RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Мистецтво тату: заворожлива магія натільних малюнків

Мистецтво тату: заворожлива магія натільних малюнків

30.11.2016 | мистецтво
Історія цього мистецтва налічує близько 6 тисяч років. Примітно, що своїм народженням модне нині ремесло завдячує випадку… Одного дня хтось із первісних людей помітив, що після того, як на місце опіків і порізів потрапляє будь-який натуральний барвник, на шкірі з’являються дуже стійкі малюнки.

Починаючи з цього моменту, люди почали наносити неглибокі пошкодження навмисно, щоб прикрасити себе орнаментами і виділитися з-поміж інших. Найдавніші зразки татуювань дослідники знайшли при розкопках священних єгипетських пірамід.

У наш час татуювання несуть в собі дедалі менше сенсу, будучи просто модною фішкою. Часто можна почути фразу: «Хочу набити тату, але не можу придумати, де і яке». Та до такої важливої справи не завжди був настільки легковажний підхід…

Починаючи з часів первісних людей, малюнки відображали світогляд людини. Об’єднуючись у племена, всі намагалися продемонструвати свою приналежність до певної соціальної групи. І цю функцію чудово виконувало тату. Крім того, деякі орнаменти наділялися магічними властивостями і слугували маскуванням під час полювання. Не втратило своєї популярності мистецтво і в епоху тотемізму, коли племена вірили у магічні сили конкретного духа-предка, котрий захищає їх протягом всього життя. Його зображення чи ім’я наносили на тіло – таким чином захисник був завжди поруч з людиною. У деяких народів татуювання використовували навіть як своєрідний метод таємного листування: для цього потрібне послання наносили на поголену голову полоненого чи раба, а згодом, коли його волосся відростало і надійно приховувало текст листа, його відправляли у місце призначення.

Величезне значення мали не лише малюнок і розташування тату, але і його колір. Наприклад, у племенах Діак з Борнео були переконані, що в раю все світле стає темним і навпаки. Враховуючи це, там було прийнято робити татуювання виключно темних кольорів і відтінків. Вважали, що після смерті вони стають світлими й освітлюють дорогу в рай. Використовували натільні малюнки і як покарання: у Стародавньому Китаї за допомогою наколотого зображення на обличчі помічали військовополонених і рабів, що значно ускладнювало їхню втечу і спрощувало упізнання. З цією ж метою тату використовували стародавні греки і римляни.

Вражає уяву географія поширення цього арту: свої тіла покривали татуюваннями практично всі білошкірі народи, тоді як у чорношкірих їх замінювало шрамування. Найбільшого розквіту культура отримала в Японії. Там тату мало божевільну популярність серед гейш, котрим за їхньою допомогою вдавалося обходити заборону на оголення. Різнокольорові візерунки на шкірі здавалися імітацією одягу. Не татуйованими лишалися тільки обличчя, долоні і ступні. Мало того, саме японські майстри першим почали малювати на тілах тривимірні зображення: замість плоских фігур вони стали набивати надзвичайно реалістичні малюнки. Велику популярність мистецтво в Країні вранішнього сонця мало серед членів мафії Якудза та інших злочинців. В Африці татуювання були популярні як серед представників сильної статі, так і слабкої. У більшості племен на шкірі робили надрізи, котрі натирали смолою. Жінкам було прийнято наносити татуювання, котрі вказували на їхній соціальний статус і сімейне положення. Чоловічі ж натільні малюнки зазвичай характеризували їхнього власника як сміливого воїна і спритного мисливця.

У Європу культуру малюнка на тілі привіз Джеймс Кук у XVIII столітті. Точніше, привіз він полінезійця, повністю вкритого зображеннями. Та саме з цього моменту тату стало набувати популярності в цій частині світу. Існує й інша версія, згідно з якою тату в Європу прийшло з австралійського острова Самоа, де воно і до наших днів вважається ознакою високого соціального положення людини.

Украй важливим моментом для історії тату став 1981 рік, коли американець Самюель О’Рейлі винайшов електричну машинку для набивання, котра замінила саморобні пристрої та інструменти, які використовували раніше. Спочатку вся Європа й Америка ходили зі стандартним набором картинок на тілі, та у 50-60х роках XX століття почалася нова ера у мистецтві. Спираючись на світові традиції (Полінезія, Далекий Схід, американські індіанці), нові майстри натільних малюнків почали сміливо експериментувати. З’явилися нові школи, стилі, прийоми, напрямки. Техніка нанесення тату значно розширила свої можливості. У салони стали частіше звертатися кумири тодішньої молоді, і шанувальники стали їх наслідувати. Індустрія отримала потужний поштовх. Починаючи з 1976 року, коли в Нью-Йорку відбувся перший фестиваль прибічників даної культури (тату-конвенція), такі заходи проводять у багатьох містах Старого і Нового Світу кілька разів на рік. У різноманітних номінаціях визначають і нагороджують переможців, перетворюючи кожне таке свято на яскраве художнє дійство.  

Вам це буде цікаво:
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в Outlook.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Українцю Олександру Балабанову вручили Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Слов'янський базар у Вітебську 2018"
Співочі таланти українців ширяться світом, визнаються професійними жюрі міжнародних конкурсів і несуть славу про нашу культуру далеко за її межами. OUTLOOK став свідком вручення "Золотої ліри" цьогорічному переможцю Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Cлов'янський базар у Вітебську" Олександру Балабанову. Під час церемонії офіційного відкриття фестивалю президент Білорусі Олександр Лукашенко вручив приз нашому маленькому артистові.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Закордонні письменники на Книжковому Арсеналі 2018
«Кілометрові» черги бажаючих потрапити на головну літературну подію України – здавалося, весь Київ захотів прикупити книг із рук самих авторів і відвідати заходи, побудовані на живому спілкуванні з ними.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
«Frida and Diego». У Києві відкрили фотовиставку, присвячену Фріді Кало та її чоловікові
«Далі в спідниці», «Найбільший провокатор минулого століття», жінка, що епатує і вселяє впевненість у майже безмежний потенціал людини, Фріда Кало дивувала сучасників і продовжує захоплювати шанувальників її творчості і сьогодні. Зазирнути за лаштунки життя мексиканського генія тепер можуть і кияни. За підтримки Посольства Мексики в Україні в Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографій, присвячених відносинам Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівера.
Заклиначі: як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
У Посольстві Узбекистану пройшла зустріч Ambassador's Spouses Club Kiev
Посольство Узбекистану в Україні та Ambassador's Spouses Club Kiev ознайомили українську громадськість та іноземних гостей з національним мистецтвом узбецького народу, традиціями і правилами, створених руками народних творців, ремісниками з Узбекистану.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Закрити
Outlook facebook page