RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Байру-Алту: в ритмах фаду

Байру-Алту: в ритмах фаду

Повернувшись з теплої і гостинної Португалії, ми не можемо не поділитися незліченними історіями про міста, людей та архітектуру цієї дивовижної країни. Сьогодні Outlook розповість про один з найвеселіших районів Лісабона – запальний Байру-Алту.

Є такі райони і міста, про які говорять, що вони «ніколи не сплять». Та це аж ніяк не про нашого сьогоднішнього героя. Байру-Алту, розкинувшись на одному із семи пагорбів португальської столиці, солодко спить години до сьомої вечора. До цього часу тут можна хіба що роздивлятися пам'ятки, а тільки-но сонце починає сідати... Утім, про все по черзі.

При забудові в XVI столітті околиць, котрі височіли над центром міста, Байші, тутешні архітектори, недовго фантазуючи, вирішили назвати їх Байру-Алту, що перекладається як «високий район». Дістатися сюди вузькими вулицями, вимощеними бруківкою, було вкрай складно аж до кінця XIX століття, поки не побудували «Глорію» – один з трьох лісабонських фунікулерів. Раніше туди піднімав тільки ліфт, який працював суворо за розкладом і перепустками. Може, саме через це Байру-Алту й уподобала аристократія з її каретами і витривалими кіньми. Португальські вельможі та скоробагатьки, які здобули величезні статки під час колоніальних війн, зводили там свої маєтки і палаци.

І хтозна, яким би був квартал у наші дні, якби не горезвісний землетрус 1755 року, адже він назавжди змінив вигляд португальської столиці. Тоді Байру-Алту було практично повністю знищено. Коли район відновили і помітно розширили, його знову заселила шляхта. Але разом з нею сюди ж приїхали журналісти, студенти, адвокати, професура і лікарі. Таким чином з аристократичного район став просто богемним, а в XVIII-XIX століттях – узагалі демократичним. Відтоді тут могли жити всі, у кого водилися гроші: від власників кафе до моряків.

Сьогодні це місце популярне і серед туристів, і в самих лісабонців, адже тут є на що подивитися, що послухати і де весело провести вечір. Головними визначними пам'ятками вважаються Церква Сен-Рок, Інститут Портвейну (так, саме з великої літери і не інакше!), Площа Праса ду Прінсіпі, напівзруйнований монастир кармелітів, театр Сан-Карлуш і, звісно ж, музика фаду. Як ми вже говорили вище, знамениті об'єкти можна оглядати хоч від самісінького ранку.

Церква, зведена єзуїтами, вражає своїми розкішними капелами, освяченими самим Папою Римським. Їх розібрали у Ватикані, а тут заново зібрали. Зовні вельми скромну будівлю насправді споруджено з унікальних матеріалів: тут і срібло, і слонова кістка, і навіть лазурит з Афганістану. Театр – це, мабуть, мекка європейської опери XIX століття. Донині він перебуває під італійським впливом: від національності артистів і диригентів до репертуару. Вже згадуваний нами землетрус не пощадив і монастир кармелітів, який було засновано в далекому 1389 році. Свого часу обитель вважалася головною готичною церквою країни. До наших днів збереглися тільки величні руїни. На їхній основі було створено історичний музей, де, крім середньовічної геральдики, можна побачити також і перуанські мумії – пам'ять про колоніальне минуле країни.

Що ж до інституту найвідомішого португальського вина у світі, він міститься у старовинному особняку німецького архітектора Йоганна Фрідріха Людвіга. Подейкують, співробітники установи – найкращі сомельє міста, тому, крім лекцій про історію напою, на гостей чекають грандіозні дегустації. Після цього саме час податися в серце кварталу – на площу Праса ду Прінсіпі. Саме звідси розбігаються вулиці, одна від одної колоритніші. Після сьомої вечора там панує суцільний карнавал. Здається, нібито з кожних дверей виносять столи, вино і їжу, а вікові сходинки стають найзручнішими столиками. Непримітні підвали і веранди, повз які можна спокійно пройти у світлу пору, перетворюються на затишні бари, ресторани, звідки доноситься Її Величність фаду.

За допомогою цієї музики прийнято зізнаватися в коханні, сумувати, народжуватися і вмирати. Вона з'явилася внаслідок змішування європейської (грецької) гітарної техніки і південноамериканських, зокрема, бразильських мотивів. Прийнято вважати, що це сталося саме в Байру-Алту на початку XIX століття. Інші португальські райони і навіть міста, приміром, Коїмбра, і донині доводять, що саме вони є колискою національної музики. Напевно, правди вже і не дошукаєшся. Та повірити, що десь цю красу вигадали раніше і виконують краще, ніж у «високому районі», вельми складно. Особливо, коли ноги самі мимоволі починають пританцьовувати, а в голові все ще гуде після винного інституту.

Туристи і місцеві танцюють, їдять національні страви і п’ють вино, яке ллється рікою, аж до глибокої ночі. А після гучних розваг добре відвідати один з оглядових майданчиків району. Звідти відкривається чудовий краєвид на древнє місто, мости, статую Ісуса Христа і літаки, які повсякчас пролітають над португальською столицею. У такі моменти насолоджуєшся усією красою мандрівок і можливістю познайомитися ближче з іншою культурою. А десь поруч усе ще лунає фаду...

Вам це буде цікаво:
Алфама – мавританський спадок Лісабона
Сьогодні ми пропонуємо вирушити з нами на прогулянку найстарішим районом Лісабона, котрий ми найчастіше бачимо в кіно і творах масової культури, коли йдеться про португальську столицю.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Якщо в кишені 10$ і ти у… Порту
Ми продовжуємо досліджувати ціни у популярних містах. Сьогодні наша розповідь про друге за значущістю місто Португалії – Порту. Як саме тут можна витратити 10 доларів – далі в Outlook.
Транспорт світу: Вертикальний Лісабон
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт, без яких туристам і місцевим жителям було б вельми складно пересуватися містом.
Ці червоні дахи Рібейри…
Порту по праву вважають одним з найкрасивіших міст світу завдяки його південноготичній архітектурі, переплетеній з природними красотами й атмосферою свободи. Тут практично кругом перехоплює подих від пишноти, та найбільше вигуків «вау!» дістається легендарному району Рібейра.
Що вони їдять: Португалія
Відвідавши Португалію, «на самому крає Європи», Outlook не міг не звернути увагу на місцеву кухню. Про те, що саме їдять жителі і туристи колись однієї з найбільших імперій у світі – в нашому матеріалі.
Departure: Порту
Місто елегантних мостів і заплутаних вуличок, переплетених на карті, ніби навушники, недбало кинуті в кишеню. Місце, яке дало назву цілій країні і алкогольному напою, що збивав з ніг суворих моряків. Головний суперник столиці і гордість Півночі в протистоянні з Півднем. Ми говоримо про Порту – другий після Лісабона діловий і промисловий центр Португалії, а в цілому – один із ключових мегаполісів Південної Європи.
Закрити
Outlook facebook page