RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Перфекціонізм – справа ювелірна

Перфекціонізм – справа ювелірна

Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...

Це ім'я викликає особливий резонанс в аукціонних залах. Вироби Фаберже, які свого часу полишили батьківщину за безцінь, – предмет боротьби між найзапеклішими колекціонерами та бізнесменами, що б'ються як за унікальну майстерність, так і за гарантоване підвищення статусу. Та разом з тим такий колосальний попит породив і безліч підробок, які осіли в будинках хазяїв з претензією на приналежність до еліти. Не дивно, що у багатьох «цінителів мистецтва» при грошах можна зустріти найбільш ласу частину спадщини маестро – яйця Фаберже, які при найближчому розгляді виявляються лише їх грубуватою копією.

Більшість же оригінальних виробів, у кількості 52, стали великоднім подарунком для імператриць Романових, 7 яєць були виготовлені для дружини великого золотопромисловця Варвари Кельх, ще 10 – потрапили до приватних колекцій, тодішні власники яких здебільшого досі невідомі.

Перше пасхальне яйце у Фаберже було замовлено імператором Олександром III для його дружини, Марії Федорівни, у 1885 році. Порівняно з наступними екземплярами воно вийшло досить простим: біла емальована шкаралупа, золотий «жовток» і виконана з того ж дорогоцінного металу курка з рубіновими очима, захована всередині. У самій квочці, за принципом матрьошки, крився ще один «сюрприз» – мініатюрна корона. Фаберже діяв напевно: він взяв за основу сувенір давніх років, що зберігався в рідній для імператриці Данії. Марії Федорівні так сподобався великодній подарунок, що вона, а потім і її невістка, дружина Миколи II Олександра Федорівна, отримували його щороку аж до революції.

При розробці дизайну чергового яйця ювеліри опиралися на три постулати: унікальність, наявність «сюрпризу» всередині і відображення в ньому актуальних для країни чи государя подій. Над цим завданням ревно працювали найкращі майстри будинку Фаберже: Михайло Перхін, Франсуа Бірбаум, Генрік Вігстрем. У процесі створення виробів реалізовувалися найскладніші конструкційні рішення, які вдихали життя в заховані іграшки, заново народжувалися старовинні прийоми, такі як гільйоширування емалі та смілива гра з колірною палітрою.

Прийнято вважати, що найбільшою колекцією яєць Фаберже (та й інших витворів маестро) серед приватних осіб володіє російський олігарх Віктор Вексельберг, який у 2004 році придбав зібрання Малкольма Форбса. Ця угода викликала чимале обурення серед інших бажаючих обзавестися ювелірними шедеврами, оскільки нащадки видавця спочатку планували виставити їх на аукціоні. Однак Вексельберг зумів домовитися з власниками про продаж 15 яєць (11 з яких – імператорські) до старту загальних торгів. Ціна питання невідома, та називаються цифри від 130 до 250 мільйонів доларів…

Що стосується нинішньої вартості яєць Фаберже, то вона за останні кілька десятиліть подолала рубіж у 7 нулів. Наприклад, вищезгаданий Вексельберг придбав композицію «Коронаційне» приблизно за 20 мільйонів доларів. На ціну впливає низка факторів, починаючи від належності яйця до імператорської колекції і закінчуючи станом самого предмета (зламані і навіть реставровані практично непридатні для продажу), а також складністю роботи (особливо цінується наявність годинникового механізму). Крім того, враховується вартість на момент створення виробу, від якої ювеліри «танцюють» вельми своєрідно. Наприклад, яйце «Зимове» у 1913 році оцінювалося у 24 600 рублів, що за мірками 1994 року, коли воно було виставлене на аукціон, становило 246 000 доларів. Проте з молотка творіння Фаберже пішло більше ніж за 5 мільйонів доларів, а через 8 років його перепродали практично вдвічі дорожче.

Тож імператорський подарунок є не тільки елітним видом колекціонування, а й чудовим шансом заробити. Достатньо підтримувати виріб у хорошому стані кілька років, і витрати на придбання з лишком відіб'ються завдяки новим бажаючим доторкнутися до великого. Завершимо статтю словами Віктора Скрулова, експерта аукціонного дому «Крістіс»: «Знаєте, чому твори будь-якого художника після смерті відразу стають у п'ять разів дорожчими? Тому що майстер уже неповторний! Ось чому діючі фірми ʺКартьєʺ і ʺТіффаніʺ не мають таких цін, як ʺФабержеʺ».

Вам це буде цікаво:
За підтримки посольства Білорусі в столиці пройшов спектакль Мінського театру-студії кіноактора
У Київському академічному театрі драми і комедії за підтримки Посольства Білорусі в Україні і Київської міської державної адміністрації пройшов спектакль "Шлюбний договір" Мінського театру-судії кіноактора. Постановка пройшла в рамках гастрольного туру по Україні.
Куди сходити? П’ять найцікавіших музеїв сучасного мистецтва Європи
Франсуаза Барб-Галль вчить, як розмовляти з дітьми про мистецтво. Вона у своїх книгах наводить приклади, навчає бачити те, що не бачать інші. Помічати деталі і забувати про ярлики. Але варто визнати, що серед дорослих вкрай мало людей, котрі можуть похизуватися знаннями у цій сфері.
Мурали: новий підхід до старого мистецтва
Сучасні міста вже неможливо уявити без муралів – масштабного за своїм розміром живопису, що прикрашає будівлі. Ми не лише зібрали у своїй колекції найбільш яскраві роботи з усіх куточків планети, але й намагалися дізнатися якомога більше про сам цей напрямок мистецтва.
Цукровий живопис Китаю: мистецтво з ложки
Квіти і дерева, тварини і птахи, дракони і герої казок – словом, все, що тільки спаде на думку, може тут перетворитися на об’єкт… їстівного мистецтва. Дивовижною технікою малювання гарячим цукром володіють китайські майстри із провінції Сичуань. Картини, виконані практично карамеллю, не можуть бути ні "відредаговані", ні перемальовані наново.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху. Сутінковий край легенд і переказів не відмовить у прихистку стомленому мандрівнику: на стежках духів немає самотніх.
Знай наших: Анатолій Кокуш
Кіно – либонь, найбільш «технічний» вид мистецтва, котрий придумало людство. Скільки б таланту, фантазії і енергії не було у творців будь-якого фільму, практично всі стадії виробництва так чи інакше спираються на техніку, без якої ідеї так і залишаться всього лиш ідеями. Сьогодні Outlook розповідає про, напевно, найбільш відомого «технаря» із світу кіно – володаря двох заповітних «Оскарів» Анатолія Кокуша.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю з режисером Дороном Пазом
OUTLOOK вдалося поспілкуватися з ізраїльським режисером Дороном Пазом, котрий представив у Києві свою нову роботу «Єрусалим». Про спосіб пошуку натхнення через заголовки в журнальних статтях, перспективу кінематографу загалом і про причини вельми стриманого ставлення до критиків читайте далі у матеріалі!
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Посольства Литви та Австралії представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії»
Посольство Литовської Республіки в Україні, Посольство Австралії в Україні i Національний музей Тараса Шевченка представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії».
Історія бренду: Cirque du Soleil
Феєричний шоу-проект Cirque du Soleil здійснив переворот у цирковому мистецтві, нагадавши світові, що цирк може не тільки розважати, але й творити нову реальність. Божевільні експерименти над людським тілом скасовують владу земного тяжіння, а містерія звука і світла заманює глядача у присмерковий лабіринт філософських драм, надаючи змогу пробиратися до сонця разом з героями постановок.
Не тільки чорний. Невідомі факти про Казимира Малевича
3 листопада 2008 року, на аукціоні Sotheby's з результатом в $ 60 мільйонів була продана одна з найрідкісніших робіт в історії російського мистецтва - «Супрематічеськая композиція» Казимира Малевича, який дотепер вважається одним з найнезрозуміліших художників 20 століття. Ніби знущаючись з публіки, саме так він підписував деякі свої ранні роботи: «Зміст картин авторові невідомий». OUTLOOK сподівається, що зібрані нами історії, пов'язані з особистістю, творчістю та ім'ям майстра, наблизять читачів до розуміння геніального супрематиста.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Знай наших: Сергій Полунін
26 жовтня відбудеться довгоочікувана прем`єра документально-біографічної картини «Танцюрист» про ціну успіху, яку заплатив артист балету Сергій Полунін. Херсонець за походженням, волею випадку потрапляє до Королівського театру в Лондоні, де здобуває неймовірний успіх, а потім зникає з поля зору, щоб згодом завоювати ще більше любові глядачів. Сьогодні OUTLOOK продовжує серію матеріалів про успішних українців.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Закрити
Outlook facebook page