RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Синя Перлина Монголії

Синя Перлина Монголії

6 мільйонів років тому в далекій Монголії глибокий кратер згаслого вулкана поступово був вщерть заповнений водою, утворивши дивовижне озеро. Вода хвилювалася під поривами вітру та виблискувала під сонячними променями, наче коштовна прикраса, тож не дивно, що поряд з офіційною назвою Хубсугул з’явилася ще й більш поетична – Синя Перлина.

Місцеві мешканці, яких, вочевидь, не задовольняє настільки прозаїчна історія появи озера в цій місцині, переповідають свою, більш романтичну версію подій.

У ті далекі-далекі часи існувала в одному з куточків Азії райська долина: величні гори, шумливі ліси, наповнені щебетом птахів, чудові долини, по яких спокійно бродили волохаті яки та олені й щасливі люди, щедро наділені такими природними дарами… Та раптом все змінилося за одну мить: щось зашуміло, завирувало, задвигтіло, з-під землі вирвався могутній фонтан і почав свій шалений танок. 

Вода заливала чудові пасовиська, ламала дерева, підмивала гори. Земля щезала на очах. І тоді схопив монгольський богатир величезну скелю, зібрався із силою і заткнув отвір, з якого била вода. Фонтан вщух, а вода, яка вже встигла витекти, утворила чудодійне озеро – Хубсугул. Не вірите? Але ж скеля Далай-Куй, вкрита лісами, і досі стирчить з поверхні озера та збирає на цей острів місцевих шаманів, які проводять тут таємні ритуали.

Сухі математичні факти, приведені в книжках чи інших джерелах – до 270 метрів глибини, 136 кілометрів довжини та 2700 квадратних кілометрів площі – не дають жодного уявлення про природну красу та чарівність Хубсугулу. Справді, ніби справжня перлина, що прикрашає шию світської панянки, це знамените озеро оздоблює красуню Монголію. Воно спокійно та величаво розляглося у мушлі берегових ландшафтів, даючи насолоду рибалкам, прихисток туристам і заробіток місцевим жителям.

Прісна вода придатна для пиття, а риба, якої тут сила-силенна, до споживання. Друге за розміром після російського Байкалу, це озеро вміщує в собі 20% світових запасів прісної води. Та й з’єднані вони з Байкалом численними ріками та річечками, які перетікають від одного дивовижного краю до іншого.

Види риб, які водяться в Хубсугулі, не залишать у спокої жодного справжнього рибалку. Тому й прибувають вони звідусіль компаніями чи сім`ями, а то й поодинці, щоб набратися на довгий час наперед не так цінної риби, а скоріше емоцій, дружніх побрехеньок біля багаття та нових вражень. В озері величезна кількість як малечі, так і гігантського харіуса, миня, окуня, линка і тайменя, якого за хижі звички ще називають річковим вовком, а завдовжки він буває набагато більшим від вовка звичайного. Та все ж, незважаючи на кількість риби, вона не кидається на гачок сама. Риболовля на Хубсугулі потребує неабиякої майстерності та спритності.

Побережне оздоблення Синьої Перлини не менш прекрасне, ніж вона сама. 1992 року тут був заснований Хубсугульський національний парк – одне з унікальних та найкрасивіших місць Монголії, де природні багатства переплітаються з рукотворними. Народності, що живуть тут здавна, – евенки, тувинці, буряти, сойоти, дархати, цаатани – розводять північних оленів та карликів. На радість туристам в цих краях часто можна побачити гарбу із запряженими одомашненими яками поряд із таким ж яками, що вільно походжають поблизу озера. Гірські козли, вовки, лосі, соболі та бурі ведмеді, занесені до Міжнародної Червоної Книги, теж почуваються тут у безпеці. Любителі орнітології легко можуть зустріти та зафільмувати такі рідкісні екземпляри, як срібляста чайка, дрофа чи чорний гриф.

Усюди, обабіч озера, розсипані юрти – ніби дитячі «пасочки», залишені у пісочниці. Яскраві паски на таліях монголів, національні ситні наїдки та традиційний алкогольний напій арак, приготований з кумису, подорожі на конях, а то й на собачих упряжках взимку, коли озеро замерзає і десь із грудня по травень синя перлина перетворюється на біло-крижану… Будь-який американський, фінський чи то український турист може відчути себе справжнім кочівником на узбережжі Хубсугулу. 

Вам це буде цікаво:
Синдром Гобі. Загадкова земля Монголії
Коли серед цих каменів починає гуляти вітер, облизуючи верхівки барханів і притискаючи до землі рідкісну рослинність, весь простір довкола наповнюється дивними звуками. Скотарі, що, трапляється, зустрічають ніч в одній із найбільш загадкових пустель Землі, розповідають про бій барабанів, чарівні звуки флейти і голоси, які бубнять щось непевне поміж дюн.
Закрити
Outlook facebook page