RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Незолоте руно Грузії

Незолоте руно Грузії

Без вина і Грузія не та, це знає кожен. Але без овець Грузія взагалі ніколи не стала б такою, якою ми знаємо її нині. На початку осені та наприкінці кожної весни тисячі фермерів збирають не менш цінний "урожай", аніж винороби – шерсть. Мене звуть Ірена Тімотієвич. Я подорожувала Грузією і в цій статті розповім вам, як і для чого вони це роблять.

Нас прийняли так, ніби ми старі друзі, яких уже зачекалися до столу. За хвилину з-під купи стриженої овчини з'явився 15-літровий бутель з домашнім вином, на моїх тремтливих плечах опинився кожух, а в руках тарілка зі щойно приготованою бараниною. Гість – це посланець Бога, впевнені грузини. Тож відмовитися від частувань означало б – образити.

Ми натрапили на цей вівчарський табір дорогою до селища Степанцмінди. Помітили його по дерев'яній загорожі, де саме відбувалася сезонна стрижка овець. Троє стригалів так прудко і вправно орудували ножицями, що, здавалося, вони малюють грузинські візерунки, а не зістригають шерсть. Іскрилося багаття, готувався обід. Його пахощі дражнили носи собак, які стомлено спостерігали за процесом. Один із псів, помітивши нас, вороже вишкірився.

"Тихіше, Бархане", – вперед вийшов чоловік середнього віку з червонуватим обличчям, усміхнувся і дружньо поплескав анатолійську вівчарку по боці. Зробивши характерний жест рукою, запросив нас до вогнища. Так ми познайомилися з Іраклієм, власником стада.

"Чудовий пастух, пильний, суворий, відданий, – похвалив пса Іраклій, кидаючи кістку. – Але сам він не встежить за трьома тисячами моїх овець. Тому й собак у мене тридцятеро ", – похвалився та покликав одного зі стригалів, який увесь цей час працював, обідати.

Мені на мить здалося, що в очах білих баранчиків майнула чорна заздрість – адже їх перед стрижкою не годують і не напувають щонайменше 12-14 годин, бо на повний шлунок вони дуже погано витримують процес.

Стригаль на ім’я Вано, не церемонячись, із хрускотом відламав шмат пухкого грузинського лаваша, залпом спустошив склянку вина та смачно занюхав рукавом. Певно, він теж давно чекав на цю мить.

"Вони нині мають повно роботи, часу обмаль, – наче виправдовуючись, пояснив господар. – Ми довго чекали теплої погоди, та все дощі й дощі. А волога шерсть – це зіпсований товар ".

Для збору якісної сировини важливі не тільки кліматичні умови, але і своєчасність. Якщо запізнитися навесні, можна втратити до 50% настригу, адже тварини починають до літа линяти. А якщо восени – застудяться, бо в перші тижні після стрижки вони вкрай вразливі.

Вано раптом лукаво посміхнувся, вручив мені величезні ножиці та кивнув на вівцю, яка сумирно лежала – спробуй, мовляв. І тут стало зрозуміло: якби я була стригалем, то більш криворукого треба було б ще пошукати. Найстрашніше – ненароком поранити тварину. Тому я через недосвідченість зрізала майже удвічі менше від потрібного. Вано лише підбадьорливо поплескав по плечу і продовжив роботу сам.

Завдяки його вправності руна рівні, цілісні, овечки спокійні, задоволені, лисі. За день встигає до 35 голів постригти. Працює швидко і чітко, брудну або зіпсовану шерсть одразу відкидає, решту сортує за довжиною, кольором, товщиною.

А головне, робить це все з усмішкою, чи то отримуючи задоволення від процесу, а може, тому, що, як у пісеньці, "якщо ти випив і засумував, ти не чоловік, ти не грузин".

У цих краях Іраклія можна вважати досить заможною людиною. Він не вибирав справу свого життя, вона дісталося йому від батька, а тому – від діда. Але справжня гордість переповнює його від того, що довелося стати хоч і маленькою, та все ж частиною древньої історії вівчарства, яка триває вже десять тисяч років. Саме тоді, за припущеннями вчених, у Передній Азії зародився перший осередок одомашнення овець.

Зараз це не просто провідна галузь тваринництва Східної Грузії. Худоба тут така ж невіддільна частина національного колориту, як і вино, хачапурі, вуса, "вах-вах-вах" або "підемо в ресторан, туди-сюди потанцюємо". Неспішні прогулянки отар проїжджими частинами доріг під настирливе бібікання машин і нервові бурчання водіїв – цілком звична картина. Без овець Грузія і зовсім Грузією не була б.

Перекази свідчать, що в античні часи країна Колхіда (сучасна територія Грузії) славилася своїми золотоносними річками. Щоб добути дорогоцінний метал, старателі використовували овечі шкури. Звідси бере свій початок легенда про золоте руно, а образ барана став символом жертовності й добробуту.

Жоден грузинський святковий стіл не обходиться без страв з баранини, так само як і без сиру. "Якщо у тебе вдома немає сиру, отже, ти помер", – кажуть у народі. Скуштувавши бодай раз справжнє чакапулі ("м'ясо в пінці") – ніжну ягнятину в зелені та прянощах, або гірський сир з овечого молока гудісквелі ("сир з мішка"), вам ніколи в житті не вдасться забути їхнього смаку та аромату.

Жодна шафа грузина не обійдеться без кожуха. А про національні головні убори, більшість з яких повстяні чи вовняні, годі й казати. Хоча (ну як тут не пожартувати) шапку грузини носять не так для тепла, як для честі.

Жоден традиційний грузинський дім не обійдеться без пардагі. Ці вовняні килими з неймовірно гарними орнаментами раніше практично не ткали на продаж, а тільки для особистого користування. Ними утеплюють підлоги, застеляють тахту або вішають на стіну. У колірній палітрі та візерунках, подібних до українського рушника, проявляються древні традиції етносу, його світогляд і спосіб життя.

Століттями горяни шукали породу овець, здатну задовольнити всі їхні потреби водночас. А не знайшовши, стали виводити їх самі.

Найпопулярніша – тушинська жирнохвоста вівця, яку розводить Іраклій. Зібравши в собі гени аборигенних видів, вона може похвалитися й високою якістю м'яса, й ніжністю молока, й довгою шерстю з гарним настригом – від 3 до 5 кг з однієї особини.

Більша частина цього "врожаю" піде на експорт до нас в Україну, і непривабливі, набиті сировиною мішки перетворяться на чудові пальта, піджаки по статурі, килими у вітальнях або модні сумочки в крамницях.

"Три, – показує Іраклій на пальцях. – По три долари за кілограм вовни. Це як дві маленькі чурчхели (грузинські національні ласощі) на нашому ринку коштують ".

Багато це чи мало – залежить від того, з якого боку дивитися. Високі податки, велика конкуренція, нестача пасовищ – це далеко не всі труднощі, з якими стикаються нині місцеві вівчарі. Та все ж надія на краще є. Адже з цього року грузинські баранці нарешті виходять на європейські ринки.

Нехай золото рунами збирати грузинам більше не доводиться, ані в прямому, ані в переносному значенні, однак я певна: поки плечі гріє кожух з овчини – легенда триває.

Вам це буде цікаво:
Птахам хочеться тепла. Де зимують птахи
У дитинстві я міг годинами дивитись на небо, розглядаючи вервечки птахів, які відлітали у вирій. Для дитини це було справжньою магією. І нехай сьогодні на моїй книжковій полиці майже не зосталось книжок про чародійство, подорожі крилатих до тепла, в надії перезимувати, не залишають мене байдужим.
Президент України прийняв вірчі грамоти у послів Данії, Афганістану та Грузії
Президент України Петро Порошенко прийняв вірчі грамоти у послів Королівства Данія Рубена Медсена, Ісламської Республіки Афганістан Сардара Мохаммада Рахман Огли та Грузії Гели Думбадзе.
Посол Грузії провів дипломатичний прийом на честь Дня Незалежності
Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії в Україні Міхеїл Уклеба провів урочистий дипломатичний прийом на честь Дня Незалежності та 25-річчя встановлення відносин між Грузією і Україною.
Листівки з Батумі...
Молодий український письменник Павло Хоменскій побував в місті, що втопає в зелені і блищить яскравими вогням - Батумі, яке самі місцеві жителі називають містом любові. Тут пальми, кипариси, магнолії, олеандри, бамбук, лавр, апельсинові дерева, туя і самшит пахнуть на кожному кроці і так і кличуть поспостерігати за романтичною картиною відплиття кораблів з гаваней. І сьогодні автор ділиться з вами своїми листівками з цього дивного міста, пронизаного шумом моря і смаком ароматного вина.
У Батумі відбулася Міжнародна конференція «Україна і Грузія: дипломатичні відносини, міжнародні зв’язки, культурна дипломатія»
10–13 травня у місті Батумі відбулася Міжнародна наукова конференція «Україна і Грузія: дипломатичні відносини, міжнародні зв’язки, культурна дипломатія», присвячена 25-річчю встановлення українсько-грузинських дипломатичних відносин на сучасному етапі взаємин наших держав.
Тбілісі is the capital of ...
Кожне місто у світі має власне впізнаване обличчя, котре закарбовується у пам’яті мандрівників. Обличчя Тбілісі з часом дорослішає і кращає, набуває благородних європейських рис, при цьому не втрачаючи колоритних чортиків в очах…
Архітектура чи мистецтво: нові грузинські будівлі
Грузія, що трохи більш як десять років тому стала на шлях серйозних перетворень і домоглася відчутних успіхів, помітно змінилася не лише внутрішньо, але й зовні. Архітектори з різних країн світу попрацювали тут на совість і створили по всій її території безліч важливих і унікальних об’єктів, що втілюють зміни, які відбулися. Саме про нову грузинську архітектуру ми сьогодні і розповімо.
Посол Грузії провів урочистий прийом на честь Дня Незалежності
Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії в Україні Міхеїл Уклеба провів урочистий прийом на честь 25-ї річниці незалежності країни. Привітати Главу дипломатичної місії з головним державним святом прибув Міністр закордонних справ України Павло Клімкін, Президент України (1991-1994 рр.) Леонід Кравчук, Надзвичайні і Повноважні Посли іноземних держав.
OUTLOOK став фіналістом міжнародної премії ADAMI Media Prize 2015
10 грудня в грузинській столиці Тбілісі пройшла церемонія нагородження першої Міжнародної премії в галузі культурного розмаїття в Східній Європі ADAMI Media Prize. Інтернет-видання про світ theoutlook.com.ua потрапило до трійки кращих веб-сайтів, які висвітлюють питання культурного різноманіття в регіоні.
Грузія в дивовижах
Грузія – настільки колоритна держава, що до скарбнички знань про неї так і просяться незвичайні, досі невідомі широкому загалу факти. Приміром, ставлення жителів країни до корупції, які буквально розуміють слово «прозорість». Або архітектурні метаморфози країни, котрі створюють разючий контраст з радянською спадщиною. Ми вирішили розбити свою «грузинську скарбничку» і поділитися найціннішими монетами.
Гетто світу: вірменська душа в серці Тбілісі
OUTLOOK пропонує вам прогулятися по одному з найстаріших районів Тбілісі – Авлабарі, який спрадавна вважається вірменським. Ці вулички, церкви і старовинні будинки розкажуть про стосунки двох кавказьких народів значно більше, ніж підручники з історії або документальні фільми.
Каньйони: Глибокі й довгі
Коли як не теплої пори року підкорювати вершини, долати моря і дертись по скелях? Найчастіше люди докладають величезних зусиль, аби все життя насолоджуватися комфортом. Однак іноді наша душа вимагає романтики, тому Outlook розповість вам про сім неповторних каньйонів.
Надзвичайний і Повноважний посол Грузії в Україні провів дипломатичний прийом
Вчора, 26 травня, в Києві відбувся урочистий дипломатичний прийом, організований Посольством Грузії в Україні в честь головного державного свята країни - Дня незалежності.
MUST- WATCH VIDEO: традиції чаювання в світі
Сьогодні, 15 грудня, відзначається Міжнародний день чаю! Цей напій настільки щільно увійшов у життя людини, що іноді ми самі не помічаємо, як знову поставили чайник на плиту. Існують тисячі способів його приготування. OUTLOOK пропонує вашій увазі кращі з них.
Сатаплія: мед для динозаврів
Грузія останніми роками справедливо стала вельми популярною туристичною точкою на карті світу. Напевно, кожен знайде в цій гірській і гордій країні щось своє: чудову природу, смачну їжу, вірних і душевних друзів та багато-багато іншого. Outlook намагається якомога частіше бувати там і ділитися з вами всілякими цікавинками. Сьогодні ми розповімо про дивовижний заповідник «Сатаплія».
Посол Грузії в Україні про туристичний і рекреаційний потенціал...
Вчора в готелі Fairmont Grand Hotel Kyiv Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії в Україні Міхеїл Уклеба та представники Національної адміністрації туризму розповіли українцям про прогрес і досягнення в рекреаційній сфері своєї держави.
Закрити
Outlook facebook page