RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Східна музика суфіїв: Кавалі

Східна музика суфіїв: Кавалі

«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.

Суфії не уявляли свого життя за замкненими дверима, намагаючись подолати будь-які обмеження, хай то узи сім’ї, межі одного дому чи кордони країни. Вони мали відмовитися від комфортних умов, долаючи тягу до земного. Так кочовий спосіб життя стали трактувати як єдино можливий спосіб духовного розвитку, позбавлення від прив’язаностей до звичних речей і людей. Суфії вбиралися в шерстяний одяг («суфи»), що виглядав просто і трохи грубо, чимось нагадуючи недбало зіткану волосяницю. Звідки ми знаємо про це зараз? Звісно, із стародавніх пісень, єдиної речі, що лишилася у швидкоплинному житті після того, як її розвіяли по вітру. Один із суфійських поетів Румі говорив про це так: «Душа на Землі – у в’язниці, і вона лишатиметься там, доки живе на Землі».Фото indiaprwire.com

Суфійські Кавалі прийнято ділити на два типи. Один, що зветься Рінд, оспівує вільне життя «одним днем». Рядок за рядком суфії говорили про те, що, тільки зупинивши бурхливу діяльність і поглянувши на життя, яким воно є, можна відчути дух вічності. Ці люди, багато з яких вели духовне життя, зверталися до народів, пропонуючи філософськи відчужений погляд на світ. На їхню думку, людині властиво жити або споминами минулого, або планами майбутнього, і це заважає їм насолоджуватися життям, що протікає тепер. Послідовники напрямку Рінд допускали можливість короткочасних розваг, головним критерієм було отримання найвищого задоволення тут і тепер. Однак така філософія була піддана жорсткій критиці іншою течією – Салік. Це слово у перекладі означає «той, що іде містичним шляхом». Прочани і шукачі духовності прямували шляхом відречення від земних благ, виступали за певний аскетизм у житті, відмову від розкоші і плотських насолод. Вони виконували божественні обітниці і ритуали, що називали одним словом «радіння», під акомпанемент музичних інструментів, провідна роль з-поміж яких належала флейті нея.

Перш ніж стати суфієм, співак мав пройти особливе навчання, котре за своєю складністю можна порівняти із сучасною університетською освітою. Суфій мав досконало оволодіти знаннями теоретичної філософії, бути поінформованим в нюансах різноманітних культур, а також володіти кількома мовами (арабською, персидською та урду). До речі, щоб підтвердити знання мов, суфій складав величезний іспит, декламуючи понад п’ятсот віршів.Фото religionama.files.wordpress.com

У середовищі суфіїв пісні Кавалі вважали духовною практикою, адже в їхніх текстах зустрічалися згадки про той чи інший проміжок земного шляху, котрий проходить людина, яка бажає пізнати свій внутрішній світ. А саме Кавалі розповідають про необхідність каяття (Штауба), утримання (вара), відмови від матеріальних ресурсів (зухд), уповання на Божу справедливість (таваккул), смиренного долання злиднів (факр), терпіння (сабр) і проголошення подяки не тільки за блага, але й за випробування (шукр).

Серед найдавніших представників суфійської течії в історії лишилося ім’я Джалалладіна Румі (XIII століття). Руні був чільником ордена дервішів, у своїх віршах проповідуючи принципи людської рівності незалежно від соціального і матеріального статусу. Один з найбільш відомих літературних творів Румі під назвою «Диван» об’єднав східні жанри – касиди, газелі і рубаї. У своїх піснях Румі радив прямувати дорогою суфіїв. Що за нагорода чекає слухняних послідовників? Виконавці Кавалі говорили про душевну гармонію, котру розуміли як поєднання Божественної присутності, любові, умиротворення, надії, пристрасті, довіри, спокою і, нарешті, глибокої впевненості у своїх силах.

У кожному вірші, котрим суфії надавали музичних ритмів, звучала любов. Утім, звернення до Укоханого не передбачало освідчення, адресованого конкретній людині. Таким чином суфії зверталися до вищих сил, закликаючи добро в суспільство, бо вони вірили, що ворожнеча і ненависть походять через відсутність любові і мудрості в людини. Про це символічно співав Румі в Кавалі, що розповідає про те, як чотири друга вирішили купити виноград. Щоправда, ці люди походили з різних країн, де цей плід називався по-різному – «ангур», «узум», «стафіль» и «айнаб». Не бажаючи чути докази одне одного, друзі всерйоз посварилися. Звичайно, насправді це притча не про недалеких дружків, котрі не змогли знайти спільну мову в такому простому питанні, а про політичні і релігійні тертя в різних країнах, де кожна держава бажає дбати тільки про власні інтереси, не думаючи про інші національності. Тому наприкінці Кавалі Румі твердить: «Тоді б умить закінчилась війна: /Слова різняться – суть у них одна,/І тільки лиш мудрець неложний/ Безглуздим спорам край покласти може!»Фото unikaz.asia

Румі заснував братство мандрівних і танцюючих дервішів і тим самим започаткував суфійську традицію запального танцю під живу музику. Утім, танець у пісенному обряді Кавалі мав особливі правила: він повинен був представляти крутіння з постійним підніманням рук до неба, що символізувало молитву людини. Дервіші поставали перед випадковими глядачами релігійного дійства, вдягнені в очіпки і чорні накидки. Під час танців останні падали на землю, і дервіші лишалися у білому вбранні. При цьому чорний колір вважали символом смерті, а білий – наступним за фізичною загибеллю воскресінням душі. Поєднання танцю і мелодій суфії вважали найбільш дієвим засобом очищення емоцій, адже музика містить найщиріше і непідкупне звернення до серця людини.

Головне фото travelcalendar.ru

Вам це буде цікаво:
Пабло Пікассо: Поет для своєї епохи
Про Пікассо як про самобутнього художника, графіка та скульптора нам так чи інакше відомо все або майже все, тоді як інші його іпостасі опинилися на другому плані. Ілля Еренбург одного разу дуже коротко описав відносини Пабло Пікассо зі своєю епохою: «ХХ століття знайшло в ньому власного експерта-динаміта, філософа та поета».
Азербайджан зсередини: «хна-яхти»
А ми продовжуємо публікувати авторську рубрику Сабіни Сафаровою про традиції в Азербайджані. Ми вже дізналися і про сватання, і про заручини, і зараз OUTLOOK пропонує зануриться в традиції ритуалів і церемоній «хна-яхти», яка безпосередньо передує весіллю.
Superflat: суперплощина японського мистецтва
Любителі аніме ніколи не пройдуть повз сучасне японське мистецтво. Особливо, якщо цей напрямок безпосередньо належить до коміксів манга. Художник Такаші Муракамі був першим, хто замислився, як назватим те мистецтво, котре ловить натхнення в черговому аніме, але говорить про вічні цінності.
Дудук: Музика, що пробуджує кохання
Цій музиці півтори тисячі років. Ніжні, обволікаючі мелодії, зіграні на флейті дудук, називають «голосом вічності». У Вірменії, де люди шанують народні мотиви, вірять, що в дудук вселилася душа абрикосового дерева – і змусила дерево зазвучати. Вони вписуються протяжним і пронизливим звучанням, що пробуджують легку ностальгію.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Шиття золотом
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво шиття золотом, яке здавна вважалось мистецтвом знаті,. Розкажемо ми й про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
СПЕЦПРОЕКТ: Про новорічні та різдвяні традиції. Розповідають Посли.
Звичаї однієї держави відрізняються від іншої, але люди з різних куточків планети однаково чекають на дива, приємні сюрпризи й добру казку напередодні новорічних свят. Тому ми вирішили запитати у дипломатів про особливості святкувань Нового року і Різдва в їхніх країнах.
Скляний handmade
Ексклюзивні скляні вази та ялинкові іграшки, наявні всього в одному-двох екземплярах, окрім високої ціни, найчастіше об’єднує ще й унікальна технологія виготовлення, якою володіють представники рідкісної професії – склодуви. Історія цього ремесла триває вже протягом кількох тисячоліть, а деякі старі таємниці handmade-виробництва досі зберігаються під грифом секретності.
Мурали: новий підхід до старого мистецтва
Сучасні міста вже неможливо уявити без муралів – масштабного за своїм розміром живопису, що прикрашає будівлі. Ми не лише зібрали у своїй колекції найбільш яскраві роботи з усіх куточків планети, але й намагалися дізнатися якомога більше про сам цей напрямок мистецтва.
Азербайджан зсередини: заручини
Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.
Амазонки з племені мосо: заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме. У їхній мові немає слів «чоловік» і «дружина», утім, немає і багатьох інших, таких як «ревнощі», «війна» і «зрада», і на долю вони не скаржаться.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Хайлі Кінг і її картини: Нова Зеландія на межі прекрасного
Художниця з Нової Зеландії Хайлі Кінг працює під брендом FLOX. Її яскраві картини, що відображають красу дикої природи, відомі у всьому світі. Барвисті птахи, мальовничі ландшафти, чарівні тварини ніби нагадують про стародавнє коріння, з якого зароджувалася цивілізація.
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Азербайджан зсередини: велике і мале сватання
Українка з азербайджанськими корінням Сабіна Сафарова з трепетом ставиться до своєї малої Батьківщини, є членом Союзу азербайджанської молоді в Україні та популяризує культуру цієї країни. Сьогодні розповіддю дівчини про одну з найцікавіших традицій Азербайджану - сватання, ми запускає нову рубрику, в якій українці іноземного походження розповідають про свою Батьківщину.
Гагаузи: этнос Білого Півня
«Жив у глухому гагаузькому селі бідний селянин, і багатства у нього було – троє синів…» - так розпочинається одна з народних казок, створених гагаузами. Цей тюркський народ і насправді жив небагато, кочував селами, пас овець.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Закрити
Outlook facebook page