RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Євробачення в цифрах і фактах

Євробачення в цифрах і фактах

Минулої суботи в столиці України Києві відбувся фінал Євробачення – головного пісенного конкурсу Старого Світу. Поки меломани насолоджувалися гостинним і зеленим Києвом, а самі виконавці виступали в грандіозному шоу, Outlook, щоб підготував найцікавіші факти про легендарний конкурс із більш як 60-річною історією.

 Перше Євробачення відбулося вже далекого 1956 року під патронатом Європейської мовної спілки, яка, до речі, досі є головним організатором і власником усіх інтелектуальних прав конкурсу. Сам захід задумувався як об’єднувальна творча подія для континенту, який тільки-но оговтувався після нещадної Другої світової війни. Концепція об'єднання заради музики й донині працює справно, навіть попри численні скандали та казуси, які час від часу виникають довкола фестивалю.

Серед виконавців з гучним іменем, яких відкрило світові саме Євробачення, є й такі зірки, як: Хуліо Іглесіас, Тото Котуньо, Селін Діон, шведська група «ABBA» і Роміна Пауер. При цьому найвдалішим учасником конкурсу є ірландець Джонні Логан, який здобув перемогу на шоу двічі – 1980-го і 1987-го року.

sbs.com.au

 До речі, саме Ірландія – країна, яка найчастіше виграє на фестивалі. На її рахунку сім перемог, причому навіть три поспіль – на початку 1990-х. Усі вони сприяли тому, що ірландцям як переможцям уже просто набридло постійно влаштовувати конкурс у Дубліні, тож 1993 року вони провели Євробачення в маленькому Мілстріті з населенням всього 2 тисячі жителів.

Правила Євробачення досить-таки розмиті та змінюються практично щороку, тому всіх тонкощів не знає ніхто, за винятком самих організаторів, проте незмінним залишається те, що тривалість пісні не повинна перевищувати три хвилини, а сама композиція має бути новою. Також під час виконання на сцені може перебувати не більше шести осіб одночасно (тварин використовувати взагалі заборонено), а за фонограми штрафують балами чи дискваліфікують, тому мало хто на них зважується.

politeka.net

Конкурс, задуманий як гімн дружбі європейських народів і космополітизму, найкраще ілюструє правило, що дозволяє будь-якому виконавцеві представляти будь-яку країну, навіть не будучи її громадянином, тому не дивно, що 1972 року переможницею стала Вікі Леандрос – гречанка, котра жила в Німеччині і водночас представляла Люксембург.

 1969-го стався безпрецедентний випадок, оскільки перемогу між собою розділили відразу чотири країни – Нідерланди, Франція, Великобританія та Іспанія, які набрали однакову кількість балів. Дружба народів – це, звісно, добре, та вже з наступного року до регламенту було внесено чергові зміни, відповідно до яких переможцем може стати тільки одна країна.

 Євробачення 1974-го назавжди увійшло в історію, оскільки португальська пісня E depois do adeus («А потім прощавай») стала сигналом початку Революції гвоздик. За задумом революціонерів її виконання в призначений о 22:50 час стало меседжем для активістів по всій Португалії, що повстання відбудеться. Тож у країні було повалено багаторічну диктатуру Салазара й Каетану.

Що цікаво, за підсумками того ж таки Євробачення-1974 розгорівся скандал в Італії, бо місцевий телеканал RAI відмовився транслювати виступ власної учасниці Джільоли Чінкветті з піснею «Si» («Так»). Керівництво мовника злякалося, що пісню буде сприйнято як пропаганду до прийдешнього референдуму, на якому італійці мусили вирішити, чи можна дозволяти розлучення. Розлучення, до речі, легалізували.

Найбільш екзотичними учасниками європейського конкурсу є Марокко та Австралія, які аж ніяк не можна географічно віднести до Старого Світу, проте, як ми вже зазначали, регламент змінюється досить часто, тому не дивно, що свої заявки на участь час од часу відправляють і африканські держави, й азійські, і близькосхідні.

static.independent.co.uk

 Історія пам'ятає випадки надто наполегливих учасників, які приїздили на Євробачення більш ніж один раз у надії виграти заповітний конкурс, проте всім їм далеко до сан-маринської співачки Валентини Монетти, котра приїхала до Києва, щоб перемогти хай навіть і з четвертої спроби. Чи вдасться їй це, ми дізнаємося вже незабаром...

Вам це буде цікаво:
Закордонні письменники на Книжковому Арсеналі 2018
«Кілометрові» черги бажаючих потрапити на головну літературну подію України – здавалося, весь Київ захотів прикупити книг із рук самих авторів і відвідати заходи, побудовані на живому спілкуванні з ними.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
«Frida and Diego». У Києві відкрили фотовиставку, присвячену Фріді Кало та її чоловікові
«Далі в спідниці», «Найбільший провокатор минулого століття», жінка, що епатує і вселяє впевненість у майже безмежний потенціал людини, Фріда Кало дивувала сучасників і продовжує захоплювати шанувальників її творчості і сьогодні. Зазирнути за лаштунки життя мексиканського генія тепер можуть і кияни. За підтримки Посольства Мексики в Україні в Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографій, присвячених відносинам Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівера.
Заклиначі: як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
У Посольстві Узбекистану пройшла зустріч Ambassador's Spouses Club Kiev
Посольство Узбекистану в Україні та Ambassador's Spouses Club Kiev ознайомили українську громадськість та іноземних гостей з національним мистецтвом узбецького народу, традиціями і правилами, створених руками народних творців, ремісниками з Узбекистану.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море. Юрате забула, що безсмертним заборонено насолоджуватися простим людським щастям, потягнула юнака на дно моря у свій замок з бурштину, і закохані втратили лік дням і ночам. Дізнавшись про це, повелитель богів Перкунас вирішив покарати їх, пронизавши блискавкою юнака і назавжди прикувавши ланцюгами неслухнянку до її коштовних володінь. Відтоді богиня плаче, а її жовтогарячі сльози води Балтики виносять на берег на радість людям.
Дружина Посла Грузії в Україні провела зустріч Ambassadors Spouses Club і показ національного одягу
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Грузії в Україні Ірина Султанішвілі провела зустріч Ambassadors Spouses Club, в рамках якої були продемонстровані зразки традиційного одягу.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
За підтримки посольства Швейцарії в Україні в столиці пройшла виставка Swiss Graphic Design
У Київському ArtHall D12 за підтримки Посольства Швейцарії в Україні та особисто Надзвичайного і Повноважного Посла Гійома Шойрера пройшла виставка Swiss Graphic Design. Відкриваючи захід, Голова дипломатичної місії привітав усіх присутніх, побажав насиченого і надихаючого вечора.
Піонери моди
Мода – це вчинок. Мода – це прояв волі. Не побоявшись одного разу здатися смішним і незрозумілим, людина ризикує стати частиною модної історії. Чиїсь імена вона запам'ятовує, когось незаслужено не помічає, а для декого стає справою, сенсом усього життя.
Закрити
Outlook facebook page