RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!

Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!

Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.

На переконання англійського мандрівника Ернста Шеклтона, перші експедиції до Південного полюса зазнали краху тільки тому, що Антарктиці немає ескімосів, готових підрядитися на будівництво іглу для полярників. Приземисті куполи снігових будинків рятували від пекучого холоду і хуртовин учасників арктичного походу Роберта Пірі, перетворюючись на крихітні острівці тепла і світла посеред білої тиші.

На зорі полярних досліджень вважали, що правильно збудувати іглу може тільки корінний ескімос, що увібрав з молоком матері мистецтво виживання в негостинних землях Арктики, Гренландії, Лабрадору й Аляски. Народ оленярів і мисливців використовує хижі з льоду і снігу як тимчасові стоянки, кочуючи тундрою у пошуках щедрих угідь. На облаштування житла глава сімейства витрачає менше години і без жалю кидає його, перебираючись на нове стійбище. На багатих пасовищах зустрічаються цілі поселення іглу, в котрих сусідні будинки поєднані коридорами і тунелями.

1914 року канадець Вільяльмур Стефансон розгадав ескімоський секрет і подав скептикам наочний урок будівництва іглу із снігових і льодових плит. Нічого надприродного тут немає: навички можна відточити і в зимовому парку, і на занесеній заметіллю дачній ділянці.

Для будівництва придатний тільки свіжий сніг, що не встиг злежатися і заледеніти. Блоки з неоднорідною структурою незабаром почнуть кришитися й осипатися, погрожуючи лишити недбалого господаря наодинці зі стихією. Недарма мови ескімосько-алеутської родини виявляють дивовижну винахідливість у визначенні різних станів снігового покриву: ледве вловимий відтінок сірого у сліпучій білизні допоможе відрізнити стару кучугуру від свіжого намету. Альпіністів і лижників навчають орієнтуватися за звуком. Легкий хруст під ногами – обнадійлива прикмета, а якщо від черевика лишається чіткий глибоко вдавлений слід – зовсім чудово.

Заготовки для снігових цеглин, всупереч масовому переконанню, не ліплять, а вирізають за допомогою ножа з тонким довгим лезом. Для спорудження житла необхідно до сорока блоків, причому цокольні цеглини мають бути у півтора разу більші за стінові.

Найпростіше укладати цеглини «равликом» по спіралі справа наліво, з кожним витком звужуючи радіус кола. Для початку на узвишші намічають майданчик діаметром близько трьох метрів, видаляють наст і протоптують по краю невелике заглиблення для упору блоків, розташованих з легким нахилом всередину. Вузькі щілини ущільнюють снігом, а для усунення просвіту між плитами після змикання фундаменту вирізають спеціальні заготовки подовженої форми.

Перед закладенням нового ряду зрізають по діагоналі верхівки трьох плит крім тих, що розташовані на місці входу. В утворену виїмку ставлять перший блок верхнього ряду і продовжують кладку, розташовуючи верхні плити з опорою на три нижні й акуратно обрізаючи частини, що виступають. Під час зведення стін цеглини поступово набувають вигляду трапеції, а після переходу до купола перетворюються на пірамідки, що утворюють склепіння. Оптимальна висота будівлі, вивірена століттями, становить близько трьох метрів.

За достатньої глибини кучугури вхід влаштовують прямо у підлозі і проривають до нього коридор. Якщо снігу бракує, вхідний отвір розташовують у стіні з підвітряного боку, добудовуючи ззовні тамбур, котрий слугуватиме чудовою коморою для зберігання спорядження і провіанту. Навпроти імпровізованих дверей розташовується лежанка, виліплена із снігу, на якій сплять всією родиною, розкинувшись на хутрових ковдрах. Стіл замінюють широкі полаті, а обід готують на вогні лампи, зробленої із каганця з тюленячим жиром.

Всередині хижі дуже затишно: температура у приміщенні сягає 20 градусів, а вентиляцію забезпечує заглиблений вхід, завішений шкірами. Холодне свіже повітря відтісняє вгору вуглекислий газ і розсіюється по приміщенню, не вихолоджуючи дім. До весни склепіння починає підтікати, і тоді господар зіскрібає з даху намерзлий лід, посилюючи віддачу тепла. Не будь товстих відкладень кіптяви, іглу, збудовані на совість, спокійно простояли б до літа. Через важкий запах кіптяви ескімоси міняють дислокацію раз на два місяці, попередньо розвідавши місце для новосілля.

Вікон в іглу може й не бути: тільки на східному узбережжі Баффінової землі зустрічаються хижі зі «світловими люками», затягнутими кишками тюленів. Утім, нудьгувати в темряві не доводиться. Полум’я каганця заливає внутрішній простір яскравим світлом, даючи змогу читати, писати і виконувати дрібну ручну роботу. За словами очевидців, стіни іглу ззовні оповиває м’яке рожеве свічення, помітне здалеку. Тепле дихання сплячих оплавляє стіни, а вологу, що виступає, негайно прихоплює мороз, надаючи блокам додаткову міцність і посилюючи зчеплення цеглин. Для більшої надійності новобудову рекомендують облити водою – після такої процедури іглу легко витримують вагу білого ведмедя.

У наші дні немає необхідності розплачуватися за північну романтику обмороженнями і цингою. В Австрії і Швейцарії мають успіх упорядковані іглу-готелі з усіма благами цивілізації, зокрема, баром, сауною і дискотекою. На сопці Утсувааре в Лапландії процвітає міні-готель Kakslauttanen, де можна провести незабутню ніч в іглу зі скляним куполом, милуючись північним сяйвом.    

     

Фото: www.viking-travel.ru,www.zastavki.com, www.phototopic.ru, gid.travel,pixabay.com, www.outsideonline.com

Вам це буде цікаво:
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Гагаузи: этнос Білого Півня
«Жив у глухому гагаузькому селі бідний селянин, і багатства у нього було – троє синів…» - так розпочинається одна з народних казок, створених гагаузами. Цей тюркський народ і насправді жив небагато, кочував селами, пас овець.
Що вони їдять: кухня Риму
Outlook часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Вироби з соломки
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво виготовлення виробів з соломки, про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Живий танець. Полька
Цей танець не має жодного відношення до Польщі. У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу
Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.
Йодль – музика австрійських гір
Три роки тому в Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, морські цигани, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Життя амішів: щастя у простих речах
Коли вперше про них чуєш, не віриш власним вухам, коли вперше бачиш – очам. У їхніх паспортах немає фотографій, вони не платять податки, не служать в армії, носять просту одежу, їздять на кінних візках, обходяться без благ цивілізації і, звісно, готують найсмачнішу їжу в Америці. Заінтриговані? Знайомтесь: аміші – люди, що живуть поза часом.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими. Приймаючи сторону світлих сил, спритні поселяни не забували нагріти руки у вогні вселенської битви.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Снігова королева б позаздрила...
Замість підлоги з підігрівом – ковзанка. Як альтернатива махровому халату – шапка-вушанка і пуховик. Відпочити у стилі «Північний полюс» пропонують еко-готелі та кафе в Канаді, Румунії і навіть спекотному Дубаї...
Закрити
Outlook facebook page