RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Фарбарні Феса: райдужна палітра Сходу

Фарбарні Феса: райдужна палітра Сходу

Стара медина Феса міцно тримає час у тенетах вузьких звивистих вулиць і мальовничих крамниць. Середньовічне місто майстрів не визнає сучасні технології, однак прослідкувати життєвий цикл вподобаної сумки з тисненою в’яззю не справить клопотів. Шкіру для сувенірів вичиняють тут же, у внутрішніх двориках, а за помірну плату господар продемонструє всі тонкощі народного промислу з тисячолітньою історією.

Королівство Марокко здавна славилось майстерністю ручної вичинки шкір. У місті Фесі, оточеному безкраїми пасовищами, селилися умілі ремісники, що закупали у кочових племен недорогу сировину високої якості. Вочевидь, марокканські чинбарі вчилися у стародавніх єгиптян, які практикували замшування шкур з античних часів.

Ємності із замші, знайдені при розкопках єгипетських полісів, виявляють подібність із ранніми виробами з Марокко, однак із плином часу учні перевершили своїх наставників. До початку XI століття марокканці оволоділи ефективними прийомами чинення і фарбування шкір, котрі лягли в основу виробництва сап’янів дивовижної ніжності і м’якості. Старозавітні технології дійшли до наших днів практично в незмінному вигляді: місцеві ремісники наполегливо тримаються дідівських методів. Усі маніпуляції виконують вручну, а із засобів механізації доступні тільки шланги для подачі води із річечки, що дзюрчить неподалік.

Фото webdiscover.ru

Хоч у строкатому мурашнику медини Фес-ель-Балі заблудитися простіше простого, важкий дух вологості і тліну безпомилково виводить допитливого мандрівника до чинбарного кварталу Шуара. Що поробиш, у склад сумішей, що використовують для розм’якшення застиглих шкур, входять природні компоненти з неприємним запахом на кшталт сечі віслюка чи пташиного посліду. Меткі підмайстри послужливо підносять туристам листя м’яти, хоча протигаз був би більш доречним.

Фарбарні містяться у внутрішніх дворах, а з боку вулиці йде жвава торгівля готовими шкіряними виробами. На товкучках знайдеться все – від бесаги до чохла під айфон останньої моделі. Із плоских дахів сусідніх будинків відкривається захопливий краєвид на шеренги глинобитних ванн, що застали династію Маринидів. Чани, наповнені різнокольоровими рідинами, нагадують кювети з акварельними фарбами, а свіжопофарбовані шкіри, які сохнуть на терасах, проступають пустотливими ляпками на кам’яному полотні.

Фото ceastudyabroadblog.com

У майстернях, прямо скажемо, брудненько, зате кожна шкірка оточена турботою і увагою. Чудовому перетворенню ослизлого жмута шкіри в ексклюзивну колекцію дамських сумочок чи палко любимі дизайнерами марокканські пуфи передує низка карколомних процедур, гідна елітного спа-салону. Щоправда, на вході діє суворий фейс-контроль: свинячим шкірам вхід заборонено! На переробку приймають шкіри овець, кіз, корів і верблюдів – чистих тварин, м’ясо яких Коран дозволяє споживати.

Підготовка шкір до фарбування починається з тривалого вимочування в негашеному вапні, що руйнує волосяні фолікули і захисний жировий шар. Для розм’якшення загрубілих шкур використовують пекельну суміш на основі концентрованого соляного розчину з додаванням органічного азоту. На даному етапі дуже потрібне пильне око і практичний досвід майстра: найменше перетримання може зіпсувати заготовку. Для оцінки ступеню готовності сировини шкури періодично виймають із ванни і ретельно промивають на барабанах свіжою водою, підкисленою соком лайма. Рештки шерсті видаляють металевими скребками. Загалом вимивання жиру і солей з глибоких шарів дерми потребує близько місяця.

Фото 29palms.ru

Після короткочасної сушки шкіри поміщають у дубильні ванни, встигаючи змінити не менш ніж десяток чанів по мірі просування від слабких напівпрозорих розчинів до міцного концентрованого зілля, що різко віддає дьогтем. Підбір активних речовин залежить від призначення матеріалу. Особливо цінні екземпляри, відібрані для шиття одягу і традиційних чув’яків із загнутими носками, обробляють сполуками хрому після чого шкіра стає м’якою, тягучою і ніжною на дотик. При дубленні галантерейної сировини застосовують екстракти кори дуба, каштана і ялини з високим вмістом таніну, що підвищує потенціал пружності шкіри. У результаті сумки чудово тримають форму, а чепурні візерунчасті пуфики, що надходять у продаж без набивки, покірливо переносять транспортування у згорнутому вигляді.

У процесі фарбування видублених шкір використовують тільки натуральні пігменти: червону фарбу отримують із паприки, зелену із м’яти, коричневу – з кори мімози, а поєднання шафрану і гранатової кірки дають різні відтінки жовтого. Змішуючи барвники в різних пропорціях, народні умільці отримують складні багатогранні тони, що не поступаються в яскравості промисловим барвникам. На ринковій площі цілісінький день працює млин, що ретельно перетирає висушені рослинні інгредієнти для фарбуючих порошків.

Фото afktravel.com

На фарбування овчини і козлини йде близько тижня, коров’яча шкура фарбується вдвічі довше, а верблюжа – протягом місяця. Час від часу робітники забираються в чани і топчуть шкури, домагаючись рівномірного розподілу пігменту по всій товщині шкіри. Паралельно проводять фінішну обробку сап’янів: масляна інфільтрація і натирання воском готують шкіру до поєдинку зі стихіями, уберігаючи соковиті південні фарби від вигоряння. Ретельно виполоскані свіжовичинені шкіри висихають швидко, не лишаючи закрійникам ні хвилини спокою.

Хоча торгуватися в ремісничій крамниці – священне право туриста, не зайве згадати, в яких умовах трудяться фарбарі, котрі дали путівку в життя симпатичній сумочці з етнічним орнаментом. Плисти проти течії ріки часів – велика розкіш, за яку доводиться платити, та й дзвінка монета – доволі скромна плата у порівнянні з витраченим здоров’ям і хронічними злиднями. 

Фото assets.bwbx.io

Головне фото orig14.deviantart.net

Вам це буде цікаво:
Монмартр Белграда
Подібних їй – обмаль. Близько 400 метрів завдовжки. Зі своєю особливою атмосферою. Маленьке місто в місті. Тут не їздять машини. Тут відчуваєш під ногами стару нерівну бруківку, а розписи на будівлях довкола так вводять в оману, що не розбереш, де справжні вікно-балкон-двері, а де – всього лиш малюнок... Скадарлія, або вулиця Скадарська, знаходиться у центрі Белграда...
Departure: Кондао
Тиждень пройшов у відчайдушному очікуванні відпустки. Я натхненно тероризував GoogleMaps, то наближаючи, то віддаляючи заповітну крихту суші на тлі темно-синього океану. У зменшеному масштабі я бачив розкриту пащу голлівудського Чужого, якого нахабно дражнить мошка біля самих його ніздрів.
Departure: Брашов
Брашов – це серце Румунії з німецькими клапанами. Саксонський дух уперто живе в будиночках з червоними дахами, нагадує про себе дзвоном католицького собору, найбільшого у східній Європі. Навіть фортечні ворота немов чекають не туристів, а середньовічних лицарів. Місто добре знайоме фанатам «Дракули» Брема Стокера. Замок графа, що став вампіром, стоїть в якихось 30 км від міста.
Болівія: розсипалася сіль до туристів...
Прогулятися небесами, живучи на Землі, виявляється, можливо. Досить вирушити на південь невеликої країни Болівії, в одну з найбільш незвичайних пустель світу – Уюні. Переглянувши знімки туристів, які побували тут, так і хочеться недовірливо запитати: «А це точно не фотошоп?»
Марракеш – «червоне» місто Марокко
«Приїжджайте у Марракеш, в золоте місто, що впирається в небо, де всі проблеми розчиняються в небуття», – так колись у своїй композиції співав популярний Goombay Dance Band. Музиканти вели партію від імені африканця, котрий залишив рідну домівку у пошуках кращого життя...
Пам’ятки Зальцбурга: Тут народжуються генії
Тут народилися композитор Моцарт і поет Трекль, тут писав опери Гайдн і багато інших. Та лиш мала частина пам’яток Зальцбурга пов’язана з цими геніями. Місто з доволі невеликим населенням внесено завдяки своїм пам’ятним місцям у список Всесвітнього спадку ЮНЕСКО.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
На чортовім кружляли колесі…
Крім кількох східноєвропейських країн, круглий металевий атракціон більше ніде не називають «чортовим». Іменоване за прізвищем творця «колесо Ферріса» вперше відкрило панораму Чикаго з 80-метрової висоти 1893 року. Відтоді вертикальний круг з кабінками почав з'являтися мало не в кожному великому місті. OUTLOOK пропонує вам дізнатися про найбільш вражаючі його екземпляри.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
Ми там були: Батумі
Особисті враження від мандрівок ми публікуємо в рубриці «Ми там були». Сьогодні розміщуємо пост із соцмереж нашого головного редактора Дарії Карякіної, де вона ділиться враженнями про 5-денний відпочинок у грузинському Батумі. Ану ж і ви захочете відчути свої емоції від відвідування цього міста!
Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу
Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.
Departure: Ямайка
Ямайці люблять ром, марихуану (те, що вона тут офіційно не легалізована, мало кого бентежить), Боба Марлі і... відвідувати церкви. Не проти вони завоювати і кілька олімпійських медалей, а також позмагатися за корони королев краси. Сьогодні знайомимося з особливостями серйозно-веселої Ямайки. Триоклірні аксесуари прикрашають кожного другого...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Ми там були: Будапешт – андеграундний естетизм та оздоровлення
Креативний копірайтер Маша Гольдман об'їздила мало не півсвіту. Подорожі дівчина може порівняти хіба що з корисним наркотиком. Маша розповідає, що кожна поїздка, навіть найкоротша і недалека, дає їй повне відновлення сил і ніби початок нового життя.
Головне – не загубитися: Найцікавіші ринки Стамбула
Жодне східне місто неможливо собі уявити без великої кількості торгових точок – «купи-продай» у місцевих жителів будь-якого віку і статусу в крові. Навіть той факт, що Стамбул – це наполовину Європа, ніскільки не скасовує «східність» мегаполіса. Щоб ви напевно знали, куди і за чим іти, Outloook, повернувшись зі стамбульських ринків, розповідає про найбільш вражаючі з них.
Алфама: Мавританський спадок Лісабона
Сьогодні ми пропонуємо вирушити з нами на прогулянку найстарішим районом Лісабона, котрий ми найчастіше бачимо в кіно і творах масової культури, коли йдеться про португальську столицю.
Подорож до Колумбії. Інша Картахена…
У світі є дві Картахени. І в обох жителі розмовляють іспанською, люблять кориду, а вечорами рушають на пляж цмулити мохіто й дихати солоним вітром. Але тільки в одній з них у млосну міську прогулянку можуть увірватися ритми запальної сальси, розсипи смарагдів і перлів, а дорогу можуть перейти ефектні палкі красуні. І це Колумбія!
Ісландія очима Софії Андрущенко
Ісландія – країна «льоду і полум’я», «тисячі рік і озер», незліченних водоспадів і гейзерів. Тут, як у казці, щоразу хочеться ущипнути себе і перевірити, чи ти спиш, чи все це існує насправді…
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Закрити
Outlook facebook page