RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Фламенко: коли плаче гітара та стукотять підбори

Фламенко: коли плаче гітара та стукотять підбори

Автор: 17.10.2016 | искусство
Те, що більшість людей знає про фламенко – зовсім не любов і не пестощі, це далеко не розвага і не розгул веселощів. Вогненно-експресивне фламенко – відображення страждань і болю людини всередині цілого народу, вічно гнаного і позбавленого даху над головою. А сам танець, який став всесвітнім символом Іспанії – не тільки її національне надбання, а й естетичне з'єднання культур іспанського, ромського, єврейського та арабських народів.

немов розкривається бутон квітки. Виразність її рук, здається, показує всю експресивність і біль танцю. Вона то розмотує шаль, то обертає її навколо свого граційного стану. Мить, і її руки нарочито рішуче піднімають поділ сукні, граючи з ним, а його тріпотіння нагадують язики полум'я ...

Фламенко – не просто танець. Це ціла незалежна культура – сплав гітарного, вокального, танцювального, театрального мистецтва, вбраного ще і в характерний одяг. Це багаторівневий твір, але, звісно, найяскравіший його елемент – танцювальні рухи.

Складна не тільки історія фламенко, а й сам танець. Він увібрав велику кількість мелізмів, складний ритмічний малюнок і безліч варіацій. Тому навіть точний запис його нот і рухів неможливий. Так самобутня культура фламенко може передаватися тільки індивідуально від людини до людини – навчить вас цього танцю лише талановитий учитель, носій його культури.

Фламенко вважається парним танцем на кшталт бальних і водночас народним, який передбачає колективність. Утім, насправді фламенко може виконувати й один танцюрист, бо дає кожному виконавцеві широкі можливості індивідуального самовираження. Він прославляє волю, зображає глибоку самотність і довічну неприкаяність, вітає імпровізації. Усі почуття танцю кожен танцюрист зобов'язаний пропускати через себе і максимально показувати цю емоційність у своєму танці, виконавець зобов'язаний бути самодостатнім та оригінальним усередині танцю.

Незмінний антураж для фламенко: довга сукня для танцівниці та чорний костюм для танцюриста, можливо, ще віяло. Також фламенко неможливе без таких атрибутів:

кастаньєти – крихітний ударний інструмент;

пальмас – плескіт у долоні;

удари в кахон – перкусійний ящик;

сапатеадо – характерне вистукування ритму підборами;

пітос – клацання пальцями;

флорео – поворот кисті руки з її розкриттям.

Для того щоб зрозуміти походження фламенко, треба досліджувати етимологію його назви. І тут усе непросто – існує декілька теорій його походження. Найпоширеніша з них пов'язує фламенко з латинським «flamma» – вогонь. Можливо, воно пішло і від слова «Фландрія». Роми, які заклали основи традиції фламенко, прибули в Андалусію саме із Фландрії. Не виключено також зв'язок зі словом «фламінго»: іспанською він теж називається «фламенко». Дослідники вважають, що не варто розділяти ці теорії, а суть фламенко швидше можна зрозуміти, розглядаючи їх у синергії.

Зародження традицій фламенко часто пов'язують з циганськими племенами древньої Індії. Гнані з батьківщини вони 1400 року дійшли до Андалусії (південна провінція Іспанії) та знайшли тут сякий-такий прихисток. А їхні танці, зливаючись з неповторною культурою цих місць, вилилися у фламенко, яке стало відображенням драматизму мандрівного народу.

Та насправді історія формування фламенко набагато складніша. І основа її – саме Андалусія. Ще до настання нашої ери тут існувала найдавніша європейська держава Тартесс, де жив вельми освічений народ із самобутньою музичною культурою. Письменники епохи античності навіть відзначали, що закони цієї держави, зібрані в збірці «Шість тисяч віршів», було написано в ритмізованій формі. У II столітті цю культуру доповнив греко-візантійський релігійний спів, що теж відіграло свою роль у формуванні фламенко. Далі у VIII столітті тут формується класична андалуська музика. На цей процес вплинули арабські племена берберів, які прибули на ці землі. А ось уже в XV-XVI століттях сюди прийшли роми з Індії. Так зіткнення традицій усіх цих самобутніх культур і привело до формування справжнього фламенко. Сучасність же привнесла в нього свої експериментальні штрихи, наприклад, кубинські мотиви і нотки джазу.

Іспанці не заперечують впливу ромів на формування танцю, який став національним надбанням їхньої країни. Знаменитий іспанський поет Федеріко Гарсія Лорка так описував свої відчуття від танцю: «Циганська сігірія починається моторошним криком, який ділить світ на дві ідеальних півкулі, це крик минулих поколінь, гостра туга за зниклими епохами, пристрасний спогад про кохання під іншим місяцем та іншим вітром».

Вам це буде цікаво:
У Києві відкриється виставка китайського імпресіоніста Лао Цзи
25 квітня в Національній академії образотворчого мистецтва України відкриється виставка китайського художника, імпресіоніста Лао Цзи. Експозиція пройде за підтримки Посольства України в КНР, Художнього музею Тараса Шевченка в Пекіні, Галереї Лао Цзи, Академії каліграфії і живопису КНР.
Дудук: музика, що пробуджує кохання
Цій музиці півтори тисячі років. Ніжні, обволікаючі мелодії, зіграні на флейті дудук, називають «голосом вічності». У Вірменії, де люди шанують народні мотиви, вірять, що в дудук вселилася душа абрикосового дерева – і змусила дерево зазвучати.
Закрити
Outlook facebook page