RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Фаду: ніжність і глибина португальських романсів

Фаду: ніжність і глибина португальських романсів

Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.

2011 року, за версією ЮНЕСКО, романс фаду було визнано одним із найбільших музичних надбань людства. Що принесло йому світову славу: унікальність виконання, талант композиторів фадішта чи лірика, перед якою не здатне встояти жодне добре серце?

Матеріали за темою: Дудук: музика, що пробуджує кохання

Знамениті в Португалії романси мають аж ніяк не національне коріння. Одні кажуть, фаду з'явилися на місцевих землях як відгомін арабських пісень, інші чують у романсах бразильські мотиви, а дехто і зовсім стверджує, що фаду виконували тільки моряки, сумуючи за рідним краєм. Наприкінці XVIII століття фаду лунає з португальських шинків – його виконують переважно чоловіки, розмірковуючи про бідність, сімейні негаразди й безнадію жебрацького існування. Перші виконавці фаду згадували молодість і сумували за нездійсненими мріями, та згодом португальський романс почав привертати увагу не тільки знедолених. Представникам аристократії теж подобалися мінорні мелодії. Тим, хто не відчував гострої потреби у грошах, іноді хотілося поміркувати над ілюзорністю всього сущого і розповісти незнайомцям таємницю свого серця, знаючи, що всі секрети залишаться в межах музичної паузи.

Фото: s-mediа-cache-ak0.pinimg.com

Згодом у Лісабоні з'являються цілі квартали, де біднота виконувала фаду у вільний від роботи час. На вулиці Алфама та Мурарія нерідко заходили представники вищих верств населення, адже музика не підвладна суспільним стереотипам. Можливо, в ті часи знать сприймала імпровізовані творчі вечори як екзотику, і їй було незвично, проте цікаво споглядати фадішту, вбраного в чорний одяг та закутаного в шаль з голови до ніг.

Матеріали за темою: ТОП найбільш незвичайних концертів: влучне місце - влучний час

Популярність змушує виконавців фаду замислитися над тим, чи не зробити музичне мистецтво своєю професією. На початок XX століття фадішта надають філософського звучання текстам романсів, щоб стати всюди затребуваними. Але в той момент, коли фаду отримує можливість розвитку, на його шляху з'являються серйозні перешкоди. Диктаторський режим Антоніу де Олівейра Салазара встановив у Португалії сувору цензуру, яка торкнулася й музики. Тепер перед виконанням фаду співакам доводилося узгоджувати текст кожного романсу з представниками цензурного комітету. Однак неможливо втиснути імпровізацію в рамки «дозволеного і забороненого». Заборона вільно творити боляче ранила музикантів, закоханих у вільний дух португальського романсу. Та ніщо не вічне, будь-які обмеження рано чи пізно втрачають силу – ось так і музика фаду вийшла з берегів Португалії, зачаровуючи весь світ.

Фото: еv.mu

Є гарна легенда, яку вам неодмінно розкажуть на одній з численних екскурсій у Лісабоні. Подейкують, колись у цьому місті жила талановита дівчина Марія Севера, котра мріяла бути актрисою та виконувати власні пісні під гітару. Як водиться, відсутність фінансової підтримки не давала їй можливості здійснити мрію. Накинувши темну шаль на плечі, Марія виходила на площі, й незабаром її музика полонила серця слухачів. Серед тих, кого до глибини душі зворушили мелодії Марії, був самотній чоловік. Слухаючи ліричні переливи, він думав, що ніщо і ніколи не було для нього ближчим, ніж музика цієї дівчини. Йому пощастило –- крім музичної обдарованості, Марія мала добре, щире серце. Вона покохала шанувальника й була впевнена, що це взаємно. Та, на жаль, отримавши такий бажаний дар, чоловік подався шукати щастя в інших краях, розтоптавши почуття Марії. Дівочі пісні ставали дедалі сумнішими, їй здавалось, що життя почало зворотний відлік. Невдовзі Марія, важко страждаючи через нерозділене кохання, померла... Однак донині в Лісабоні пам'ятають про неї як про виконавицю, яка підкорила красою фаду португальські вулиці.

Fаdo, Lisbon from Hаkaya, The Storytellers on Vimеo.

Може скластись враження, що жанр фаду пов'язаний лише із сумними фактами в біографіях музикантів, але це не так. Одна з найвідоміших виконавиць фаду на ім’я Амалія Родрігес поєднувала музику з акторською майстерністю. Співачку називали королевою фаду, вона успішно гастролювала по всьому світу, збираючи стадіони в Нью-Йорку, Лондоні, Римі й Токіо. Коли Амалії не стало, у країні оголосили національну жалобу.

Матеріали за темою: Знай наших: безперервна музика Любомира Мельника

Ще одна музична зірка – Сезарія Евора – полонила світових критиків і міжнародну аудиторію дивовижною комбінацією невимушеності і глибини переживань. Виходячи на сцену босоніж, вона немов нагадувала слухачам про те, що чарівні звуки фаду народжувалися серед злиднів, а першими композиторами стали люди, яким не вистачало грошей на кусень хліба.

Фото: jpn.uр.pt

Нині туристи, які приїздять до Лісабона з усіх усюд, передусім бажають послухати фаду. Серед найвідоміших місць, де ліричні акорди сприяють глибокій рефлексії: «Фаду Хас», бар «Retirode Baco» в Алькантрі, що належить виконавцеві Педру Моутінью. Ще один вишуканий ресторан, куди обов’язково зазирнуть меломани, – «Cafe Luso» в готелі «Bairro Alto». Тут виконують романси місцеві знаменитості Педру Моутінью і Марку Родрігеш під акомпанемент віртуозного гітариста Луїша Геррейра.

Главное фото: pоrtugal.com

Вам це буде цікаво:
Українцю Олександру Балабанову вручили Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Слов'янський базар у Вітебську 2018"
Співочі таланти українців ширяться світом, визнаються професійними жюрі міжнародних конкурсів і несуть славу про нашу культуру далеко за її межами. OUTLOOK став свідком вручення "Золотої ліри" цьогорічному переможцю Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Cлов'янський базар у Вітебську" Олександру Балабанову. Під час церемонії офіційного відкриття фестивалю президент Білорусі Олександр Лукашенко вручив приз нашому маленькому артистові.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
У ритмі джазу. Посол Норвегії запросив гостей на музичний вечір
Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Норвегія в Україні Уле Тер'є Хорпестад запросив гостей в резиденцію, щоб насолодитися літнім вечором під витончені мелодії джазу.
Закордонні письменники на Книжковому Арсеналі 2018
«Кілометрові» черги бажаючих потрапити на головну літературну подію України – здавалося, весь Київ захотів прикупити книг із рук самих авторів і відвідати заходи, побудовані на живому спілкуванні з ними.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
«Frida and Diego». У Києві відкрили фотовиставку, присвячену Фріді Кало та її чоловікові
«Далі в спідниці», «Найбільший провокатор минулого століття», жінка, що епатує і вселяє впевненість у майже безмежний потенціал людини, Фріда Кало дивувала сучасників і продовжує захоплювати шанувальників її творчості і сьогодні. Зазирнути за лаштунки життя мексиканського генія тепер можуть і кияни. За підтримки Посольства Мексики в Україні в Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографій, присвячених відносинам Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівера.
Заклиначі: як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
У Посольстві Узбекистану пройшла зустріч Ambassador's Spouses Club Kiev
Посольство Узбекистану в Україні та Ambassador's Spouses Club Kiev ознайомили українську громадськість та іноземних гостей з національним мистецтвом узбецького народу, традиціями і правилами, створених руками народних творців, ремісниками з Узбекистану.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море. Юрате забула, що безсмертним заборонено насолоджуватися простим людським щастям, потягнула юнака на дно моря у свій замок з бурштину, і закохані втратили лік дням і ночам. Дізнавшись про це, повелитель богів Перкунас вирішив покарати їх, пронизавши блискавкою юнака і назавжди прикувавши ланцюгами неслухнянку до її коштовних володінь. Відтоді богиня плаче, а її жовтогарячі сльози води Балтики виносять на берег на радість людям.
Закрити
Outlook facebook page