RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка

Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка

Автор: 11.08.2017 | Швеція
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.

У скандинавській міфології кінь тісно пов'язаний з божествами солярного пантеону: в дні сонцестояння свейські й саамські племена приносили в жертву коней білої, рудої та солової масті, просячи у сонячних богів щедрого врожаю і не надто голодної зими. Пізніше з'ясували, що світило не згасне, якщо замість викоханого коня спалити його символічне зображення.

Згодом вирізання коників з дерева втратило сакральний сенс і перетворилося на забаву простого люду. Виконавши добовий план по столах і стільцях, сільські умільці вирізали для дітей іграшкових коників з обрізків деревини, тим самим виражаючи запізнілу подяку селянському коневі-трудівнику. У побуті, одначе, з худобою не церемонилися: ану ж як розлінується!

Фото 89.108.107.212:9998/images/sight/content/oqoofqjn10.jpg

Церква не схвалювала практик, які нагадували про язичницьке минуле. Перша згадка про улюблену шведську іграшку – це гнівна промова єпископа Рудбекіу, спрямована проти «бісівського знаряддя». Промисел процвітав тільки у віддаленій північній провінції Даларні, яка раніше називалася Далекарлією: глухі приполярні села, загублені серед лісів, жили за своїми законами, щасливо уникаючи нагляду світської влади і духовенства.

Спочатку конячок не розписували і навіть не фарбували, та чого не зробиш, аби привабити покупців: торговці з південних областей обмінювали продовольство та одяг на іграшкових коників. У XIX столітті дерев’яні забавки стали прикрашати рослинним орнаментом курбітс, який широко використовували в церковному розписі. За біблійною легендою, пророк Йона рятувався від нечестивих жителів Ніневії під рициновим кущем, який виріс за Божим велінням усього за одну ніч.

Фото shabby-decor.ru

За останні двісті років кустарне виробництво далекарлійських коників практично не зазнало змін. Більшість сувенірів виготовляють удома сімейним підрядом: чоловік вирізає, обточує і шліфує заготовки, а дружина покриває їх декоративним розписом. Найбільшим виробником шведської фольклорної іграшки вважається художня майстерня Grannas A Olssonshandicraft у селищі Нуснес в передмісті Мури: щороку з верстатів сходить близько сотні тисяч коників.

Автоматизація торкнулася тільки найгрубішої ланки виробничого процесу. Верстати застосовують лише для випилювання болванок з брусів північної тополі, а точне доведення, полірування та шліфування проводять винятково вручну. Потім на фігурку наносять фонову ґрунтовку і захисний лак, після чого їй дають просохнути і через два-три дні віддають для розпису художникам. Орнаменти жодного разу не повторюються, бо використання трафаретів і кліше технологією не передбачено. За бажання турист може власноруч розписати одну із заготовок і стати власником ексклюзивного сувеніра.

Фото upload.wikimedia.org

У знавців також на слуху ремісничі центри муніципалітетів Шеберг, Фернес і Норра-Ліндберг. Зразки різних стилів розпису представлено в Музеї далекарлійського коника в Дала-Йорні, заснованому за ініціативою Томаса і Марго Хольст, причому глава сім'ї прославився як вправний майстер, вирізавши найменшого коника в світі. До слова, найбільший дерев'яний кінь заввишки 13 метрів теж стоїть у Даларні, вітаючи туристів на в'їзді до Осбі.

Фото visitcarolina.files.wordpress.com

Походження іграшок легко відстежується за характером малюнка. Канонічним вважається розпис у стилі селища Нуснес: кінь-вогонь помаранчево-червоного кольору в ошатній попоні з великими біло-блакитними квітами та ажурними листками смарагдового відтінку завзято трусить тонко промальованою гривою, збираючись пуститися навскоки з вітром наввипередки. У Лександі перевагу віддають золотисто-жовтому тлу, для Мора-Нурет притаманний колір індиго, а в Норрберку різьблених конячок прийнято декорувати гірляндами чорно-бордових квітів. У сувенірних крамницях саамського містечка Сватнеса трапляються коники вороної масті, оздоблені біло-блакитними і синьо-жовтими візерунками, котрі символізують дружбу Фінляндії та Швеції. На початку позаминулого століття вельми популярними були авторські роботи Лейфа Чільстрема, тоновані охрою. Наслідуючи свого кумира Карла Ларссона, різьбяр черпав натхнення в інтер'єрах вілли живописця.

Фото 4.bp.blogspot.com

Сучасні дизайнери активно експериментують з орнаментом і колірним виконанням народної іграшки. Ремісничий майстер Бертіль Валлі злегка оновив традиційний дизайн коника із Седерберка, пустивши хоровод сніжинок по жовтому тулубі. Аніта Арвідсон-Оверблум з Авести розробила дві моделі з білим ґрунтом – Ваттнесхест з червоним геометричним візерунком і Бронібекс із синьою гривкою і ляльковим сідлом. Мауд Ап та Агнетта Павінен прикрашають своїх зелених коників малюнками з ягід, а художниця Карін Андерссон з Бьюроса, навпаки, повертається до витоків, залишаючи свої вироби незабарвленими заради збереження текстури дерева. Багато шведів захоплено колекціонують далекарлійських конячок, впускаючи казку в повсякденне життя. 

Заглавное фото h24-original.s3.amazonaws.com

Вам це буде цікаво:
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Знай наших: Ежен Деслав
У рубриці «Знай наших» ми зазвичай розповідаємо про видатних українців, котрі досягли значного успіху в тій чи тій сфері. Однак нашого сьогоднішнього героя – Ежена Деслава, або Євгена Слабченка – важко вписати в певні рамки, оскільки він досяг висот одразу в кількох сферах, будучи не тільки справжньою Людиною епохи Відродження XX століття, але й патріотом своєї України.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Валга. Місто на перехресті
Люди, які люблять подорожувати, зазвичай відвідують одні й ті самі місця. Париж, Венеція, Рим, Краків, Дрезден уже так давно звикли до туристів, що часто поглядають на них трохи зверхньо, копиливши губи, у той час як маловідомі, але не менш цікаві містечка чи селища завше раді гостями.
Все у ваших руках. Чому корисно бути амбідекстром
Амбідекстри демонструють унікальні здібності мозку, своїм прикладом підтверджуючи приховану людську геніальність. Найцікавіше, що її можна тренувати буквально руками. Як показали останні дослідження, людей, які від народження однаково вправно керують обома верхніми кінцівками, більше, ніж ми думаємо, і, можливо, ви – один з них.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Асунсьйон. Місто для сміливців і шукачів пригод…
Розташована на невисоких пагорбах, ця країна сховалася у тропічній сельві в самому центрі Латинської Америки. Тут немає пляжів і сучасних концертних холів, утім, вона вражає своєю близькістю до дикої природи. Хтось приїжджає у Парагвай дослідити територію «інді», інші – прийти в захват від давніх колоніальних будівель, ще хтось за покупками.
Ми там були: Нью-Йорк, Вашингтон і Маямі
Так склалося, що в Америці дві столиці – офіційна і фактична. Київський контекстний менеджер Богдан Янчев побував в обох і розповів нам про дух цих міст, про їхні пам’ятки і про те, чим вони є в реальності. Гадаєте, Нью-Йорк просякнутий дорогими парфумами, а у Вашингтоні, окрім полежати на травичці біля Білого дому, і робити нічого? Ви помиляєтесь!
Не забути парасольку і коктейль: найдивовижніші пляжі планети
Із настанням літа багато хто час від часу позирає на календар, чекаючи законної відпустки. А оскільки літній відпочинок найчастіше нерозривно пов’язаний з релаксацією біля води, аж ніяк не можна забувати про пляжі – такі жадані і водночас не схожі один на одного. Навіть якщо ви вже знаєте, куди поїхати і квитки куплені, наша добірка все одно не залишить нікого байдужим.
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Золота земля Соломона
Соломонові острови на зорі свого заселення мали репутацію далеко не найгостиннішого місця. І якщо флорентійці можуть попередити про свою підступність, архіпелаг цілком невинно простягнувся на далеку відстань в 1500 кілометрів і збурював цікавість не одного мандрівника своїм специфічним розташуванням і легендами про золото Ельдорадо.
Все, що потрібно знати про Азіаду
Спорт, аби залишатися актуальним, як і інші сфери нашого життя, має крокувати в ногу з часом і змінюватися, адже завтра ніколи не буває таким, як учора. Сьогодні Outlook, що висвітлює Азійські ігри-2017 в Ашгабаді, запускає цикл матеріалів, присвячених одному з найбільш прогресивних турнірів, який стартує вже у вересні.
Брегенц. До театру у смокінгу і на катамарані
Спеціально для тих, хто вважає театр і оперну музику пережитками минулого, ми розповімо про дивовижний австрійський театр, де традиційне мистецтво поєднується з технічними та інженерними новинками, а ще з неперевершеним краєвидом Альп.
Таксі по-нью-йоркському
Наступним героєм нашого циклу про міський транспорт-символ стало жовте таксі Нью-Йорка. Без цих яскравих і неймовірно маневрених машин просто неможливо уявити Велике Яблуко, а надто його центр – Мангеттен. Здається, що «шашечок» тут більше, ніж людей.
Посол Франції Ізабель Дюмон провела урочистий прийом на честь Дня взяття Бастилії
Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Ізабель Дюмон провела урочистий дипломатичний прийом на честь національного свята - Дня взяття Бастилії, а також 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною і Францією.
Шведський відлюдник Інгмар Бергман
14 липня 1918 року у шведському місті Упсала народився чоловік, який зняв понад 50 картин і поставив кількадесят вистав, що підняли планку у мистецтві на недосяжний рівень. Навіть сьогодні, переглядаючи шедеври Бергмана, створені ще півстоліття тому, розумієш, що вони нічого не втратили з часом – скоріше навпаки.
Experience: Григорій Решетник
Прокидаючись вранці і вмикаючи телевізор, наш будинок наповнюється позитивом, енергією і завзятим сміхом тих, хто по той бік екрану займається тим, щоб кожен наш день був легшим і веселішим. Часом глядачеві здається, що світ телебачення - це суцільне свято і фестиваль, але дуже часто за нашим хорошим настроєм та безтурботним днем стоїть кропітка і часом занадто відповідальна робота ... Сьогодні історією свого успіху з нашими читачами ділиться телеведучий Григорій Решетник.
Що вони їдять: Україна
Розпещені домашніми борщами, голубцями та котлетами ми наївно вважаємо, що знаємо українську кухню як свої п'ять пальців і нічого примітного в ній немає, хоча насправді гастрономічна спадщина нашої країни значно багатша, аніж нехитре бабусине меню. Настав час згадати оригінальні українські страви, незаслужено забуті в епоху напівфабрикатів і швидкого харчування.
Анкара is the capital of…
У силу різних причин, а головне, завдяки своїй туристичної популярності та розмаху Стамбул сприймається більшістю туристів (ба навіть тими, хто побував у Туреччині) столицею цієї країни, хоча насправді головним містом є Анкара. Саме про неї, таку турецьку та інтернаціональну водночас, ми і розповідаємо сьогодні.
Закрити
Outlook facebook page