RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Смачна Японія: скуштувати країну на зуб

Смачна Японія: скуштувати країну на зуб

Автор: 01.06.2017 | Японія
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню, а не покуштувати найбільш екстравагантних наїдків. Насправді в національних стравах зосередилася часточка душі народу, його історії і культури.

Японія для європейців – це інший світ, екзотичний і привабний. Її традиції і культура геть чужі, тому такі цікаві. Національна японська кухня з неабияким успіхом завойовує всі континенти, де знову і знову з'являються ресторани в колориті цієї країни. Та, виявляється, це лише віддалений відгомін справжньої японської кухні, адаптований до наших реалій. Тому, щоб по-справжньому відчути Японію, потрібно скуштувати традиційні страви її національної кухні, так би мовити, з перших рук.

Звісно, для цього слід вибирати саме страви, яких немає у жодній іншій країні світу. У цьому плані в Японії є чим поживитися, адже її автентична кухня особлива навіть у порівнянні з найближчими азійськими країнами. Крім того, цікавить нас не лише сама їжа, але і способи її подачі та споживання, що розкривають таємниці загадкової японської душі.

newpix.ru

Національна японська кухня – це особлива філософія. Починається вона з поваги й трепетного ставлення до самої їжі, спрямованого на максимальне збереження її первинного стану. Споживання їжі для японця – це особлива розмірена церемонія, тому краса подачі страв тут важлива не менше, ніж їхні смакові якості. Також «на чолі японського столу» стоять вимоги до корисності їжі. Саме завдяки цьому японці живуть довго, зберігаючи протягом усього життя бадьорість і високу працездатність.

Почнімо нашу гастрономічну подорож Країною вранішнього сонця зі страви, котра стала її символом. Суші – здавалося б, прості грудочки рису з начинкою з морепродуктів. Але навряд чи ви знаєте, що це таке. Те, що подають в сушіторіях, розкиданих по всьому світу, лише віддалено нагадує за смаком справжні суші. Це спотворена версія «японських грудочок».

Справжні суші (а мовою оригіналу «сусі») обов'язково слід готувати із сирих морепродуктів. Тому, навіть опинившись у Токіо, не поспішайте куштувати суші в ресторані з яскравими вивісками в центрі міста – це спецефекти для наївних туристів. На думку японців, суші можна готувати тільки поблизу моря. Далеко від моря – це суші, приготовлені з порушенням правил, і до того ж не такі свіжі, якими мають бути. Однак сирий набір морепродуктів – це ще не все. Для суші використовують також особливі сорти рису, які піддають правильній обробці. А експорт японського рису вельми обмежений, і справжні секрети його приготування відкривають лише обраним кухарям. Тож ось вам ще один доказ того, що в нас ніде апріорі не можна купити гідних суші.

hstatic.cntraveller.ru

Ідеальні автентичні суші в Токіо можна скуштувати тільки в порту Цукідзі. Тут розкинувся великий рибний ринок і безліч суші-ресторанчиків. Похід на сам ринок теж може стати неабиякою розвагою – яких тільки морепродуктів тут не знайдеш, та ще й за низькими цінами. Але для гарного улову треба встати із сонцем. Ринок працює з 4-ї ранку і до першої години дня.

Один з найкращих ресторанів Цукідзі – «Sushi Dai». Рибу тут отримують безпосередньо в порту вночі. Тому замовляти столик варто на ранок.

Адреса ринку Цукідзі: 5-2 Tsukiji, Chūō-ku. Зважайте: все зачинено щонеділі, в національні свята, а також у другу та четверту середи місяця.

Суші-трапеза, всупереч серйозному ставленню японців до їжі, не вирізняється особливою церемоніальністю. Пояснення цьому знаходимо у витоках. Суші – їжа, яку вигадали самураї в епоху Едо (1603–1868). Хоч у цей період в Японії закріпився диктаторський режим, в історії країни Едо відзначено як епоху розквіту японської духовності. Саме в ті роки виникла і сформувалася національна ідея, а література переживала свій золотий вік. Панівним класом тоді були військові – самураї. І появою суші ми зобов'язані саме їм.

У самураїв, завжди готових до бою, не було часу на розкішні трапези. Тому вони примудрялися швидко приготувати корисну закуску, щоб буквально на ходу з'їсти й миттєво насититися. Це і були всесвітньо відомі суші – такий собі давньояпонський фастфуд.

Японський етикет у цьому питанні дещо дискримінує жінок. Нам належить їсти будь-які види суші та сашимі тільки спеціальними паличками (називають їх «хаші»), тоді як чоловік «священну» їжу може брати просто руками. Роли, які в Японії насправді не дуже популярні, їдять лише за допомогою хаші. Але головне – взяти суші за край і занурити в соус саме з боку риби, інакше навіть через таку дрібницю смак буде безнадійно зіпсований.

Японці ввічливо заплющать очі на порушення етикету, однак спотворення смаку трепетно приготовленої для вас їжі ніколи не пробачать.

Обов'язковим пунктом японського гастротуру має стати розкішний ресторан. Адже всупереч поширеній помилці про те, що Париж – кулінарна столиця світу, нею, судячи з кількості мішленівських зірок, насправді є Токіо. Адже такої кількості ресторанів вищого класу не знайдеш у жодному іншому місті світу. І «Nihonryori RyuGin» у цьому плані ідеальний.

Кулінарні критики тут часті гості. І багато страв ресторану потрапляють у топи світових рейтингів. Це, приміром, «Дика качка з ароматом соломи». Найкращі сашимі у світі теж тут – це сашимі з вугром від шеф-кухаря. Також ви не прогадаєте, замовивши будь-який із сетів.

«Nihonryori RyuGin» – невеличкий ресторан, який скромно причаївся на розі Ропонгі (найфешенебельнішого токійського району). Навіть своїм розміщенням «RyuGin» розкриває ще одну грань японської суті – пафос зі справжньою розкішшю не має нічого спільного. Цей заклад не дивуватиме вас екстравагантним інтер'єром: усе виконано дуже просто, однак вишукано.

Дракон – своєрідний символ ресторану («Ryu» означає дракон). Тому його перлина – рідкісна колекція тарілок у класичному національному стилі із зображеннями драконів. Це особиста власність шеф-кухаря ресторану.

uberchef.ru

Сам же шеф-кухар Сейджі Ямамото – світова знаменитість. І славиться він якраз тим, що, майстерно розвиваючи традиції класичної японської кухні, створює нове. Страви Сейджі є відображенням історії та майбутньої слави кухні Японії. Пан Ямамото вважає її символом багатства своєї країни. А страви зі свіжими і необробленими інгредієнтами – справжнім святом. Сам же він щасливий, що має можливість відібрати найкращі з них для створення делікатесів, якими зможе пишатися країна. Та обіцяє, що ви втратите дар мовлення від захвату, лише відчувши аромат цих страв...

Адреса: Side Roppongi Bldg, 1st Floor 7-17-24 Roppongi, Minato. Технічні нюанси. Ресторан невеликий, щоб туди потрапити, обов'язково замовляйте столика заздалегідь. Замовлення «а-ля карт» (вільне замовлення з усіх страв меню) діє обмежено – всього півгодини на добу з 21.00 до 21.30.

Дізнавшись про основи японської кухні, можна скуштувати й екстремальної екзотики. Страви з риби фугу – справжній гастрономічний екстрим. Вона містить смертельну отруту, яку усувають при готуванні, тому від цього залежить ваше життя. Для дегустації фугу вибирайте ресторани, які мають спеціальну ліцензію.

Серед інших екзотичних страв є мариновані комахи, варення з цукром і бджолиними личинками, смажена сарана в соєвому соусі, крекери з рису і чорних ос тощо.

Також обов’язково перехиліть за трапезою кілька горняток саке. Насправді це прозоре рисове вино, а не горілка.

Гастрономічна подорож Японією буде неповною, якщо ви насамкінець не відвідаєте чайну церемонію. Її можна порівняти з виставою, котра ввібрала не тільки культурні традиції Країни вранішнього сонця, а й релігійне світовідчуття буддійських ченців. Тож це не просто чаювання, а медитативна практика, яка стане для європейського туриста справжнім східним перформансом і насолодою для душі.

uberchef.ru

Такі заходи проводять у багатьох закладах, але автентичні – в спеціальних чайних будинках. Потрапити звичайному туристові на таку багатогодинну камерну церемонію зась. Однак усіх охочих запрошують на Велику чайну церемонію, яку проводять щороку в Архітектурному музеї Токіо. Це своєрідний фест, який об'єднує всі чайні школи. Заходи тривають 2 дні та відбуваються в останні вихідні вересня.

Ще один пункт кулінарних турів до Японії – гастрономічні фестивалі. Проводять їх в осінньо-зимовий сезон. У жовтні – свято дивовижних грибів. Грудень – час виставок новорічних ласощів, різні варіації яких готують з рису. А лютий – пора «бобових розваг» для розгону злих духів. Ці овочі в Японії символізують щастя.

Заглавное фото cdn.fishki.net

Вам це буде цікаво:
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Знай наших: Ежен Деслав
У рубриці «Знай наших» ми зазвичай розповідаємо про видатних українців, котрі досягли значного успіху в тій чи тій сфері. Однак нашого сьогоднішнього героя – Ежена Деслава, або Євгена Слабченка – важко вписати в певні рамки, оскільки він досяг висот одразу в кількох сферах, будучи не тільки справжньою Людиною епохи Відродження XX століття, але й патріотом своєї України.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Валга. Місто на перехресті
Люди, які люблять подорожувати, зазвичай відвідують одні й ті самі місця. Париж, Венеція, Рим, Краків, Дрезден уже так давно звикли до туристів, що часто поглядають на них трохи зверхньо, копиливши губи, у той час як маловідомі, але не менш цікаві містечка чи селища завше раді гостями.
Все у ваших руках. Чому корисно бути амбідекстром
Амбідекстри демонструють унікальні здібності мозку, своїм прикладом підтверджуючи приховану людську геніальність. Найцікавіше, що її можна тренувати буквально руками. Як показали останні дослідження, людей, які від народження однаково вправно керують обома верхніми кінцівками, більше, ніж ми думаємо, і, можливо, ви – один з них.
Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Асунсьйон. Місто для сміливців і шукачів пригод…
Розташована на невисоких пагорбах, ця країна сховалася у тропічній сельві в самому центрі Латинської Америки. Тут немає пляжів і сучасних концертних холів, утім, вона вражає своєю близькістю до дикої природи. Хтось приїжджає у Парагвай дослідити територію «інді», інші – прийти в захват від давніх колоніальних будівель, ще хтось за покупками.
Ми там були: Нью-Йорк, Вашингтон і Маямі
Так склалося, що в Америці дві столиці – офіційна і фактична. Київський контекстний менеджер Богдан Янчев побував в обох і розповів нам про дух цих міст, про їхні пам’ятки і про те, чим вони є в реальності. Гадаєте, Нью-Йорк просякнутий дорогими парфумами, а у Вашингтоні, окрім полежати на травичці біля Білого дому, і робити нічого? Ви помиляєтесь!
Не забути парасольку і коктейль: найдивовижніші пляжі планети
Із настанням літа багато хто час від часу позирає на календар, чекаючи законної відпустки. А оскільки літній відпочинок найчастіше нерозривно пов’язаний з релаксацією біля води, аж ніяк не можна забувати про пляжі – такі жадані і водночас не схожі один на одного. Навіть якщо ви вже знаєте, куди поїхати і квитки куплені, наша добірка все одно не залишить нікого байдужим.
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Золота земля Соломона
Соломонові острови на зорі свого заселення мали репутацію далеко не найгостиннішого місця. І якщо флорентійці можуть попередити про свою підступність, архіпелаг цілком невинно простягнувся на далеку відстань в 1500 кілометрів і збурював цікавість не одного мандрівника своїм специфічним розташуванням і легендами про золото Ельдорадо.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Все, що потрібно знати про Азіаду
Спорт, аби залишатися актуальним, як і інші сфери нашого життя, має крокувати в ногу з часом і змінюватися, адже завтра ніколи не буває таким, як учора. Сьогодні Outlook, що висвітлює Азійські ігри-2017 в Ашгабаді, запускає цикл матеріалів, присвячених одному з найбільш прогресивних турнірів, який стартує вже у вересні.
Брегенц. До театру у смокінгу і на катамарані
Спеціально для тих, хто вважає театр і оперну музику пережитками минулого, ми розповімо про дивовижний австрійський театр, де традиційне мистецтво поєднується з технічними та інженерними новинками, а ще з неперевершеним краєвидом Альп.
Таксі по-нью-йоркському
Наступним героєм нашого циклу про міський транспорт-символ стало жовте таксі Нью-Йорка. Без цих яскравих і неймовірно маневрених машин просто неможливо уявити Велике Яблуко, а надто його центр – Мангеттен. Здається, що «шашечок» тут більше, ніж людей.
Посол Франції Ізабель Дюмон провела урочистий прийом на честь Дня взяття Бастилії
Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Ізабель Дюмон провела урочистий дипломатичний прийом на честь національного свята - Дня взяття Бастилії, а також 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною і Францією.
Experience: Григорій Решетник
Прокидаючись вранці і вмикаючи телевізор, наш будинок наповнюється позитивом, енергією і завзятим сміхом тих, хто по той бік екрану займається тим, щоб кожен наш день був легшим і веселішим. Часом глядачеві здається, що світ телебачення - це суцільне свято і фестиваль, але дуже часто за нашим хорошим настроєм та безтурботним днем стоїть кропітка і часом занадто відповідальна робота ... Сьогодні історією свого успіху з нашими читачами ділиться телеведучий Григорій Решетник.
Що вони їдять: Україна
Розпещені домашніми борщами, голубцями та котлетами ми наївно вважаємо, що знаємо українську кухню як свої п'ять пальців і нічого примітного в ній немає, хоча насправді гастрономічна спадщина нашої країни значно багатша, аніж нехитре бабусине меню. Настав час згадати оригінальні українські страви, незаслужено забуті в епоху напівфабрикатів і швидкого харчування.
Закрити
Outlook facebook page