RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!

Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!

Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.

Ця традиція своєю історією сягає 16-го століття. Саме тоді, понад 500 років тому, зародилось це ремесло. Раніше цей рибальський невід тягнувся всім довжелезним узбережжям сучасних Бельгії, Нідерландів, а також частиною Франції та Англії.Та з часом рибалки все частіше почали злізати зі своїх коней, переходячи на бік нових технологій, пристосовуючись до ери масової рибальської та сільськогосподарської промисловості, закидаючи свої сітки із заплутаними у них багатолітніми традиціями кудись у кутки своїх хиж.

Сьогодні є лише одне місце в усьому світі, де на креветок, як і раніше, полюють верхи на конях – бельгійське Оостдюнкерке. Це місце, наче сторінка з якоїсь старої рибальської енциклопедії, з якої можеш прочитати короткий довідковий текст, але невеличка ілюстративна фотографія дає змогу не тільки зрозуміти прочитане, але й дописати в голові все нерозказане. Сезон кінної ловлі креветок триває з березня по кінець листопада. Декілька разів на тиждень, у ранкову пору, чоловіки починають збирати потрібне спорядження. Вони складають у великий причіп невід і сітки, кошики, грузила, робочий одяг, решета і запрягають коней.

Коренасті коні з м’язистими ногами фламандської породи Брабансон на вигляд не такі високі й не такі граційні, як їхні побратими, але саме вони стали незмінними учасниками промислу. Цим витривалим ваговозам під силу впоратись зі спротивом морської води і важкістю кілограмових вантажів. У багатьох брабансонів куці обрубки замість пишних хвостів. Помахи хвостів заважали рибалкам з возу бачити дорогу, тож їх обрізали. Але з часом такі операції визнали негуманними і заборонили їх.

Ловці вирушають у дорогу. І хоча шлях декотрих триває кілька годин, усі встигають дістатися ще сонного узбережжя. Море біля Оостдюнкерке ідеальне для креветкового промислу своєю мілиною. Рибалкам-вершникам потрібно встигнути впоратись за три години – 90 хвилин вони виловлюють ракоподібних до малої води і 90 хвилин після неї.

Тож робітники розкладають знаряддя, натягують поверх свого одягу типові прогумовані макінтоші з комбінезоном незмінного жовтого кольору, який за легендами відлякує великих морських тварюк і привертає ясну погоду. Здоровенні плетені кошики чіпляються з двох боків сідла. Рибалки вмощуються верхи.

Коні заходять у море і просуваються, тягнучи за собою конусоподібну сітку, до двох кінців котрої причеплені прямокутні дошки. Вода розводить дошки в різні боки, що унеможливлює плутання сітки і створює з неї своєрідну вирву. На сітці також є ланцюг, який тягнеться по піщаному дну і створює вібрації, змушуючи креветок стрибати, через що вони й заплутуються в сітях.

Через півгодини роботи, невід стає важким, тому ловці повертаються на берег. Поки коні відпочивають, рибалки просіюють улов за допомогою решета. Креветок залишають, а крабів, рибу, медуз та інших морських жителів повертають у море. Кілограми сірих креветок відправляють у кошики, а після риболовлі заповнені кошики везуть додому. Далі їх кілька разів промивають у чистій воді й відправляють варитись у великий чан з підсоленим кропом. Відварених же ракоподібних висипають на велику сітку, щоб вони охолонули і висохли.

Смак таких свіжих креветок у наш час здається унікальним. Якщо раніше рибальські кошики легко наповнювались дрібними ракоподібними, що на вагах перевищували позначку в 10 і 20 кг, то зараз у відповідь на багатогодинний процес зборів, шляху і нелегкої роботи на узбережжі море приносить у пазусі здобич, що ледь досягає п’яти кілограмів.

Місцеві пояснюють це послабленим імунітетом клімату, хворою екосистемою і регулярним втручанням чужорідних морю траулерів. Сьогодні лише з десяток сімей займаються ловлею креветок верхи, був критичний час, коли цей вид діяльності ледь не зник, якби не трійця рибалок, що визнали своїм обов’язком зберегти рідкісний процес.

Родини постійно запрошують до себе на гостину дітей з навколишніх сіл. Вони розповідають їм про історію ремесла, діляться секретами і навичками, пригощають малих свіжими креветками. Господарі намагаються прищепити місцевим дітям розуміння важливості традицій, а також дати молодому поколінню неспотворене уявлення про смак справжніх свіжих продуктів.

Родини наполегливо підтримуються місцевими органами влади. Тутешні давно розгледіли у майже загубленому старому феноменальну спадщину, яка може і повинна стати головним надбанням не лише місцевого Оостдюнкерке, цілої Бельгії, а й усього просоченого інноваціями світу.

З 2013 року традиція ловлі креветок була включена до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства програми ЮНЕСКО.Тож тепер у невід Оостдюнкерке окрім креветок потрапляють ще й туристи. Щорічно на початку літа тисячі подорожніх навідуються у ці краї з метою відвідин дводенного «креветкового фестивалю», головною подією котрого стає процесія верхових рибалок вулицями міста.

Вам це буде цікаво:
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Бельгійське мереживо: вальс тисячі ниток
Дивлячись на фламандські мережива, важко позбутися думки, що дивовижні квіти, спритно вплетені у вінок візерунка, народжені розсипом іскор, що зірвалися з чарівної палички. На зворотному боці краси лишаються труди і дні неприкаяних дівчат, викрадені у життя лабіринтом ажурних петель. Підкоривши свавілля нитки заповітній мрії про рай, обіцяний за покору, майстерність кинула виклик безвиході і злидням – і здобула перемогу.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Йодль – музика австрійських гір
Три роки тому в Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, морські цигани, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Життя амішів: щастя у простих речах
Коли вперше про них чуєш, не віриш власним вухам, коли вперше бачиш – очам. У їхніх паспортах немає фотографій, вони не платять податки, не служать в армії, носять просту одежу, їздять на кінних візках, обходяться без благ цивілізації і, звісно, готують найсмачнішу їжу в Америці. Заінтриговані? Знайомтесь: аміші – люди, що живуть поза часом.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими. Приймаючи сторону світлих сил, спритні поселяни не забували нагріти руки у вогні вселенської битви.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
ВІДЕО: Скло зі святого міста
Завдяки Посольству Палестини в Україні OUTLOOK пощастило побувати в цій дивовижній країні і познайомитися з її традиційними ремеслами. Сьогодні розповімо вам про технології виготовлення виробів зі скла ... Палестинський Хеврон відомий як місто трьох релігій і трьох цивілізацій, справжнє місце сили. Напевно, тому доля так розпорядилася, що саме там з'явилося скло, яке хоч і здається крихким, однак насправді є віковим, як і сам Хеврон.
Тут пахне Різдвом
Різдво – одне з найкрасивіших і улюблених свят в Європі й готуються до нього задовго і ґрунтовно! Різдвяні базари, вкриті яскравими гірляндами, новорічними іграшками і блискучою мішурою створюють святкову атмосферу урочистості. Цією вражаючою красою пощастило помилуватися фотографу Роману Маткову, і сьогодні через фото-добірку він ділиться передсвятковим настроєм з читачами Outlook!
В рамках проекту Diplomatic Greetings дружина Посла Пакистану познайомила українок з мистецтвом розпису по тканині
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Пакистану в Україні Сіма Аттар приєдналася до культурно-освітнього проекту OUTLOOK і ГДІП Diplomatic Greetings і провела незвичайний майстер-клас з виготовлення шалей, сумочок і декорування подушок.
У межах проекту Diplomatic Greetings дружина Посла Пакистану познайомить українок з мистецтвом розпису по тканині
9 грудня у Києві відбудеться незвичайний майстер-клас з виготовлення шалей, сумочок і декорування подушок, який проведе дружина Посла Пакистану в Україні пані Сіма Аттар.
MUST- WATCH VIDEO: традиції чаювання в світі
Цей напій настільки щільно увійшов у життя людини, що іноді ми самі не помічаємо, як знову поставили чайник на плиту. Існують тисячі способів його приготування. OUTLOOK пропонує вашій увазі кращі з них.
Гребені краси. Таджицькі гребінці
"...Коли Бахріддінова мама збиралася на роботу, вона старанно укладала свої довгі коси навколо тюбетейки. Виходило щось схоже на корону. На свята жінка вплітала у своє чорне волосся спеціальні прикраси. При ходьбі вони ледь подзвонювали, створюючи відчуття танцю. А ввечері маленький Бахріддін не міг заснути, якщо не стискав у своїх руках тугу мамину косу. Він і тепер із благоговінням згадує її довге волосся і вважає його однією з головних умов жіночої краси..."
Без кліше
Ви можете собі уявити німця, котрий запізнюється? Або ж японця, що сидить в офісі в робочий час і плює у стелю? Ну або ж хоча б іспанця, який у поті чола працює з ранку до ночі? Навряд, оскільки виною тому стереотипи, які закріпилися за тим чи іншим народом. Сьогодні ми не тільки говоритимемо про них, а й спробуємо ці кліше спростувати.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні Outlook подорожує по найцікавіших з точки зору географії й адміністративного управління містах і країнах, що є анклавами, цілком розташованих на територіях інших держав.
Закрити
Outlook facebook page