RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Оманливий пензель пані Хокусай

Оманливий пензель пані Хокусай

Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.

Жінка, оповита таємницею

Невловима японка залишила по собі більше запитань, ніж відповідей. Наскільки багато відомо про життя «Леонардо Сходу», настільки ж мало про його протеже і головну помічницю. Навіть дату народження обговорюють. Хоча більшість науковців все-таки зійшлися на думці, що сталася ця подія близько 1800 року. Де, коли саме? Невідомо. Але той факт, що Ой була не менш ексцентрична, ніж батько, лишається поза будь-якими сумнівами. Вона любила спостерігати пожежі, пити саке і з насолодою курила люльку (до речі, через цю пристрасть навіть якось зіпсувала картину, необережно скинувши на неї попіл). До того ж, окрім таланту до образотворчого мистецтва, художниця успадкувала норовистий характер і повну відсутність інтересу до домашнього господарства. М’яко кажучи, незвичні характеристики для дівчини Едо. Чи не так?

Років у двадцять Кацусіка вийшла заміж. Її обранець Мінамізава Томей був власником крамниці, що торгувала оліями для волосся, і теж цікавився живописом. Разом вони опановували укіє-е у Цуцумі Торін. Та, як би там не було, довго щасливий союз не протривав. Ой постійно жорстоко висміювала художні навички чоловіка і зрештою із ним розвелася, повернувшись до свого попереднього життя. Цуюкі Іцу, останній учень Хокусая, згадував, що Кацусіка ніколи більше не брала шлюб і взагалі хотіла стати просвітленою жінкою.

Фото images.metmuseum.or

Наступні роки батько з дочкою працювали разом. Вони проводили дні за малюванням, ніколи не прибиралися і не готували, купуючи їжу в кіосках і поступово перетворюючи місце свого проживання на звалище. Близько 1842-43 років один із учнів Хокусая створив ескіз їхньої студії. Зображений був сам майстер і Ой з курильною трубкою. Це, либонь, єдиний її портрет. Та само загадкова, як народження, смерть художниці. Де, як, коли це сталося – невідомо. Можна хіба що припускати. Деякі джерела називають 1866 рік – через 17 років після смерті Хокусая, деякі - 1857. адже, поховавши батька, Кацусіка переїхала і попервах жила відлюдницею чи то в Асакусі, чи то в Аоямі (околицях Едо). А потім подорожувала по країні, десь там і знайшовши вічне пристанище.

Більше того, таємницею оповите не тільки життя незвичайної жінки, але й саме її ім’я. Варто почати з того, що «Ой» – псевдонім, котрим вона підписувала роботи. Існує кілька версій його значення, і найбільш кумедне з них свідчить, що (японський еквівалент «гей, ти») – це вигук, яким Хокусай постійно кликав дочку. Щодо справжнього імені художниці теж нічого не ясно. Одні джерела твердять, що її звали Омей, інші – Оей.

Гра тіней

Разом із батьком Ой працювала майже чверть століття, малюючи «образи мінливого світу» і відвідуючи різні заходи. Хокусай навіть був упевнений, що вона куди більш обдарована у зображенні жінок, ніж він. Либонь, тому Кацусіка часто допомагала йому писати портрети бідзін-га, розфарбовувала «весняні картинки» (гравюри еротичного характеру) і навіть створила деякі з найвідоміших його творів. Приміром, «Старий тигр на снігу». Витончений звір, примарні сніжинки і неймовірна легкість у всьому… На момент написання картини Хокусаю було понад 80 років, він страждав на частковий параліч і навряд чи був здатний на таку делікатність ліній і невагомість зображення. А от стиль Ой славився саме це цим. Не дивно, що чимало видавців, розміщуючи замовлення, радо приймали роботи обох художників. Інколи спеціально віддавали перевагу «сердитому пензлеві» батька м’який стиль дочки. Утім, кінцевий продукт неодмінно підписувався брендом , котрий краще продавався на ринку – «Хокусай». Можливо, це і пояснює дивовижний дефіцит робіт з її підписом? Усього дві книги ілюстрацій і 10 картин. Зате яких! Найбільш відомі роботи «Нічна сцена в Есівара» і «Красуня милується цвітінням вишні вночі» неймовірно привабливі. Гра тіней, світлові ефекти роблять їх живими, дихаючими, таємничими, нетрадиційними – як сама художниця. «Нічна сцена в Йосівара» зображає людей, що розглядають крізь ґрати куртизанок в районі насолод. Там, де японські укіє-е художники представляють нічні композиції яскраво, як удень, Ой вводить світлотінь і перспективу, роблячи їх більш реальними. У той же час «Красуня милується цвітінням вишні вночі» не менш новаторська і більш чуттєва картина. Ліхтарі освітлюють обличчя і кімоно жінки, довкола неї видніються силуети сосен і вишні, а небо всіяне зорями. Що цікаво, зображені вони не у вигляді білих цяток чи кіл (як це було характерно в той час), а мають сині і червоні пігменти.

Фото tehne.com

Деякі роботи художниці і зараз перебувають у музеях за межами Японії. Бостонська гравюра «Три жінки грають на музичних інструментах» виконана на шовку. Вона зображає куртизанку, гейшу і містянку, котрі грають на кото, сямісені і кокю відповідно. А головний персонаж картини з Клівлендського музею – давній китайський генерал Гуань Юй. Він дозволив пустити собі кров, щоб уникнути поширення отрути від стріли ворога по тілу. При цьому воєначальник із серйозним обличчям рішуче грає в го. Ця картина значною мірою може похвалитися тією ж увагою до світлотіні, що й найкращі роботи Оей.

Фото tehne.com

На жаль, світ мистецтва сповнений незаслужено забутих майстрів. І пані Хокусай мало не найяскравіший скарб із цієї скриньки. Вона була особливою, справді незвичайною жінкою. Тим більше для доби Токугава. Її ексцентричність, дивні захоплення і байдужість до всього, що не стосується творчості – дивують. Час не пощадив художницю. Та навіть та невелика кількість підписаних робіт, що існує на сьогодні, дає змогу судити про її неабиякий талант і сміливість. А якщо уважно придивитися, то хто знає.. Можливо, ми навіть не здогадуємося, який насправді великий внесок оманливого пензля Ой у спадку її батька.

Заглавное фото oboi-colibri.ru

Вам це буде цікаво:
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Хайлі Кінг і її картини: Нова Зеландія на межі прекрасного
Художниця з Нової Зеландії Хайлі Кінг працює під брендом FLOX. Її яскраві картини, що відображають красу дикої природи, відомі у всьому світі. Барвисті птахи, мальовничі ландшафти, чарівні тварини ніби нагадують про стародавнє коріння, з якого зароджувалася цивілізація.
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в Outlook.
Departure: Сатояма
У Японії є містечко, жителі якого дуже довіряють одне одному. Довіряють настільки, що п’ють воду з одного джерела, котре протікає через їхні оселі, ще й миють там посуд після їжі. Сатояма, що у перекладі означає ідеальне місце для життя в гармонії з природою, розташоване у північній префектурі Гіфу, ізольованій від решти світу гірськими вершинами і рисовими полями.
Українцю Олександру Балабанову вручили Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Слов'янський базар у Вітебську 2018"
Співочі таланти українців ширяться світом, визнаються професійними жюрі міжнародних конкурсів і несуть славу про нашу культуру далеко за її межами. OUTLOOK став свідком вручення "Золотої ліри" цьогорічному переможцю Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Cлов'янський базар у Вітебську" Олександру Балабанову. Під час церемонії офіційного відкриття фестивалю президент Білорусі Олександр Лукашенко вручив приз нашому маленькому артистові.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Закордонні письменники на Книжковому Арсеналі 2018
«Кілометрові» черги бажаючих потрапити на головну літературну подію України – здавалося, весь Київ захотів прикупити книг із рук самих авторів і відвідати заходи, побудовані на живому спілкуванні з ними.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
«Frida and Diego». У Києві відкрили фотовиставку, присвячену Фріді Кало та її чоловікові
«Далі в спідниці», «Найбільший провокатор минулого століття», жінка, що епатує і вселяє впевненість у майже безмежний потенціал людини, Фріда Кало дивувала сучасників і продовжує захоплювати шанувальників її творчості і сьогодні. Зазирнути за лаштунки життя мексиканського генія тепер можуть і кияни. За підтримки Посольства Мексики в Україні в Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографій, присвячених відносинам Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівера.
Заклиначі: як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
У Посольстві Узбекистану пройшла зустріч Ambassador's Spouses Club Kiev
Посольство Узбекистану в Україні та Ambassador's Spouses Club Kiev ознайомили українську громадськість та іноземних гостей з національним мистецтвом узбецького народу, традиціями і правилами, створених руками народних творців, ремісниками з Узбекистану.
Закрити
Outlook facebook page