RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  «Alles Waltzer!» – «Танцюють усі!» Інтерв’ю з танцювальним сомельє Іваном Павловим

«Alles Waltzer!» – «Танцюють усі!» Інтерв’ю з танцювальним сомельє Іваном Павловим

Упродовж усієї зими в казковому Відні відбувається сезон балів. Як гість або танцівник ви можете побувати на балу в різних містах, навіть українських, але найкраще це зробити в столиці Австрії – Відні. Чому, а також як відвідати завдяки декільком па одну з найбільш видовищних подій світу – Outlook дізнався у єдиного в Україні танцювального сомельє Івана Павлова.

Танці в моєму житті із 7 років. Мама відвела мене на заняття. Це було в місті Авдіївці на Донеччині. Протанцював я в цьому колективі 10 років, після чого поїхав підкорювати столицю, розпочав будувати кар'єру в серйозній компанії, пов'язаній з бізнес-консультаціями, і поступово танці зникли з мого життя. Але, закінчивши черговий контракт, я усвідомив, що просто зобов'язаний перетворити своє хобі на фах. Так і народився проект «Танцювальний сомельє».

Побувати на Віденському балу було мрією мого життя. Чотири роки тому я випадково потрапив на подібну подію в Києві, де відкривав бал як дебютант. Потім були Москва і Відень.

«Сомельє» означає «дегустацію» танцю. Цільова аудиторія мого проекту – це дорослі люди, які ніколи не танцювали або робили це ще в далекому дитинстві, тож усе вже давно забуто. Я допомагаю людям розучувати різноманітні рухи, в основному притаманні бальній хореографії, а вже потім добираю клієнтові те, що більше пасує, виходячи з його темпераменту. За кордоном вже давно є таке поняття, як «таксі-денсер» – професіонал, котрий за гонорар відвідує з вами вечори.

Віденський бал існує вже понад 200 років. Це культура австрійців, яка зародилася в середовищі простого люду. Вальс – народний танець в Австрії, але згодом його запозичила аристократія і стала проводити свої пишні бали традиційно взимку під час всенародного карнавалу – фешингу. Сезон триває від середини листопада й до кінця лютого, за цей час відбувається близько 200 танцювальних вечорів.

Усі Віденські бали підпорядковуються певній ієрархії за престижністю, популярністю, масштабами. Є вечори, куди запрошують 500 гостей, а бувають такі грандіозні, як найвідоміший новорічний бал Ле-Гранд у Хофбургу, де щороку збирається понад 2000 людей. Порівняти його можна з Віденським оперним балом, який відбувається в середині лютого. Один з найвідоміших – так званий Бал Життя, котрий збирає у своїй залі «сильних світу цього». Традиційно всі кошти від заходу йдуть на благодійність.

Для віденців бал – must visit бодай раз на рік. А загалом на балах у Відні можна зустріти людей з багатьох країн, і не тільки європейських. Однак понад половину – все ж місцеві жителі. Це їхня культура, вони так відпочивають.

Свої бали в Австрії проводять усі: журналісти, письменники, юристи і навіть мисливці. Скажімо, літератори вже більш як півтора століття збираються у віденській ратуші на балу Конкордія. Оскільки Відень і кава – поняття нероздільні, то існує і бал для власників кав'ярень. На цих вечорах фахівці відпочивають, танцюють і обговорюють справи.

На назву «Віденський бал» немає жодної інтелектуальної власності, тож проводять їх і в інших країнах. Це формат заходу, який має певні критерії та усталені правила поведінки. А оскільки це автентична традиція австрійців, то, звісно, щоб відчути всю красу балу, потрібно їхати до Відня. І тільки потім, якщо буде цікаво, в інші міста.

Віденський бал – це як військовий парад, де є певна церемонія і послідовність дій. На балу обов'язково має бути розпорядник, який керує подією. Гості збираються, знайомляться одне з одним, п'ють якийсь welcome-drink і готуються до танцювальної ночі. Розпочинають вечір зазвичай о 8-9 годині появою танцюристів-дебютантів під полонез. Для дівчат багато років тому це вважалося першим виходом у світ. Традиція збереглася до сьогодні, тому бал відкривають незаміжні панянки.

Ще одна старовинна традиція бального мистецтва – опівнічний виступ. Усі охочі збираються на паркеті рівно опівночі й виконують синхронно певний танець. Триває бал до ранку.

Є два варіанти, як потрапити на бал у Відні – бути у складі танцюристів-дебютантів чи просто гостем. І те, й те загалом здійснити нескладно. Для першого варіанту, по-перше, треба бути незаміжньою дівчиною у віці до 25 років, а по-друге – зв'язатися з бальним комітетом. Там вам запропонують заповнити анкету і відіслати свою фотографію. Далі рішення за організаторами. Як відомо, основний критерій добору – презентабельна зовнішність. Такий самий сценарій і для юнаків.

Далі, отримавши позитивну відповідь, слід довести своє вміння танцювати. Для цього претендент іде на спеціальні курси і передусім розучує Віденський вальс. Відеозапис свого виконання слід відіслати до бального комітету. Якщо ви добре танцюєте і відео це підтверджує, то вам не повинні відмовити, але якщо претендентів на участь забагато, то можуть запропонувати взяти участь наступного року.

Вивчити Віденський вальс нескладно. Там є лише декілька фігур: поворот правий, поворот лівий, кружляння пари на місці і так звані зміни з правого повороту на лівий і навпаки. Але специфіка полягає в досить швидкому ритмі. І якщо потрібно бути в русі 2-3 хвилини, це вже стає завданням із серйозним фізичним навантаженням. Тому, щоб танцювати Віденський вальс упевнено і щоб голова не запаморочилася, слід багато тренуватися.

Зі мною до Відня на вальс їздили дебютанти, які вчилися танцювати з нуля. Здібності людини до танців вельми індивідуальні. Комусь може бути достатньо кількох занять, щоб «розтанцюватися», а комусь потрібно і півроку. Зазвичай я пропоную стандартний варіант – 10 уроків по 1,5 години. Далі людина вже сама вирішує – продовжувати вчитися чи ні. Я, як викладач, звичайно, теж дивлюся, якщо ми не дотягнули.

Перед балом неодмінно треба відвідати генеральну репетицію. Це означає, що ви заздалегідь мусите прибути до Відня, оселитися в готелі та обов'язково бути присутнім на генеральному прогоні за два-три дні до самого балу. Вимогливі експерти ще раз проконтролюють ваше вміння танцювати. Якщо буде щось не так, можуть сказати «вибачте, ви не берете участі».

У Відні, на відміну від інших міст, дебютанти на балу не платять за участь у заході. Дещо інакше, наприклад, у Москві. Там дебютанти і гості мають внести кошти як організаційний збір, щоб генеральні репетиції відбувалися в комфорті.

На балах часто виникають якісь курйози. У дівчат, приміром, іноді відлітають деталі вбрання. У вальсі можна і нижню спідницю загубити, хтось оступився, послизнувся, бувають навіть падіння. Але серед дебютантів таке рідко стається, адже їм пропонують виконати не такі складні композиції, як, скажімо, танцюристам-спортсменам.

Потрапити на бал можна і за вхідним квитком. Тоді про анкети немає і мови. Вам потрібно просто вибрати відповідний за датою, форматом, вартістю, тематикою захід і купити запрошення. Залежно від того, буде це просто вхідний квиток чи з місцем за столом із вечерею – коштує він по-різному. Нині ціна коливається в межах 90–100 євро. Ложа у Віденській опері – це ВІП-місце, може обійтися і в 3000 євро. У запрошенні буде вказано, чи входять у вартість вашого квитка напої та закуски або їх при бажанні доведеться купувати вже на місці.

Обов'язкова вимога – дотримання дрес-коду. Для дівчат-дебютанток – це біла бальна сукня. Неодмінно рукавички, висока зачіска, що відкриває шию, і діадема. Чоловіки можуть іти в темному костюмі й обов'язково з краваткою-метеликом. Варіанти – фрак, смокінг, а якщо дебютант – військовий, то згодиться парадна військова форма. Допускається також історичне вбрання.

Як дістатися на Віденський бал? Можна й пішки, якщо це, наприклад, туристи, які оселилися неподалік місця його проведення. Віденці часто їдуть у громадському транспорті, щоб похизуватися в ошатних костюмах. А іноді беруть таксі, хоча деякі все ж замовляють карету і під'їжджають до опери в ній.

«Alles Waltzer!» – «Танцюють усі!» Тільки після цих слів розпорядника балу гості можуть вийти на паркет, і бал вважатимуть відкритим. Після танцювальних блоків починається культурна програма: наприклад, виступи оперних виконавців. Далі змінюється цілий калейдоскоп танців, у тому числі й латиноамериканських. Ніхто вас не змусить танцювати, ви можете спілкуватись або спостерігати. Однак порожнього паркету у Відні я ще не бачив.

Правила Віденського балу доволі суворі. Якщо ви запросили панянку на вальс, то після танцю зобов'язані провести її на те місце, де вона сидить. Якщо хочете потанцювати з дівчиною, яка впала в око, спочатку запитайте дозволу у її хлопця. Під час танцю чоловік має і вести, і дивитися на всі боки, щоб не зіткнутись з іншими парами. Слід бути галантним, стриманим, не можна голосно розмовляти і сміятися, швидко пересуватися, а тим паче бігти по бальній залі.

Я би порівняв бальну ніч з казкою. Цьому сприяє атмосфера щастя, задоволення і радості, створена на балу. Потрапивши туди, людина має нагоду відволіктися від повсякденних проблем. Адже на балу люди почуваються справжніми принцами і принцесами.

Вам це буде цікаво:
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
СПЕЦПРОЕКТ: Про новорічні та різдвяні традиції. Розповідають Посли.
У всьому світі зима приносить у домівки людей яскраві свята, народжуються традиції їхнього проведення. Звичаї однієї держави відрізняються від іншої, але люди з різних куточків планети однаково чекають на дива, приємні сюрпризи й добру казку. Напередодні новорічних свят ми вирішили запитати у дипломатів про особливості святкувань Нового року і Різдва в їхніх країнах.
Скляний handmade
Ексклюзивні скляні вази та ялинкові іграшки, наявні всього в одному-двох екземплярах, окрім високої ціни, найчастіше об’єднує ще й унікальна технологія виготовлення, якою володіють представники рідкісної професії – склодуви. Історія цього ремесла триває вже протягом кількох тисячоліть, а деякі старі таємниці handmade-виробництва досі зберігаються під грифом секретності.
Мурали: новий підхід до старого мистецтва
Сучасні міста вже неможливо уявити без муралів – масштабного за своїм розміром живопису, що прикрашає будівлі. Ми не лише зібрали у своїй колекції найбільш яскраві роботи з усіх куточків планети, але й намагалися дізнатися якомога більше про сам цей напрямок мистецтва.
Азербайджан зсередини: заручини
Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.
Амазонки з племені мосо: заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме. У їхній мові немає слів «чоловік» і «дружина», утім, немає і багатьох інших, таких як «ревнощі», «війна» і «зрада», і на долю вони не скаржаться.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Інсбрук – казкове місто в обрамленні Альпійських гір
Тірольська місцевість Австрії надзвичайно самобутня. Тут своя кухня і навіть своя манера співу, а багатовікова історія відмінно поєднується з природними красотами і спортивними об’єктами. Пік різноманіття – невелике гірське містечко Інсбрук. Це адміністративний центр Тіроля, а також одне з найчистіших місць у Європі, відомий спортивний курорт і визнаний центр сучасного мистецтва.
Хайлі Кінг і її картини: Нова Зеландія на межі прекрасного
Художниця з Нової Зеландії Хайлі Кінг працює під брендом FLOX. Її яскраві картини, що відображають красу дикої природи, відомі у всьому світі. Барвисті птахи, мальовничі ландшафти, чарівні тварини ніби нагадують про стародавнє коріння, з якого зароджувалася цивілізація.
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Гагаузи: этнос Білого Півня
«Жив у глухому гагаузькому селі бідний селянин, і багатства у нього було – троє синів…» - так розпочинається одна з народних казок, створених гагаузами. Цей тюркський народ і насправді жив небагато, кочував селами, пас овець.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в Outlook.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Що вони їдять: кухня Риму
Outlook часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Вироби з соломки
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво виготовлення виробів з соломки, про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Закрити
Outlook facebook page