RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Departure: Дакар

Departure: Дакар

Автор: 29.04.2018 | подорожі
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.

Дакар, попри свій відносно молодий вік (як місто був заснований французами в середині XIX століття), неймовірно цікавий і строкатий мегаполіс, серцем якого є гігантський порт – одночасно і пам'ятка і, як було заведено говорити в соціалістичних економіках, «містоутворювальний об'єкт». Внесок цього комплексу в державне фінансове життя годі переоцінити, тому місцеві жителі й до кораблів, і до верфі ставляться надзвичайно шанобливо, адже саме завдяки порту і з'явилося місто, ще й стало столицею. До Дакара головним містом країни був Сент-Луїс, який лежить у 250-ти кілометрах на північ.

Фото touristmaker.ru

Досвідчені мандрівники називають Дакар не інакше як «африканський Париж», оскільки сильний французький колоніально-культурний вплив відчувається й донині в усьому, починаючи від муніципальної архітектури й закінчуючи дещо ледачим, променадним способом життя в багатьох кварталах. І це попри, здавалося б, промислову складову столиці (крім порту, в місті та на околицях багато заводів і фабрик), а також тотальну бідність – узяти хоча б міський транспорт і нетрі з їхніми халупами. Дакарці визнають, що фінансово їм ще дуже далеко до європейського старшого брата, але з приязними усмішками на обличчях запевняють, що щастя вже точно не в роботі від світанку до заходу і навіть не в грошах. Воно – в можливості прогулятися гарним містом і нехай на останні гроші випити горнятко ароматної кави або прохолодної коли. Дакар з його бульварами, життєдайними краєвидами на Атлантичний океан і комфортними пляжами в передмістях, безумовно, розслабляє.

Фото vittoriosciosia.com

Столиця Сенегалу може подарувати мандрівникові різні види дозвілля, адже тут легко поєднується і пляжний відпочинок, і огляд визначних пам'яток Медини – старого міста, серед яких особливо виділяються фантастичні за своєю атмосферою африканські ринки «марше». Практично всі вони спеціалізуються на чомусь одному, тому почуття вторинності при огляді кількох місць торгівлі точно не виникне. Найбагатшим вважається ринок Кермел, оточений ошатними домами колоніальної забудови, який розкинувся неподалік порту. Тут продають квіти і народні промисли, тому прогулятися його рядами – практично те ж саме, що й відвідати музей. Зовсім інші емоції, і, напевно, бажання перекусити викличуть продуктовий базар Сандага, де можна купити унікальні спеції та фрукти, і рибний Сумбедіюн, куди рибалки щодня везуть свій океанський улов. А щоб голова обертом ішла не тільки від пахощів, добре було б заскочити також і на Малійський ринок біля вокзалу, де продають вироби з перлів і теракоти. Загалом, хай скільки часу відведено на Дакар, ринками треба пройтися обов'язково і бажано з кимось із місцевих, щоб уже точно придбати не «товари для туриста», а справжні скарби.

Не менше в місті й мечетей, адже 95% населення Сенегалу – мусульмани, тому релігійні споруди є важливим ансамблем центральної частини міста, яке подекуди нагадує не лише Париж, але і близькосхідні міста. При цьому тутешні мечеті, навіть такі великі, як Гранде-Моске, все одно оздоблені стриманіше та мають значно скромніший вигляд, ніж їхні побратими в інших мусульманських державах. Тому і місто, і саму країну варто вважати світською, надто ж порівнюючи розкіш релігійних споруд і, приміром, білого Президентського палацу, зведеного в зеленому парку на березі океану. Що цікаво, за формою вартових, які охороняють резиденцію глави держави, можна зрозуміти, чи на робочому місці президент – якщо так, то бодігарди вбрані в червону форму, якщо він у від'їзді – в синю.

Фото followmefaraway.com

Якщо в мегаполісі (в Дакарі живе понад мільйон люду) вам стало аж надто гамірно, та й головні визначні пам'ятки оглянуто, саме час вибратися в найближчі передмістя, здатні вразити не менше, ніж сама столиця. Адже і Дакар, і околиці розкинулися на унікальному півострові Зелений мис, тому природа тут постаралася точно не менше, ніж французи і самі сенегальці, якщо говорити про архітектуру. Крім океанських пляжів, обов'язково варто вирушити до Ретби, або Рожевого озера, що в 30-ти кілометрах від міста. Ця гігантська водойма, котра нагадує фруктовий коктейль – унікальне природне явище, оскільки концентрація солі тут в 1,5 раза більша, ніж у Мертвому морі. На літр води приблизно 350-400 грамів солі, яка важлива не тільки для економіки Сенегалу, а й дозволяє туристам оздоровлюватися, читаючи книжки та газети просто на поверхні, все одно ж не потонеш. Що тут ще вражає, то це можливість озера змінювати колір води залежно від часу доби і погодних умов, воно може бути як рожевим, так і коричневим. Саме поряд з Ретбою закінчувалися знамениті перегони Париж-Дакар.

Фото 4.bp.blogspot.com

В іншій частині півострова, на сході від Дакара, всього в трьох кілометрах лежить маленький, однак неймовірно мальовничий острів Горе, який не дарма входить до Списку об'єктів всесвітньої спадщини Юнеско. Він славиться своїм фортом, ринком і музеями – Морським і Музеєм жінок, та головним об'єктом є вражаючий детально відновлений ринок рабів, який було започатковано ще 1786 року. Це місце відразу повертає до реальності, що ти в Африці, в історії якої було забагато сумних сторінок, на жаль, написаних білими людьми...

Але не будемо про сумне, оскільки Дакар – це все-таки місто майбутнього, один з найважливіших і найкрасивіших мегаполісів всього Чорного континенту, який стрімко змінюється і розвивається. Саме він зі своїми новими автострадами, боротьбою з бідністю, висотками, сучасними лікарнями та магазинами є прикладом надії, що й Африка здатна вирватися з минулого, зі своїх жахливих соціальних проблем, узявши з багатого історичного досвіду тільки найкраще, те, що робить цей регіон особливо принадним навіть в урбаністичному XXI столітті.

Головне фото i.ytimg.com

Вам це буде цікаво:
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
ТОП-5 космічних місць Землі
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Вірменські хачкари: поема в камені
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Під Південним Хрестом. Квінстаун
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії. Коли ж настає ніч, Квінстаун освітлює сузір’я Південний Хрест.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Подорож до Колумбії. Інша Картахена…
У світі є дві Картахени. І в обох жителі розмовляють іспанською, люблять кориду, а вечорами рушають на пляж цмулити мохіто й дихати солоним вітром. Але тільки в одній з них у млосну міську прогулянку можуть увірватися ритми запальної сальси, розсипи смарагдів і перлів, а дорогу можуть перейти ефектні палкі красуні. І це Колумбія!
Камбоджа: поліція на плаву, дельфіни в ріках та Ангкор-Ват
Королівство Камбоджа – саме так звучить сьогодні офіційна назва країни на південному сході Азії (півострів Індокитай). І вона чудова туристична альтернатива іншому, більш прославленому азіатському королівству – Таїланду. Тут краще. Хоча б тому, що це не мейнстрім. Щоправда, королівство це не зовсім казкове, хоч і дуже цікаве…
Закрити
Outlook facebook page