RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Заклиначі: як змусити змію танцювати

Заклиначі: як змусити змію танцювати

Автор: 12.05.2018 | мистецтво, Схід
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?

Заклиначі змій, вони ж факіри чи беде, – один із символів колоритної і самобутньої Індії. Та виникла ця професія ще в Стародавньому Єгипті. У наш час її вважають зникаючою – число сучасних майстрів ледве налічує мільйон людей. А колись їхня робота була культовою справою…

Через особливості клімату у спекотних країнах водиться дуже багато цих видів рептилій. Вони зустрічаються мало не на кожному кроці і можуть заповзати у будинки. Тому споконвіку заклиначі змій були шанованими і потрібними спеціалістами. Люди, приміром, зверталися до них, щоб позбавити свою оселю від цих небезпечних гостей. Із часом ремесло «приручення плазунів» розвинулося у видовищне мистецтво. І тепер ласі на екзотику туристи готові щедро платити за подібні перформанси.

Фото staticflickr.com

Факіри передають традиції своєї майстерності з покоління у покоління. Скажімо, в Індії і дотепер існують цілі села потомствених беде, наприклад, поселення Сепарагон. Там у кожній сім’ї тримали близько п’яти змій. І тільки недавно в Індії набув чинності закон про захист дикої природи, котрий забороняє полювання і утримання цього виду в неволі. Тому тепер факірам доводиться несолодко. Та це почасти і добре, адже «мистецтво управління зміями» не має нічого спільного ні з дресируванням, ні з містикою. У його основі часом жорстоке поводження з тваринами і брудні прийоми.

У селі Хадаітала (воно розташоване в ста кілометрах віз Калькутти) щороку проводять Конференцію заклиначів змій. Таким чином вони вшановують індуїстську богиню-покровительку змій – Манасу. У програмі незвичайні номери: змії, що обвивають тіла факірів, видавлювання і ковтання отрути з язика змії і, звісно, традиційні па під звуки флейти.

Танець змії – це не мистецтво, а скоріше дресировка, часом вельми жорстока. Існує кілька способів змусити змію звиватися в такт музиці.

Заклинач змій може натренувати тварину за допомогою побиття флейтою. Він ловить змію, саджає у плетений кошик, котрий стає її довічною в’язницею. Під час тренування б’є по ємності і відкриває її кришечку – збурена і роздратована звуками інструмента змія вилізає з неї в надії вибратися на волю, та отримує удар по голові. І так при кожному її русі. У підсумку: під час вистави нещасна тварина просто намагається ухилитися від флейти в руках факіра.

Досвідчені заклиначі можуть створювати ілюзію танцю плазуна навіть із щойно спійманою змією. Найбільш спритні беде демонструють це, витягуючи на публіку змій прямо з їхніх нір. Тут секрет – у знанні особливостей їхнього характеру і фізіології, а також хуткості й уважності заклинача. Змії практично не мають слуху від природи, тому сама музика на них ніяк не впливає. Зате вони наділені особливою чутливістю шкіри – вона сприйнятлива до коливань повітря, для того щоб рептилія могла убезпечити себе, якщо до неї хтось наближатиметься. Ці коливання створюються, наприклад, від кроків по землі. Так що звуки флейти, створюючи подібні коливання, збуджують змію. При цьому під час перформансу змія слідує за рухами факіра. Саме в цьому полягає його талант – розтривожена звуками флейти змія налаштована захищати себе, та рухи руки вмілого факіра збивають її з пантелику – так, готуючись до атаки, рептилія насторожено стежить за ритмічними рухами. Ця монотонність вимотує тварину і, врешті-решт вводить у стан сонливості.

Та найголовніше і найстрашніше – видалення отрути зі змій. Цього можна домогтися кількома шляхами: Виривання отруйних зубів у змії; Перед виставою примусити змію кусати тканину – таким чином її отруйні мішечки спустошуються. Це тривале і виснажливе заняття як для тварини, так і для факіра, та воно дає короткотривалий ефект – мішечки невдовзі наповнюються новою отрутою; Відтак найбільш жорстокі йдуть ще далі – і зашивають рот змії за допомогою звичайної нитки і голки. У підсумку – ниток не видно, язик змія висунути може – ідеально для видовища. Та внаслідок цього змія помирає голодною смертю.

Фото photographer.ru

Для того, щоб убезпечити себе, заклиначі вдаються й до інших хитрувань. Роблять собі щеплення від укусу змії – щоправда, стовідсоткового захисту воно не дає. Або ж змащують тіло зміїним жиром – таким чином вони нібито набувають специфічного зміїного запаху і сприймаються ними як свої.

Найбільш знаменитий представник цієї професії Шейх Мусса із Луксора в наш час став справжньою легендою. Мусса славиться неймовірними трюками. Наприклад, кобри, котрих він заклинав, поступово наближались до нього і покірно клали прямо голову на долоню. Потім він складав їх в окреслене на піску коло, і тварини лишалися там до того часу, поки Шейх на дозволяв його покинути. Та, за іронією долі, незважаючи на такі неймовірні уміння, Мусса врешті-решт помер від укусу одного з цих плазунів… 

Головне фото livejournal.com

Вам це буде цікаво:
Українцю Олександру Балабанову вручили Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Слов'янський базар у Вітебську 2018"
Співочі таланти українців ширяться світом, визнаються професійними жюрі міжнародних конкурсів і несуть славу про нашу культуру далеко за її межами. OUTLOOK став свідком вручення "Золотої ліри" цьогорічному переможцю Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Cлов'янський базар у Вітебську" Олександру Балабанову. Під час церемонії офіційного відкриття фестивалю президент Білорусі Олександр Лукашенко вручив приз нашому маленькому артистові.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Закордонні письменники на Книжковому Арсеналі 2018
«Кілометрові» черги бажаючих потрапити на головну літературну подію України – здавалося, весь Київ захотів прикупити книг із рук самих авторів і відвідати заходи, побудовані на живому спілкуванні з ними.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
«Frida and Diego». У Києві відкрили фотовиставку, присвячену Фріді Кало та її чоловікові
«Далі в спідниці», «Найбільший провокатор минулого століття», жінка, що епатує і вселяє впевненість у майже безмежний потенціал людини, Фріда Кало дивувала сучасників і продовжує захоплювати шанувальників її творчості і сьогодні. Зазирнути за лаштунки життя мексиканського генія тепер можуть і кияни. За підтримки Посольства Мексики в Україні в Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографій, присвячених відносинам Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівера.
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
У Посольстві Узбекистану пройшла зустріч Ambassador's Spouses Club Kiev
Посольство Узбекистану в Україні та Ambassador's Spouses Club Kiev ознайомили українську громадськість та іноземних гостей з національним мистецтвом узбецького народу, традиціями і правилами, створених руками народних творців, ремісниками з Узбекистану.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море. Юрате забула, що безсмертним заборонено насолоджуватися простим людським щастям, потягнула юнака на дно моря у свій замок з бурштину, і закохані втратили лік дням і ночам. Дізнавшись про це, повелитель богів Перкунас вирішив покарати їх, пронизавши блискавкою юнака і назавжди прикувавши ланцюгами неслухнянку до її коштовних володінь. Відтоді богиня плаче, а її жовтогарячі сльози води Балтики виносять на берег на радість людям.
Дружина Посла Грузії в Україні провела зустріч Ambassadors Spouses Club і показ національного одягу
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Грузії в Україні Ірина Султанішвілі провела зустріч Ambassadors Spouses Club, в рамках якої були продемонстровані зразки традиційного одягу.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Закрити
Outlook facebook page