RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком

Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком

Сьогодні розповіддю про одне з найбільш дивовижних поєднань, яке тільки можна уявити, таких несхожих одне на одного народів – італійців та англійців – ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену етнічним гетто світу. Приготуйтеся вирушити разом з нами в холодний і дощовий Бедфорд, де ми зануримося в теплу середземноморську атмосферу.

Бедфорд, попри велику кількість середньовічних замків, фортець та інших подібних об’єктів, до 1960-х-1970-х років складно було назвати популярним місцем з точки зору туризму, оскільки це було типове 100-тисячне місто з британської глибинки. Саме графство Бедфордшир, столицею якого воно і є, славилося мальовничою річкою Уз, кількома пивними заводами і виробами з шерсті. Самі британці, любителі внутрішнього туризму, або ті, хто уже побував за кордоном, час від часу навідувалися сюди, тікаючи від галасливих мегаполісів, таких, як Лондон чи Глазго, або ж відпочиваючи від важких промислових центрів типу Ліверпуля чи Манчестера, дихаючи свіжим і бадьорим повітрям провінції і насолоджуючись її неквапливим способом життя. Проте сьогодні Бедфорд, що цілковито перемінився за кілька років і став дуже популярним місцем значною мірою завдяки італійській громаді, котра населяє як центральні райони, так і окраїни, ніяк не можна назвати нудним і нецікавим.

Фото thebedfordclanger.com

На перший погляд дивовижна сама поява теплолюбних італійців у такому собі звичайному англійському містечку, котре ніяк не можна назвати ні культурним, ні фінансовим, ні промисловим центром. Все-таки зазвичай люди, та ще й з іншої країни, переселяються або туди, де тепло і красиво, або, де багато роботи. Однак, якщо копати глибше і вникнути бодай трохи в історію Європи після Другої світової війни, то все стане набагато яснішим.

Фото static.wixstatic.com

Закінчення бойових дій принесло не тільки жаданий мир, але й розруху. Велика Британія, що серйозно постраждала від бомбардувань і втратила дуже багато свого чоловічого населення у битвах по всьому світу, дуже потребувала трудових мігрантів. Італія ж, переживала серйозну економічну кризу, тому на початку 50-х років минулого століття уряди двох країн знайшли одне одного – було укладено угоду, згідно з якою 7500 італійців вирушили у Бедфорд відновлювати графство. Дивовижно, але гостинність місцевих жителів разом із добре оплачуваною роботою зробили свою справу – емоційні і гарячі італійці змогли звикнутися не лише зі статечними британцями, але і з місцевою погодою, тому більша їхня частина не повернулася додому по закінченню контракту. Більше того, пізніше під’їхала і друга частина переселенців разом із сім’ями першої, а за ними і третя хвиля. Усе це дало такий демографічний результат, що сьогодні кожен третій у місті має середземноморські корені.

Фото s-media-cache-ak0.pinimg.com

За більш ніж 60-літнє спільне проживання іммігранти і корінні жителі не були замішані в якихось конфліктах чи чварах: всі ставляться один до одного з повагою і толерантністю. Можливо, це ще й тому, що італійська громада не лише заробила свій авторитет чесною працею, але і завдяки тому, що жителі півдня по-справжньому закохалися у місто і забарвили його із властивим їм смаком і витонченістю, відкривши милі сімейні ресторанчики, відновивши одразу кілька архітектурних об’єктів і поклавши початок культурному процвітанню Бедфорда. Тепер туристів приваблює саме це дивовижне поєднання двох культур, таких не схожих одна на одну. Річковий фестиваль на річці Уз, Італійський фестиваль, Свято повітряних зміїв, літній ярмарок – ці веселі і барвисті заходи стали візитною карткою міста. А якщо додати до цих хеппенінгів ще й відреставровані об’єкти, наприклад, такі, як собор святого Павла, величну будівлю зернової біржі, старовинні млини, вікторіанські парки і художню галерею Хіггінс, котра зберігає унікальні акварелі і кераміку, ми отримає різнобічне і цікаве місце для уїк-енду, а то й тижневої відпустки. Значною мірою завдяки італійському впливові туризм у наші дні став таким же важливим напрямком для всього графства, як шерстяна промисловість разом із пивоварінням.

Фото carminesnb.com

Неформально Бедфорд вважають столицею всіх італійців Великої Британії. До 2008 року тут навіть працювало консульство, а дотепер функціонують відразу кілька офіційних закладів. Самі туристи з Апеннін включають це місто у свою обов’язкову програму подорожі по Туманному Альбіону, відвідуючи його відразу після Лондона. Тому в літні місяці концентрація італійців сягає тут взагалі мало не половини населення – вони залюбки відмовляються від спагеті і вина на користь пива і британських закусок і так само насолоджуються неймовірно незвичним поєднанням культур, наспівуючи вечорами англо-італійські хіти і перетворюючи середньовічні вулички на концертні майданчики просто неба. На це переплетіння не раз звертали увагу ЮНЕСКО та ООН, котрі відзначали місто своїми нагородами і ставили за приклад всьому світові. Тому у Бедфорді слід неодмінно побувати всім, хто любить Англію й Італію, оскільки тут вони сходяться.  

Головне фото t-ec.bstatic.com

Вам це буде цікаво:
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Departure: Волендам
П’янка свобода, шедеври у музеях, фантастична архітектура, над якою трудились і людина, і природа – все це, звичайно, про нідерландську столицю Амстердам, таку відому і незвідану водночас. І все б добре, але самих Нідерландів у цьому, либонь, найбільш космополітичному і толерантному місті Європи практично немає, так що саме на її пошуки ми і рушимо в околиці столиці, а точніше – в село Волендам.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
ТОП-5 космічних місць Землі
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Departure: Дакар
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Вірменські хачкари: поема в камені
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Закрити
Outlook facebook page