RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  «Alles Waltzer!» – «Танцюють усі!» Інтерв’ю з танцювальним сомельє Іваном Павловим

«Alles Waltzer!» – «Танцюють усі!» Інтерв’ю з танцювальним сомельє Іваном Павловим

Упродовж усієї зими в казковому Відні відбувається сезон балів. Як гість або танцівник ви можете побувати на балу в різних містах, навіть українських, але найкраще це зробити в столиці Австрії – Відні. Чому, а також як відвідати завдяки декільком па одну з найбільш видовищних подій світу – Outlook дізнався у єдиного в Україні танцювального сомельє Івана Павлова.

Танці в моєму житті із 7 років. Мама відвела мене на заняття. Це було в місті Авдіївці на Донеччині. Протанцював я в цьому колективі 10 років, після чого поїхав підкорювати столицю, розпочав будувати кар'єру в серйозній компанії, пов'язаній з бізнес-консультаціями, і поступово танці зникли з мого життя. Але, закінчивши черговий контракт, я усвідомив, що просто зобов'язаний перетворити своє хобі на фах. Так і народився проект «Танцювальний сомельє».

Побувати на Віденському балу було мрією мого життя. Чотири роки тому я випадково потрапив на подібну подію в Києві, де відкривав бал як дебютант. Потім були Москва і Відень.

«Сомельє» означає «дегустацію» танцю. Цільова аудиторія мого проекту – це дорослі люди, які ніколи не танцювали або робили це ще в далекому дитинстві, тож усе вже давно забуто. Я допомагаю людям розучувати різноманітні рухи, в основному притаманні бальній хореографії, а вже потім добираю клієнтові те, що більше пасує, виходячи з його темпераменту. За кордоном вже давно є таке поняття, як «таксі-денсер» – професіонал, котрий за гонорар відвідує з вами вечори.

Віденський бал існує вже понад 200 років. Це культура австрійців, яка зародилася в середовищі простого люду. Вальс – народний танець в Австрії, але згодом його запозичила аристократія і стала проводити свої пишні бали традиційно взимку під час всенародного карнавалу – фешингу. Сезон триває від середини листопада й до кінця лютого, за цей час відбувається близько 200 танцювальних вечорів.

Усі Віденські бали підпорядковуються певній ієрархії за престижністю, популярністю, масштабами. Є вечори, куди запрошують 500 гостей, а бувають такі грандіозні, як найвідоміший новорічний бал Ле-Гранд у Хофбургу, де щороку збирається понад 2000 людей. Порівняти його можна з Віденським оперним балом, який відбувається в середині лютого. Один з найвідоміших – так званий Бал Життя, котрий збирає у своїй залі «сильних світу цього». Традиційно всі кошти від заходу йдуть на благодійність.

Для віденців бал – must visit бодай раз на рік. А загалом на балах у Відні можна зустріти людей з багатьох країн, і не тільки європейських. Однак понад половину – все ж місцеві жителі. Це їхня культура, вони так відпочивають.

Свої бали в Австрії проводять усі: журналісти, письменники, юристи і навіть мисливці. Скажімо, літератори вже більш як півтора століття збираються у віденській ратуші на балу Конкордія. Оскільки Відень і кава – поняття нероздільні, то існує і бал для власників кав'ярень. На цих вечорах фахівці відпочивають, танцюють і обговорюють справи.

На назву «Віденський бал» немає жодної інтелектуальної власності, тож проводять їх і в інших країнах. Це формат заходу, який має певні критерії та усталені правила поведінки. А оскільки це автентична традиція австрійців, то, звісно, щоб відчути всю красу балу, потрібно їхати до Відня. І тільки потім, якщо буде цікаво, в інші міста.

Віденський бал – це як військовий парад, де є певна церемонія і послідовність дій. На балу обов'язково має бути розпорядник, який керує подією. Гості збираються, знайомляться одне з одним, п'ють якийсь welcome-drink і готуються до танцювальної ночі. Розпочинають вечір зазвичай о 8-9 годині появою танцюристів-дебютантів під полонез. Для дівчат багато років тому це вважалося першим виходом у світ. Традиція збереглася до сьогодні, тому бал відкривають незаміжні панянки.

Ще одна старовинна традиція бального мистецтва – опівнічний виступ. Усі охочі збираються на паркеті рівно опівночі й виконують синхронно певний танець. Триває бал до ранку.

Є два варіанти, як потрапити на бал у Відні – бути у складі танцюристів-дебютантів чи просто гостем. І те, й те загалом здійснити нескладно. Для першого варіанту, по-перше, треба бути незаміжньою дівчиною у віці до 25 років, а по-друге – зв'язатися з бальним комітетом. Там вам запропонують заповнити анкету і відіслати свою фотографію. Далі рішення за організаторами. Як відомо, основний критерій добору – презентабельна зовнішність. Такий самий сценарій і для юнаків.

Далі, отримавши позитивну відповідь, слід довести своє вміння танцювати. Для цього претендент іде на спеціальні курси і передусім розучує Віденський вальс. Відеозапис свого виконання слід відіслати до бального комітету. Якщо ви добре танцюєте і відео це підтверджує, то вам не повинні відмовити, але якщо претендентів на участь забагато, то можуть запропонувати взяти участь наступного року.

Вивчити Віденський вальс нескладно. Там є лише декілька фігур: поворот правий, поворот лівий, кружляння пари на місці і так звані зміни з правого повороту на лівий і навпаки. Але специфіка полягає в досить швидкому ритмі. І якщо потрібно бути в русі 2-3 хвилини, це вже стає завданням із серйозним фізичним навантаженням. Тому, щоб танцювати Віденський вальс упевнено і щоб голова не запаморочилася, слід багато тренуватися.

Зі мною до Відня на вальс їздили дебютанти, які вчилися танцювати з нуля. Здібності людини до танців вельми індивідуальні. Комусь може бути достатньо кількох занять, щоб «розтанцюватися», а комусь потрібно і півроку. Зазвичай я пропоную стандартний варіант – 10 уроків по 1,5 години. Далі людина вже сама вирішує – продовжувати вчитися чи ні. Я, як викладач, звичайно, теж дивлюся, якщо ми не дотягнули.

Перед балом неодмінно треба відвідати генеральну репетицію. Це означає, що ви заздалегідь мусите прибути до Відня, оселитися в готелі та обов'язково бути присутнім на генеральному прогоні за два-три дні до самого балу. Вимогливі експерти ще раз проконтролюють ваше вміння танцювати. Якщо буде щось не так, можуть сказати «вибачте, ви не берете участі».

У Відні, на відміну від інших міст, дебютанти на балу не платять за участь у заході. Дещо інакше, наприклад, у Москві. Там дебютанти і гості мають внести кошти як організаційний збір, щоб генеральні репетиції відбувалися в комфорті.

На балах часто виникають якісь курйози. У дівчат, приміром, іноді відлітають деталі вбрання. У вальсі можна і нижню спідницю загубити, хтось оступився, послизнувся, бувають навіть падіння. Але серед дебютантів таке рідко стається, адже їм пропонують виконати не такі складні композиції, як, скажімо, танцюристам-спортсменам.

Потрапити на бал можна і за вхідним квитком. Тоді про анкети немає і мови. Вам потрібно просто вибрати відповідний за датою, форматом, вартістю, тематикою захід і купити запрошення. Залежно від того, буде це просто вхідний квиток чи з місцем за столом із вечерею – коштує він по-різному. Нині ціна коливається в межах 90–100 євро. Ложа у Віденській опері – це ВІП-місце, може обійтися і в 3000 євро. У запрошенні буде вказано, чи входять у вартість вашого квитка напої та закуски або їх при бажанні доведеться купувати вже на місці.

Обов'язкова вимога – дотримання дрес-коду. Для дівчат-дебютанток – це біла бальна сукня. Неодмінно рукавички, висока зачіска, що відкриває шию, і діадема. Чоловіки можуть іти в темному костюмі й обов'язково з краваткою-метеликом. Варіанти – фрак, смокінг, а якщо дебютант – військовий, то згодиться парадна військова форма. Допускається також історичне вбрання.

Як дістатися на Віденський бал? Можна й пішки, якщо це, наприклад, туристи, які оселилися неподалік місця його проведення. Віденці часто їдуть у громадському транспорті, щоб похизуватися в ошатних костюмах. А іноді беруть таксі, хоча деякі все ж замовляють карету і під'їжджають до опери в ній.

«Alles Waltzer!» – «Танцюють усі!» Тільки після цих слів розпорядника балу гості можуть вийти на паркет, і бал вважатимуть відкритим. Після танцювальних блоків починається культурна програма: наприклад, виступи оперних виконавців. Далі змінюється цілий калейдоскоп танців, у тому числі й латиноамериканських. Ніхто вас не змусить танцювати, ви можете спілкуватись або спостерігати. Однак порожнього паркету у Відні я ще не бачив.

Правила Віденського балу доволі суворі. Якщо ви запросили панянку на вальс, то після танцю зобов'язані провести її на те місце, де вона сидить. Якщо хочете потанцювати з дівчиною, яка впала в око, спочатку запитайте дозволу у її хлопця. Під час танцю чоловік має і вести, і дивитися на всі боки, щоб не зіткнутись з іншими парами. Слід бути галантним, стриманим, не можна голосно розмовляти і сміятися, швидко пересуватися, а тим паче бігти по бальній залі.

Я би порівняв бальну ніч з казкою. Цьому сприяє атмосфера щастя, задоволення і радості, створена на балу. Потрапивши туди, людина має нагоду відволіктися від повсякденних проблем. Адже на балу люди почуваються справжніми принцами і принцесами.

Вам це буде цікаво:
В рамках проекту Diplomatic Greetings дружина Посла Пакистану познайомила українок з мистецтвом розпису по тканині
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Пакистану в Україні Сіма Аттар приєдналася до культурно-освітнього проекту OUTLOOK і ГДІП Diplomatic Greetings і провела незвичайний майстер-клас з виготовлення шалей, сумочок і декорування подушок.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху. Сутінковий край легенд і переказів не відмовить у прихистку стомленому мандрівнику: на стежках духів немає самотніх.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
У межах проекту Diplomatic Greetings дружина Посла Пакистану познайомить українок з мистецтвом розпису по тканині
9 грудня у Києві відбудеться незвичайний майстер-клас з виготовлення шалей, сумочок і декорування подушок, який проведе дружина Посла Пакистану в Україні пані Сіма Аттар.
ГДІП провів у Словаччині та Австрії заходи, присвячені 100-річчю української дипломатії
Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв та Наукове товариство історії дипломатії та міжнародних відносин за підтримки Міністерства закордонних справ України, Посольств України в Австрії, Словаччині та Угорщині реалізували низку заходів із нагоди відзначення 100-річчя української дипломатії.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Посольства Литви та Австралії представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії»
Посольство Литовської Республіки в Україні, Посольство Австралії в Україні i Національний музей Тараса Шевченка представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії».
Історія бренду: Cirque du Soleil
Феєричний шоу-проект Cirque du Soleil здійснив переворот у цирковому мистецтві, нагадавши світові, що цирк може не тільки розважати, але й творити нову реальність. Божевільні експерименти над людським тілом скасовують владу земного тяжіння, а містерія звука і світла заманює глядача у присмерковий лабіринт філософських драм, надаючи змогу пробиратися до сонця разом з героями постановок.
MUST- WATCH VIDEO: традиції чаювання в світі
Цей напій настільки щільно увійшов у життя людини, що іноді ми самі не помічаємо, як знову поставили чайник на плиту. Існують тисячі способів його приготування. OUTLOOK пропонує вашій увазі кращі з них.
Не тільки чорний. Невідомі факти про Казимира Малевича
3 листопада 2008 року, на аукціоні Sotheby's з результатом в $ 60 мільйонів була продана одна з найрідкісніших робіт в історії російського мистецтва - «Супрематічеськая композиція» Казимира Малевича, який дотепер вважається одним з найнезрозуміліших художників 20 століття. Ніби знущаючись з публіки, саме так він підписував деякі свої ранні роботи: «Зміст картин авторові невідомий». OUTLOOK сподівається, що зібрані нами історії, пов'язані з особистістю, творчістю та ім'ям майстра, наблизять читачів до розуміння геніального супрематиста.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Гребені краси. Таджицькі гребінці
"...Коли Бахріддінова мама збиралася на роботу, вона старанно укладала свої довгі коси навколо тюбетейки. Виходило щось схоже на корону. На свята жінка вплітала у своє чорне волосся спеціальні прикраси. При ходьбі вони ледь подзвонювали, створюючи відчуття танцю. А ввечері маленький Бахріддін не міг заснути, якщо не стискав у своїх руках тугу мамину косу. Він і тепер із благоговінням згадує її довге волосся і вважає його однією з головних умов жіночої краси..."
Без кліше
Ви можете собі уявити німця, котрий запізнюється? Або ж японця, що сидить в офісі в робочий час і плює у стелю? Ну або ж хоча б іспанця, який у поті чола працює з ранку до ночі? Навряд, оскільки виною тому стереотипи, які закріпилися за тим чи іншим народом. Сьогодні ми не тільки говоритимемо про них, а й спробуємо ці кліше спростувати.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Знай наших: Сергій Полунін
26 жовтня відбудеться довгоочікувана прем`єра документально-біографічної картини «Танцюрист» про ціну успіху, яку заплатив артист балету Сергій Полунін. Херсонець за походженням, волею випадку потрапляє до Королівського театру в Лондоні, де здобуває неймовірний успіх, а потім зникає з поля зору, щоб згодом завоювати ще більше любові глядачів. Сьогодні OUTLOOK продовжує серію матеріалів про успішних українців.
Банк менталітетів. Японія: свій серед чужих
Японці вирощують сакуру, поїдають тоннами рис, майстерно скручують роли, розгулюють у кімоно і... вважають поганим тоном НЕ плямкати за столом. Якщо з першими фактами стійко асоціюються жителі Країни, де сходить сонце, то про останній знають далеко не всі. А проте, крім незвичайних правил етикету, у цього народу є ще цілий десяток тільки їм притаманних особливостей.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Закрити
Outlook facebook page