RU  UK  EN
Статті  >  Дізнайся  >  Берлін. Голокост. Місця пам’яті

Берлін. Голокост. Місця пам’яті

Завдяки Єврейському форуму України і особисто його Президентові Аркадію Монастирському OUTLOOK вдалось побувати у Берліні і відвідати місця, пов’язані зі страшними злочинами Голокосту. І сьогодні, коли в Україні готуються до 75-ліття трагедії Бабиного Яру, ми вирішили згадати про місця, що досі зберігають сліди Голокосту.

На них неможливо поглянути, не відчувши душевного болю. І, хоча пам'ять про ці дні, що перемололи тисячі людських життів у м’ясорубці безчестя, болісна, нам варто згадати про це хоча б для того, щоб не допустити подібного у майбутньому. Тому, приїжджаючи у Берлін, багато мандрівників жертвують ситим спокоєм заради реальності без ілюзій – і вирушають вшанувати пам’ять жертв Голокосту.

Центральний меморіал пам’яті євреїв Європи

Неподалік від Рейхстагу і Бранденбурзьких воріт розташувався Центральний меморіал пам’яті євреїв Європи, котрі загинули у криваві часи перемоги націонал-соціалізму над здоровим глуздом. На сьогоднішній день цей меморіал відвідали понад три з половиною мільйони людей. Відкритий 2005 року, пам’ятник став результатом колосальної роботи істориків і політиків, що розслідували злочини «Третього Рейху». Утім, його заснування було справою непростою.

Берлінська журналістка Леа Рош, подорожуючи Ізраїлем, задумала побудувати пам’ятник вбитим євреям Європи після повернення на батьківщину. Німецька влада підтримала і навіть виділила ділянку землі. Правда, раніше на цьому місці була розташована рейхсканцелярія Гітлера, так звані «Міністерські сади». Провели конкурс на найкращу ідею пам’ятника –змагання виграла художниця Христина Якоб-Марс, котра запропонувала покласти на землю величезну бетонну плиту і вигравірувати імена мільйона вбитих євреїв. Ідея не здобула популярності серед людей, і в народі подейкували, що нікому не хочеться бачити в центрі Берліна «гігантську могильну плиту». 

Тому конкурс продовжили – цього разу найбільш актуальним проектом оцінили концепцію американців Пітера Ейсенмана і Ричарда Серри «Поле кам’яних стел, або Ліс каменів». У цей час в Німеччині відбувся переділ влади, і нові правлячі структури активно виступали проти спорудження пам’ятника. Вони казали, що росте друге покоління німців, не винуватих у фашистських злочинах, і не варто обтяжувати їхнє сумління і без того гнітючим почуттям вини. Твердили, що достатньо відкрити музей Голокосту і зовсім не обов’язково виносити жахливу трагедію на загальний огляд. Не витримавши тиску, Серра відмовився від власного проекту, а от Ейсенман продовжував відстоювати ідею 2700 колон з максимальною висотою чотири метри.

12 травня 2005 року Пам’ятник знищеним євреям Європи було відкрито: він розташувався неподалік від Бранденбурзьких воріт, парламентського кварталу, а також різноманітних посольств. 2711 бетонних стел тримаються одна одної, злегка нахилившись у різні боки. Південно-східна частина плит зайнята підземним Центром інформації – це виставка, що охопила 800 квадратних метрів. тут зафіксовано докладні дані про жертв Голокосту, окрім того, є безліч фотографій із сімейних архівів.

Меморіальний музей «Топографія терору»

У часи Третього рейху ця територія покривала злочини нацизму. Однак із знищенням нацистської ідеології штаб-квартиру гестапо і гестапівську в’язницю зруйнували, а на їхньому місці спорудили меморіальний музей «Топографія терору». На відміну від пам’ятників, присвяченим жертвам Голокосту, цей музей акцентує увагу на вбивцях. 800 квадратних метрів – рівно таку площу займає приголомшлива експозиція музею. Тут зосереджено все про історію СС, зокрема, докладну розповідь про злочини Третього рейху, підтверджені документальними фотографіями. Неприхована правда дуже болюча, але творці цього об’єкта якраз і розраховували оприлюднити механізм скоєння протиправних дій. Ті, хто вчитується в історії, викладені на стендах, а потім проходить підвалами гестапо і бараками для робітників, отримують повне уявлення про те, як із купки людей, зачарованих ідеєю, може спалахнути полум’я, в якому згорять мільйони невинних жертв.

Меморіал «17-й шлях»

З цієї платформи під номером сімнадцять потяги вирушали в концтабір. Вдивляючись у цифри, зафіксовані в документальних джерелах, неможливо зберігати спокій. 50 000 тисяч євреїв вивезли з Берліна в концтабори: перший состав 18 жовтня 1941 року вивозив 1013 людей, а останній – 27 березня 1945 року – містив 18. На фотографіях видно, що спочатку нацисти використовували вагони другого і третього класу, а коли знадобився додатковий транспорт, людей заштовхували просто в товарні.

У наші дні меморіал зберіг відтінки минулого – два залізничних шляхи, поруч із якими збиті таблички, що вказують на кількість євреїв, вивезених у табори смерті. Для того, щоб побачити меморіал, достатньо вийти на берлінській станції Грюневальд, пройти підземних переходом і звернути увагу на вказівник «17 Gleis 17».

Вілла-музей Ванзейської конференції

Берлінський район Ванзеє будували, призначаючи для еліти. Один із домів у тій місцевості примітили співробітники СС.1940 року служба безпеки СС придбала віллу, назвавши її гостьовим домом. Насправді тут вирішували долю євреїв. Звичайно, переслідування людей за національною ознакою траплялися і до цього, та саме після ганзейської конференції цькування отримали виправдання з боку держави. Рейнхардт Гейдріх, Адольф Ейхманн, Генріх Мюллер і ще дванадцять нацистських діячів обговорювали єврейське питання і планомірно підходили до висновку: жодна країна світу не готова прийняти таку кількість євреїв, тому нічого іншого не лишається, як створити концентраційні табори.

На даний момент музей зібрав у своїх стінах численні інформаційні докази нацистських злочинів, різноманітні стенограми, віддруковані на плакатах і в газетних вирізках. На стендах також можна роздивитися карикатури і гітлерівські пропагандистські листівки, спрямовані на підрив єврейського авторитету. Фотографії, датовані 1942-1943 роком, увічнили жорстокі миттєвості нацистських знущань. Тут все як на долоні: «Євреї копають могили», «Євреї чекають на розстріл», «Останній подих єврея».

Площа Hausvogteiplatz

Раніше площу Hausvogteiplatz називали текстильним центром королів моди. Єврейські банкіри і дизайнери відбудовували в цьому районі доми, перед оригінальністю яких тьмянів навіть екстравагантний Париж. Коли до влади прийшов Гітлер, він передусім поставив питання про чистоту арійської крові і вирішив, що всі успішні ательє слід передати німцям. У конфіскованих приміщеннях тривала робота, та неповторний модний дух було невідворотно втрачено, а сама площа скоріше слугувала нагадуванням про справи минулих днів. Нині на території Hausvogteiplatz встановили меморіальну дзеркальну піраміду. Кожна її грань, спрямована у бік тих будинків, в котрих раніше жили імениті єврейські сім’ї.

Єврейський музей

Єврейський музей у Берліні називають шедевром американського архітектора Даніеля Лібескінда. Цей ансамбль, що складається із будинку у стилі бароко і нової конструкції, було збудовано 1998 року. Відвідувачі, що входять до музею, мають докласти зусиль, щоб безперешкодно рухатися вперед, адже архітектор розташував підлогу у музеї під нахилом. А 2007 року Лібескінд запропонував проект «Скляний двір», котрий обрамляє Єврейський музей площею в 670 квадратних метрів. До речі, простір архітектурного ансамблю схожий на ритуальний єврейський курінь Сукку. 

Фото: mg.realty.mail.ru, www.abitoffthetop.com, s.yimg.com, www.zehlendorf.de, 2.bp.blogspot.com,1.bp.blogspot.com,

 

Вам це буде цікаво:
Леніну й не снилося... Вражаючі мавзолеї
Великі й не дуже світу цього змушують голосно говорити про себе не тільки за життя, але й після смерті. А як, власне, можна промовчати, дивлячись на помпезну усипальню того чи іншого діяча, навіть не беручи до уваги єгипетські піраміди. Outlook переконався в тому, що мавзолей Володимира Ілліча на Красній площі – досить скромний притулок на відміну від...
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Піша прогулянка Аахеном
Побувати у трьох країнах за один день – реально, якщо ви потрапили в Аахен. Розташоване між Німеччиною, Бельгією і Голландією невелике студентське місто увібрало риси середньовічної культури, що відбилася в його вражаючій архітектурі. Олена Буравцова побувала в цьому місті, яке полонило її серце своїми дивовижними пам’ятниками...
Маленькі улюбленці великих міст
Німці заводять не лише німецьких вівчарок, а в Бостоні можна побачити не тільки бостонських тер’єрів. Люди вибирають собак, спираючись на особисті вподобання. Та часом тяжіння місцевого населення до певної породи занадто помітне й інколи стає особливістю певної місцини. Цьому можуть сприяти природні умови, мода і навіть менталітет.
Сором’язливий Ганновер
Хто він і який, той невеличкий Ганновер, що продовжує ховатися за спинами своїх популярних серед туристів німецьких братів? Місту неодноразово доводилось змінювати свої вбрання і вигляд, але від кожної пережитої епохи Ганновер зберіг по клаптику, не втративши при цьому своєї індивідуальності й цілісності.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Гід по старині: Европейські блошині ринки
Всупереч поширеній думці, європейські блошині ринки мають небагато спільного з секонд-хендом або звичайними торговельними рядами традиційних речових базарів. По суті, ці місця унікальні тим, що своєрідно відображають дух країни, а по непоказних, на перший погляд, товарах можна прочитати її минуле, відчути настрій епохи.
«Пташку шкода!». Пернатий символ Маврикія
Фігурки птиці додо «окупували» всі сувенірні крамниці Маврикію, а її зображення навіть стало національним символом, доповнивши собою герб країни. Та найприкріше, що всю цю славу маврикійський дронт отримав після того, як повністю зник з лиця землі, на що знадобилося менше ста років...
Вік живи, вік учись: найцікавіші кампуси світу
Напередодні початку нового навчального року ми просто не могли не надихнути як нинішніх, так і майбутніх студентів найбільш вражаючими університетськими містечками і кампусами. Напевно і ті, хто вже має освіту, теж будуть в захопленні від них і замисляться, чи не отримати ще одну, адже в таких місцях гризти граніт науки, вочевидь, можна з більшим апетитом.
Музеї, що лікують
«Мені, будь ласка, еліксир від головного болю, настоянку на корені мандрагори, пігулки від серця і трохи морфіну…» – приблизно так зверталися до аптекарів пацієнти кілька століть тому. А ті готували різноманітні бовтанки і суміші у фармакологічних лабораторіях, які знаходилися прямо в сусідніх кімнатах.
Нагородження переможців 23 загальнонаціональної премії «Людина року-2018»
23 березня 2019 року в залі Національної опери України відбулася ХХІІІ урочиста церемонія нагородження переможців загальнонаціональної програми «Людина року-2018» та володарів міжнародних та спеціальних премій програми.
На ходу. Вулична їжа в різних країнах світу
Досвідчені туристи вважають: найпевніший спосіб швидко пройнятися чужою культурою – скуштувати страви місцевої кухні. Щоб не розгубитися при виборі наїдків і заощадити дорогоцінний час для їжі духовної, Outlook радить вам найкращі місця вуличної гастрономії із семи точок земної кулі.
26 жахливих фактів про Голокост
Голокост – одна з найстрашніших трагедій, в котру затягли людство викривлені уявлення про переваги однієї раси над іншою. У скаліченому тілі горів вогонь незламного духу. Хоча свідоцтва про Голокост неможливо читати без сліз і душевного болю, про це необхідно знати – хоча б для того, щоб уникнути подібного у майбутньому.
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні OUTLOOK подорожує по найцікавішим з точки зору географії та адміністративного управління містам і країнам, які є анклавами, повністю розташовуючись на територіях інших держав.
«Німецький сад» знову відкрив двері для киян та гостей міста
Посольство Німеччини в України традиційно в вересні організувало день відкритих дверей – «Німецький сад». Кияни та гості міста змогли познайомитись з діяльністю Німеччини в Україні та поспілкуватися з представниками німецьких посередницьких організацій.
ВІДЕО: Величний спадок Узбекистану
Завдяки Посольству Узбекистану в Україні та особисто Надзвичайному і Повноважному Послу Алішеру Абдуаліеву OUTLOOK пощастило побувати в цій гостинній країні. І сьогодні ми розповімо про унікальне місце - Мавзолей видатного полководця і політичного діяча Амір Темура.
Яскравіше тисячі смарагдів. У Києві відкрилася виставка, присвячена українці Катерині Десницькій - дружині принца Таїланду
Катерина Десницька - родом з Волині. Втім, в світі її знають, як принцесу Таїланду, дружину принца Чакрабона. Ця незвичайна українка відома своєю безстрашністю і силою духу. Недарма під час російсько-японської війни вона відмовилася від привабливої ​​пропозиції жити в розкоші і багатстві і пішла на фронт працювати медсестрою. Після повернення доля винагородила її за сміливість. А історія її любові до сих пір захоплює любителів щасливих історій.
Історія бренду: «Louis Vuitton» – чемоданний прорив
Найбільш пізнаваний бренд у світі й один із найстаріших у Франції «Louis Vuitton» – це символ розкоші, елітарності й аристократизму. Усе розпочалося з якісних валіз, далі – різні види сумок, а тепер бренд виробляє все – і жіночий одяг, і чоловічий, і дитячий, і взуття, і прикраси. Причому «Louis Vuitton» нині діє не тільки в люксовому сегменті, а й розширює свій вплив і на prеt-а-porter.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
По рейках над головами: Вуппертальська підвісна дорога
Німецьке місто Вупперталь, згідно зі статистикою, не входить навіть в десятку найпопулярніших туристичних місць Німеччини. Окрім легендарної танцівниці Піни Рауш, котра працювала тут, однойменного футбольного клубу і всесвітньовідомого кінорежисера Тома Тиквера, чия кар’єра розпочиналася у міських кіноклубах, Вупперталю, здається, більше нічим похизуватися. Утім, як тільки дізнаєшся про місцевий транспорт, місто зі своєю унікальною підвісною монорейкою стає жаданим для мандрівників.
Закрити
Outlook facebook page