RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Ці червоні дахи Рібейри…

Ці червоні дахи Рібейри…

Порту по праву вважають одним з найкрасивіших міст світу завдяки його південноготичній архітектурі, переплетеній з природними красотами й атмосферою свободи. Тут практично кругом перехоплює подих від пишноти, та найбільше вигуків «вау!» дістається легендарному району Рібейра.

Дивлячись із розкішного моста Луїша Першого, котрий проектував особисто великий Ейфель, на ці червоні черепичні дахи, здається, ніби спиш чи граєш у комп’ютерну гру. Ну не може «дійсність» бути настільки красивою і неймовірною! У Порту – може, адже Рібейра, розташована біля величної річки Дору, цілком реальна і тішить око від самого Середньовіччя. Це місце, просякнуте рибальським братством, завжди було важливим для міста і Португалії в цілому, оскільки через кілька кілометрів річка виходить в Атлантичний океан. Тому в історії бувало навіть так, що в центральній частині Порту йде звичайне життя, а за Рібейру воюють.

Місцевих жителів і досі називають «тріпейра», що перекладається як «тельбухи», от тільки це не образа, а скоріше – вираз захоплення. Усе тому, що рибалки і жителі району за колоніальної доби, коли країна активно розвивалась, працювали на благо держави, віддаючи свій найкращий улов флоту, а самі харчувалися рештками. Так що з Рібейри, де і в наші дні не завжди добре працюють комунікації, не прийнято переїжджати у більш сучасні райони. Навіть якщо ці зручні будиночки вже майже розвалюються, черепиця сиплеться, а грошей на ремонт немає, скоріше вже весь квартал скинеться грішми і допоможе хазяїнові, ніж він переїде, приміром, на Боавішту, продавши нерухомість і територію за неймовірні гроші під ресторан чи міні-готель. Гордість за район і патріотизм у місцевих у крові.

Туристи хоч зазвичай і не встигають дізнатися багато про минулі часи, насолоджуються тим, що бачать: вузькими вуличками, де навіть найбідніші будиночки вкриті знаменитою португальською плиткою азулежу, старовинними соборами, чудовими кафе і барами на набережній. Серед пам’яток особливо виділяється грандіозний Єпископський палац, будівництво якого почалося ще в 12-му столітті. Саме тут найчастіше одружувалися португальські монархи і підписувалися найважливіші укази. Разом із Кафедральним собором палац є символом величі і сили Імперії. Його оглядові майданчики, звідки відкриваються краєвиди як на центр, так і на саму Рібейру – одне з найкращих місць у місті для епічних фотографій.

Не менш відома площа Праса-де-Рібейра, де ще з незапам’ятних часів по вихідних збираються ярмарки і ринки, на котрі човнами припливають селяни із зелених долин Дори, продаючи свіже м'ясо, овочі і фрукти. Ринковий гамір умиротворяє чудовий фонтан «Кубу-да-Рібейра». Його 1780 року спроектував і прикрасив гербом Португалії видатний архітектор Жозе Родрігес, чий почерк можна прослідкувати і в Лісабоні, і у Порту.

Здається, що кожна будівля у кварталі – пам’ятник і надбання світової культури, варто лиш розпитати його жителів про щось цікаве, і кілька годин схвильованих розповідей будуть забезпечені. І все ж на окрему увагу заслуговує «Казу-ду-Інфанті», особняк, де 1934 року народився Генріх, спадкоємець короля Жуана Першого. Ця людина, що увійшла в історію як Генріх Мореплавець, своїми походами і експедиціями прославила країну на весь світ, а героїв тут прийнято шанувати і пам’ятати.

На самій окраїні району розташований легендарний Museudo Carro Electrico – музей трамваїв. Тут можна на власні очі побачити, як змінювався міський транспорт протягом довгих років, і помилуватися рідкісними екземплярами з усієї Європи. Відкритість максимальна: і салон, і кабіни машиніста – все до послуг відвідувачів. Місце унікальне ще й тим, що саме звідси відходять трамваї до океану, і – що чудово – всі вони теж старовинні й раритетні. Поїздка до міських пляжів триватиме хвилин 15-20 і коштуватиме два з половиною євро, що зовсім мало у порівнянні з отриманим задоволенням, адже коли і де ще можна буде відкрити дерев’яне вікно-кватирку, висунути свою голову і підставити її теплому сонцю й освіжаючому повітрю Атлантики?

Проїхавши згаданим нами мостом Луїша, можна побачити, здавалося б, дзеркальне відображення Рібейри чи її продовження. Насправді це вже й не Порту, а містечко Віла-Нова-ді-Гая, що входить в агломерацію Великий Порту, однак тут слід побувати неодмінно. І справа не в тому, що під час пішохідного переходу по творінню Ейфеля відкриваються чудові краєвиди, і навіть сучасна канатна дорога прямо над червоними дахами – не головний аргумент. Практично всі будівлі на набережній містечка – це величезні сховища портвейну, і саме звідси напій розходиться по всій планеті…

Для того, щоб опинитися на Рібейрі, як кажуть жителі Порту, треба всього лиш «йти і йти вниз» з будь-якої частини міста або під’їхати на метро до станцій Jardimdo Morro чи Sao Bento. Тут чудово за будь-якої пори року – і вдень, і вночі. Навіть якщо немає грошей розсиджуватися в кафе чи дегустувати портвейн, а сили вже давно залишили вас під час годинних прогулянок по центру – не біда. Можна навіть не спускатися, а влаштуватися де-небудь над районом і милуватися ним, споглядаючи, як без діла тиняються туристи, повертаються і відпливають рибалки, чи як місцева жителька виходить на свій балкон, витрушує речі і все одно знаходить секунду насолодитися довколишньою красою. Навіть ці буденні моменти на Рібейрі мають вигляд поетичний і трохи нереальний…

Вам це буде цікаво:
Алфама – мавританський спадок Лісабона
Сьогодні ми пропонуємо вирушити з нами на прогулянку найстарішим районом Лісабона, котрий ми найчастіше бачимо в кіно і творах масової культури, коли йдеться про португальську столицю.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Якщо в кишені 10$ і ти у… Порту
Ми продовжуємо досліджувати ціни у популярних містах. Сьогодні наша розповідь про друге за значущістю місто Португалії – Порту. Як саме тут можна витратити 10 доларів – далі в Outlook.
Транспорт світу: Вертикальний Лісабон
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт, без яких туристам і місцевим жителям було б вельми складно пересуватися містом.
Байру-Алту: в ритмах фаду
Повернувшись з теплої і гостинної Португалії, ми не можемо не поділитися незліченними історіями про міста, людей та архітектуру цієї дивовижної країни. Сьогодні Outlook розповість про один з найвеселіших районів Лісабона – запальний Байру-Алту.
Що вони їдять: Португалія
Відвідавши Португалію, «на самому крає Європи», Outlook не міг не звернути увагу на місцеву кухню. Про те, що саме їдять жителі і туристи колись однієї з найбільших імперій у світі – в нашому матеріалі.
Departure: Порту
Місто елегантних мостів і заплутаних вуличок, переплетених на карті, ніби навушники, недбало кинуті в кишеню. Місце, яке дало назву цілій країні і алкогольному напою, що збивав з ніг суворих моряків. Головний суперник столиці і гордість Півночі в протистоянні з Півднем. Ми говоримо про Порту – другий після Лісабона діловий і промисловий центр Португалії, а в цілому – один із ключових мегаполісів Південної Європи.
Закрити
Outlook facebook page