RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Таксі по-нью-йоркському

Таксі по-нью-йоркському

Автор: 19.07.2017 | США
Наступним героєм нашого циклу про міський транспорт-символ стало жовте таксі Нью-Йорка. Без цих яскравих і неймовірно маневрених машин просто неможливо уявити Велике Яблуко, а надто його центр – Мангеттен. Здається, що «шашечок» тут більше, ніж людей.

Віковий бізнес

Якщо говорити глобально про таксі у Нью-Йорку, то це типова американська історія про те, як хаотична і не вельми витончена справа з роками перетворилася не тільки на прибуткову, але й досить престижну. Перші машини з водіями, які пропонували свої послуги з перевезення пасажира з пункту А до пункту Б з'явилися в місті на початку XX століття. У ті часи ніхто й не думав фарбувати авто в один колір – вулиці та дороги рясніли всіма барвами веселки, а перевозити людей міг кожен охочий. Серед водіїв було повно кримінальних персонажів, що грабують пасажирів і використовують «роботу» як прикриття. Компаній і сервісів з надання послуг було безліч, і ось 1907 року господар однієї з них Якоб Хьортц вичитав у якомусь модному журналі, що жовтий є найпомітнішим кольором для людського сприйняття. Щоби підняти прибуток, він не тільки перефарбував свої машини, але й перейменував контору, назвавши її Yellow Cab Company.

Фото alux.com

Чи то річ у кольорі, а чи зірки так зійшлися, але Хьортц справді розбагатів, а його приклад стали наслідувати й інші ділки і таксисти, тому вже в 1930-х-1940-х автівки іншого кольору здавалися білими воронами. Міська влада звернула на це увагу і 1967 року видала указ: усі перевізники, котрі працюють у центрі, зобов'язані перефарбувати свої машини в жовтий, адже Нью-Йорк має бути стильним, а дороги – впорядкованими. Так муніципалітет залізними клешнями взявся за, здавалося б, найбільш непідконтрольний бізнес, зробивши з нього зразковий.

Таксі на мільйон

«Жовтий» – це не тільки яскравість і порядок, а ще й ексклюзивне право перевозити людей і підбирати тих, хто «голосує», з бордюру на Мангеттені. Нині цей колір машини означає ліцензію, яка підкріплюється ще й спеціальним медальйоном на капоті або склі. На сьогодні міська влада видала перевізникам близько 13 тисяч медальйонів. Решта водіїв – або нелегали, з якими активно бореться поліція, або сервіси, яким дозволено приїздити лише за викликом чи підбирати людей тільки на околицях.

Фото wired.com

Щоб увійти в число обраних і стати господарем медальйона, який можна не тільки використовувати самому, але й здавати в оренду чи перепродувати, в наші дні треба викласти близько мільйона доларів. Цю інвестицію у США розглядають нарівні з вкладанням грошей у цінні папери, адже ліцензії дорожчають з кожним днем – місто їх більше не видає, оскільки таксі вистачає, а отже, справа вигідна. Примітним є той факт, що якихось 30-40 років тому ці медальйони коштували всього 200-500 доларів, і люди, які вклали в них гроші з думками «на чорний день, коли що – піду таксувати», несподівано стали мільйонерами.

Саме тому 85% таксистів – наймані працівники, які мріють накопичити на власний медальйон. Але щоб і просто керувати, доведеться докласти чимало зусиль: водій мусить скласти два серйозних іспити – на знання міста та англійської мови. Дати хабара чи якось уникнути їх неможливо, адже і муніципалітет, і самі роботодавці (власники ліцензій), суворо перевіряють і контролюють своїх співробітників. Найкращі з них працюють десятиліттями, їх неабияк шанують.

Фото wallpaperup.com

У салоні

Хоч машини всі й однакового кольору, та марки – різні. Влада Нью-Йорка склала список рекомендованих автомобілів для роботи в таксі. Їх усього 16, серед яких найбільш поширені «Тойоти», «Ніссани» і «Форди», однак трапляються й «Лексуси» з «Мерседесами». Муніципалітет просить власників машин і медальйонів переходити на «зелені» види, пом'якшуючи оподаткування, однак поки екологічно чистих «шашок» мало, не більше 10% від загального числа.

Що ж до водіїв, то всього 5 % з них – американці. Переважна частина – приїжджі, серед яких найбільше пакистанців, мексиканців, індусів і китайців. Що цікаво, у 90-их було засилля колишніх громадян Радянського Союзу, однак поступово вони перейшли на керівні посади, і тепер серед самих водіїв їх мало. Тож на вулицях Великого Яблука нині таксують представники 175 країн світу.

Фото orchardviewcolor.com

Таксі у Нью-Йорку – це не розкіш, а радше навпаки – чи не найдемократичніший вид транспорту. Як показує статистика, майже всі поїздки досить короткі, а їхня вартість не перевищує 20-25 доларів. І якщо їхати втрьох або вчотирьох, то виходить приблизно, як і на метро. Це означає, що користуватися таксі дешевше, ніж утримувати власне авто – в місті дуже дорогі парковки, жителів стимулюють користуватися громадським транспортом.

У середньому за 8-годинну зміну машина заробляє 400-600 доларів, плюс високі чайові для водія, адже не залишити понад 20-25% від суми означає виставити себе скнарою. З огляду на те, що найчастіше авто експлуатують цілодобово, власники медальйонів заробляють на цьому бізнесі чималі гроші і щедро платять своєму персоналові. При цьому і клієнти задоволені – їх ніхто не обдурює, всі тарифи фіксовані, співвідношення «кілометри-сума» відображається на екрані в салоні в режимі реального часу, тому заломити ціну водії просто не можуть. Розплатитися, до речі, можна і готівкою, і карткою – всі таксі обладнано банкоматами.

Останніми роками в Нью-Йорку почали з'являтися альтернативні сервіси на кшталт «Uber» чи «Боро-таксі», які мають право забирати людей з вулиці лише на околицях. Утім, хай би скільки їх з'явилося, символом цього міста назавжди залишаться жовті автівки, які зустрічають вас в аеропорту і не пропадають з поля зору ані на мить. Вони – невід'ємна частина неймовірно хаотичного, але, на думку багатьох, і найпрекраснішого мегаполісу на Землі.

Фото wallpaperup.com

Цікаві факти:

- Для боротьби з «лівими» медальйонами поліція фарбує власні машини в жовтий колір, чіпляє «шашки» і непомітно кружляє містом у пошуках нелегалів.

- Кожне нью-йоркське таксі обладнано спеціальною кнопкою, натиснувши на яку, загоряються спеціальні лампочки, даючи зрозуміти, що у водія нештатна ситуація і йому потрібна допомога. Так само для безпеки між передніми і задніми сидіннями встановлено куленепробивне скло.

- Буває, таксист, везучи пасажирів, курить. Американці знають, що робити цього не можна, тому, якщо водій димить, можна доїхати до свого місця призначення і не заплатити.

- Усього в місті близько 50 тисяч таксистів, приблизно по три на один медальйон.

- За рік жовті таксі перевозять щонайменше 250 мільйонів пасажирів.

Заглавное фото whatmesee.files.wordpress.com

Вам це буде цікаво:
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Знай наших: Ежен Деслав
У рубриці «Знай наших» ми зазвичай розповідаємо про видатних українців, котрі досягли значного успіху в тій чи тій сфері. Однак нашого сьогоднішнього героя – Ежена Деслава, або Євгена Слабченка – важко вписати в певні рамки, оскільки він досяг висот одразу в кількох сферах, будучи не тільки справжньою Людиною епохи Відродження XX століття, але й патріотом своєї України.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Валга. Місто на перехресті
Люди, які люблять подорожувати, зазвичай відвідують одні й ті самі місця. Париж, Венеція, Рим, Краків, Дрезден уже так давно звикли до туристів, що часто поглядають на них трохи зверхньо, копиливши губи, у той час як маловідомі, але не менш цікаві містечка чи селища завше раді гостями.
Все у ваших руках. Чому корисно бути амбідекстром
Амбідекстри демонструють унікальні здібності мозку, своїм прикладом підтверджуючи приховану людську геніальність. Найцікавіше, що її можна тренувати буквально руками. Як показали останні дослідження, людей, які від народження однаково вправно керують обома верхніми кінцівками, більше, ніж ми думаємо, і, можливо, ви – один з них.
Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Асунсьйон. Місто для сміливців і шукачів пригод…
Розташована на невисоких пагорбах, ця країна сховалася у тропічній сельві в самому центрі Латинської Америки. Тут немає пляжів і сучасних концертних холів, утім, вона вражає своєю близькістю до дикої природи. Хтось приїжджає у Парагвай дослідити територію «інді», інші – прийти в захват від давніх колоніальних будівель, ще хтось за покупками.
Ми там були: Нью-Йорк, Вашингтон і Маямі
Так склалося, що в Америці дві столиці – офіційна і фактична. Київський контекстний менеджер Богдан Янчев побував в обох і розповів нам про дух цих міст, про їхні пам’ятки і про те, чим вони є в реальності. Гадаєте, Нью-Йорк просякнутий дорогими парфумами, а у Вашингтоні, окрім полежати на травичці біля Білого дому, і робити нічого? Ви помиляєтесь!
Не забути парасольку і коктейль: найдивовижніші пляжі планети
Із настанням літа багато хто час від часу позирає на календар, чекаючи законної відпустки. А оскільки літній відпочинок найчастіше нерозривно пов’язаний з релаксацією біля води, аж ніяк не можна забувати про пляжі – такі жадані і водночас не схожі один на одного. Навіть якщо ви вже знаєте, куди поїхати і квитки куплені, наша добірка все одно не залишить нікого байдужим.
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Золота земля Соломона
Соломонові острови на зорі свого заселення мали репутацію далеко не найгостиннішого місця. І якщо флорентійці можуть попередити про свою підступність, архіпелаг цілком невинно простягнувся на далеку відстань в 1500 кілометрів і збурював цікавість не одного мандрівника своїм специфічним розташуванням і легендами про золото Ельдорадо.
Все, що потрібно знати про Азіаду
Спорт, аби залишатися актуальним, як і інші сфери нашого життя, має крокувати в ногу з часом і змінюватися, адже завтра ніколи не буває таким, як учора. Сьогодні Outlook, що висвітлює Азійські ігри-2017 в Ашгабаді, запускає цикл матеріалів, присвячених одному з найбільш прогресивних турнірів, який стартує вже у вересні.
Брегенц. До театру у смокінгу і на катамарані
Спеціально для тих, хто вважає театр і оперну музику пережитками минулого, ми розповімо про дивовижний австрійський театр, де традиційне мистецтво поєднується з технічними та інженерними новинками, а ще з неперевершеним краєвидом Альп.
Посол Франції Ізабель Дюмон провела урочистий прийом на честь Дня взяття Бастилії
Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Ізабель Дюмон провела урочистий дипломатичний прийом на честь національного свята - Дня взяття Бастилії, а також 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною і Францією.
США очима Богдана Янчева
Контекстний менеджер Богдан Янчев здійснив тривалу подорож у США. Він провів там близько півроку і не просто побував у найбільших містах, таких як Маямі, Нью-Йорк, Вашингтон, але й попрацював на різних роботах, завів чимало знайомств із місцевими і відвідав місця, про які звичайні туристи нічого не знають. Після повернення він розповів нам про свої найяскравіші враження.
Experience: Григорій Решетник
Прокидаючись вранці і вмикаючи телевізор, наш будинок наповнюється позитивом, енергією і завзятим сміхом тих, хто по той бік екрану займається тим, щоб кожен наш день був легшим і веселішим. Часом глядачеві здається, що світ телебачення - це суцільне свято і фестиваль, але дуже часто за нашим хорошим настроєм та безтурботним днем стоїть кропітка і часом занадто відповідальна робота ... Сьогодні історією свого успіху з нашими читачами ділиться телеведучий Григорій Решетник.
Гетто світу: український квартал Чикаго
Як показує практика, етнічні анклави – це переважно автономні та замкнуті системи, адже, живучи там, їхні представники далеко не завжди асимілюються та інтегруються в іншу культуру. Такого не скажеш про вже знаменитий на всю Америку Ukrainian village – український район Чикаго.
Що вони їдять: Україна
Розпещені домашніми борщами, голубцями та котлетами ми наївно вважаємо, що знаємо українську кухню як свої п'ять пальців і нічого примітного в ній немає, хоча насправді гастрономічна спадщина нашої країни значно багатша, аніж нехитре бабусине меню. Настав час згадати оригінальні українські страви, незаслужено забуті в епоху напівфабрикатів і швидкого харчування.
Закрити
Outlook facebook page