RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Амман – місто на 19 пагорбах

Амман – місто на 19 пагорбах

Автор: 15.10.2016 | Йорданія
Половина населення йорданського королівства живе в Аммані. Розгалужене передмістя, стрункі проспекти, гарні будинки з величезними супутниковими антенами, оливкові дерева і навіть позолота на дверях. Такі його заможні околиці. У тісному центрі Аммана зосереджено традиційні ремісничі майстерні та крамнички, кафе й численні історичні та культурні пам'ятки.

Історія Аммана налічує близько 9 тисячоліть. Перша фортеця тут з'явилися в епоху неоліту. У середині бронзового віку на його території звели знамениту цитадель, стіни якої збереглися донині. Уже тоді жителі поліса активно торгували з Єгиптом, Кіпром та іншими країнами, привозячи звідти фаянсовий посуд, алебастрові вази, прянощі, фігурки тварин. Свого часу землі, на яких розкинувся Амман, завойовували ассирійці, вавилоняни, перси, римляни. У період панування останніх місто докорінно змінилося. У ньому з'явилися характерні для Римської імперії колони, лазні, театри, водограї. Візантійці, котрі прийшли згодом, зробили з Аммана близькосхідний центр християнства. Потім місто перейшло до рук мусульман. А за часів Османської імперії занепало. До початку XIX століття в ньому жили переважно бедуїни. Черговим поштовхом для розвитку Аммана послужила хвиля еміграції кавказьких черкесів. Серед них виявилося чимало ремісників. Вони ж проклали перші дороги, які з’єднали поліс з іншими містами. Сьогодні Амман перетворився на жвавий близькосхідний центр, у якому живе близько трьох мільйонів осіб. На місці старих будівель височіють дорогі готелі, ресторани, бізнес-центри, зводять розкішні вілли. Амман активно росте вшир, розтікаючись по горбах і пустельних плато. Спочатку він займав сім з них, але тепер будівлі здіймаються на дев'ятнадцяти пагорбах. Завдяки такій географічній особливості назви всіх його районів починаються зі слова «джебель», що з арабської перекладається як «гора».

Побачити знамениту цитадель варто з кількох причин. По-перше, саме на її місці колись було місто, яке й дало початок славній історії Аммана – Рабат-Аммон. Тут і нині археологи знаходять різні артефакти, пов'язані з римським, візантійським і раннім ісламським періодами. Їх можна побачити в музеї старожитностей. Біля цитаделі стоїть майже зруйнований палац Омейядів, а також храм Геркулеса, який зберігся з часів Марка Аврелія, та старезна візантійська церква. По-друге, з пагорба, на якому вона височіє, відкривається дивовижний краєвид майже на все місто, в тому числі і на відреставрований римський театр, вистави в якому йдуть донині. Також видно римський форум з колонадою, Німфей та мечеть короля Хусейна. По-третє, тут, як ніде в Аммані, приємно підставити своє обличчя теплим вітрам, забутись на хвильку та посидіти в тиші, женучи геть метушливі думки.

У самому місті чимало музеїв, галерей, виставкових та мистецьких центрів, дитячих розважальних майданчиків. Особливий захват викликає розкішний автомобільний парк короля Абдалли ІІ. Дорогі та рідкісні машини – його слабкість. І він цією слабкістю охоче ділиться. Покататися, звісно, не дозволять, проте помилуватися більш як сімома десятками експонатів може кожен. Серед ексклюзивних автівок: броньований Rolls-Royce Silver Ghost, Tatra 1937 року випуску, Roadmaster Convertible Coupe, Ford Pilot, Mercedes-Benz 300 d Cabriolet, розкішний червоний «Бентлі» 1961 року, подарований королем своїй дружині.

Якщо вже хочеться проїхатись йорданською столицею, то це варто зробити на ретро-потязі, що курсує спеціальною екскурсійною залізницею Хіджас. Поїзд початку минулого століття цікавий сам по собі. Колись він відіграв важливу роль у боротьбі арабів проти турецьких загарбників, а його пасажиром був сам Лоуренс Аравійський.

У місті безліч спортивних клубів, товариства любителів верхової їзди, гольфа, дельтапланів, бігу, футболу, велоспорту. У його західній частині розкинувся Національний парк імені короля Хусейна, де працюють студії арабської каліграфії, розпису природними матеріалами, різьблення по каменю. Поруч міститься один з найбільших концертних залів Аммана. Улітку в ньому відбувається щорічний фестиваль, присвячений культурі Йорданії.

Однак відчути справжній Амман можливо тільки, пройшовшись ним пішки. Смакуючи його крок за кроком, варто відвідати бутики в Абдуні та Джебель аль-Хусейні, де продають зроблені руками майстрів килими й подушки, традиційні гончарні вироби, срібні прикраси, оздоблені самоцвітами, мідні кавники, гострі бедуїнські ножі, химерні кальяни, антикваріат. Особливим ароматом прянощів просякнутий Сук – східний базар, де, крім усілякого краму, чимало затишних кав'ярень, оповитих гарячим коричневим півмороком. Там зазвичай стоїть терпкий запах кардамону і східних солодощів, таких смачних, що, купивши коробку, важко відмовити собі в задоволенні з'їсти половину за раз. Замість цукру в десерт часто кладуть мед, а самі кондитерські вироби посипають фісташками, що робить їх не тільки смачними, а й корисними. Також в Аммані вельми популярна відома на весь світ косметика, зроблена на основі цілющої грязі Мертвого моря.

Амман чимось нагадує Лондон. Так само чистий, манірний та елегантний, але по-східному. Майже всі жителі столиці розмовляють англійською і залюбки допоможуть туристові знайти правильний маршрут. Запитати дорогу можна і в полісменів. Місцеві правоохоронці вважаються чи не найчеснішими на всьому Близькому Сході. Вони не беруть хабарів та сумлінно стежать за порядком, у тому числі на дорогах. Тому в Аммані практично немає шибайголів. Спокійно в місті і вночі. Тож гуляти можна і в темряві.

Найвищі будівлі в Аммані – готелі й торговельні центри. Городяни ж віддають перевагу 4-5-поверховим домам, де на поверсі по дві квартири. Оселі просторі: три кімнати, кухня, вітальня, декілька вбиралень, гараж. Будинки дуже схожі між собою. Усі практично однакові за висотою. Дахи горизонтальні, на них майже завжди стирчать металеві палі для продовження будівництва. Це для того, щоб у майбутньому діти могли добудувати собі поверх або два. Дахи будинків амманці використовують для відпочинку, там граються діти, господині сушать білизну. Крім того, на дахах зберігають питну воду. Заможні ж йорданці живуть у просторих віллах із садами та виноградниками в передмістях, на вершинах пагорбів. Там трохи прохолодніше, ніж у низині, та постійно дмуть свіжі вітри.

Амманці дуже люблять свою країну і місто. Недарма над ним майорить чи не найбільший у світі державний прапор на флагштоку заввишки 140 метрів. А розмір полотна, як мале футбольне поле – 45х65 метрів.

Вам це буде цікаво:
У Йорданію до моря. Місто-курорт Акаба
Дев’ять місяців на рік в Акабі чудова погода. Це час для вітрильного спорту, снорклінгу, водних лиж, дайвінгу чи сонячних ванн. Мандрівники, що приїжджають у це південне місто з півночі, кажуть, що Акаба подібна до ковтка свіжого повітря, дуже бажаного після гарячих вітрів, котрі віють серед рожевих пісків Йорданії.
Ваді Рам. Місячна долина
Американський письменник Джон Кракауер писав: «У пустелю йдуть пророки і відлюдники, через неї ідуть пілігрими та вигнанці». Тут засновники великих релігій шукали цілющих і духовних переваг самоти – не для того, щоб відійти від реальності, а щоб знайти її». Журналіст OUTLOOK Олена Расенко також спробувала не тікати від реальності, а віднайти її в Йорданії – в одній із найдивовижніших пустель світу Ваді Рам.
Вартові пустелі: палаци Йорданії
Багато років вони стоять на посту. Побиті, скалічені, без друзів, яких залишили на полі бою, вони все ще вдивляються в далечінь, чи не наближається ворог? І щодня гублять по крихті свої спомини. Загалом у пустелях Йорданії доживають свій вік близько тридцяти палаців і замків. Колись величні, вони наводили жах і викликали містичний трепет, та й зараз спроможні зачарувати мандрівника.
Помпеї Сходу. Подорож до Джераша
Я вставила в зазор колони пальці, завмерла на секунду і в захваті вигукнула: «Вона ворушиться!» Над моєю рукою піднімався вгору важкий кам'яний стовп, висічений і встановлений на постамент якимось римським зодчим або його арабськими помічниками. Ця дивовижна колона і ще сотні подібних – частина древнього Джераша, який розкинувся на півночі Йорданії.
Закрити
Outlook facebook page