RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  «Alles Waltzer!» – «Танцюють усі!» Інтерв’ю з танцювальним сомельє Іваном Павловим

«Alles Waltzer!» – «Танцюють усі!» Інтерв’ю з танцювальним сомельє Іваном Павловим

Упродовж усієї зими в казковому Відні відбувається сезон балів. Як гість або танцівник ви можете побувати на балу в різних містах, навіть українських, але найкраще це зробити в столиці Австрії – Відні. Чому, а також як відвідати завдяки декільком па одну з найбільш видовищних подій світу – Outlook дізнався у єдиного в Україні танцювального сомельє Івана Павлова.

Танці в моєму житті із 7 років. Мама відвела мене на заняття. Це було в місті Авдіївці на Донеччині. Протанцював я в цьому колективі 10 років, після чого поїхав підкорювати столицю, розпочав будувати кар'єру в серйозній компанії, пов'язаній з бізнес-консультаціями, і поступово танці зникли з мого життя. Але, закінчивши черговий контракт, я усвідомив, що просто зобов'язаний перетворити своє хобі на фах. Так і народився проект «Танцювальний сомельє».

Побувати на Віденському балу було мрією мого життя. Чотири роки тому я випадково потрапив на подібну подію в Києві, де відкривав бал як дебютант. Потім були Москва і Відень.

«Сомельє» означає «дегустацію» танцю. Цільова аудиторія мого проекту – це дорослі люди, які ніколи не танцювали або робили це ще в далекому дитинстві, тож усе вже давно забуто. Я допомагаю людям розучувати різноманітні рухи, в основному притаманні бальній хореографії, а вже потім добираю клієнтові те, що більше пасує, виходячи з його темпераменту. За кордоном вже давно є таке поняття, як «таксі-денсер» – професіонал, котрий за гонорар відвідує з вами вечори.

Віденський бал існує вже понад 200 років. Це культура австрійців, яка зародилася в середовищі простого люду. Вальс – народний танець в Австрії, але згодом його запозичила аристократія і стала проводити свої пишні бали традиційно взимку під час всенародного карнавалу – фешингу. Сезон триває від середини листопада й до кінця лютого, за цей час відбувається близько 200 танцювальних вечорів.

Усі Віденські бали підпорядковуються певній ієрархії за престижністю, популярністю, масштабами. Є вечори, куди запрошують 500 гостей, а бувають такі грандіозні, як найвідоміший новорічний бал Ле-Гранд у Хофбургу, де щороку збирається понад 2000 людей. Порівняти його можна з Віденським оперним балом, який відбувається в середині лютого. Один з найвідоміших – так званий Бал Життя, котрий збирає у своїй залі «сильних світу цього». Традиційно всі кошти від заходу йдуть на благодійність.

Для віденців бал – must visit бодай раз на рік. А загалом на балах у Відні можна зустріти людей з багатьох країн, і не тільки європейських. Однак понад половину – все ж місцеві жителі. Це їхня культура, вони так відпочивають.

Свої бали в Австрії проводять усі: журналісти, письменники, юристи і навіть мисливці. Скажімо, літератори вже більш як півтора століття збираються у віденській ратуші на балу Конкордія. Оскільки Відень і кава – поняття нероздільні, то існує і бал для власників кав'ярень. На цих вечорах фахівці відпочивають, танцюють і обговорюють справи.

На назву «Віденський бал» немає жодної інтелектуальної власності, тож проводять їх і в інших країнах. Це формат заходу, який має певні критерії та усталені правила поведінки. А оскільки це автентична традиція австрійців, то, звісно, щоб відчути всю красу балу, потрібно їхати до Відня. І тільки потім, якщо буде цікаво, в інші міста.

Віденський бал – це як військовий парад, де є певна церемонія і послідовність дій. На балу обов'язково має бути розпорядник, який керує подією. Гості збираються, знайомляться одне з одним, п'ють якийсь welcome-drink і готуються до танцювальної ночі. Розпочинають вечір зазвичай о 8-9 годині появою танцюристів-дебютантів під полонез. Для дівчат багато років тому це вважалося першим виходом у світ. Традиція збереглася до сьогодні, тому бал відкривають незаміжні панянки.

Ще одна старовинна традиція бального мистецтва – опівнічний виступ. Усі охочі збираються на паркеті рівно опівночі й виконують синхронно певний танець. Триває бал до ранку.

Є два варіанти, як потрапити на бал у Відні – бути у складі танцюристів-дебютантів чи просто гостем. І те, й те загалом здійснити нескладно. Для першого варіанту, по-перше, треба бути незаміжньою дівчиною у віці до 25 років, а по-друге – зв'язатися з бальним комітетом. Там вам запропонують заповнити анкету і відіслати свою фотографію. Далі рішення за організаторами. Як відомо, основний критерій добору – презентабельна зовнішність. Такий самий сценарій і для юнаків.

Далі, отримавши позитивну відповідь, слід довести своє вміння танцювати. Для цього претендент іде на спеціальні курси і передусім розучує Віденський вальс. Відеозапис свого виконання слід відіслати до бального комітету. Якщо ви добре танцюєте і відео це підтверджує, то вам не повинні відмовити, але якщо претендентів на участь забагато, то можуть запропонувати взяти участь наступного року.

Вивчити Віденський вальс нескладно. Там є лише декілька фігур: поворот правий, поворот лівий, кружляння пари на місці і так звані зміни з правого повороту на лівий і навпаки. Але специфіка полягає в досить швидкому ритмі. І якщо потрібно бути в русі 2-3 хвилини, це вже стає завданням із серйозним фізичним навантаженням. Тому, щоб танцювати Віденський вальс упевнено і щоб голова не запаморочилася, слід багато тренуватися.

Зі мною до Відня на вальс їздили дебютанти, які вчилися танцювати з нуля. Здібності людини до танців вельми індивідуальні. Комусь може бути достатньо кількох занять, щоб «розтанцюватися», а комусь потрібно і півроку. Зазвичай я пропоную стандартний варіант – 10 уроків по 1,5 години. Далі людина вже сама вирішує – продовжувати вчитися чи ні. Я, як викладач, звичайно, теж дивлюся, якщо ми не дотягнули.

Перед балом неодмінно треба відвідати генеральну репетицію. Це означає, що ви заздалегідь мусите прибути до Відня, оселитися в готелі та обов'язково бути присутнім на генеральному прогоні за два-три дні до самого балу. Вимогливі експерти ще раз проконтролюють ваше вміння танцювати. Якщо буде щось не так, можуть сказати «вибачте, ви не берете участі».

У Відні, на відміну від інших міст, дебютанти на балу не платять за участь у заході. Дещо інакше, наприклад, у Москві. Там дебютанти і гості мають внести кошти як організаційний збір, щоб генеральні репетиції відбувалися в комфорті.

На балах часто виникають якісь курйози. У дівчат, приміром, іноді відлітають деталі вбрання. У вальсі можна і нижню спідницю загубити, хтось оступився, послизнувся, бувають навіть падіння. Але серед дебютантів таке рідко стається, адже їм пропонують виконати не такі складні композиції, як, скажімо, танцюристам-спортсменам.

Потрапити на бал можна і за вхідним квитком. Тоді про анкети немає і мови. Вам потрібно просто вибрати відповідний за датою, форматом, вартістю, тематикою захід і купити запрошення. Залежно від того, буде це просто вхідний квиток чи з місцем за столом із вечерею – коштує він по-різному. Нині ціна коливається в межах 90–100 євро. Ложа у Віденській опері – це ВІП-місце, може обійтися і в 3000 євро. У запрошенні буде вказано, чи входять у вартість вашого квитка напої та закуски або їх при бажанні доведеться купувати вже на місці.

Обов'язкова вимога – дотримання дрес-коду. Для дівчат-дебютанток – це біла бальна сукня. Неодмінно рукавички, висока зачіска, що відкриває шию, і діадема. Чоловіки можуть іти в темному костюмі й обов'язково з краваткою-метеликом. Варіанти – фрак, смокінг, а якщо дебютант – військовий, то згодиться парадна військова форма. Допускається також історичне вбрання.

Як дістатися на Віденський бал? Можна й пішки, якщо це, наприклад, туристи, які оселилися неподалік місця його проведення. Віденці часто їдуть у громадському транспорті, щоб похизуватися в ошатних костюмах. А іноді беруть таксі, хоча деякі все ж замовляють карету і під'їжджають до опери в ній.

«Alles Waltzer!» – «Танцюють усі!» Тільки після цих слів розпорядника балу гості можуть вийти на паркет, і бал вважатимуть відкритим. Після танцювальних блоків починається культурна програма: наприклад, виступи оперних виконавців. Далі змінюється цілий калейдоскоп танців, у тому числі й латиноамериканських. Ніхто вас не змусить танцювати, ви можете спілкуватись або спостерігати. Однак порожнього паркету у Відні я ще не бачив.

Правила Віденського балу доволі суворі. Якщо ви запросили панянку на вальс, то після танцю зобов'язані провести її на те місце, де вона сидить. Якщо хочете потанцювати з дівчиною, яка впала в око, спочатку запитайте дозволу у її хлопця. Під час танцю чоловік має і вести, і дивитися на всі боки, щоб не зіткнутись з іншими парами. Слід бути галантним, стриманим, не можна голосно розмовляти і сміятися, швидко пересуватися, а тим паче бігти по бальній залі.

Я би порівняв бальну ніч з казкою. Цьому сприяє атмосфера щастя, задоволення і радості, створена на балу. Потрапивши туди, людина має нагоду відволіктися від повсякденних проблем. Адже на балу люди почуваються справжніми принцами і принцесами.

Вам це буде цікаво:
Заклиначі: як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?
Живий танець. Полька
Цей танець не має жодного відношення до Польщі. У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
У Посольстві Узбекистану пройшла зустріч Ambassador's Spouses Club Kiev
Посольство Узбекистану в Україні та Ambassador's Spouses Club Kiev ознайомили українську громадськість та іноземних гостей з національним мистецтвом узбецького народу, традиціями і правилами, створених руками народних творців, ремісниками з Узбекистану.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море. Юрате забула, що безсмертним заборонено насолоджуватися простим людським щастям, потягнула юнака на дно моря у свій замок з бурштину, і закохані втратили лік дням і ночам. Дізнавшись про це, повелитель богів Перкунас вирішив покарати їх, пронизавши блискавкою юнака і назавжди прикувавши ланцюгами неслухнянку до її коштовних володінь. Відтоді богиня плаче, а її жовтогарячі сльози води Балтики виносять на берег на радість людям.
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Дружина Посла Грузії в Україні провела зустріч Ambassadors Spouses Club і показ національного одягу
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Грузії в Україні Ірина Султанішвілі провела зустріч Ambassadors Spouses Club, в рамках якої були продемонстровані зразки традиційного одягу.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
За підтримки посольства Швейцарії в Україні в столиці пройшла виставка Swiss Graphic Design
У Київському ArtHall D12 за підтримки Посольства Швейцарії в Україні та особисто Надзвичайного і Повноважного Посла Гійома Шойрера пройшла виставка Swiss Graphic Design. Відкриваючи захід, Голова дипломатичної місії привітав усіх присутніх, побажав насиченого і надихаючого вечора.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Піонери моди
Мода – це вчинок. Мода – це прояв волі. Не побоявшись одного разу здатися смішним і незрозумілим, людина ризикує стати частиною модної історії. Чиїсь імена вона запам'ятовує, когось незаслужено не помічає, а для декого стає справою, сенсом усього життя.
Йодль – музика австрійських гір
Три роки тому в Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Закрити
Outlook facebook page