RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.

Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.

У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.

Ще якихось двадцять років тому у Болівії можна було нарватися на ляпаса, по-свійськи назвавши чолітою шановану синьйору. Глумливе прізвисько уродженець племені аймара, що населяє високогірні плато Анд, означало приблизно те ж саме, що й «вульгарна селючка». Індіанкам, котрі приїжджали у місто на заробітки, було заборонено відвідувати кафе і їздити на таксі, а в деякі квартали жінки з нижчих класів входили тільки за перепустками.

Дивіться також: Що вони їдять: Болівія

Право на освіту і вільний вибір професії індіанські дівчата отримали зовсім недавно, та й то під тиском адміністрації президента Моралеса, що взяв курс на відродження культури аймара. Тепер називатися чолітою модно: віднині так іменують жвавих громадянок, що пропагують традиційний спосіб життя і народний костюм, котрий, втім, не має нічого спільного зі спадком інків.Фото ivankphоto.com

У часи Великого Інки чоловіки і жінки вдягались приблизно однаково – у просторі туніки і шерстяні пледи скромних немазких відтінків. Історична зовнішність чоліти сформувалась вже після Конкісти: завойовники насильно хрестили індіанок і змушували носити європейський одяг, а невгамовна фантазія народних дизайнерів, котрі інтерпретували чужоземну моду на свій манер, перетворила простонародну іспанську сукню в барвистий витвір фольклору, гідний пензля Фріди Кало.

Дивіться також: На подіумі: Іспанія

Наряджаючись перед виїздом у місто, селянки накидали дві шалі поверх приталеного оксамитового жакета чи блузки, прикрашеної воланами й оборками. Платок меншого розміру зав’язували на грудях, а другим покривали плечі і спину на кшталт плаща-манти, залишаючи довгі поли розвіватися на вітрі. Кінці шалей скріплювали великими золоченими брошками, різнокольорові грона бус покривали могутні груди, як панцир, а у вухах жінки носили масивні серги-люстри, густо всіяні штучними самоцвітами.Фото іch.tv

Широка верхня спідниця чоліти, прозвана «курчатницею», посаджена на каркас і скроєна в чотири яруси. Нижні складки шиють із тонких напівпрозорих тканин і фарбують у світлі відтінки в тон мереживним підспідничникам, що кокетливо виглядають з-під укороченого подолу. Верхні шари спідниці, виконані з яскравого іскристого мусліну, золотистої парчі чи тафти з тисненим малюнком, з’єднували булавкою чи пряжкою. Вінчає всю цю строкату пишноту доволі несподіваний капелюх-котелок, що підносить міцно збиту горянку над галасливим людським мурашником.

Фірмовий предмет гардероба лондонського клерка дістався сільським модницям волею випадку. 1920 року якийсь комерсант, який вже втратив надію розпродати партію англійських котелків, розпустив чутку, нібито головний убір із повсті приваблює духів врожаю. Уже наступного дня забобонні чоліти змели весь лежалий товар і вдягли на голови капелюхи, розшиті блискітками.58e3749aa315b.jpgФото wildguanabana.com

Дивіться також: Болівія: розсипалася сіль до туристів...

Особливим чепурінням вирізняються чоліти, що беруть участь у недільних боях без правил у Ла-Пасі й Ель-Альто. На відміну від борців-чоловіків, котрим дозволено змагатися у зручних трико, жінки мають виступати у громіздких національних костюмах, хоча гра йде серйозна. Обличчя зі саднами, вибиті зуби, вивихи, переломи і навіть контузії тут не рідкість. Злі язики твердять, що всі бої підставні, а затія з пишними багатошаровими спідницями придумана лиш для того, щоб спортсменкам було зручніше розбивати заздалегідь припасені капсули з кров’ю, та загибель на рингу не підробиш – отримані травми іноді виявляються фатальними. До ризику чоліти ставляться філософськи: при гурті і смерть добра.Фото риф.nеt

Серед жінок-гладіаторів немає професійних спортсменок: тренування і виступи доводиться поєднувати з роботою і домашніми справами, компенсуючи брак техніки темпераментом й азартом. Наука – справа наживна: досвідчені чоліти майстерно виконують кидки і больові захвати. Для перемоги всі засоби добрі – забіяки розпалюють одна одну віртуозною лайкою, навалюючись на противницю всією вагою тіла, таскають одна одну за коси і не втратять шансу прикласти бойову подругу лобом об стіну чи проволокти фізіономією по підлозі. Кульмінація настає в той момент, коли хтось із дівиць із хвацьким виттям проноситься у стрибку над ареною, пікіруючи на невдачливу суперницю з невідворотністю кондора.Фото x-plоregroup.com

Ідея вивести на ринг добропорядних матрон належала Хуану Мамані із Ель-Альто, у минулому успішному борцю, а нині менеджеру команди «Титани рингу». Збентежений падінням зборів під час кризи 2001 року, Хуан вирішив піднести публіці сюрприз і дав у газету оголошення про набір дівчат у групу реслінгу. На подив імпресаріо, знайшлося чимало юних осіб, що жадали пробивати дорогу в життя кулаками. Сентиментальні серіали про лихі пригоди чергової красуні з нетрів, що зачарувала сумирністю якогось багатія, вже не зворушують молодь. Настає пора нових історій, які розповідають про хоробрих дівчат із бідних сімей, котрих ринг вивів у люди. За поєдинок чоліта отримує від двадцяти до тридцяти доларів – для Болівії непогано. Крім того, скромниць, нагороджених за смирення, ніхто на власні очі не бачив, а чоліта-початківець легко знайде приклад для наслідування у сусідньому кварталі.Фото img.wаshingtonpost.com

В Ель-Альто широко відома команда «Королеви рингу», яку очолює учениця Мамані Йоланда Вералус. Дівчина стомилася платити наставнику данину і розірвала ангажемент, заснувавши власний бійцівський клуб. Вихованки Йоланди не бояться вступати у бій з чоловіками, причому мускулясті мачо далеко не завжди виходять із сутички переможцем. І хто тут тепер слабка стать?

Головне фото clоud.visura.co

Вам це буде цікаво:
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
З небом «на ти»: найбільш високогірні міста світу
Хто бодай раз бував у горах, неодмінно замислювався над тим, щоб залишитися там назавжди. Але вже через кілька годин відчував на собі всі «принади» перебування на такій неймовірній висоті і втікав назад до рідних низин… Так чи можна жити постійно там, де часом важко навіть дихати? Відповідь – так, і сьогодні ми розкажемо про п’ять найцікавіших високогірних міст світу!
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, кочовий народ мореплавців, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Palio del Papero: не тільки птахи
Скільки всього змішує у своєму казані Італія: гондоли, які плинуть оливковими річками, палюче сонце, що стікає своїм соком у пляшку Пізанської вежі, заплутане спагеті вуличок і коржі площ, присипані сумішшю італійських трав і діалектів. А ще у її казані є качки. Так-так, саме ці створіння дозволять вам відчути присмак справжнього національного колориту! І цій качиній історії вже понад тридцять років.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Азербайджан зсередини: «хна-яхти»
А ми продовжуємо публікувати авторську рубрику Сабіни Сафаровою про традиції в Азербайджані. Ми вже дізналися і про сватання, і про заручини, і зараз OUTLOOK пропонує зануриться в традиції ритуалів і церемоній «хна-яхти», яка безпосередньо передує весіллю.
Закрити
Outlook facebook page