RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді

Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді

Автор: 07.09.2016 | природа
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…

Делі – місто корів

Делі – величезний мегаполіс із розвиненою інфраструктурою, а на його вулицях гуляють корови, створюють пробки, займають тротуари. Але ні в кого рука не підніметься їх якось потурбувати. Корова в Індії – це практично божество, її права закріплені на законодавчому рівні.

Розповідями про це мало кого можна здивувати. Адже те, що корова для Індії священна тварина – загальновідомий факт. Індійська любов до парнокопитних знаменита настільки, що навіть словосполучення «священна корова» перетворилося на усталений вираз для багатьох народів світу. Стародавнє шанування і обожнення цих тварин знаходить відображення в реальності й досі.

Та є у світі маловідомі міста, в яких шанують інших тварин. А в деяких країнах – цілі острови повністю належать їм… От саме про них і хочеться вам розповісти.

Острівкроликів: make love, not war

У водах Японського моря загубився острів, на котрому хазяйнують кролики. Окуносіма – унікальна земля, котра набуває слави у всьому світі під назвою «острів кроликів». Вона розташована у префектурі Хіросіма, поблизу міста Тахекара. На острові немає місцевих жителів, зате є маленький готель і кемпінг для туристів, поле для гольфу, а також нечисленні пішохідні доріжки до головних пам’яток, також на острові є навіть спеціальні робітники, котрі доглядають за тим, щоб кролики були ситі і щасливі.

Сьогодні тут вільно живуть близько тисячі різноманітних кроликів. Кроляче поселення тут процвітає, і його громадяни живуть собі у задоволення, геть забувши про страхи своїх родичів. На острові зовсім немає хижаків. Кролики не потребують хазяйської руки і приязно ставляться до гостей – приймають дари, стрибають на коліна і дозволяють себе гладити. За це вони розбалувані увагою численних туристів, котрі щороку великими потоками приїжджають сюди спеціально, щоб побувати у своєрідному кролячому царстві.

Будете їхати сюди, неодмінно захопіть гостинців для господарів острова – капусту, моркву чи спеціальний корм. І майте на увазі: в’їзд із собаками і котами сюди суворо заборонено.

Картина, котра здається ідилічною, насправді до деякої міри трагічна. Справа в тому, що на острові не випадково немає людей. У часи Другої світової війни тут містився секретний хімічний завод, що виробляв отруйні гази для створення хімічної зброї. Завод був настільки небезпечним і засекреченим, що місцева влада стерла його з усіх карт світу. Коли закінчилися японські війни, а міжнародна спільнота вирішила заборонити використання такої зброї, лабораторія і завод було спалено, а місцевих робітників вивезли за його межі. А от кролики якимсь дивом тут з’явились…

Подейкують, що нинішні щасливі кролі – нащадки тварин, яких використовували для дослідів щодо ефективності газу і які випадково врятувалися. Щоправда, керівництво виключає таку можливість. За другою версією, кроликів випадково завезли на острів школярі, котрі приїхали на екскурсію у музей отруйного газу.

Зараз цей музей діє на острові як нагадування про жахи використання хімічної зброї. Також для туристів можуть бути цікавими руїни старих будівель і фортець, котрими був оточений надсекретний острів. Візит сюди може стати чудовим відпочинком – гра в гольф, купання в чистих водах моря, історичні пам’ятки. А також прогулянки з наймилішими створіннями.

Латвійське місто кроликів: від кохання народжуються не тільки діти

А от недалеко від латвійської столиці (містечко Бірзес) є символічне місто кроликів, збудоване за зразком людських міст. Маленькі будиночки в стилі архітектури XIX століття, кумедні вулиці з мініатюрними ліхтарями, колодязь із водою і навіть хмарочоси – загалом всі атрибути справжнього міста тільки для маленьких жителів, пухнастих і довговухих звірят. І це місто площею в 2,5 кв. км за чисельністю населення не набагато менше за японський острів – зараз тут живуть близько 700 кроликів. А їхні породи представлено щедро – 65.

Незвичайний кролик-таун збудував професійний столяр Оярс Нарвілс – таке він знайшов собі заняття, що втамувати біль від нещасливого кохання. Тепер Оярс – почесний мер містечка, і це хобі приносить йому гарний дохід, адже потоки відвідувачів незвичайного поселення ніколи не припиняються. А он як шляхетний мер чесно дбає про своїх містян: поліпшує інфраструктуру, радиться з кролівниками про утримання тварин і розводить нові породи.

Роллінг Хілс: гуляють тут павичі небаченої краси

Павичі – рідкісні птахи небаченої краси. І більшості людей може всміхнутися щастя побачити їх тільки в зоопарку. А от в одному маленькому американському місті вони вільно гуляють вулицями і своєю чисельністю навіть перевищують місцеве населення. Це місто називається Роллінг Хілс, розташоване воно на півострові Палос Вердес (неподалік від Лос-Анджелеса), і живуть тут близько 1000 павичів.

Це, безумовно, цікаве і привабливе для туристів місто. Сюди приїжджають, щоб помилуватися красивою панорамою гір і могутністю океану. Та, звичайно, головна пам’ятка – павичі, що відпочивають на дахах будинків, прогулюються тротуарами і висять на деревах.

Живуть павичі у місті вже майже сто років. Точно не відомо, як вони тут опинились, але існує версія, що ці птахи були подарунком для дочки місцевого багатія, котрий у 20-ті роки володів землями півострова. Так вийшло, що вони розмножилися і стали почуватися повноправними господарями містечка.

За цей час містяни навчилися жити у мирі з найкрасивішими птахами. Місцева влада всіляко підтримує павичів, поширюючи спеціальні програми щодо правил поведінки та їхнього утримання. Щоправда, навіть у бочці меду є крапля дьогтю. Справа в тому, що візуально витончені павичі мають великі розміри, а тому здатні завдати шкоди майну містян – дряпають авто, пошкоджують дахи будинків і сильно шумлять ночами. Так що дехто вважає припустимим вбивати їх. Але місцева влада і захисники тварин не налаштовані ставитися лояльно до таких убивств. Тепер злочини щодо павичів тут переслідують і карають, а порушників чекає штраф у 200 тисяч доларів. Основна ж частина населення ладна миритися з незручностями заради краси і спокійного життя павичів і навіть не уявляють свій рідний Роллінг Хілс без них.

Прогулятися містом у компанії оленів

У Японії шанобливо ставляться до всіх тварин, тому унікальних міст-тварин тут навіть не одне, а кілька. На південь від Кіото розташоване невелике, але багате пам’ятками місто Нара, котре у VIII столітті було столицею Країни вранішнього сонця. Тут уже понад тисячу років нарівні з людьми у житті міста беруть участь олені.

Вони почуваються тут вільно і навіть сибаритствують – заходять у ресторани й кафе, оточують туристів, натякаючи на необхідність подарунків, а, трапляється, можуть навіть поцупити гаманець, приймаючи його за їжу. В оленів тут свій розкішний парк, але їм подобається і просто прогулюватися вулицями.

Тому олені в Нара зустрічаються майже на кожному кроці, і їм дозволено все. А місцева влада навіть встановила для них спеціальні автомати із солоними крекерами (сіка-сенбей – оленяче печиво). Олені визнані національним надбанням Японії й охороняються законом. Раніше за вбивство оленя людину страчували. Востаннє це трапилося 1637 року. Відтоді не зафіксовано жодного злочину щодо цих тварин.

Таким ставленням олені завдячують стародавній легенді. У ній йдеться про те, що перший імператор Японії спустився з небес верхи на білому олені саме на ці землі. Тому всі тутешні олені – нащадки того міфічного. Їх слід шанувати, а вони, у свою чергу, немов божество, охороняють місто від всяких лих.

Вам це буде цікаво:
Критичні температури: не дай собі засохнути
У тих куточках Землі, про які зараз піде мова, люди живуть за особливими правилами природи. Тут дощі не трапляються зненацька, а морози не приходять несподівано. Усе набагато серйозніше. І якщо одного разу вас занесе в один з них – будете вже підготовлені і, можливо, згадаєте OUTLOOK з вдячністю.
Птахам хочеться тепла. Де зимують птахи
У дитинстві я міг годинами дивитись на небо, розглядаючи вервечки птахів, які відлітали у вирій. Для дитини це було справжньою магією. І нехай сьогодні на моїй книжковій полиці майже не зосталось книжок про чародійство, подорожі крилатих до тепла, в надії перезимувати, не залишають мене байдужим.
Пуерто-Ріко: заплив зі світлячками
Коли Христофор Колумб вперше висадився на Пуерто-Ріко 19 листопада 1493 під час своєї другої подорожі до берегів Америки, на острові не було нікого, крім жменьки індіанців, які називали себе таіно. Тепер же туди злітаються туристи практично з усього світла, просто щоб побачити ... бухту Москито!
Монсеррат: у гості до янголів
Якщо зазирнути в записники мандрівників, котрі готуються вирушити до Іспанії, то після популярної Барселони другою позицією в списку неодмінно буде Монсеррат. Монастирська гора є обов’язковою для візиту і у місцевих мешканців, вони вважають за потрібне бодай раз на рік відвідати релігійне серце Каталонії.
В обіймах осені: куди вирушити в оксамитовий сезон?
Осінь обіцяє, що спека плавно зійде нанівець, і одразу ставить перед вибором: продовжити ловити млосні деньки в теплих країнах чи відчути прохолоду вечора і, не відволікаючись на задуху, насолоджуватись архітектурою міст?
Найробі: тепер я бачив усе
Унікальна природа, головний тектонічний розлам планети, фламінго, жирафи й гепарди на відстані витягнутої руки – про це і багато іншого в нашому новому матеріалі про столицю Кенії Найробі та її околиці.
Не забути парасольку і коктейль: найдивовижніші пляжі планети
Із настанням літа багато хто час від часу позирає на календар, чекаючи законної відпустки. А оскільки літній відпочинок найчастіше нерозривно пов’язаний з релаксацією біля води, аж ніяк не можна забувати про пляжі – такі жадані і водночас не схожі один на одного. Навіть якщо ви вже знаєте, куди поїхати і квитки куплені, наша добірка все одно не залишить нікого байдужим.
Зоо-Азія. Частина ІІ
У теплі розкішні дні зовсім не хочеться згадувати про кам’яні джунглі міст, а хочеться вчепитися за справжню зелену ліану і полетіти у природу. Полетіти саме туди, де гармонійно поєднані рослинний і тваринний світ, флора і фауна, а якщо більш конкретно – дерева, птахи, квіти, звірі, водойми та пагорби … У зоопарк!
Каракол. Все, що варто дізнатися
Природа та історичний спадок з лишком покривають тимчасові труднощі у сферах інфраструктури і сервісу в Киргизстані, котрий уже щосили наближається в туристичному плані до Грузії та Вірменії! Розглянемо це на прикладі затишного містечка Каракол.
Затримай дихання. Найнебезпечніші місця для дайвінгу
Після того, як легендарний француз Жак-Ів Кусто за своїми колегами винайшов і вдосконалив акваланг, підводне плавання міцно увійшло у список найбільш популярних,але, на жаль, небезпечних хобі. Outlook попереджує і розповідає про найбільш екстремальні для занурення місця.
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
День бабака по-швейцарськи: ми відповідаємо за тих, кого прикормили
Гостинність Швейцарії не знає меж: догодити туристові силкуються не тільки адміністратори готелів, умащені щедрими чайовими, але й дикі звірі. Либонь, тільки у Швейцарських Альпах можна зустріти бабаків, що стрибають на коліна мандрівникам. Кмітливий звірок от-от заговорить людським голосом: чіпкі очі-маслини іскряться розумом і лукавством…
Індонезія - рай коралових рифів
Вісімдесят відсотків від загальної території Республіки Індонезії складають водні ресурси. Вони володіють різноманіттям та магією морських глибин. Найперше, що зачаровує у водних володінняx Республіки Індонезія – це коралові рифи, які являються середовищем існування та пошуку їжі для безлічі морських жителів, місце нересту риб, появу на світ та зростання їх мальків.
Водоспади Ігуасу - Ніагара «відпочиває»!
П’ять тонн води щомиті зриваються в ущелину, ревучи, піднімаючи пар і розплескуючи бризки на всі боки. «Рідка стіна» водоспадів Ігуасу півмісяцем, у три кілометри, розкинулася на кордоні Аргентини, Бразилії та Парагваю...
Історія бренду: Телеканал Discovery
Сьогодні Outlook розповідає про черговий надихаючий приклад того, як мрія стає справою всього життя. Створення одного з найбільш успішних каналів за всю історію телебачення Discovery Channel, а слідом і величезної медіа-корпорації Discovery Communications – просто не може не мотивувати на власні великі справи.
Посольство Японії висадить понад тисячу сакур у 20 містах України
Цьогоріч виповнюється 25 років з часу встановлення дипломатичних відносин між Японією та Україною і вже активно проводяться заходи в рамках святкування «Року Японії в Україні». Оскільки сакура є символом Японії, Посольство розпочинає кампанію із висадження дерев сакури по всій території України, щоб якомога більше українців мали змогу насолодитися її красою.
Квіткові долини світу
Квіткові поля і долини вражають і приваблюють увагу найвибагливіших поціновувачів прекрасного. Різнокольорові розсипи духмяних рослин прикрашають простори майже в кожній країні. Ми пропонуємо кілька варіантів на будь-який смак.
Озера, що змінюють уявлення про силу природи
Коли згадуєш слово «озеро», в голові з’являється перший-ліпший образ тихої затишної водойми, яку з усіх боків обіймають порослі травою береги. OUTLOOK зробив добірку найбільш вражаючих озер, котрі змінять ваше уявлення про це творіння природи. Кожному з них є чим дивувати, хай то нетиповий колір води чи лячна здатність умертвляти живі організми.
Крилаті символи народів
У кожної держави є свої офіційні символи: прапор, герб і гімн. Але, крім традиційних «розпізнавальних знаків», є і народні – приміром, улюблений птах. Саме про них далі в OUTLOOK. Щоб «задокументувати» народну любов, 1960 року в Токіо на міжнародній конференції із захисту пернатих було введено поняття «національний птах».
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Закрити
Outlook facebook page