RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Анкара is the capital of…

Анкара is the capital of…

У силу різних причин, а головне, завдяки своїй туристичної популярності та розмаху Стамбул сприймається більшістю туристів (ба навіть тими, хто побував у Туреччині) столицею цієї країни, хоча насправді головним містом є Анкара. Саме про неї, таку турецьку та інтернаціональну водночас, ми і розповідаємо сьогодні.

Анкара, розкинувшись практично в самісінькому центрі країни, на Анатолійському плоскогір'ї, нині є одним з мегаполісів планети, який розвивається найбільш динамічно. У неї величезний потенціал, як фінансовий – це серце турецької економіки і бізнесу, так і промисловий – на околицях постали основні індустріальні райони Туреччини. Хоча ще сто років тому Анкара була типовим провінційним містечком в Анатолії (так називається азійська, внутрішня частина Туреччини) з населенням до 60 тисяч. У наші дні тут живе і працює понад п'ять мільйонів люду, і це число стрімко зростає з року в рік. Робочі місця, цікаві вакансії, пристойні зарплати, можливість жити в сучасному комфортному місті з колоритом минулих епох – усі ці фактори роблять столицю вельми привабливою не тільки для турків, але й для іноземців, якими рясніють тутешні офіси та вулиці.

Фото content.just.travel

Говорячи про Анкару, все-таки не можна не згадати і про Стамбул, який століттями був столицею легендарної Османської імперії. Однак ніщо не вічне, тому в 1920-х роках великий Мустафа Кемаль Ататюрк ухвалив доленосне рішення не тільки побудувати нову світську Туреччину, а й дати їй нову столицю. На Анкару вибір припав з багатьох причин: по-перше, на відміну від Стамбула, вразливого і з Європи, і з морів, вона вглибині країни, що робило її не такою доступною в разі війни, по-друге, тут було менше аристократичного і консервативно налаштованого населення, що полегшувало проведення реформ і перетворень. Загалом, зірки зійшлися, як ніколи, вдало, і 1923 року анатолійське повітове містечко стало столицею, а Кемаль назавжди став улюбленцем місцевих жителів.

Фото travelask.ru

Різних географічних назв і згадок імені «батька турків» тут безліч – недосвідченому туристові легко й загубитися, та це і зрозуміло, адже місто дістало не тільки новий статус, але й нові можливості зі стимулами. Через якихось 50-60 років про донедавна провінційне містечко заговорили як про реального конкурента Стамбула, а сьогодні із впливом і можливостями Анкари ніхто вже й не думає сперечатися – це одна з найважливіших столиць як Європи, так і Азії. Крім політики, інші найважливіші заняття в Анкарі – інтелектуальна діяльність і промисловість у спеціальних секторах і зонах. Талановита молодь з усієї країни прагне потрапити до місцевих університетів, щоб потім перейти на роботу в сучасні індустріальні підприємства-гіганти, серед яких особливо виділяються «Аремсан», «Бариш», «Рокетсан» і «Нуроль», які обслуговують військову і космічну галузі не тільки Туреччини, а й інших держав. Ще одна важлива сфера – вугільна і металургійна промисловості регіону Карабюк, який лежить на північ від Анкари. Якщо тамтешні робітничі містечка можна назвати «м'язами», то столиця грає роль «мізків», котрі вирішують, як і що добуватиметься і продаватиметься потім.

Фото cdn77.orangesmile.com

Крім великих компаній, у столиці донині збереглися традиційні для Туреччини дрібні фабрики і фірми зі штатом 12-20 працівників. Вони провадять різноманітну діяльність, починаючи від легкої або харчової промисловості й закінчуючи туристичними послугами. Для економіки такі маленькі, але мобільні підприємства відіграють величезну роль, адже це не тільки стабільні податки, а й самозайнятість населення – в Анкарі украй низький відсоток безробіття. Турки, на відміну від багатьох інших східних народів, не люблять хизуватися й пускати пил в очі, кажучи, що столиця процвітає, але навіть неозброєним оком видно, що справи у міста йдуть чудово. Повсякчас зводять або реконструюють такі стратегічні об'єкти, як метрополітен і вокзали з аеропортом, величезні кошти вкладають у громадський транспорт, чий рівень наближується до західноєвропейського, на околицях виростають нові та зручні спальні райони, а старий центр підтримують у його архітектурній пишноті, що не може не викликати захоплення в туристів. Ще дуже важливо: попри сьогоднішню нестабільність на Близькому Сході й зокрема біля турецьких кордонів, Анкара справляє враження цілком безпечного і спокійного міста з безліччю пам'яток, толерантною атмосферою і фантастичною вуличною їжею.

Фото ruturciya.com

Споглядаючи з анатолійських вершин столицю Туреччини, яка розкинулася на багато-багато кілометрів, в очі відразу впадає контраст між старовинними малоповерховими кварталами і діловими хмарочосами центру. Мабуть, саме таким своє нове головне місто й задумував Ататюрк – сучасним, динамічним, але водночас і з автентичною атмосферою. І попри шалену популярність свого вже ось уже майже століття як конкурента на Босфорі, саме Анкара є справжніми воротами до Туреччини, і не тільки фізично, а й концептуально – разом з Анатолією з її безкрайнім привіллям, марсіанськими пейзажами Каппадокії, а також узбережжям Чорного моря та самобутнім курдським південним сходом. Усі ці маршрути починаються саме тут, у самісінькому серці нової Туреччини, яка, хоч і дивиться в майбутнє, проте не забуває свого минулого.

Фото tagfly.ru

Заглавное фото blog.radissonblu.com

Вам це буде цікаво:
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Знай наших: Ежен Деслав
У рубриці «Знай наших» ми зазвичай розповідаємо про видатних українців, котрі досягли значного успіху в тій чи тій сфері. Однак нашого сьогоднішнього героя – Ежена Деслава, або Євгена Слабченка – важко вписати в певні рамки, оскільки він досяг висот одразу в кількох сферах, будучи не тільки справжньою Людиною епохи Відродження XX століття, але й патріотом своєї України.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Валга. Місто на перехресті
Люди, які люблять подорожувати, зазвичай відвідують одні й ті самі місця. Париж, Венеція, Рим, Краків, Дрезден уже так давно звикли до туристів, що часто поглядають на них трохи зверхньо, копиливши губи, у той час як маловідомі, але не менш цікаві містечка чи селища завше раді гостями.
Все у ваших руках. Чому корисно бути амбідекстром
Амбідекстри демонструють унікальні здібності мозку, своїм прикладом підтверджуючи приховану людську геніальність. Найцікавіше, що її можна тренувати буквально руками. Як показали останні дослідження, людей, які від народження однаково вправно керують обома верхніми кінцівками, більше, ніж ми думаємо, і, можливо, ви – один з них.
Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Асунсьйон. Місто для сміливців і шукачів пригод…
Розташована на невисоких пагорбах, ця країна сховалася у тропічній сельві в самому центрі Латинської Америки. Тут немає пляжів і сучасних концертних холів, утім, вона вражає своєю близькістю до дикої природи. Хтось приїжджає у Парагвай дослідити територію «інді», інші – прийти в захват від давніх колоніальних будівель, ще хтось за покупками.
Ми там були: Нью-Йорк, Вашингтон і Маямі
Так склалося, що в Америці дві столиці – офіційна і фактична. Київський контекстний менеджер Богдан Янчев побував в обох і розповів нам про дух цих міст, про їхні пам’ятки і про те, чим вони є в реальності. Гадаєте, Нью-Йорк просякнутий дорогими парфумами, а у Вашингтоні, окрім полежати на травичці біля Білого дому, і робити нічого? Ви помиляєтесь!
Не забути парасольку і коктейль: найдивовижніші пляжі планети
Із настанням літа багато хто час від часу позирає на календар, чекаючи законної відпустки. А оскільки літній відпочинок найчастіше нерозривно пов’язаний з релаксацією біля води, аж ніяк не можна забувати про пляжі – такі жадані і водночас не схожі один на одного. Навіть якщо ви вже знаєте, куди поїхати і квитки куплені, наша добірка все одно не залишить нікого байдужим.
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Золота земля Соломона
Соломонові острови на зорі свого заселення мали репутацію далеко не найгостиннішого місця. І якщо флорентійці можуть попередити про свою підступність, архіпелаг цілком невинно простягнувся на далеку відстань в 1500 кілометрів і збурював цікавість не одного мандрівника своїм специфічним розташуванням і легендами про золото Ельдорадо.
Все, що потрібно знати про Азіаду
Спорт, аби залишатися актуальним, як і інші сфери нашого життя, має крокувати в ногу з часом і змінюватися, адже завтра ніколи не буває таким, як учора. Сьогодні Outlook, що висвітлює Азійські ігри-2017 в Ашгабаді, запускає цикл матеріалів, присвячених одному з найбільш прогресивних турнірів, який стартує вже у вересні.
Брегенц. До театру у смокінгу і на катамарані
Спеціально для тих, хто вважає театр і оперну музику пережитками минулого, ми розповімо про дивовижний австрійський театр, де традиційне мистецтво поєднується з технічними та інженерними новинками, а ще з неперевершеним краєвидом Альп.
Таксі по-нью-йоркському
Наступним героєм нашого циклу про міський транспорт-символ стало жовте таксі Нью-Йорка. Без цих яскравих і неймовірно маневрених машин просто неможливо уявити Велике Яблуко, а надто його центр – Мангеттен. Здається, що «шашечок» тут більше, ніж людей.
Посол Франції Ізабель Дюмон провела урочистий прийом на честь Дня взяття Бастилії
Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Ізабель Дюмон провела урочистий дипломатичний прийом на честь національного свята - Дня взяття Бастилії, а також 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною і Францією.
Experience: Григорій Решетник
Прокидаючись вранці і вмикаючи телевізор, наш будинок наповнюється позитивом, енергією і завзятим сміхом тих, хто по той бік екрану займається тим, щоб кожен наш день був легшим і веселішим. Часом глядачеві здається, що світ телебачення - це суцільне свято і фестиваль, але дуже часто за нашим хорошим настроєм та безтурботним днем стоїть кропітка і часом занадто відповідальна робота ... Сьогодні історією свого успіху з нашими читачами ділиться телеведучий Григорій Решетник.
Що вони їдять: Україна
Розпещені домашніми борщами, голубцями та котлетами ми наївно вважаємо, що знаємо українську кухню як свої п'ять пальців і нічого примітного в ній немає, хоча насправді гастрономічна спадщина нашої країни значно багатша, аніж нехитре бабусине меню. Настав час згадати оригінальні українські страви, незаслужено забуті в епоху напівфабрикатів і швидкого харчування.
Інті-Раймі: зустрічаємо сонце разом з перуанцями
Сьогодні в нашому перуанському циклі розповідь про барвисте і колоритне святкування зимового сонцестояння, історія якого бере свій початок ще з часів інкської імперії.
Закрити
Outlook facebook page