RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Театр Арто: життя як наслідування мистецтва

Театр Арто: життя як наслідування мистецтва

Автор: 29.11.2017 | мистецтво
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.

Антонен Арто вважав, що жорстокість лежить в основі будь-якої творчості, маючи на увазі при цьому не криваві спецефекти, покликані вимкнути мозок аудиторії, а скоріше оголення душі. Арто твердив, що акт творіння можливий лише на перетині звичного життя і темряви, надприродного, фантазії, з лап котрої непросто вибратися. На думку драматурга, люди, що зачинили двері своєї душі і нехтують тим, що близько їхньому серцю, можуть досягти мирських вершин, але їм непідвладна величина мистецтва. Не приховуючи власного внутрішнього болю і болісних падінь, Арто зумів створити потужний театр, збудований на ідеї катарсису – очищення через страждання. Сам Антонен працював, борючись із нервовими захворюваннями, галюцинації вторгалися в його свідомість, та їхнє пекуче полум’я не торкнулося інтелекту режисера.

Антонен Арто: «У Європі більше ніхто не знає, що таке пронизливий крик»

З дитинства Арто виховували в релігійній сім’ї, але догми суворості душили його, викликаючи депресію. Арто намагався писати вірші, але рими не підкорялися йому, а слова не складалися в стрункі лінії. Перша дитяча невдача підштовхнула Антонена до думки про те, що лиш невербальний бік речей гідний уваги, а слова – не більше ніж тлін. Можливо, саме цей епізод вплинув на те, що згодом Арто присвятив своє життя постановкам у стилі невисловленого містицизму.

Фото: www.art-gamma.com

Ховаючись від дійсності, що йшла врозріз із світосприйняттям Арто, юнак вдався до опіуму, і це переросло в тривалу залежність. 1942 року він приєднався до гуртка сюрреалістів, і тут, у полум’ї гарячих сердець, виявилося його небажання дивитися на театр як на буржуазну розвагу для багатіїв. Арто бачив у театрі засіб для вивільнення емоцій.

У подальшому на філософію Арто вплинули кілька творів мистецтва. Так, він гостро відреагував на картину Лукаса ван Лейдена «Лот і його дочки», приводячи її як приклад насильницьких зображень, котрі справляють незабутнє враження на публіку: «Здається, там назріває драма високого інтелектуального змісту, – як, буває, швидко збиваються в купу хмари, які жене вітер чи рок, більш прямолінійний, – щоб дізнатися силу їхніх прихованих блискавок». Другий шедевр, що посприяв визначенню театру жорстокості, – цикл фільмів, знятих братами Маркс у жанрі «комедії абсурду»: Арто захоплювався витонченим почуття гумору, твердячи: «Щоб збагнути могутню, тотальну, безумовну, абсолютну оригінальність такого фільму, як «Animal Crackers», слід додати сюди усвідомлення чогось тривожного і трагічного, тієї зумовленості, котра проглядається в ньому, як тінь страшної хвороби на абсолютно прекрасному обличчі». Згодом Арто в тому ж дусі висловиться про театр, порівнюючи справжню акторську майстерність із чумою, котра зриває маски і відображає істинну сутність душі людської.

Крюотичний театр: жорстокість як акт творіния

Люди, які спостерігали за акторською грою Арто, розповідали про те, що кожну роль він проживав до кінця, народжуючись із першими секундами появи на сцені і помираючи з останньою реплікою персонажа. Постановки в крюотичному театрі дотримувалися постулату, згідно з яким світ довкола нас (і театральне відображення дійсності) потребує змін. Арто бачив у театрі силу, спроможну пробудити уяву публіки. А саму ідею використати жорстокі образи на сцені пояснював тим, що тіньова частина особистості в кожному з нас жадає вивільнення. Звернення до ірраціональності, котрою був так захоплений Арто, тяжіло до стародавнього міфічного перформансу, де дійство нагадувало ритуали. Ставлячи знак рівності між тим, що відбувалося на сцені і у світі, Арто заявляв: «Якщо театр – двійник життя, то і життя – двійник театру». Утім, Арто не тяжів до реалізму: його театр відображав події, котрі могли статися лише у позасвідомому. Ті особисті «демони», котрі штовхають добрих людей на лихі вчинки, виповзали на сцену з жахаючою відвертістю. Противники цього метода звинувачували Арто в окультизмі і в тому, що він не ніс відповідальність перед публікою. Втілюючи архетипи підсвідомості, він ризикував визволити з людської душі старий біль чи оголити погано загоєні рани, з якими глядач не мав змоги справитися.

Фото: www.art-gamma.com

Головна роль у театрі Арто віддається жестикуляції і міміці. Вимовлені слова не такі вже й важливі – адже ми часто брешемо, свідомо чи несвідомо, іншим і самим собі, і лише фізичні реакції видають справжній стан справ. Ставлення до жестів як до ієрогліфів, котрі належить розгадати, Арто запозичив у Балінезійському театрі: «Усі справжні почуття в реальності не перекладаються. Висловити їх значить зрадити зміст, а перекласти – приховати почуття». Акторські техніки, запропоновані Арто, називають потужними, хвилюючими – і не цілком безпечними, адже вони розкривають не найкрасивіші куточки душі.

Ось такий вигляд має одна із вправ: артистам слід було обрати одне з понять (спрага, бажання, жадання, страх, ненависть, гнів) – і продемонструвати інтуїтивну реакцію на конкретну емоцію. Відтворюючи емоції вербально, Арто пропонував зазирнути всередину акторської методики – зобразити ті ж самі стани, але без використання слів. Допускалося створення нових звуків, котрі переводять людські емоції в неживі предмети, як нібито стілець міг видавати скрегіт від болю, а стіни ледве стримували таємниці, що рвалися назовні із в’язниці фізичної оболонки.

Ще одна справа носила назву «Два племені»: половина групи починала ритуальний рух по колу, відтворюючи образ ополонки чи колодязя, наповненого животворною водою. Інші актори виходили на сцену, роблячи все можливе, щоб урвати розмірений ритм. Вони використовували силу голосу, впливали на больові точки, почуття страху і уразливості, котре виявляється, коли люди чужих поглядів перетинають священне коло особистого простору.

Останній безумний танець

Арто відчував, що прийшов у цей світ для чогось значного. Цікавився різноманітними східними духовними практиками, і, за його власним свідченням, перебуваючи у Мексиці, змусив душу вилетіти з тіла – приймаючи галюциногенну речовину пейотль. Повернувшись із цієї незвичної поїздки, Арто більше не приховував, що його тягне зайняти місце на Олімпі: він порівнював себе з Ніцше, бачив у своїй особі втілення ніцшеанської надлюдини, продовження Ісуса Христа, об’єднував культові постаті цивілізації із власними пошуками Священного Грааля. Під час публічних виступів Арто відкрито демонстрував свою зневагу буржуазній публіці, його монолог нагадував танець безумця. Таким же пристрасним і всепоглинаючим був його ідеал театру: «Усе, що є в коханні, у злочині, у війні і у безумстві, театр повинен нам повернути, якщо він бажає знову стати необхідним… Я пропоную театр, де глядач перебував би під гіпнозом сильних фізичних образів, що вражають його сприйняття, де б він почувався так, нібито його закружляв вихор вищих сил… театр, що викликає транс, як викликають транс танці дервішів…»

Фото: payload.cargocollective.com

Не дивно, що екзальтовані вияви агресії та ексцентричні витівки сприймались оточуючими як виклик повсякденній моралі. Арто настійно радили проконсультуватися з психіатром, і той поставив своєму пацієнтові діагноз парафренія – важкий розлад, за якого хворі мають манію величі і вважають себе спроможними здійснити неоцінимий вплив на навколишній світ. Чим був цей різновид шизофренії – геніальністю, котру не зрозуміли сучасники режисера, чи психічною хворобою, знати не дано. Утім, Арто вдалося створити театральну стилістику, що увірвалася у світ мистецтва яскравим незабутнім полум’ям.     

Головне фото:  meduza.io

Вам це буде цікаво:
Посольство Іспанії в Україні провело урочисті заходи у Києві...
Так, 13 грудня в Національній бібліотеці України для дітей відбулася церемонія дарування книг. Після чого в резиденції пані Посла пройшов дипломатичний прийом.
Посольство Швеції в Україні провело святкування Дня святої Люсії
13 грудня в Києві відзначили одне з традиційних шведських свят - День святої Люсії.
Посол Казахстану провів дипломатичний прийом на честь Дня незалежності
На честь 26-ї річниці незалежності Республіки Казахстан, в Києві відбувся прийом. На честь цієї події в Казахстані, а також по всьому світу проходять важливі урочисті і офіційні події: конференції, круглі столи, дипломатичні прийоми.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху. Сутінковий край легенд і переказів не відмовить у прихистку стомленому мандрівнику: на стежках духів немає самотніх.
На подіумі: Гаїті
При згадці одягу Гаваїв умить у пам’яті зринає спідниця «хула» з квітковим леї-намистом і кокосами, так само коштовне сарі одразу огортає Індію, чи туго замотується в шовки кімоно Японія. А от, говорячи про традиційне вбрання Гаїті, одразу чітко вималювати собі образ автентичного місцевого жителя неможливо.
Departure: Ємен
Чимало вчених одностайно сходяться на думці, що Близький Схід, а саме Аравійській півострів – колиска людської цивілізації, оскільки практично кожен тутешній народ – один із найдавніших на нашій планеті. У цьому списку і жителі Ємену, що створили надзвичайно цікаву в туристичному плані країну, котру омивають відразу два моря та Індійський океан.
На честь 100-річчя Незалежності Посол Фінляндії провів дипломатичний прийом
У Києві відбувся урочистий прийом приурочений до Національного дня Фінляндії. Цього року країна відзначила рівно 100 років від дня проголошення Незалежності.
Посол Палестини провів прийом на честь Міжнародного дня солідарності з палестинським народом
У столиці України пройшов дипломатичний прийом, організований Посольством Палестини в Україні і приурочений до одного з найважливіших національних свят цієї країни.
Ланкійські маски: провідники в царство духів
Традиційна різьблена маска – бажаний сувенір для туриста, зачарованого яскравим тропічним колоритом дивовижного острова Шрі-Ланка. Мальовані фізіономії казкових чудовиськ підкупають жвавістю і безпосередністю емоцій, котрих так бракує в нашому розсудливому світі – і рука, підкоряючись пориву, тягнеться до гаманця, господар крамнички розсипається у похвалах вашому смакові… Вітаємо: ви щойно запросили у свій дім демона.
Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.
У Києві урочисто відсвяткували одне з головних мусульманських свят - Маулід
30 листопада у Києві відбувся урочистий захід, присвячений одному з головних мусульманських свят - Мауліду (народження Пророка Мухаммада). Духовне управління мусульман України організувало ряд офіційних заходів до знаменної дати.
Знай наших: Анатолій Кокуш
Кіно – либонь, найбільш «технічний» вид мистецтва, котрий придумало людство. Скільки б таланту, фантазії і енергії не було у творців будь-якого фільму, практично всі стадії виробництва так чи інакше спираються на техніку, без якої ідеї так і залишаться всього лиш ідеями. Сьогодні Outlook розповідає про, напевно, найбільш відомого «технаря» із світу кіно – володаря двох заповітних «Оскарів» Анатолія Кокуша.
ГДІП презентував 18-й випуск щорічника «Україна дипломатична», присвяченого 100-річчю дипломатичної служби України
30 листопада 2017 року в приміщенні Дипломатичної академії імені Геннадія Удовенка відбулася презентація вісімнадцятого випуску наукового щорічника «Україна дипломатична», присвяченого 100-річчю української дипломатичної служби.
У Києві відбувся урочистий прийом на честь 25-річчя дипломатичних відносин між Румунією та Україною
Надзвичайний і Повноважний Посол Румунії в Україні Крістіан Леон Цуркану провів урочистий прийом на честь 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Румунією та Україною, а також відкрив у Києві виставку румунських художників "Мистецтво. Традиція. Бая Маре. Марамуреш".
Посол Нурберди Аманмурадов провів прес-брифінг з нагоди 22-ї річниці нейтралітету Туркменістану
Посольство Туркменістану в Україні провело брифінг для журналістів з нагоди 22-ї річниці нейтралітету Туркменістану і прийняття Генеральною Асамблеєю ООН Резолюції про проголошення 12 грудня Міжнародним днем ​​нейтралітету.
У межах проекту Diplomatic Greetings дружина Посла Пакистану познайомить українок з мистецтвом розпису по тканині
9 грудня у Києві відбудеться незвичайний майстер-клас з виготовлення шалей, сумочок і декорування подушок, який проведе дружина Посла Пакистану в Україні пані Сіма Аттар.
Янг-Стріт: історія одної вулиці
Люди, котрі вперше приїхали до Торонто, мають всі шанси попастися на вудочку місцевих сюрпризів. Наприклад, вам можуть запропонувати: «Чи не бажаєте доїхати до пункту призначення через вулицю Янг-Стріт?» А коли ви погодитесь на цю авантюру, вас перепитають: «Ви що, зібрались проїхати по всій вулиці?» І коли зніяковілий мандрівник вникне в деталі, він виявить: довжина зачарованої вулиці під назвою Янг – 1896 кілометрів. А якщо ви виявите ще трохи допитливості і вирішите почитати історію найдовшої вулиці на світі, вас чекає захоплююча подорож у світ індіанців, європейських завойовників і зіткнення культур. Отже, починаємо…
ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю з режисером Дороном Пазом
OUTLOOK вдалося поспілкуватися з ізраїльським режисером Дороном Пазом, котрий представив у Києві свою нову роботу «Єрусалим». Про спосіб пошуку натхнення через заголовки в журнальних статтях, перспективу кінематографу загалом і про причини вельми стриманого ставлення до критиків читайте далі у матеріалі!
Від заходу до світанку: ТОП-5 столиць нічного життя Європи
Поняття ідеального відпочинку у кожного своє: комусь для повного релаксу необхідні океан, пляж й екзотичний коктейль, когось тягне підкорювати нові гірські вершини, хтось живе у передчутті знайомства з давніми руїнами… А є ті, хто просто мріє відірватися на повну котушку, забувши про все на світі!
ГДІП провів у Словаччині та Австрії заходи, присвячені 100-річчю української дипломатії
Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв та Наукове товариство історії дипломатії та міжнародних відносин за підтримки Міністерства закордонних справ України, Посольств України в Австрії, Словаччині та Угорщині реалізували низку заходів із нагоди відзначення 100-річчя української дипломатії.
Закрити
Outlook facebook page