Відпочивальники поділяються на два типи: «тепличні» й екстремальні. Перші ні за що не проміняють затишні готелі й пасивне лежання на пляжі. Другі ж замість остогидлого all inclusive і люксових номерів нададуть перевагу навіть хижці. Саме такі умови вам запропонує Гвінея-Бісау. Парадоксально, та відвідування однієї з найбідніших держав світу коштуватиме дорожче за пристойний європейський курорт.
Ця країна, розташована
на західноафриканському узбережжі, не так давно швидше відлякувала
мандрівників, аніж приваблювала. Повільний ріст рівня життя й аналогічний за
темпами технічний прогрес… Якраз внаслідок значних витрат на організацію
відпочинку ціни там відповідні. Та якщо ви, маючи навіть найскромніший бюджет, усе
ж зважитеся на екзотичну подорож – завжди можна на чомусь та й заощадити. Для
початку визначтеся з маршрутом: просто потинятися по столиці, оглянувши
резиденцію президента та Музей африканського мистецтва, або ж утекти до
гвінейської глибинки. Проте через невелику територію пам'ятними місцями головне
місто, Бісау, вас особливо не побалує. Хоча і йому, всупереч поширеним
стереотипам, є що запропонувати. Наприклад, колоритний, пропахлий сіллю й рибою
припортовий район, національні парки та потонулі в зелені до повного зникнення
церкви. Утім, значно більше вражень принесе неспішна прогулянка й спостереження
за місцевими жителями. Напіврозвалені халупи з дахами з пальмового листя, одна
пара взуття на всю сім'ю (а то й на кілька поколінь), кокосова шкаралупа замість
тарілок... Навряд чи десь ще ви зможете так ужитися в образ Робінзона Крузо.
Звичайно ж, малоймовірно,
що у тутешніх готелях на вас рине шквал гостинності. Та й VIP-відпочинку невідомо,
чи дочекаєтеся. Джакузі, Wi-Fi, кондиціонери та інші подібні принади – тут і
досі вдивовижу. Не варто округляти очі, коли за кімнатку 2×2 і комплект
постільної білизни з вас попросять чи не сотню доларів. Місцеві вбачають у туристах
велетенські ходячі гаманці, а тому й заломлюють неймовірні ціни. Однак гвінейці
люблять торгуватися, тож, підучившись цій майстерності, можна зберегти двійко-трійко
банкнот.
Коли столичне
життя себе вичерпає – одразу ж вирушайте до прибережних сіл. Там все значно
дешевше. Без особливих витрат можна орендувати човен і побувати на справжній
спортивній риболовлі. Розмір улову в гвінейських водах вражає навіть скептичних
туристів. Що приємно, проживання в дерев'яних будиночках і вечеря, приготована
якраз із того, що попалося на ваш гачок, додаються безкоштовно.
Естети теж не нудьгуватимуть
у Гвінеї-Бісау. Їхню увагу привабить острів Болама й архіпелаг Біжагош. Цікаві
вони тим, що на зимівлю туди прилітають зграї птахів з усіх континентів.
Поспостерігати за колоніями пернатих можна абсолютно безкоштовно.
Варто зазначити,
що найменш проблемна частина поїздки – це оформлення документів. Поки в Бісау
не так багато втікачів від цивілізації, візи відкривають легким рухом руки. До
речі, ви заощадите й на консульському зборі, який при в'їзді не стягується.
Трохи дискомфорту завдасть авіапереліт: прямого рейсу з України немає, тому
добиратися треба з пересадками через європейські міста. Ціна такого задоволення
коливається в межах 2500-3000 доларів в один кінець. Обов'язковою умовою також
є вакцинація від жовтої лихоманки. І не забудьте попросити сертифікат про
проходження процедури – на митниці Гвінеї-Бісау це документ номер два після
закордонного паспорта. Тож, якщо вивчена туристами до автоматизму схема «Єгипет
– Туреччина – Туніс» не для вас – вперед пакувати валізи. Хоча ні, спочатку гайда
на щеплення!
Фото: відкриті джерела, João Graça, José Valberto T. Oliveira
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії. Коли ж настає ніч, Квінстаун освітлює сузір’я Південний Хрест.
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
У світі є дві Картахени. І в обох жителі розмовляють іспанською, люблять кориду, а вечорами рушають на пляж цмулити мохіто й дихати солоним вітром. Але тільки в одній з них у млосну міську прогулянку можуть увірватися ритми запальної сальси, розсипи смарагдів і перлів, а дорогу можуть перейти ефектні палкі красуні. І це Колумбія!
