RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!

Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!

Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.

На переконання англійського мандрівника Ернста Шеклтона, перші експедиції до Південного полюса зазнали краху тільки тому, що Антарктиці немає ескімосів, готових підрядитися на будівництво іглу для полярників. Приземисті куполи снігових будинків рятували від пекучого холоду і хуртовин учасників арктичного походу Роберта Пірі, перетворюючись на крихітні острівці тепла і світла посеред білої тиші.

На зорі полярних досліджень вважали, що правильно збудувати іглу може тільки корінний ескімос, що увібрав з молоком матері мистецтво виживання в негостинних землях Арктики, Гренландії, Лабрадору й Аляски. Народ оленярів і мисливців використовує хижі з льоду і снігу як тимчасові стоянки, кочуючи тундрою у пошуках щедрих угідь. На облаштування житла глава сімейства витрачає менше години і без жалю кидає його, перебираючись на нове стійбище. На багатих пасовищах зустрічаються цілі поселення іглу, в котрих сусідні будинки поєднані коридорами і тунелями.

1914 року канадець Вільяльмур Стефансон розгадав ескімоський секрет і подав скептикам наочний урок будівництва іглу із снігових і льодових плит. Нічого надприродного тут немає: навички можна відточити і в зимовому парку, і на занесеній заметіллю дачній ділянці.

Для будівництва придатний тільки свіжий сніг, що не встиг злежатися і заледеніти. Блоки з неоднорідною структурою незабаром почнуть кришитися й осипатися, погрожуючи лишити недбалого господаря наодинці зі стихією. Недарма мови ескімосько-алеутської родини виявляють дивовижну винахідливість у визначенні різних станів снігового покриву: ледве вловимий відтінок сірого у сліпучій білизні допоможе відрізнити стару кучугуру від свіжого намету. Альпіністів і лижників навчають орієнтуватися за звуком. Легкий хруст під ногами – обнадійлива прикмета, а якщо від черевика лишається чіткий глибоко вдавлений слід – зовсім чудово.

Заготовки для снігових цеглин, всупереч масовому переконанню, не ліплять, а вирізають за допомогою ножа з тонким довгим лезом. Для спорудження житла необхідно до сорока блоків, причому цокольні цеглини мають бути у півтора разу більші за стінові.

Найпростіше укладати цеглини «равликом» по спіралі справа наліво, з кожним витком звужуючи радіус кола. Для початку на узвишші намічають майданчик діаметром близько трьох метрів, видаляють наст і протоптують по краю невелике заглиблення для упору блоків, розташованих з легким нахилом всередину. Вузькі щілини ущільнюють снігом, а для усунення просвіту між плитами після змикання фундаменту вирізають спеціальні заготовки подовженої форми.

Перед закладенням нового ряду зрізають по діагоналі верхівки трьох плит крім тих, що розташовані на місці входу. В утворену виїмку ставлять перший блок верхнього ряду і продовжують кладку, розташовуючи верхні плити з опорою на три нижні й акуратно обрізаючи частини, що виступають. Під час зведення стін цеглини поступово набувають вигляду трапеції, а після переходу до купола перетворюються на пірамідки, що утворюють склепіння. Оптимальна висота будівлі, вивірена століттями, становить близько трьох метрів.

За достатньої глибини кучугури вхід влаштовують прямо у підлозі і проривають до нього коридор. Якщо снігу бракує, вхідний отвір розташовують у стіні з підвітряного боку, добудовуючи ззовні тамбур, котрий слугуватиме чудовою коморою для зберігання спорядження і провіанту. Навпроти імпровізованих дверей розташовується лежанка, виліплена із снігу, на якій сплять всією родиною, розкинувшись на хутрових ковдрах. Стіл замінюють широкі полаті, а обід готують на вогні лампи, зробленої із каганця з тюленячим жиром.

Всередині хижі дуже затишно: температура у приміщенні сягає 20 градусів, а вентиляцію забезпечує заглиблений вхід, завішений шкірами. Холодне свіже повітря відтісняє вгору вуглекислий газ і розсіюється по приміщенню, не вихолоджуючи дім. До весни склепіння починає підтікати, і тоді господар зіскрібає з даху намерзлий лід, посилюючи віддачу тепла. Не будь товстих відкладень кіптяви, іглу, збудовані на совість, спокійно простояли б до літа. Через важкий запах кіптяви ескімоси міняють дислокацію раз на два місяці, попередньо розвідавши місце для новосілля.

Вікон в іглу може й не бути: тільки на східному узбережжі Баффінової землі зустрічаються хижі зі «світловими люками», затягнутими кишками тюленів. Утім, нудьгувати в темряві не доводиться. Полум’я каганця заливає внутрішній простір яскравим світлом, даючи змогу читати, писати і виконувати дрібну ручну роботу. За словами очевидців, стіни іглу ззовні оповиває м’яке рожеве свічення, помітне здалеку. Тепле дихання сплячих оплавляє стіни, а вологу, що виступає, негайно прихоплює мороз, надаючи блокам додаткову міцність і посилюючи зчеплення цеглин. Для більшої надійності новобудову рекомендують облити водою – після такої процедури іглу легко витримують вагу білого ведмедя.

У наші дні немає необхідності розплачуватися за північну романтику обмороженнями і цингою. В Австрії і Швейцарії мають успіх упорядковані іглу-готелі з усіма благами цивілізації, зокрема, баром, сауною і дискотекою. На сопці Утсувааре в Лапландії процвітає міні-готель Kakslauttanen, де можна провести незабутню ніч в іглу зі скляним куполом, милуючись північним сяйвом.    

     

Фото: www.viking-travel.ru,www.zastavki.com, www.phototopic.ru, gid.travel,pixabay.com, www.outsideonline.com

Вам це буде цікаво:
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Живий танець. Полька
Цей танець не має жодного відношення до Польщі. У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу
Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.
Йодль – музика австрійських гір
Три роки тому в Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, морські цигани, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Життя амішів: щастя у простих речах
Коли вперше про них чуєш, не віриш власним вухам, коли вперше бачиш – очам. У їхніх паспортах немає фотографій, вони не платять податки, не служать в армії, носять просту одежу, їздять на кінних візках, обходяться без благ цивілізації і, звісно, готують найсмачнішу їжу в Америці. Заінтриговані? Знайомтесь: аміші – люди, що живуть поза часом.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими. Приймаючи сторону світлих сил, спритні поселяни не забували нагріти руки у вогні вселенської битви.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Снігова королева б позаздрила...
Замість підлоги з підігрівом – ковзанка. Як альтернатива махровому халату – шапка-вушанка і пуховик. Відпочити у стилі «Північний полюс» пропонують еко-готелі та кафе в Канаді, Румунії і навіть спекотному Дубаї...
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
ВІДЕО: Скло зі святого міста
Завдяки Посольству Палестини в Україні OUTLOOK пощастило побувати в цій дивовижній країні і познайомитися з її традиційними ремеслами. Сьогодні розповімо вам про технології виготовлення виробів зі скла ... Палестинський Хеврон відомий як місто трьох релігій і трьох цивілізацій, справжнє місце сили. Напевно, тому доля так розпорядилася, що саме там з'явилося скло, яке хоч і здається крихким, однак насправді є віковим, як і сам Хеврон.
Тут пахне Різдвом
Різдво – одне з найкрасивіших і улюблених свят в Європі й готуються до нього задовго і ґрунтовно! Різдвяні базари, вкриті яскравими гірляндами, новорічними іграшками і блискучою мішурою створюють святкову атмосферу урочистості. Цією вражаючою красою пощастило помилуватися фотографу Роману Маткову, і сьогодні через фото-добірку він ділиться передсвятковим настроєм з читачами Outlook!
В рамках проекту Diplomatic Greetings дружина Посла Пакистану познайомила українок з мистецтвом розпису по тканині
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Пакистану в Україні Сіма Аттар приєдналася до культурно-освітнього проекту OUTLOOK і ГДІП Diplomatic Greetings і провела незвичайний майстер-клас з виготовлення шалей, сумочок і декорування подушок.
На честь 100-річчя Незалежності Посол Фінляндії провів дипломатичний прийом
У Києві відбувся урочистий прийом приурочений до Національного дня Фінляндії. Цього року країна відзначила рівно 100 років від дня проголошення Незалежності.
Закрити
Outlook facebook page