RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  День бабака по-швейцарськи: ми відповідаємо за тих, кого прикормили

День бабака по-швейцарськи: ми відповідаємо за тих, кого прикормили

Гостинність Швейцарії не знає меж: догодити туристові силкуються не тільки адміністратори готелів, умащені щедрими чайовими, але й дикі звірі. Либонь, тільки у Швейцарських Альпах можна зустріти бабаків, що стрибають на коліна мандрівникам. Кмітливий звірок от-от заговорить людським голосом: чіпкі очі-маслини іскряться розумом і лукавством…

Дивлячись на угодованих альпійських бабаків, що нишпорять по сумках і кишенях мандрівників, починаєш розуміти, що буття визначає свідомість не лише в людському товаристві, але й у царстві фауни. Ще якихось двісті років тому в гірських тавернах кантону Граубюнден гостей пригощали бабаковим м’ясом, а міцні різці забитих звірків продавали як сувеніри. Побоюючись спалахів чуми, швейцарська влада 1869 року заборонила несанкціонований відстріл бабаків, і відтоді звірки зажили на широку ногу. Кумедно, що у франкомовних регіонах цих гризунів воліють іменувати на німецький штиб – мурмелями, а не мармотами, як у Франції.

Півтора століття ситості і спокою притупили інстинктивний страх звіра перед людиною. Ледве зачувши кроки, мурмелі вибираються з нір випрошувати гостинці – дрібно нарізану моркву, арахіс, капусту і сухарики. Поселяни непогано заробляють на любові до тварин, приторговуючи їжею для мурмелів у придорожніх ресторанчиках.

st.pixanews.com

Найбільші колонії диких бабаків розташовані на шляху від перевалу Фурка до перевалу Грімзель на кордоні кантонів Берн і Вале. Серед скель зручно ховатися від орлів і яструбів, а високогірні луки багаті кормом – хробаками, личинками і коріннями. Наступ цивілізації мурмелів не лякає: вони спритно повертають досягнення прогресу собі на користь, перебираючись із високогір’я в нові поселення вздовж опор підвісної дороги Грінденвальд - Маннліхен і під станцією Шпільбоден. Тямущі звірки зметикували, що хижі птахи бояться фунікулера, а ґрунт біля опор м’якший і податливіший, ніж у скельних масивах.

Найкращий час для знайомства з мурмелями – із травня по вересень. Ранньою весною тварини зайняті шлюбними іграми, а восени активно готуються до анабіозу. До речі, альпійські бабаки відмовляються святкувати друге лютого разом з американськими родичами, продовжуючи спати до кінця березня.

 dic.academic.ru

Сім’ї з дітьми можуть поспілкуватися з бабаками у більш цивільних місцях поза підступними гірськими стежками. Найбільш привітні мурмелі мешкають на території гірськолижного курорту Саас-Фе, оточеного грядою засніжених чотиритисячників. У межах курортної зони обмежений автомобільний рух, але до поселення можна доїхати автобусом, котрий вирушає від станції Фісп щопівгодини. Годування бабаків входить у численні програми популярних туристичних маршрутів, приносячи чималі прибутки, тому з тварин тут здувають пилинки. За поведінкою туристів пильно стежить єгер, а спроби зловживати довірою звірків можуть обернутися чималим штрафом. Вражаюча приязність мурмелів оплачена працею кількох поколінь: приблизно півстоліття тому жителі довколишніх сіл почали підгодовувати бабаків, залишаючи підношення біля нір.

static.ngs.ru

Трапеза гризунів – пречудове видовище: пухнастий гурман міцно притискає ласощі передніми лапками і повільно відкушує по шматочку, розтягуючи насолоду. Гарний апетит заразливий, на щастя, в Саас-Фе можна заморити черв’ячка, не відволікаючись від споглядання чарівних пейзажів. Підземний фунікулер стрімко домчить вас до найбільш високогірного ресторану у світі, що застиг на краю льодовика.

Ще одне популярне місце – мальовничий альпійський сад «Ла Ромбертіа», названий на честь французького поета і натураліста Ежена Рамбера. У заповіднику «Рай бабаків» на сонячних схилах гори Роше-де-Не прописалися чотирнадцять видів гризунів, котрим присвячено велику експозицію місцевого зоологічного музею. Вхідний квиток коштує всього 25 євро, включаючи відвідини Центру вивчення бабаків і годування тварин у природному середовищі проживання.

Екскурсоводи дохідливо роз’яснюють повадки мурмелів, так що ви легко порозумієтесь зі звірками, привченими брати підкорм з рук. Атракціон працює до початку зимової сплячки, але служителі парку не кидають своїх улюбленців на поталу хижакам: сонних мурмелів по черзі переносять у спеціально обладнані будиночки із цілодобовим відеоспостереженням. До парку зручно добиратися одноколійкою із Монтре, а більш витривалі туристи можуть почати сходження з Жаманського перевалу на станції Ко. Там можна насолодитися величними краєвидами Савойських Альп, Шильйонського замку і східних берегів Женевського озера, оточених уславленими виноградниками лаво, успадкованими від монахів-бенедиктинців.

У савойських селян із мурмелями особливі стосунки. У неврожайні роки кмітливі звірки рятували від голодної смерті сотні сиріт і дітей бідняків, котрі промишляли вуличними фокусами в сусідніх країнах. У XVIII столітті Німеччину поглинула мода на савоярів – мандрівних артистів із дресированими бабаками. Зворушливий образ безжурного хлопчака у барвистому лахмітті, котрий обіймає клунок із волохатим другом, увічнено для нащадків на знаменитому полотні Антуана Ватто.

st.pixanews.com

Вправність маленьких циркачів справила глибоке враження на Гете: поет побував на виставі 1749 року і після цього переробив п’єсу «Ярмарок у Плундерсвайлері»: ввів у склад дійових осіб нового героя, для якого було написано баладу «І мій бабак зі мною». Через сорок років пісню савояра поклав на музику Бетховен, і відтоді кожен випускник музичної школи відгадає класичну мелодію з перших нот. Між іншим, у наш час теж знаходяться любителі приручати мурмелів – дитинчата бабаків швидко опановують гарні манери і дуже прив’язуються до господарів. 

Заглавное фото dic.academic.ru

Вам це буде цікаво:
Туристичне Intermezzo
Чи знайоме вам відчуття втоми від урбанізму? Після закінчення важкого дня так і жадаєш влаштувати собі Intermezzo. Саме тоді хочеться змінити буденний чорний колодязь кави на кухлик прозорої джерельної води, будильник – на спів птахів, автомобільні вихлопи – на обійми гірських туманів, ТБ-перегляди...
Болівія: розсипалася сіль до туристів...
Прогулятися небесами, живучи на Землі, виявляється, можливо. Досить вирушити на південь невеликої країни Болівії, в одну з найбільш незвичайних пустель світу – Уюні. Переглянувши знімки туристів, які побували тут, так і хочеться недовірливо запитати: «А це точно не фотошоп?»
Новопризначені посли чотирьох держав та Глава Представництва ЄС вручили вірчі грамоти Президенту України
​7 листопада 2019 року відбулась церемонія вручення вірчих грамот Президенту України Володимиру Зеленському послами Королівства Швеція, Швейцарської Конфедерації, Грузії, Мексиканських Сполучених Штатів та Главою Представництва Європейського Союзу.
Найробі: тепер я бачив усе
Унікальна природа, головний тектонічний розлам планети, фламінго, жирафи й гепарди на відстані витягнутої руки – про це і багато іншого в нашому новому матеріалі про столицю Кенії Найробі та її околиці.
Зоо-Азія. Частина ІІ
У теплі розкішні дні зовсім не хочеться згадувати про кам’яні джунглі міст, а хочеться вчепитися за справжню зелену ліану і полетіти у природу. Полетіти саме туди, де гармонійно поєднані рослинний і тваринний світ, флора і фауна...
Чайні імперії світу
Мало хто з нас, заварюючи собі улюблену кружечку чаю, замислюється, а звідки до нашої кухні дістався саме цей напій? Звісно, стереотипно ми знаємо, що, мабуть, із Індії чи Китаю, але насправді – не факт. У світі близько 30-ти країн серйозно займаються саме чаєм, і всередині цього співтовариства вимальовується дуже чітка ієрархія, котру очолює так звана «Велика чайна сімка».
Суринам. 7 причин відвідати найменшу країну Південної Америки
Суринам не можна назвати популярною місциною – це така собі південноамериканська Африка, справжня, первозданна, маловідома і зовсім не туристична країна зі специфічною англійською мовою і ночівлями в гамаках посеред джунглів.
Туреччина - країна природних чудес
Переповнена скарбниця дивовиж Туреччини – суцільне натхнення для казкарів. Коли люди вперше бачать білі гори посеред теплої країни, то у кожного виникає різне бажання: хтось хоче впасти у сліпучі кучугури і зробити «снігового янгола», а дехто уявляє, що гори солодкі на смак, точнісінько, як цукрова вата…
З небом «на ти»: найбільш високогірні міста світу
Хто бодай раз бував у горах, неодмінно замислювався над тим, щоб залишитися там назавжди. Але вже через кілька годин відчував на собі всі «принади» перебування на такій неймовірній висоті і втікав назад до рідних низин… Так чи можна жити постійно там, де часом важко навіть дихати? Відповідь – так, і сьогодні ми розкажемо про п’ять найцікавіших високогірних міст світу!
Атакама: життя в неживій пустелі
Атакама, що розкинулася між Тихим океаном та Андами, охопила своїми володіннями сотню тисяч кілометрів земної поверхні. Центральна частина найсухішої пустелі на нашій планеті, з якою не можуть конкурувати навіть знамениті Сахара і Наміб, не бачила дощів стільки, скільки ведуться спостереження за погодою...
Каньйони: Глибокі й довгі
Коли як не теплої пори року підкорювати вершини, долати моря і дертись по скелях? Найчастіше люди докладають величезних зусиль, аби все життя насолоджуватися комфортом. Однак іноді наша душа вимагає романтики, тому Outlook розповість вам про сім неповторних каньйонів.
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Тіманфая. Гарно до жаху
Канарські острови – це не тільки море, пляжі і коктейлі. Але й обвуглена історія цієї частини землі, вогнедишні жерла і соляні копальні. Особливо «гарячим» норовом з-поміж решти островів славиться земля Лансароте. Раніше на цій ділянці виверження вулканів відбувалися із завидною регулярністю. Тепер сюди вирушають туристи подивитися на силу вогню і магми і навіть зазирнути у «пекло».
Не забути парасольку і коктейль: найдивовижніші пляжі планети
Із настанням літа багато хто час від часу позирає на календар, чекаючи законної відпустки. А оскільки літній відпочинок найчастіше нерозривно пов’язаний з релаксацією біля води, аж ніяк не можна забувати про пляжі – такі жадані і водночас не схожі один на одного.
Острови місячного сяйва і диких джунглів
Збираючись на Коморські острови, турист жадає зануритись у нерозбавлену екзотику й одразу ж опинитись в оазисі дикої природи. Місячну ніжність, закладену в арабській транскрипції назви «Комор» («місяць»), було відібрано у сусіднього Мадагаскару, спершу саме він претендував на те, щоб називатися Коморським.
Пуерто-Ріко: заплив зі світлячками
Коли Христофор Колумб вперше висадився на Пуерто-Ріко 19 листопада 1493 під час своєї другої подорожі до берегів Америки, на острові не було нікого, крім жменьки індіанців, які називали себе таіно. Тепер же туди злітаються туристи практично з усього світла, просто щоб побачити ... бухту Москито!
Крилаті символи народів
У кожної держави є свої офіційні символи: прапор, герб і гімн. Але, крім традиційних «розпізнавальних знаків», є і народні – приміром, улюблений птах. Саме про них далі в OUTLOOK. Щоб «задокументувати» народну любов, 1960 року в Токіо на міжнародній конференції із захисту пернатих було введено поняття «національний птах».
Закрити
Outlook facebook page