RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Хайлі Кінг і її картини: Нова Зеландія на межі прекрасного

Хайлі Кінг і її картини: Нова Зеландія на межі прекрасного

Художниця з Нової Зеландії Хайлі Кінг працює під брендом FLOX. Її яскраві картини, що відображають красу дикої природи, відомі у всьому світі. Барвисті птахи, мальовничі ландшафти, чарівні тварини ніби нагадують про стародавнє коріння, з якого зароджувалася цивілізація.

Нещодавно Хайлі Кінг взяла участь у розробці різдвяних іграшок із зображенням старовинної лікарської квітки мануки, щоб зібрати кошти для хоспісів у Новій Зеландії. Крім благодійних проектів, художниця концентрується на дослідженні давньої культури маорі, популяризуючи її в мистецтві. В інтерв'ю Хайлі Кінг розповіла про соціальні проекти, подорожі та сучасні культурні тренди, властиві Новій Зеландії.

– Позаторік Ви провели три місяці в мистецькій резиденції в Тайвані, а нещодавно повернулися з подорожі Індією. Що надихає Вас найбільше під час поїздок?

– Я вважаю подорожі одним зі способів поліпшити моє мистецтво. Відкриваючи для себе нові території, я виходжу за рамки звичайного бачення того, якою має бути робота. Тож, можливо, Україна стане наступною площиною для творчих досліджень... Що стосується Індії, звідки я приїхала не так давно, можу сказати, що подорож була непростою, однак захопливою особисто для мене. Це був своєрідний тест для всіх органів чуттів – слуху, зору, нюху, але слідом за серйозними випробуваннями приходять унікальні можливості. Я справді пишаюся останніми проектами, які ми створили після цієї подорожі. Світ неосяжний, і такі поїздки стимулюють мене до нових звершень, розширюють мої горизонти. Попри труднощі, які піднесла Індія, я мушу зазначити, що там живуть прекрасні люди. Ми зупинялися в чудовому містечку під назвою Удайпур, у північно-західному штаті Раджастан, знаменитому Великою індійською пустелею Тар. У місті, оточеному природними озерами, над плесом води плинуть старовинні палаци дивовижної архітектури, яка надихає.

Фото /i.vimeocdn.com

– Наскільки мені відомо, нещодавно ви організували нову експозицію, присвячену Індії...

– Насправді ця виставка щойно відбулася. Ми демонстрували декілька проектів, і четверо членів нашої команди опікувалися індійською експозицією. До речі, нашу команду можна назвати міжнародною. Багато художників і дизайнерів з Нової Зеландії зібралося, щоб попрацювати над цим проектом, а, крім того, мати однієї з наших колег емігрувала до Нової Зеландії з України. Її дочка Саша, яка брала участь у турі Індією, живе в Новій Зеландії все життя, але збирається відвідати Україну наступного року, тож, можливо, вам варто чекати нового звіту після подорожі українськими землями.

– Розкажіть, будь ласка, про останній благодійний проект, у ході якого ви створювали новорічні кулі для фінансової допомоги хоспісу.

– Організатори цього проекту звернулися до мене з пропозицією взяти участь в акції ще два роки тому, тож я мала чимало часу для створення дизайну різдвяних куль і відвідування новозеландських хоспісів. Ми продали ці кулі великому постачальнику для фермерів, яких має зацікавити використання важливого природного символу Нової Зеландії – квітки мануки, лікарської рослини, яку донині застосовують для запобігання деяким хворобам. Тому я сподіваюся, благодійна організація, яка задумала цей проект, зможе зібрати гроші для хоспісів.

Фото static1.squarespace.com

– Які проблеми притаманні хоспісам у Новій Зеландії, чи пов'язані вони з недостатнім фінансуванням?

– Єдина проблема – зібрати гроші для хоспісів. Звісно, фінансове питання є головною проблемою, адже хоспіс вважається місцем, куди люди приходять помирати. Як я знаю (а я обізнана не так добре, як хотілося б), соціальні помічники організували гарні й добре обладнані місця для пацієнтів, щоб наповнити світлом і добром їхні останні дні. Я певна, що, як і будь-якій іншій благодійній організації, нам слід знайти більше способів, як поліпшити фінансування цих закладів.

– Які засоби просування використовують благодійні організації в Новій Зеландії?

– Мені здається, просування соціальних проектів тут стикається з такими ж труднощами, як і деінде. Але ми успішно використовуємо соціальні мережі як основне джерело інформації для анонсування проектів. Особисто я маю цілу команду менеджерів, які керують моїми концептами в соціальних мережах. Таким чином, я можу покладатися на них у тому, щоб доносити інформацію про виставки та благодійні проекти до широкої аудиторії. Загалом люди зацікавлені в подібних ідеях, і коли мова йде про доброчинність, багато хто намагається зробити свій внесок у загальну справу.

– Я читала дописи у вашому блозі, де ви згадуєте племена маорі та культуру Аотеароа, в традиціях якої Нова Зеландія називалася Країною довгої білої хмари. Як відомо, маорі довго боролися за світове визнання і право на гідне життя. Ви просуваєте цю давню культуру за допомогою художніх робіт?

– Попри те, що культуру маорі неабияк шанують у Новій Зеландії, у нас все ще є деякі питання, котрі потребують розв’язання. Тривалий час навіть після офіційного визнання залишалися прояви расизму, а також виникали проблеми, пов'язані зі спробами колонізації. Але, я думаю, ми просунулися досить серйозно, і є лідерами у відстоюванні прав споконвічних жителів цих земель. Що стосується мене, то в моїх жилах не тече кров маорі, однак я зростала на далекому сході Нової Зеландії, в місці, яке славиться високою концентрацією маорі, і тому я була оточена древньою культурою. Крім того, я часто чула мову Аотеароа, тож нині я володію нею непогано, але все ж прагну поїхати туди і вивчити її набагато краще, щоб розмовляти вільно. Я усвідомлюю, що, позиціонуючи себе як художник, мені слід бути уважною до деталей, адже я не є маорі. І все ж я справді волію представляти аспекти цієї культури в моїй творчості. Для мене вельми важливо поширювати таким чином інформацію про історію народу, яка дійшла до сучасного світу, і мені б хотілося, щоб культура маорі змогла ширше влитися у всі важливі сфери суспільства через історичні традиції.

Фото flox.co.nz

– Сучасний світ втілює тренд глобалізації, але при цьому кожна нація намагається зберегти власну культурну спадщину. Як Новій Зеландії вдається балансувати між цими двома ідеями?

– 1840 року в нашій країні відбулася важлива подія – підписання договору Вайтанги. Таким чином, майже двісті років тому сорок шість вождів племені маорі взяли участь в укладанні офіційної домовленості переходу в управління Великої Британії. Відповідно до цієї угоди за людьми маорі визнавалося право володіти землями, а цього року вперше юридично було зафіксовано володіння тим, що споконвічно належало древнім жителям. Певна річ, ми ще маємо багато питань, які потребують доопрацювання, але основні принципи було затверджено саме тоді. Це дає розуміння і визнання того, як можна жити разом у сучасному суспільстві. Дарма що маємо ще величезне поле для діяльності, та можна порівняти законодавчу базу з іншими державами й побачити, що ми досягли неабияких успіхів на цій ниві. Ви знаєте, якщо розглядати подібне питання про індіанську резервацію Стендінг-Рок у США, то робота, проведена в Новій Зеландії, здасться дивом. Крім того, якщо ми візьмемо Австралію, там, як і раніше, є аборигени, які страждають від неподоланих проблем, пов'язаних з людськими правами. Що стосується населення ківі Нової Зеландії, або Аотеароа, ми прагнемо подолати всі проблеми, особливо, беручи до уваги, що ми є невеликою острівною нацією, яка створює мультикультурне суспільство. У цьому розумінні я кажу не тільки про культуру маорі та співпрацю місцевих жителів з білими людьми. Безумовно, тридцять років тому це виглядало саме так, але зараз ми йдемо шляхом мультикультуралізму, і поруч з нами живуть вихідці з Китаю, Кореї, інших азійських країн, і ми прагнемо підтримувати інші нації. Звичайно, я не є представником великої політики, але, як людина мистецтва, намагаюся робити свій внесок у ці питання. Крім того, місце, де я живу, – центральний Окленд – вельми багатонаціональне, і людям дуже подобається така тенденція. Ми звикли їсти смачну китайську, японську, мексиканську та індійську їжу... Ми впевнені, якщо люди хочуть жити у щасті та процвітати в сучасному світі, треба симпатизувати іншим націям і підтримувати їх у скрутну хвилину.

– Чи є в Новій Зеландії якась художня тенденція, яка об'єднує молодих людей?

– Хоча я живу в сучасній Новій Зеландії, іноді неймовірно складно зрозуміти, що відбувається, через велику кількість течій у культурному житті. Але маємо об'єднуючий тренд – це визнання вуличного мистецтва, яке є похідною хіп-хоп-культури, яка прийшла до нас із Нью-Йорка і Портленда. Ми зібрали найкращі традиції разом і створили власний варіант, відомий під назвою тихоокеанського мистецтва. Людям, які практикують цей вид творчості, нема потреби здобувати художню освіту, вони можуть малювати вуличні графіті з метою самовираження. Дуже багатьом це подобається, але все ж досі існує клеймо, поставлене на графіті як на щось негідне, «неправильне». Я намагаюся розмовляти з дітьми і молодими людьми, яким цікаве мистецтво, щоб допомогти подолати психологічні бар'єри. Зрозуміло, є деякі художники, які змогли переступити через суспільні стереотипи і зробили чудову кар'єру в цій сфері, та все ж це пояснюється везінням. Я проводжу майстер-класи, де прагну розповісти молоді основні закони такого мистецтва, а також мотивувати їх до створення чогось нового.

Фото flox.co.nz

Крім того, в Новій Зеландії у людей з'являється шанс стати підприємцями, оскільки це невелика країна, в якій можна досягти успіху. Я маю на увазі, що всюди непросто досягти успіху, але тут гарна аудиторія. Якщо ви маєте цікаві продукти або наділені талантом, а також здібностями вести власну справу, тут ви знайдете безліч можливостей. Наприклад, у нас є індустрія DIY (do it yourself – зроби це сам) – ми дозволили цій тенденції здійснитися, бо не покладаємося занадто на інших і прагнемо довести розпочате до кінця самостійно (в нас такий менталітет), хоча це і займає багато часу. Тож, я думаю, це глобальний тренд, який іде в маси за допомогою мистецтва, дизайну та креативної індустрії, і це чудово.

– Будь ласка, поділіться творчими планами на найближчий рік.

– Найпевніше, я поки відкладу подорожі та замість цього залишуся у своїй країні, щоб попрацювати над новими бізнес-ідеями і створити незвичайне канцелярське приладдя. Також я збираюсь повернутися до виробництва одягу – жіночих сорочок, сумок, костюмів... На цьому я сфокусую свою увагу наступного року, однак побачимо, що станеться, – так багато можливостей може з'явитися несподівано.

Вам це буде цікаво:
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
У Києві було проведено виставку і відкрито мурал авторства KLONE
KLONE – художник, який народився в Україні. Він покинув країну, коли йому було 11 років. Тому можливість презентувати в Києві свою виставку і розписати мурал має для майстра особливе значення. Нам удалося взяти ексклюзивне інтерв'ю у загадкового художника, який ретельно приховує від світу навіть своє справжнє ім'я.
В Києві за підтримки Посольства Австралії відкрилась виставка «Художники-Амбасадори. Українська Австраліана»
В рамках програми 2017 року на честь 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Австралією і Україною, а також відзначення 70-річчя поселення українців в Австралії у Києві відкрилась виставка «Художники-Амбасадори. Українська Австраліана».
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Євробачення в цифрах і фактах
Минулої суботи в столиці України Києві відбувся фінал Євробачення – головного пісенного конкурсу Старого Світу. Поки меломани насолоджувалися гостинним і зеленим Києвом, а самі виконавці виступали в грандіозному шоу, Outlook, щоб підготував найцікавіші факти про легендарний конкурс із більш як 60-річною історією.
А зараз вилетить пташка. Історії створення відомих фото
Неможливо уявити, яку кількість знімків зробило людство за більш як півторастолітню історію фотографії. Та серед них є і знакові, відомі всім не так своєю художньою цінністю, як значимістю зображеного моменту або переданого настрою. Саме про такі легендарні кадри далі в Outlook.
Куди сходити? П’ять найцікавіших музеїв сучасного мистецтва Європи
Франсуаза Барб-Галль вчить, як розмовляти з дітьми про мистецтво. Вона у своїх книгах наводить приклади, навчає бачити те, що не бачать інші. Помічати деталі і забувати про ярлики. Але варто визнати, що серед дорослих вкрай мало людей, котрі можуть похизуватися знаннями у цій сфері.
Посол Єгипту відкрив виставку сучасного мистецтва «Egyptian Vision»
3 квітня Посол Єгипту в Україні, Й.В. пан Хоссам Ельдін Алі, у МВЦ «Музей історії Києва» відкрив виставковий проект сучасного образотворчого мистецтва “Egyptian Vision” ("Єгипетське бачення"), присвячений 25-річчю встановлення єгипетсько-українських дипломатичних відносин.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
У Києві стартував Тиждень Іспанського кіно
30 березня за підтримки посольства Іспанії в Україні в Культурному центрі Кінотеатр «Київ» відкрився XV Тиждень іспанського кіно. Офіційне відкриття кінематографічного калейдоскопа відвідали дипломати Посольства Іспанії в Україні, представники української кіноіндустрії, громадськість, ЗМІ.
У Києві за підтримки Посольства Аргентини відбувся концерт «Зірки світового танго»
27 березня у Київському національному академічному театрі оперети відбувся концерт «Зірки світового танго» за участю зірок аргентинського танго Нері Піліу, Шанини Кіньонес, Соланж Акости і Макса Ван Де Вурда під акомпанемент «Tango Spleen Orquesta» (Італія).
Посольство Туреччини відкрило в Києві виставку "Малювання на воді. Вишукане мистецтво Ебру"
Посольство Туреччини в Україні та особисто Надзвичайний і Повноважний Посол Йонет Дж. Тезель відкрили в Національному музеї імені Тараса Шевченка виставку "Малювання на воді. Вишукане мистецтво Ебру" художника Хікмета Барутчугіля.
Мурали: новий підхід до старого мистецтва
Сучасні міста вже неможливо уявити без муралів – масштабного за своїм розміром живопису, що прикрашає будівлі. Ми не лише зібрали у своїй колекції найбільш яскраві роботи з усіх куточків планети, але й намагалися дізнатися якомога більше про сам цей напрямок мистецтва.
"ЗА ГОДИНУ ДО" балету
OUTLOOK продовжує серію матеріалів «За годину до» і, спеціально до Всесвітнього дня танцю ми пробралися за куліси Національної опери України і дізналися, як готується до виступу артистка балету Ксенія Іваненко. Представляємо вашій увазі закулісся балету "Весілля Фігаро".
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
Закрити
Outlook facebook page