RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Заклиначі: як змусити змію танцювати

Заклиначі: як змусити змію танцювати

Автор: 29.11.2016 | мистецтво, Схід
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?

Заклиначі змій, вони ж факіри чи беде, – один із символів колоритної і самобутньої Індії. Та виникла ця професія ще в Стародавньому Єгипті. У наш час її вважають зникаючою – число сучасних майстрів ледве налічує мільйон людей. А колись їхня робота була культовою справою…

Через особливості клімату у спекотних країнах водиться дуже багато цих видів рептилій. Вони зустрічаються мало не на кожному кроці і можуть заповзати у будинки. Тому споконвіку заклиначі змій були шанованими і потрібними спеціалістами. Люди, приміром, зверталися до них, щоб позбавити свою оселю від цих небезпечних гостей. Із часом ремесло «приручення плазунів» розвинулося у видовищне мистецтво. І тепер ласі на екзотику туристи готові щедро платити за подібні перформанси.

Факіри передають традиції своєї майстерності з покоління у покоління. Скажімо, в Індії і дотепер існують цілі села потомствених беде, наприклад, поселення Сепарагон. Там у кожній сім’ї тримали близько п’яти змій. І тільки недавно в Індії набув чинності закон про захист дикої природи, котрий забороняє полювання і утримання цього виду в неволі. Тому тепер факірам доводиться несолодко. Та це почасти і добре, адже «мистецтво управління зміями» не має нічого спільного ні з дресируванням, ні з містикою. У його основі часом жорстоке поводження з тваринами і брудні прийоми.

У селі Хадаітала (воно розташоване в ста кілометрах віз Калькутти) щороку проводять Конференцію заклиначів змій. Таким чином вони вшановують індуїстську богиню-покровительку змій – Манасу. У програмі незвичайні номери: змії, що обвивають тіла факірів, видавлювання і ковтання отрути з язика змії і, звісно, традиційні па під звуки флейти.

Танець змії – це не мистецтво, а скоріше дресировка, часом вельми жорстока. Існує кілька способів змусити змію звиватися в такт музиці.

Заклинач змій може натренувати тварину за допомогою побиття флейтою. Він ловить змію, саджає у плетений кошик, котрий стає її довічною в’язницею. Під час тренування б’є по ємності і відкриває її кришечку – збурена і роздратована звуками інструмента змія вилізає з неї в надії вибратися на волю, та отримує удар по голові. І так при кожному її русі. У підсумку: під час вистави нещасна тварина просто намагається ухилитися від флейти в руках факіра.

Досвідчені заклиначі можуть створювати ілюзію танцю плазуна навіть із щойно спійманою змією. Найбільш спритні беде демонструють це, витягуючи на публіку змій прямо з їхніх нір. Тут секрет – у знанні особливостей їхнього характеру і фізіології, а також хуткості й уважності заклинача. Змії практично не мають слуху від природи, тому сама музика на них ніяк не впливає. Зате вони наділені особливою чутливістю шкіри – вона сприйнятлива до коливань повітря, для того щоб рептилія могла убезпечити себе, якщо до неї хтось наближатиметься. Ці коливання створюються, наприклад, від кроків по землі. Так що звуки флейти, створюючи подібні коливання, збуджують змію. При цьому під час перформансу змія слідує за рухами факіра. Саме в цьому полягає його талант – розтривожена звуками флейти змія налаштована захищати себе, та рухи руки вмілого факіра збивають її з пантелику – так, готуючись до атаки, рептилія насторожено стежить за ритмічними рухами. Ця монотонність вимотує тварину і, врешті-решт вводить у стан сонливості.

Та найголовніше і найстрашніше – видалення отрути зі змій. Цього можна домогтися кількома шляхами: Виривання отруйних зубів у змії; Перед виставою примусити змію кусати тканину – таким чином її отруйні мішечки спустошуються. Це тривале і виснажливе заняття як для тварини, так і для факіра, та воно дає короткотривалий ефект – мішечки невдовзі наповнюються новою отрутою; Відтак найбільш жорстокі йдуть ще далі – і зашивають рот змії за допомогою звичайної нитки і голки. У підсумку – ниток не видно, язик змія висунути може – ідеально для видовища. Та внаслідок цього змія помирає голодною смертю.

Для того, щоб убезпечити себе, заклиначі вдаються й до інших хитрувань. Роблять собі щеплення від укусу змії – щоправда, стовідсоткового захисту воно не дає. Або ж змащують тіло зміїним жиром – таким чином вони нібито набувають специфічного зміїного запаху і сприймаються ними як свої.

Найбільш знаменитий представник цієї професії Шейх Мусса із Луксора в наш час став справжньою легендою. Мусса славиться неймовірними трюками. Наприклад, кобри, котрих він заклинав, поступово наближались до нього і покірно клали прямо голову на долоню. Потім він складав їх в окреслене на піску коло, і тварини лишалися там до того часу, поки Шейх на дозволяв його покинути. Та, за іронією долі, незважаючи на такі неймовірні уміння, Мусса врешті-решт помер від укусу одного з цих плазунів… 

Вам це буде цікаво:
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху. Сутінковий край легенд і переказів не відмовить у прихистку стомленому мандрівнику: на стежках духів немає самотніх.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Посольства Литви та Австралії представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії»
Посольство Литовської Республіки в Україні, Посольство Австралії в Україні i Національний музей Тараса Шевченка представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії».
Історія бренду: Cirque du Soleil
Феєричний шоу-проект Cirque du Soleil здійснив переворот у цирковому мистецтві, нагадавши світові, що цирк може не тільки розважати, але й творити нову реальність. Божевільні експерименти над людським тілом скасовують владу земного тяжіння, а містерія звука і світла заманює глядача у присмерковий лабіринт філософських драм, надаючи змогу пробиратися до сонця разом з героями постановок.
Не тільки чорний. Невідомі факти про Казимира Малевича
3 листопада 2008 року, на аукціоні Sotheby's з результатом в $ 60 мільйонів була продана одна з найрідкісніших робіт в історії російського мистецтва - «Супрематічеськая композиція» Казимира Малевича, який дотепер вважається одним з найнезрозуміліших художників 20 століття. Ніби знущаючись з публіки, саме так він підписував деякі свої ранні роботи: «Зміст картин авторові невідомий». OUTLOOK сподівається, що зібрані нами історії, пов'язані з особистістю, творчістю та ім'ям майстра, наблизять читачів до розуміння геніального супрематиста.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Знай наших: Сергій Полунін
26 жовтня відбудеться довгоочікувана прем`єра документально-біографічної картини «Танцюрист» про ціну успіху, яку заплатив артист балету Сергій Полунін. Херсонець за походженням, волею випадку потрапляє до Королівського театру в Лондоні, де здобуває неймовірний успіх, а потім зникає з поля зору, щоб згодом завоювати ще більше любові глядачів. Сьогодні OUTLOOK продовжує серію матеріалів про успішних українців.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
У Києві було проведено виставку і відкрито мурал авторства KLONE
KLONE – художник, який народився в Україні. Він покинув країну, коли йому було 11 років. Тому можливість презентувати в Києві свою виставку і розписати мурал має для майстра особливе значення. Нам удалося взяти ексклюзивне інтерв'ю у загадкового художника, який ретельно приховує від світу навіть своє справжнє ім'я.
В Києві за підтримки Посольства Австралії відкрилась виставка «Художники-Амбасадори. Українська Австраліана»
В рамках програми 2017 року на честь 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Австралією і Україною, а також відзначення 70-річчя поселення українців в Австралії у Києві відкрилась виставка «Художники-Амбасадори. Українська Австраліана».
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Євробачення в цифрах і фактах
Минулої суботи в столиці України Києві відбувся фінал Євробачення – головного пісенного конкурсу Старого Світу. Поки меломани насолоджувалися гостинним і зеленим Києвом, а самі виконавці виступали в грандіозному шоу, Outlook, щоб підготував найцікавіші факти про легендарний конкурс із більш як 60-річною історією.
А зараз вилетить пташка. Історії створення відомих фото
Неможливо уявити, яку кількість знімків зробило людство за більш як півторастолітню історію фотографії. Та серед них є і знакові, відомі всім не так своєю художньою цінністю, як значимістю зображеного моменту або переданого настрою. Саме про такі легендарні кадри далі в Outlook.
Закрити
Outlook facebook page