майбутнього шедевра, промальовують на папері його майбутню конструкцію, добирають необхідні рослини. До останніх теж існують вимоги – витривалість, повільний ріст, постійні пагони. Для створення топіарію підходять верба, груша, яблуня, липа, клен, ялина, ялівець, туя, смородина, перстач, барбарис, глід, пухироплідник. Потім рослину висаджують у ґрунт, удобрюють і через пару сезонів формують основу майбутнього шедевра , а лише через 5 – 6 років вистригають силует.

НЕЗВИЧНО

Такий вид паркового мистецтва має чимало прихильників, а от тих, хто готовий захоплюватися топіаріями – мільйони. Однак не багатьом майстрам вдається здивувати відвідувачів і здобути світову славу.

Виростити траву не вздовж дороги, а посередині вирішив француз Жуель Вілладарі. Для своєї творчості він обрав невеличке село Жаужак на півдні Франції. Вирішив – зробив. Тепер місцеві жителі і гості можуть прокрокувати через все село, ступаючи винятково по траві. Довжина незвичного маршруту – понад 400 метрів. Удобрена торфом, трава росте у межах каркаса і не втрачає своєї привабливості навіть після щоденного прочухана підошвами. Зелений коридор проходить і сходами, повертає за кути, прорізає стіни і навіть дерева і у підсумку виводить мандрівника за поселення, на природу.

Не пошкодував місця на своєму полі для оригінального топіарію Вільям Гільберт із Сомерсета. Серед пшениці він сформував величезні вуса 36,5 на 12 метрів. І якщо на вирощування трави до 1 метра у нього пішло близько року, то на те, щоб вистригти газонокосаркою символ мужності, він витратив три дні. Розглядати витвір найкраще, пролітаючи над фермою Вільяма.

Серед тих, хто хоче поглянути на незвичайний топіарій, велику популярність має… цвинтар у місті Тулькан, що на півночі Еквадора. Однак приваблює він не своїми вічними мешканцями, а великою кількістю незвичайних садових скульптур. Весь простір некрополя щільно заповнений ретельно підстриженими кипарисами. Найбільше серед них арабських і доколумбових тотемів, постатей реальних і міфічних тварин.

Обожнюють туристи і кукурудзяні лабіринти в Йоркширі, щороку приїжджаючи туди в літньо-осінній період. Щоб утримувати постійний інтерес до своїх творінь, власник топіарію щороку вистригає все нові маршрути. Загальна їхня площа дорівнює 15 стадіонам Уемблі, а висота сягає трьох метрів. Останню характеристику особливо цінують шукачі пригод, оскільки, за їхніми словами, в такій ізоляції особливо загострюються почуття. Для створення своїх шляхів фермер щороку висаджує півтора мільйона рослин, середня ж довжина однієї стежки становить 10 кілометрів. А для того, щоб блукати серед кукурудзи було ще цікавіше, власник пропонує своїм гостям відшукати серед його полів скарб. А от для любителів ексцентричного тут раз на рік в одну з ночей дозволяють побродити лабіринтом голяка.

ВІЧНА КЛАСИКА

Один із найдавніших, але все ще відкритих для відвідувачів – столітній сад-топіарій Ледью, що в штаті Меріленд, США, розташований на досить великій площі і розбитий на 15 зон: Східну, Трояндову, Ягідну, Вікторіанську та інші. Зелені фігури вражають точністю виконання і особливо дрібними деталями. Тут є і гонитви за тваринами, і процес чаювання, і немало фантазійних творінь. (фото обов’язкове)

У двохсотлітніх садах Лонгвуд, у штаті Пенсильванія, багато фігур, що часом вражають своєю простотою і чарівністю форм одночасно. Гордістю колекції вважають різдвяних оленів, біля котрих завжди юрмляться дітлахи.

Незвичайний парк в американському штаті Огайо відомий тим, що відтворює знамениту картину французького живописця постімпресіоніста Жорж-П’єра Сьора “Недільний день на острові Гранд-Жатт». Облаштував цей парк американський скульптор Джеймс Т. Мейсон. Усього на зелений шедевр він витратив чотири роки і, як кожна творча людина, вирішив внести свої елементи в картину автора. Наприклад, чоловік, що курить трубку у парку, дивиться на квітник, якого на полотні немає. Нема у парку і Сени, однак є невелике озеро. Загалом Мейсон, відтворюючи картину, виростив 54 постаті людей, вісім човнів, трьох собак, одну кішку й одну мавпу.

Серед знаменитих європейських садів-топіаріїв – Драммонд Парк, Шотландія. У 15-му столітті на його місці ріс фруктовий сад, утім, з часом він перетворився на зону відпочинку знаті. Парк примітний тим, що розташований на схилах, а тому поглянути на всю зелену пишноту у вікторіанському стилі можна з висоти 18 метрів. Особливо велелюдно тут восени, коли дерева саду кутаються у багряне листя. Ще один з найстаріших садів розкинувся в садибі Левенс Холл, Великобританія. Висадили його в 17-му столітті, відтоді практично не перебудовували. І хоча за цей час змінилося десять садівників, всі вони старалися не вносити нічого нового, підтримуючи початкову ідею. Тут дуже багато геометрії. А також ростуть шахові фігури, марокканські кухлі, на галявинах відпочивають диковинні звірята, а по кутках розставлені королі і королеви.

Однак справжнім скарбом топіарного мистецтва прийнято вважати терасовий сад Шато де Вілландрі, Франція. Підкорена такою розкішшю, під свій захист його взяла ЮНЕСКО. 

Вам це буде цікаво:
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
У Посольстві Узбекистану пройшла зустріч Ambassador's Spouses Club Kiev
Посольство Узбекистану в Україні та Ambassador's Spouses Club Kiev ознайомили українську громадськість та іноземних гостей з національним мистецтвом узбецького народу, традиціями і правилами, створених руками народних творців, ремісниками з Узбекистану.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Монсеррат: у гості до янголів
Якщо зазирнути в записники мандрівників, котрі готуються вирушити до Іспанії, то після популярної Барселони другою позицією в списку неодмінно буде Монсеррат. Монастирська гора є обов’язковою для візиту і у місцевих мешканців, вони вважають за потрібне бодай раз на рік відвідати релігійне серце Каталонії.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море. Юрате забула, що безсмертним заборонено насолоджуватися простим людським щастям, потягнула юнака на дно моря у свій замок з бурштину, і закохані втратили лік дням і ночам. Дізнавшись про це, повелитель богів Перкунас вирішив покарати їх, пронизавши блискавкою юнака і назавжди прикувавши ланцюгами неслухнянку до її коштовних володінь. Відтоді богиня плаче, а її жовтогарячі сльози води Балтики виносять на берег на радість людям.
Найробі: тепер я бачив усе
Унікальна природа, головний тектонічний розлам планети, фламінго, жирафи й гепарди на відстані витягнутої руки – про це і багато іншого в нашому новому матеріалі про столицю Кенії Найробі та її околиці.
Даллол – барвиста окраса Ефіопії
Країни часто хизуються своїми природними окрасами: запрошують туристів, дозволяють гарненько роздивитись усі деталі ювелірної роботи, яку виконала планета. Серед таких окрас найбільш неординарні, кольорові, дивні, а іноді для нашого ока навіть дикі – африканські. Ефіопія відхопила собі один з найчарівніших аксесуарів – вулкан Даллол.
Дружина Посла Грузії в Україні провела зустріч Ambassadors Spouses Club і показ національного одягу
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Грузії в Україні Ірина Султанішвілі провела зустріч Ambassadors Spouses Club, в рамках якої були продемонстровані зразки традиційного одягу.
Не забути парасольку і коктейль: найдивовижніші пляжі планети
Із настанням літа багато хто час від часу позирає на календар, чекаючи законної відпустки. А оскільки літній відпочинок найчастіше нерозривно пов’язаний з релаксацією біля води, аж ніяк не можна забувати про пляжі – такі жадані і водночас не схожі один на одного. Навіть якщо ви вже знаєте, куди поїхати і квитки куплені, наша добірка все одно не залишить нікого байдужим.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Квіткові долини світу
Квіткові поля і долини вражають і приваблюють увагу найвибагливіших поціновувачів прекрасного. Різнокольорові розсипи духмяних рослин прикрашають простори майже в кожній країні. Ми пропонуємо кілька варіантів на будь-який смак.
Невідома Амазонка. Найцікавіші факти
Амазонка – річка, без якої неможливо уявити не тільки Південну Америку, але й нашу планету – здавалося б, вивчена вздовж і впоперек. Та от тільки щороку вчені знаходять в ній щось таке, про що ми раніше і не здогадувалися. Ми спробували зібрати в нашому матеріалі найбільш цікаві і маловідомі факти про неї.
За підтримки посольства Швейцарії в Україні в столиці пройшла виставка Swiss Graphic Design
У Київському ArtHall D12 за підтримки Посольства Швейцарії в Україні та особисто Надзвичайного і Повноважного Посла Гійома Шойрера пройшла виставка Swiss Graphic Design. Відкриваючи захід, Голова дипломатичної місії привітав усіх присутніх, побажав насиченого і надихаючого вечора.
Піонери моди
Мода – це вчинок. Мода – це прояв волі. Не побоявшись одного разу здатися смішним і незрозумілим, людина ризикує стати частиною модної історії. Чиїсь імена вона запам'ятовує, когось незаслужено не помічає, а для декого стає справою, сенсом усього життя.
За підтримки посольства Білорусі в столиці пройшов спектакль Мінського театру-студії кіноактора
У Київському академічному театрі драми і комедії за підтримки Посольства Білорусі в Україні і Київської міської державної адміністрації пройшов спектакль "Шлюбний договір" Мінського театру-судії кіноактора. Постановка пройшла в рамках гастрольного туру по Україні.
Закрити
Outlook facebook page