RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Ніхонгамі: жмут як ознака статусу

Ніхонгамі: жмут як ознака статусу

Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.

«Ніхонгамі» у перекладі з мови оригіналу означає «японське волосся». У найширшому розумінні це поняття має на увазі всі національні зачіски в Японії, як жіночі, так і чоловічі. Та найчастіше термін все-таки означає укладення жіночої половини, котрі зародилися в країні у період Адзуті-Момояма (1568-1603) і закінчили своє формування за доби Едо (1603-1868).

Японці свято оберігають свою культуру, тому з-поміж інших шанують і традиції, а деяким представникам нації вони досі прописані законом. Ніхонгамі носять майко (учениці гейш), гейші, виконавиці народних танців, а також актори театру кабукі.

Крім того, для своїх традиційних зачісок місцеві жителі навіть придумали фестиваль – щорічне «Свято гребеня» (Куші-мацурі). Наприкінці вересня в Кіото визнані майстри відтворюють колоритні вбрання волосся у суворому дотриманні історичних традицій.

Основа будь-якої японської зачіски – згорнутий вдвоє джгут (чоммаге»). Таким чином збирають волосся навіть самураї і борці сумо. Головна відмінність жіночої зачіски від чоловічої – у вітіюватому і химерному оформленні. При цьому в традиції існує безліч різноманітних варіацій цієї прикраси, котра розділяє ніхонгамі на види за прошарками носительки. І в цьому сенсі має значення кожна дрібниця.

Головна ознака статусу – розташування жмута. Він може бути споруджений високо на потилиці чи опущений вниз до шиї. Так от високий – це символ вишуканості по-японськи. Він приналежний дівчатам самурайського стану або ж іншим представницям високого положення у своїй сфері.

Маге – так в японській традиції називають форму жмута. За характером маге і поділяють всі зачіски.

Один із найбільш поширених – шимада-маге. Для його створення все волосся збирають разом, підгортають догори, а кінці загинають всередину – збоку ця композиція схожа на вісімку. У центральній частині її закріплюють шнуром, ниткою або відрізком тканини.

На основі цього жмута у пишному варіанті з білим вузьким шнуром, наприклад, створюється зачіска дівчат самурайського стану. Важливе те, що загалом зачіска виходить повітряною і перев’язується аксесуарами дуже вільно.

Елегантне укладення також носять сучасні гейші. У давнину подібну ніхонгамі обирали «дівчата з особняків». Таким поважним терміном японці позначали прислугу, що працювала у будинках самураїв, прирівнюючи їх тим самим до рівня, котрий в європейській традиції займають, приміром, офісні службовці.

Зачіска зі жмутом, котрий туго перев’язаний посередині так, що виходить вигин, називається цубуші-шимада, тобто «зруйнована піраміда». Кінці пасом, що стирчать згори і знизу, розширюються, утворюючи подобу банта. Цей варіант у японців вважається дуже милим, кокетливим і грайливим.

Розташовуватися така зачіска може як на маківці, так і внизу голови. Тут більш важливі прикраси, котрі кріплять у центральній частині жмута. Це можуть бути стрічка з шовку чи тканина в дрібний горошок, котру обв’язували сріблястим/золотистим шпагатом, формуючи об’єм зачіски. Варто зауважити, що така прикраса (називається вона канюко) полюбилася японкам настільки, що з часом цубуші-шимада стала найбільш поширеною серед молодих городянок.

Марумаге – так називається зачіска, жмут якої по центру жодним чином не фіксується, так що візуально нагадує петлю. Вона допускає різноманітні варіації щодо розташування волосся: високо чи низько, витягнутих чи пригладжених бокових пасом тощо. У японській традиції вважається типовою зачіскою заміжніх жінок.

У японському суспільстві існує чітка класова диференціація, котру всіляко підкреслюють, зокрема, і зовнішнім виглядом. Варто зауважити, що навіть серед дівчат легкої поведінки існує такий поділ. Наприклад, словом ойран позначають куртизанок найвищого класу, і традиційна для них зачіска дате-хього (вона також тате-хього, о:хього) нагадує формою крила метелика або заячі вушка. Для її створення хвіст закріплюють високо на маківці, пасма розділяють вертикально і витягують убік. Важливо відзначити, що такі зачіски в жодному випадку не дозволені звичайним жінкам.

Прикрашати зачіски різноманітними квітами і пишними повітряними шпильками належить тільки наймолодшим дівчатам і дівчинкам. Їх виготовляють із м’яких матеріалів – стрічок, красивих ниток, кетягів, шовкових тканин, кольорових шпильок тощо.

А от аксесуари для волосся дорослих жінок виготовляють із твердих коштовних матеріалів – срібла, слонової кістки, корала чи черепахового панцира. Прикраси з останнього вирізняються особливою дорожнечею і логічно, що слугують ознакою дам із вищого суспільства. Приміром, звичайна шпилька з нього коштує зараз близько 50 тисяч єн (приблизно 480 дол.).  

Вам це буде цікаво:
Азербайджан зсередини: заручини
Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.
Амазонки з племені мосо: заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме. У їхній мові немає слів «чоловік» і «дружина», утім, немає і багатьох інших, таких як «ревнощі», «війна» і «зрада», і на долю вони не скаржаться.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Гагаузи: этнос Білого Півня
«Жив у глухому гагаузькому селі бідний селянин, і багатства у нього було – троє синів…» - так розпочинається одна з народних казок, створених гагаузами. Цей тюркський народ і насправді жив небагато, кочував селами, пас овець.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в Outlook.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Departure: Сатояма
У Японії є містечко, жителі якого дуже довіряють одне одному. Довіряють настільки, що п’ють воду з одного джерела, котре протікає через їхні оселі, ще й миють там посуд після їжі. Сатояма, що у перекладі означає ідеальне місце для життя в гармонії з природою, розташоване у північній префектурі Гіфу, ізольованій від решти світу гірськими вершинами і рисовими полями.
Що вони їдять: кухня Риму
Outlook часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Вироби з соломки
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво виготовлення виробів з соломки, про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Живий танець. Полька
Цей танець не має жодного відношення до Польщі. У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу
Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.
Закрити
Outlook facebook page