RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї

Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї

Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.

Технологію заварювання чаю корейці запозичили в Піднебесній, однак осмислення ритуалу чаювання близьке до японської школі дзен. Концентрація уваги на грі відтінків смаку та аромату розглядається як засіб занурення в медитацію, проте з точки зору корейця просвітлення, зосереджене в чашці чаю, не є самоцінністю, а підпорядковане практичним міркуванням. Старовинні трактати підкреслюють, що головне завдання чайної церемонії полягає в звільненні розуму правителя від впливу емоцій і суєтних думок перед ухваленням важливих політичних рішень. Попри те, що культура чаювання в Країні ранкової свіжості невіддільна від придворного церемоніалу, чайний етикет у Кореї набагато м'якшиші відомості про палацові чайні ритуали датовано 611 роком, коли в День поминання в дар духу імператора Суро були принесені коржі пресованого чаю. Пізніше вельможа на ім'я Кім Де Рен за велінням імператриці Сондок привіз із Китаю насіння елітних сортів чаю.

Фото theculturetrip.com

Класичний звід правил дейре сформувався в ранні роки правління династії Чосон і був увічнений у трактаті «П'ять національних ритуалів». Для чаювання відводили окрему кімнату-табанг. У центрі приміщення ставили низький столик, за яким сідали на циновках учасники церемонії. Чайний майстер сідав обличчям на схід, а гості – на захід. Місце, звернене до південної сторони, призначалося для імператора, а якщо правитель був відсутній, циновку залишали вільною. Табанг має бути готовий до прийому відвідувачів будь-якої миті, тому сервіз після закінчення чаювання не прибирали зі столу, а тільки накривали темною тканиною.

Фото aromatkorei.ru

Привітавши відвідувачів, майстер ставив на вогонь казанок з джерельною водою і займав гостей світською бесідою. Коли вода закипала, чайне листя обдавали окропом і викладали в глиняну миску, потім прогрівали чайник і чашки, а залишок води зливали в спеціальну чашу для охолодження до оптимальної температури. Наприклад, листя та бруньки, зібрані в квітні, заварюють за температури 60-65 °C, а чай пізнього врожаю – за 70-75 °C. Улітку, коли потрібно швидко остудити воду, використовують широкі пласкі чаші-катаде, а взимку для збереження тепла застосовують високі посудини спіралеподібної форми.

За ритуалом слід розливати чай у невеликі піали або чашки з кришечками, розраховані рівно на три ковтки. Перш ніж скуштувати чай, треба було оцінити колір та аромат напою, тримаючи піалу правою рукою і підтримуючи лівою за денце. За вченням те-до (шлях чаю), крапля настою зеленого чайного листа втілює всі смакові відчуття, доступні людині, подібно до того, як мить просвітлення вміщує нескінченність Всесвіту. Для отримання внутрішньої гармонії треба відчути всю симфонію букета в неухильній послідовності акордів – від кислого, гіркого і гострого до солоного, терпкого і солодкого. При цьому можна пригоститися барвисто оформленими солодощами – ласощі добирають з урахуванням смакових характеристик сорту.

Фото pekoeandimp.com

Буддисти вірять, що при вживанні чаю відбувається підйом духовної енергії від нижчих чакр до вищих, тому після першого ковтка чашку потрібно затримати біля сонячного сплетення, після другого – на рівні середини тулуба, а після третього – коло грудей, дозволяючи цілющій енергетиці чаю увійти в резонанс з вібраціями тонких тіл та очистити свідомість від ілюзій.

Простий люд був далекий від філософських премудростей і насолоджувався чаєм інтуїтивно – як Будда на душу покладе. Клімат Кореї занадто суворий для примхливої рослини, тому плантатори винагороджували себе за нестабільні врожаї захмарною вартістю чайної сировини. Класичний зелений чай (нок-ча) бував на столі простолюдця тільки на великі свята, а в будні селяни заварювали чай з усього, що було напохваті. Ішли в хід плоди, квіти, коріння, мандаринова шкірка, соснові голки і навіть сушені гриби. І нині у корейських кафе чаєм зазвичай називають трав'яний відвар на кшталт напою з тутового листя (бонгніп-ча), пелюсток дикої хризантеми в меду (гуква-ча) або підсмажених зерен ячменю (бори-ча). До речі, корейський чай може містити невеликий відсоток алкоголю – в складі заварки нерідко буває м'якоть фруктів і ягід, що забродила.

Фото tea-happiness.com

Фатальний збіг термінів збору чайного листа і зернових зіграв з корейськими плантаторами злий жарт. Фермери надавали перевагу дорожчій культурі, і країна невдовзі опинилася на межі продовольчої катастрофи. У XVI столітті уряд був змушений заборонити вирощування чаю на території Корейського півострова. Тож про те, що самобутня чайна культура, витіснена в підпілля, поступово занепала, годі й казати.

Відродження мистецтва чайної церемонії в сучасній Кореї тісно пов'язане з визвольним рухом. Найбільший чайний майстер ХХ століття Хе Данг, який заснував Корейську асоціацію те-до, замолоду мав дружні стосунки з анархістами і брав участь у замаху на спадкоємця престолу. Утім, справжню революцію Хе Данг здійснив на ниві аграрних технологій, розробивши новий метод вирощування зеленого чаю паньяро, тим самим позбавивши Країну ранкової свіжості дефіциту чайної сировини.

Фото visitdaegu2011.blogspot.nl

У наші дні справу Хе Данга продовжує Інститут розвитку Шляху чаю паньяро. На нове покоління чайних майстрів чекає величезна робота – вивести витончену культуру чаювання із затишних хіпстерських чайних у великий світ, не розгубивши ані краплини вишуканого смаку.

Заглавное фото mattchasblog.blogspot.de

Вам це буде цікаво:
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Гагаузи: этнос Білого Півня
«Жив у глухому гагаузькому селі бідний селянин, і багатства у нього було – троє синів…» - так розпочинається одна з народних казок, створених гагаузами. Цей тюркський народ і насправді жив небагато, кочував селами, пас овець.
Що вони їдять: кухня Риму
Outlook часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Вироби з соломки
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво виготовлення виробів з соломки, про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Живий танець. Полька
Цей танець не має жодного відношення до Польщі. У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Йодль – музика австрійських гір
Три роки тому в Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, морські цигани, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Життя амішів: щастя у простих речах
Коли вперше про них чуєш, не віриш власним вухам, коли вперше бачиш – очам. У їхніх паспортах немає фотографій, вони не платять податки, не служать в армії, носять просту одежу, їздять на кінних візках, обходяться без благ цивілізації і, звісно, готують найсмачнішу їжу в Америці. Заінтриговані? Знайомтесь: аміші – люди, що живуть поза часом.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими. Приймаючи сторону світлих сил, спритні поселяни не забували нагріти руки у вогні вселенської битви.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
Закрити
Outlook facebook page