RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком

Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком

Сьогодні розповіддю про одне з найбільш дивовижних поєднань, яке тільки можна уявити, таких несхожих одне на одного народів – італійців та англійців – ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену етнічним гетто світу. Приготуйтеся вирушити разом з нами в холодний і дощовий Бедфорд, де ми зануримося в теплу середземноморську атмосферу.

Бедфорд, попри велику кількість середньовічних замків, фортець та інших подібних об’єктів, до 1960-х-1970-х років складно було назвати популярним місцем з точки зору туризму, оскільки це було типове 100-тисячне місто з британської глибинки. Саме графство Бедфордшир, столицею якого воно і є, славилося мальовничою річкою Уз, кількома пивними заводами і виробами з шерсті. Самі британці, любителі внутрішнього туризму, або ті, хто уже побував за кордоном, час від часу навідувалися сюди, тікаючи від галасливих мегаполісів, таких, як Лондон чи Глазго, або ж відпочиваючи від важких промислових центрів типу Ліверпуля чи Манчестера, дихаючи свіжим і бадьорим повітрям провінції і насолоджуючись її неквапливим способом життя. Проте сьогодні Бедфорд, що цілковито перемінився за кілька років і став дуже популярним місцем значною мірою завдяки італійській громаді, котра населяє як центральні райони, так і окраїни, ніяк не можна назвати нудним і нецікавим.

Фото thebedfordclanger.com

На перший погляд дивовижна сама поява теплолюбних італійців у такому собі звичайному англійському містечку, котре ніяк не можна назвати ні культурним, ні фінансовим, ні промисловим центром. Все-таки зазвичай люди, та ще й з іншої країни, переселяються або туди, де тепло і красиво, або, де багато роботи. Однак, якщо копати глибше і вникнути бодай трохи в історію Європи після Другої світової війни, то все стане набагато яснішим.

Фото static.wixstatic.com

Закінчення бойових дій принесло не тільки жаданий мир, але й розруху. Велика Британія, що серйозно постраждала від бомбардувань і втратила дуже багато свого чоловічого населення у битвах по всьому світу, дуже потребувала трудових мігрантів. Італія ж, переживала серйозну економічну кризу, тому на початку 50-х років минулого століття уряди двох країн знайшли одне одного – було укладено угоду, згідно з якою 7500 італійців вирушили у Бедфорд відновлювати графство. Дивовижно, але гостинність місцевих жителів разом із добре оплачуваною роботою зробили свою справу – емоційні і гарячі італійці змогли звикнутися не лише зі статечними британцями, але і з місцевою погодою, тому більша їхня частина не повернулася додому по закінченню контракту. Більше того, пізніше під’їхала і друга частина переселенців разом із сім’ями першої, а за ними і третя хвиля. Усе це дало такий демографічний результат, що сьогодні кожен третій у місті має середземноморські корені.

Фото s-media-cache-ak0.pinimg.com

За більш ніж 60-літнє спільне проживання іммігранти і корінні жителі не були замішані в якихось конфліктах чи чварах: всі ставляться один до одного з повагою і толерантністю. Можливо, це ще й тому, що італійська громада не лише заробила свій авторитет чесною працею, але і завдяки тому, що жителі півдня по-справжньому закохалися у місто і забарвили його із властивим їм смаком і витонченістю, відкривши милі сімейні ресторанчики, відновивши одразу кілька архітектурних об’єктів і поклавши початок культурному процвітанню Бедфорда. Тепер туристів приваблює саме це дивовижне поєднання двох культур, таких не схожих одна на одну. Річковий фестиваль на річці Уз, Італійський фестиваль, Свято повітряних зміїв, літній ярмарок – ці веселі і барвисті заходи стали візитною карткою міста. А якщо додати до цих хеппенінгів ще й відреставровані об’єкти, наприклад, такі, як собор святого Павла, величну будівлю зернової біржі, старовинні млини, вікторіанські парки і художню галерею Хіггінс, котра зберігає унікальні акварелі і кераміку, ми отримає різнобічне і цікаве місце для уїк-енду, а то й тижневої відпустки. Значною мірою завдяки італійському впливові туризм у наші дні став таким же важливим напрямком для всього графства, як шерстяна промисловість разом із пивоварінням.

Фото carminesnb.com

Неформально Бедфорд вважають столицею всіх італійців Великої Британії. До 2008 року тут навіть працювало консульство, а дотепер функціонують відразу кілька офіційних закладів. Самі туристи з Апеннін включають це місто у свою обов’язкову програму подорожі по Туманному Альбіону, відвідуючи його відразу після Лондона. Тому в літні місяці концентрація італійців сягає тут взагалі мало не половини населення – вони залюбки відмовляються від спагеті і вина на користь пива і британських закусок і так само насолоджуються неймовірно незвичним поєднанням культур, наспівуючи вечорами англо-італійські хіти і перетворюючи середньовічні вулички на концертні майданчики просто неба. На це переплетіння не раз звертали увагу ЮНЕСКО та ООН, котрі відзначали місто своїми нагородами і ставили за приклад всьому світові. Тому у Бедфорді слід неодмінно побувати всім, хто любить Англію й Італію, оскільки тут вони сходяться.  

Головне фото t-ec.bstatic.com

Вам це буде цікаво:
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Вірменські хачкари: поема в камені
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Під Південним Хрестом. Квінстаун
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії. Коли ж настає ніч, Квінстаун освітлює сузір’я Південний Хрест.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Подорож до Колумбії. Інша Картахена…
У світі є дві Картахени. І в обох жителі розмовляють іспанською, люблять кориду, а вечорами рушають на пляж цмулити мохіто й дихати солоним вітром. Але тільки в одній з них у млосну міську прогулянку можуть увірватися ритми запальної сальси, розсипи смарагдів і перлів, а дорогу можуть перейти ефектні палкі красуні. І це Колумбія!
Камбоджа: поліція на плаву, дельфіни в ріках та Ангкор-Ват
Королівство Камбоджа – саме так звучить сьогодні офіційна назва країни на південному сході Азії (півострів Індокитай). І вона чудова туристична альтернатива іншому, більш прославленому азіатському королівству – Таїланду. Тут краще. Хоча б тому, що це не мейнстрім. Щоправда, королівство це не зовсім казкове, хоч і дуже цікаве…
Фарбарні Феса: райдужна палітра Сходу
Стара медина Феса міцно тримає час у тенетах вузьких звивистих вулиць і мальовничих крамниць. Середньовічне місто майстрів не визнає сучасні технології, однак прослідкувати життєвий цикл вподобаної сумки з тисненою в’яззю не справить клопотів. Шкіру для сувенірів вичиняють тут же, у внутрішніх двориках, а за помірну плату господар продемонструє всі тонкощі народного промислу з тисячолітньою історією.
Джайпур. Рожеве місто
Хтось порівнює Джайпур з ажурною скатертиною. Інші – з коробкою рожевого зефіру. Треті твердять – це вулик, щільно заселений бджолами. Однак всі сходяться в одному – тут дивовижне повітря, сповнене якоюсь свободою, котру не зустрінеш у Європі. Вона заповнює легені, і вже через вдих мандрівник втрачає лік годинам і навіть століттям.
Лігурія: середземноморський рецепт ідеальних міст
Збираючись на Лігурійське узбережжя, не тіште себе думкою, що зможете за декілька днів об’їздити його вздовж і впоперек. Так ви лише роздражните свій мандрівний апетит. Кожним інгредієнтом Лігурії можна тільки ласувати, забуваючи при цьому про існування решти світу. Портове місто Генуя (італ. Genova¬) – основне у регіоні Лігурія.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Нью-Йорку
Нарешті одна з наших улюблених рубрик «дісталася» до міста, де долари - головна валюта, а, значить, нам не доведеться ходити по обмінних пунктах і постійно концертувати ціни. Отже, вирушаємо в такий різний і захопливий Нью-Йорк витрачати наші 10 доларів.
По рейках над головами: Вуппертальська підвісна дорога
Німецьке місто Вупперталь, згідно зі статистикою, не входить навіть в десятку найпопулярніших туристичних місць Німеччини. Окрім легендарної танцівниці Піни Рауш, котра працювала тут, однойменного футбольного клубу і всесвітньовідомого кінорежисера Тома Тиквера, чия кар’єра розпочиналася у міських кіноклубах, Вупперталю, здається, більше нічим похизуватися. Утім, як тільки дізнаєшся про місцевий транспорт, місто зі своєю унікальною підвісною монорейкою стає жаданим для мандрівників.
Закрити
Outlook facebook page