RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Баски: між Францією та Іспанією

Баски: між Францією та Іспанією

Буваючи в Іспанії, мабуть, кожен турист бодай раз чув про бажання жителів успішної Барселони і сусідніх із нею міст проголосити незалежність. Ця тема час від часу спливає і у міжнародних новинах, перетягуючи на себе загальну увагу і затьмарюючи собою історію басків – ще одного особливого народу на Піренеях.

Якщо каталонці хочуть від’єднатися передусім тому, що їхній регіон – найбагатший в країні, що заробляє як промисловістю, так і туризмом, то натомість баски, які мешкають на півночі країни, помітно відрізняються від іспанців ще й ментально і навіть генетично. Цей унікальний у своєму роді народ – постійне джерело для полеміки світових генетиків і біологів, оскільки про його походження досі тривають гарячі суперечки. Одні діячі науки, причому не конче баски, твердять, що саме жителі Басконії – перший народ, який з’явився на території Європи. Інші кажуть, що вони – нащадки африканців. Треті ж із піною на вустах називають їх піренейськими євреями.

Правда, напевне, лежить десь посередині, тому, щоб не заплутатися, краще розказати про басків те, що справді відомо і по порядку. Отже, сьогодні чисельністю майже в три мільйони вони розосереджені на самій півночі Іспанії і південному заході Франції, утворюючи неформальну державу, так звану Країну басків чи інакше Басконію. Що примітно, люди, які живуть тут, не лише називають себе передусім басками, а вже потім іспанцями чи французами, вони ще й генетично відрізняються від своїх сусідів. Окрім них ще близько 15 мільйонів людей у світі, переважно у Південній Америці, так само мають у своїй ДНК подібні хромосоми і сполуки.

Національна гордість даного етносу – «зускара», власна мова. Саме завдяки їй нечисельний і затиснутий з усіх боків іншими національностями народ зумів вистояти не тільки в часи похмурого Середньовіччя, але й двадцятому столітті, коли режим Франко в Іспанії всіляко боровся з будь-якими проявами культурного багатства і відмінностей. До речі, саме в двадцятому столітті баски стали відомі на весь світ, оскільки вони, єдині в Іспанії, довго запекло чинили опір Франко, ведучи партизанську боротьбу і заснувавши воєнізовану організацію Еускаді Та Аскатасуна чи «ЕТА», котра воювала за збереження народу. Загалом же Країна басків – хоч і горда, та досить толерантна, її жителі не менше від інших любили у всі часи спокійний неквапливий «передгірний» спосіб життя, займаючись сільським господарством, ремеслами і насолоджуючись красою довколишніх Піренеїв. Слава Богу, що практично відразу після падіння режиму Франко, «ЕТА» перейшла до перемовин, і про теракти й протистояння в Іспанії в наш час вже ніхто не згадує, а самі баски ще й допомагають каталонцям налагодити їхні відносини з Мадридом, виступаючи посередниками.

Сьогодні баски мирно уживаються із сусідами, вдовольняючись власною «віртуальною країною» і правами широкої автономії для свого регіону, оскільки тепер ніхто не утискає ні їхню мову, ні менталітет. Оскільки часи змінюються, змінюється і рід їхніх занять, багато жителів Басконії в останні десятиріччя переселилися у великі міста – Більбао, Сан-Себастьян, Віторію-Гастейс і зайнялися промисловістю, високими технологіями і бізнесом. У наші дні фермерство і життя вдалині від цивілізації вже не лишається ключовим заняттям для регіону. Тим більше, що, нормалізувавши відносини як з іспанцями, так і з французами, Басконія стала важливою туристичною точкою на карті Європи. Сюди їдуть не тільки, щоб побачити сучасні і технологічні міста з їхніми старовинними районами і вражаючими своєю красою і гармонією католицькі села, де живуть дуже набожні і спокійні люди.

Друга національна гордість самих басків після мови і головна приманка для туристів – це їхня кухня. Згідно з останніми підрахунками, саме на території Басконії розташовано найбільше у світі ресторанів з мішленівськими зірками, якщо кількість закладів розділити на площу, яку вони займають. Завдяки своєму вдалому розташуванню баски не відмовляють собі у можливостях поласувати трюфелями, морепродуктами, ніжним м’ясом, овочами і грибами. Кухня тут – це друга релігія, і вона, безумовно, заслуговує окремої статті. Як підтвердження наших слів, достатньо підняти хоча б найбільш доступну аналітику, з котрої можна дізнатися, що баски витрачають на їжу більше, ніж у будь-якому іншому регіоні Іспанії, залишаючись далеко не найбагатшими, тобто вони справді насолоджуються нею. Що цікаво, найкращі кухарі – чоловіки, і їх в народі шанують так само, як і священнослужителів чи спортсменів і діячів культури, прославляючи їхній регіон. У тамтешніх кухарів є навіть власне професійне співтовариство Txoko, куди жінкам вхід заборонений.

Важко сказати, яка пора року найкраща для відвідин Країни басків, оскільки м’який клімат робить ці землі неймовірно приємними для ознайомлення у будь-який сезон, тим більше, кожен із них по-своєму прекрасний і багатий, якщо казати про кухню. Іспанська частина Басконії має одразу три аеропорти, та й залізничне сполучення з іншими частинами країнами тут чудово налагоджено, тому не відвідати цей регіон – злочин. Значною мірою через запеклу боротьбу з зі столичною владою у минулому столітті Більбао і Сан-Себастьян не настільки популярні і розкручені, як ті ж Барселона чи Валенсія, але самі іспанці й баски вже давно знайшли спільну мову і забули минулі образи, тому тепер вони спокійно їздять один до одного в гості. Лишилося тільки й іноземцям розпочати вивчення і самої цієї країни, і її цікавих і гордих жителів. І, звичайно ж, кухні, ніде правди діти!

Цікаві факти:

 У басків свій Санта-Клаус – його звати Олентцеро. Цей милий старичок живе не на Північному полюсі, а десь серед місцевих гір, і саме він приносить дітям і дорослим подарунки на Різдво. Сам же Олентцеро любить молоко і вино, котре йому дбайливо залишають батьки малюків біля дверей дому.

 Головна футбольна команда регіону – «Атлетик» із Більбао. Навіть в наш час, коли футбол став інтернаціональним і в кожній команді грають спортсмени з усього світу, «атлетики» продовжують формувати свій склад тільки із місцевих хлопців. При цьому їхній клуб показує дуже пристойні результати як в іспанському чемпіонаті, так і в єврокубках.

 Країна басків може похизуватися різноманітними культурними і туристичними пам’ятками, та все ж одна з них стоїть окремо – це Біскайський міст чи, як його ще називають, «літаючий пором» через річку Нервйон. Його навіть внесли у список Всесвітнього спадку ЮНЕСКО, оскільки робота самого механізму заслуговує на справжнє захоплення. 

Фото: cdn.c.photoshelter.com, buber.net, vschicagomagazine.com,heaclub.ru

Вам це буде цікаво:
Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.
Відпустка в радість, або де відпочити в тиші і спокої?
Літо вже зовсім скоро, а це значить, що час планувати відпустку, пакувати валізи і складати список місць must visit. Ми розуміємо, що в шумному місті важко знайти місце, де б панувала повна тиша. А людина так влаштована, що іноді спокій їй просто необхідний.
Монсеррат: у гості до янголів
Якщо зазирнути в записники мандрівників, котрі готуються вирушити до Іспанії, то після популярної Барселони другою позицією в списку неодмінно буде Монсеррат. Монастирська гора є обов’язковою для візиту і у місцевих мешканців, вони вважають за потрібне бодай раз на рік відвідати релігійне серце Каталонії.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Palio del Papero: не тільки птахи
Скільки всього змішує у своєму казані Італія: гондоли, які плинуть оливковими річками, палюче сонце, що стікає своїм соком у пляшку Пізанської вежі, заплутане спагеті вуличок і коржі площ, присипані сумішшю італійських трав і діалектів. А ще у її казані є качки. Так-так, саме ці створіння дозволять вам відчути присмак справжнього національного колориту! І цій качиній історії вже понад тридцять років.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок...
Незвичайна терапія: дельфіни знімають стрес
Як позбутися стресу й отримати море задоволення? Дельфінотерапія – дієвий засіб проти емоційного болю. Прогулянка разом з цими мешканцями морів здатна принести безмежну кількість емоцій і навіть розширити межі розуму… Принаймні так твердять прибічники цього напрямку. Отже, в які країни найкраще вирушити, щоб лікуватися за методом дельфінотерапії?
«In vino veritas»: 5 незвичайних виноградників світу
Здавна відомо, що виноробство – це справжнє мистецтво, підвладне тільки щиро закоханим у свою справу майстрам. Що ж казати про красу шедеврів, створених вмілими руками – виноградники, розкидані по всіх куточках світу, вражають своєю грандіозністю і прикрашають планету, розмальовуючи її яскравими соковитими барвами.
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Азербайджан зсередини: «хна-яхти»
А ми продовжуємо публікувати авторську рубрику Сабіни Сафаровою про традиції в Азербайджані. Ми вже дізналися і про сватання, і про заручини, і зараз OUTLOOK пропонує зануриться в традиції ритуалів і церемоній «хна-яхти», яка безпосередньо передує весіллю.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Шиття золотом
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво шиття золотом, яке здавна вважалось мистецтвом знаті,. Розкажемо ми й про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні OUTLOOK подорожує по найцікавішим з точки зору географії та адміністративного управління містам і країнам, які є анклавами, повністю розташовуючись на територіях інших держав.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
СПЕЦПРОЕКТ: Про новорічні та різдвяні традиції. Розповідають Посли.
Звичаї однієї держави відрізняються від іншої, але люди з різних куточків планети однаково чекають на дива, приємні сюрпризи й добру казку напередодні новорічних свят. Тому ми вирішили запитати у дипломатів про особливості святкувань Нового року і Різдва в їхніх країнах.
Азербайджан зсередини: заручини
Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.
Птахам хочеться тепла. Де зимують птахи
У дитинстві я міг годинами дивитись на небо, розглядаючи вервечки птахів, які відлітали у вирій. Для дитини це було справжньою магією. І нехай сьогодні на моїй книжковій полиці майже не зосталось книжок про чародійство, подорожі крилатих до тепла, в надії перезимувати, не залишають мене байдужим.
Азербайджан зсередини: велике і мале сватання
Українка з азербайджанськими корінням Сабіна Сафарова з трепетом ставиться до своєї малої Батьківщини, є членом Союзу азербайджанської молоді в Україні та популяризує культуру цієї країни. Сьогодні розповіддю дівчини про одну з найцікавіших традицій Азербайджану - сватання, ми запускає нову рубрику, в якій українці іноземного походження розповідають про свою Батьківщину.
Гагаузи: этнос Білого Півня
«Жив у глухому гагаузькому селі бідний селянин, і багатства у нього було – троє синів…» - так розпочинається одна з народних казок, створених гагаузами. Цей тюркський народ і насправді жив небагато, кочував селами, пас овець.
Закрити
Outlook facebook page