RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка

Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка

Автор: 11.08.2017 | Швеція
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.

У скандинавській міфології кінь тісно пов'язаний з божествами солярного пантеону: в дні сонцестояння свейські й саамські племена приносили в жертву коней білої, рудої та солової масті, просячи у сонячних богів щедрого врожаю і не надто голодної зими. Пізніше з'ясували, що світило не згасне, якщо замість викоханого коня спалити його символічне зображення.

Згодом вирізання коників з дерева втратило сакральний сенс і перетворилося на забаву простого люду. Виконавши добовий план по столах і стільцях, сільські умільці вирізали для дітей іграшкових коників з обрізків деревини, тим самим виражаючи запізнілу подяку селянському коневі-трудівнику. У побуті, одначе, з худобою не церемонилися: ану ж як розлінується!

Фото 89.108.107.212:9998/images/sight/content/oqoofqjn10.jpg

Церква не схвалювала практик, які нагадували про язичницьке минуле. Перша згадка про улюблену шведську іграшку – це гнівна промова єпископа Рудбекіу, спрямована проти «бісівського знаряддя». Промисел процвітав тільки у віддаленій північній провінції Даларні, яка раніше називалася Далекарлією: глухі приполярні села, загублені серед лісів, жили за своїми законами, щасливо уникаючи нагляду світської влади і духовенства.

Спочатку конячок не розписували і навіть не фарбували, та чого не зробиш, аби привабити покупців: торговці з південних областей обмінювали продовольство та одяг на іграшкових коників. У XIX столітті дерев’яні забавки стали прикрашати рослинним орнаментом курбітс, який широко використовували в церковному розписі. За біблійною легендою, пророк Йона рятувався від нечестивих жителів Ніневії під рициновим кущем, який виріс за Божим велінням усього за одну ніч.

Фото shabby-decor.ru

За останні двісті років кустарне виробництво далекарлійських коників практично не зазнало змін. Більшість сувенірів виготовляють удома сімейним підрядом: чоловік вирізає, обточує і шліфує заготовки, а дружина покриває їх декоративним розписом. Найбільшим виробником шведської фольклорної іграшки вважається художня майстерня Grannas A Olssonshandicraft у селищі Нуснес в передмісті Мури: щороку з верстатів сходить близько сотні тисяч коників.

Автоматизація торкнулася тільки найгрубішої ланки виробничого процесу. Верстати застосовують лише для випилювання болванок з брусів північної тополі, а точне доведення, полірування та шліфування проводять винятково вручну. Потім на фігурку наносять фонову ґрунтовку і захисний лак, після чого їй дають просохнути і через два-три дні віддають для розпису художникам. Орнаменти жодного разу не повторюються, бо використання трафаретів і кліше технологією не передбачено. За бажання турист може власноруч розписати одну із заготовок і стати власником ексклюзивного сувеніра.

Фото upload.wikimedia.org

У знавців також на слуху ремісничі центри муніципалітетів Шеберг, Фернес і Норра-Ліндберг. Зразки різних стилів розпису представлено в Музеї далекарлійського коника в Дала-Йорні, заснованому за ініціативою Томаса і Марго Хольст, причому глава сім'ї прославився як вправний майстер, вирізавши найменшого коника в світі. До слова, найбільший дерев'яний кінь заввишки 13 метрів теж стоїть у Даларні, вітаючи туристів на в'їзді до Осбі.

Фото visitcarolina.files.wordpress.com

Походження іграшок легко відстежується за характером малюнка. Канонічним вважається розпис у стилі селища Нуснес: кінь-вогонь помаранчево-червоного кольору в ошатній попоні з великими біло-блакитними квітами та ажурними листками смарагдового відтінку завзято трусить тонко промальованою гривою, збираючись пуститися навскоки з вітром наввипередки. У Лександі перевагу віддають золотисто-жовтому тлу, для Мора-Нурет притаманний колір індиго, а в Норрберку різьблених конячок прийнято декорувати гірляндами чорно-бордових квітів. У сувенірних крамницях саамського містечка Сватнеса трапляються коники вороної масті, оздоблені біло-блакитними і синьо-жовтими візерунками, котрі символізують дружбу Фінляндії та Швеції. На початку позаминулого століття вельми популярними були авторські роботи Лейфа Чільстрема, тоновані охрою. Наслідуючи свого кумира Карла Ларссона, різьбяр черпав натхнення в інтер'єрах вілли живописця.

Фото 4.bp.blogspot.com

Сучасні дизайнери активно експериментують з орнаментом і колірним виконанням народної іграшки. Ремісничий майстер Бертіль Валлі злегка оновив традиційний дизайн коника із Седерберка, пустивши хоровод сніжинок по жовтому тулубі. Аніта Арвідсон-Оверблум з Авести розробила дві моделі з білим ґрунтом – Ваттнесхест з червоним геометричним візерунком і Бронібекс із синьою гривкою і ляльковим сідлом. Мауд Ап та Агнетта Павінен прикрашають своїх зелених коників малюнками з ягід, а художниця Карін Андерссон з Бьюроса, навпаки, повертається до витоків, залишаючи свої вироби незабарвленими заради збереження текстури дерева. Багато шведів захоплено колекціонують далекарлійських конячок, впускаючи казку в повсякденне життя. 

Заглавное фото h24-original.s3.amazonaws.com

Вам це буде цікаво:
Шведський відлюдник Інгмар Бергман
14 липня 1918 року у шведському місті Упсала народився чоловік, який зняв понад 50 картин і поставив кількадесят вистав, що підняли планку у мистецтві на недосяжний рівень. Навіть сьогодні, переглядаючи шедеври Бергмана, створені ще півстоліття тому, розумієш, що вони нічого не втратили з часом – скоріше навпаки.
У Києві за участі голови МЗС Швеції та Посла відбувся Шведсько-український бізнес-форум
У Києві відбувся Шведсько-український бізнес-форум, організований Посольством Швеції в Україні за підтримки шведської бізнес-спільноти. Представники ділової та бізнесової спільноти обох країн вже шостий рік поспіль зустрічаються в столиці України, щоб обмінятися передовим досвідом в різних галузях. Темою цьогорічної зустрічі стало укріплення економічних взаємовідносин між двома країнами. Під гаслом «Швеція-Україна: зростаємо разом» пройшли панельні дискусії, що презентували перспективні сектори української економіки і шведські рішення для потреб українського ринку.
Посольство Швеції провело прийом на честь Євробачення 2017
Посольство Швеції в Україні та особисто Надзвичайний і Повноважний Посол Мартін Хагстрьом організували і провели в Києві вечір, присвячений пісенному конкурсу Євробачення - 2017, який походить в ці дні в українській столиці.
Посол Швеції Мартін Хагстром запросив українців і дипломатичний корпус відсвяткувати День Святої Люсії
Одна з найбільш древніх і культурних традицій в Щвеції - вшанування Святої Люсії. Долучитися до звичаїв, що супроводжують 13 грудня змогли гості офіційного дипломатичного прийому і в столиці України.
Якщо у тебе 10$ і ти… у Стокгольмі
Стокгольм – одне з найдорожчих міст у світі. Та більшість місцевих такий статус столиці цілком влаштовує, і це зовсім не дивно, адже середня зарплата у місті сягає 2800$… Так що, на перший погляд, спробувати добряче розважитися тут, маючи в кишені всього 10$ – справа складна. Але далеко не безнадійна, якщо увімкнути фантазію і кмітливість. Так що, найбільш ризикові, follow us – ми покажемо, як проникнути в душу міста, не розкидаючись банкнотами!
Гетеборг: місто з ароматом моря
Його часто порівнюють із Сан-Франциско через велику кількість мостів, води, пагорбів і рибних ресторанчиків на будь-який смак. Із кранів тут тече мінеральна вода, а по парках любенько собі розгулюють зайці з кроликами… Може здатися, що це місто із казки, але насправді воно розташоване у Швеції, і це – місто Гетеборг.
Країна майже з таким самим прапором. Швеція очима українця
Швеція, напевно, не є найпопулярнішим туристичним напрямком серед українців. Охочіше наші співвітчизники їдуть до теплих країн або ж у доступніші та популярніші європейські столиці. Наш сьогоднішній співрозмовник, вокаліст київського гурту «М'ЯЧ» Юрій Розенко, навпаки, двічі на рік обов'язково відвідує це королівство.
Швеція. Вижити без копійки в кишені
Перший день у Швеції. Ви стоїте на центральній площі Стокгольма. Поглинаєте очима культурні надбання. Аж раптом до вас підбігає злодій, вириває сумку з ваших рук і кидається навтьоки. «Це були всі мої гроші!» – кричите у розпачі йому вслід. А хулігана і слід прохолов. Що робити? Перше правило – не панікувати. А друге – зібратися з духом і... влаштуватися на роботу! Дарія Черноусова ділиться досвідом, як заробити в чужій країні.
Закрити
Outlook facebook page