RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Ми там були: Нью-Йорк, Вашингтон і Маямі

Ми там були: Нью-Йорк, Вашингтон і Маямі

Так склалося, що в Америці дві столиці – офіційна і фактична. Київський контекстний менеджер Богдан Янчев побував в обох і розповів нам про дух цих міст, про їхні пам’ятки і про те, чим вони є в реальності. Гадаєте, Нью-Йорк просякнутий дорогими парфумами, а у Вашингтоні, окрім полежати на травичці біля Білого дому, і робити нічого? Ви помиляєтесь!

У мене відчуття від Нью-Йорка відрізняються від поширених. Більшості він дуже подобається, а мені ні. У мене є друг, котрий навіть переїхав із Каліфорнії у Нью-Йорк просто тому, що подобається безумний рух у цьому місті. Ньюйорківцям чомусь дуже подобається перебувати в хаосі. Вони вважають, що якщо ти дійшов із дому на роботу, і з тобою нічого не трапилося, то ти нібито вже своя людина. Це говорить про те, що Нью-Йорк – твій дім. Центр міста мені здається дуже небезпечним і неприємним.

Фото автора

Те, що мене справді вразило – центр Нью-Йорка неймовірно брудний. Усі заклади сміття виставляють просто на вулицю. Воно стоїть там, потрапляє на дороги, від нього чується дуже сильний поганий запах. Просто на Таймс-Сквер, даруйте, смердить помиями, і чомусь це нікого з місцевих не бентежить. Містяни виправдовують це своєрідним нью-йоркським ритмом життя. Усі біжать, всі метушаться, бруд начебто неминучий, це щось як плата за безумний ритм життя. Утім, сказане стосується виключно центру міста. Наприклад, Бруклін набагато більш доглянутий.

Якщо просто гуляти вулицями Нью-Йорка, то мені найбільше до вподоби Бруклін. Це такий колоритний хіпстерський район. Там немає скаженого руху, як у центрі, де всі поспішають, перебігають дороги на червоне світло. Такі порушення дорожніх правил у них, до речі, у порядку речей.

Пересуватися по Нью-Йорку зручніше і найшвидше на метро. На таксі буде і дорожче, і за часом зовсім невигідно. Причому в Нью-Йорку на метро їздять всі. Буквально два дні тому я там бачив актора, котрий грав одну з головних ролей у фільмі «Похмілля у Вегасі». Ми їхали в одному вагоні з голлівудською зіркою! Але, правда, тут знову-таки дуже брудно, все дуже старе і недоглянуте. У місцевих навіть є така гра: хто більше нарахує пацюків в очікуванні потяга. І це не жарти!

Фото images.jazztour.ru

Не можу спростувати стереотип, що Вашингтон – це політика, туман і туга. Там справді може бути нуднувато, але це залежить від того, якої мети прагнути. Якщо хочеться тусоватися, танцювати і відриватися, то місто, безумовно, для цього не підходить.

Здавалося б, Вашингтон – зовсім невеликий (кількість населення тут становить лише 660 тис. людей), а знакових пам’яток у ньому стільки, що не обійти за кілька днів. Два-три дні варто виділити лише для того, щоб оглянути Національну алею. Тут, звичайно, всім відомі Білий дім, Капітолій, монумент Вашингтону, меморіали Джефферсона і Лінкольна. Але для міста це може бути культурною програмою тільки як преамбула. А далі квартал музеїв. Тут національні музеї індіанців, американської і природничої історії, африканського мистецтва, музеї Смітсонівського інституту, Національна галерея мистецтв із творами Рембрандта, Вермеєра, Ван Гога, Клода Моне і Леонарда да Вінчі, а також багато інших.

Фото cdn.getyourguide.com

Найбільше враження на мене справив Національний музей авіації і космонавтики США. Це величезна будівля, в якій всередині приміщення розташовані сотні літаків різних моделей різних часів. Там все зроблено для дорослих, як для дітей. Просто відчув себе там маленькою дитиною. Практично з усіма інсталяціями можна якось взаємодіяти. Дітям зазвичай все цікаво спробувати – пройтись по кабіні літака, розібратися в його обладнанні, посидіти в кабіні пілота. Наприклад, мені цікаво було побувати у пасажирському літаку старого зразка. Уявляєте, перші літаки могли перевозити тільки по 4-5 людей!

Адреса: 600 IndependenceAveSW, Washington, DC 20560.

Правда, культурно-політичну програму можна у Вашингтоні розбавити і спортивною. У центрі розташована арена Верайзон-центр – тут грають в хокей найбільш високооплачувані гравціNHL.

Що справді дивує у Вашингтоні – це поєднання абсолютної розкоші і дорожнечі з крайньою кричущою бідністю. Ти можеш перебувати у місті біля Капітолія – це самий центр, фактично політичне серце Америки – і біля тебе нібито мають ходити тільки політики та інші важні персони у піджаках. Але ж ні! Ти бачиш, безумовно, і таких людей, але поруч з ними на вулицях лежать сплячі безхатьки. Це доволі неприємно вражає. Люди без певного місця проживання тут всюди з усіма своїми пожитками, з усіма своїми неприємними запахами – у будь-яких закладах. Тут дві сторони медалі. З одного боку – це дуже демократично, і їх не можна виганяти. А з іншого – тобі доволі некомфортно.

Я прожив у Маямі три місяці, і звісно, мені вдалося побувати не тільки в туристичних місцях. Я бачив місто яким воно є. І найбільш яскраве враження про Маямі – це обман. У всіх уявлення про нього як про щось таке шикарне, люксове, неймовірне. Звичайно, це місто, в якому абсолютно нічого робити без грошей. Але по суті воно, як мені це видається, таке собі «приморське містечко», тільки більш дороге. Окрім як напиватися і танцювати, там робити нічого. Це місто вічних вечірок.

Фото ikgymnastics.com

Я жив на Маямі-Біч. І мене вразило, що навіть там легкодоступні і поширені наркотики. Ось якось просто, стоячи на вулиці і розмовляючи по телефону, я бачив одночасно трьох людей, котрі продають наркотики. Ти проходиш повз них, а тобі пропонують: будь ласка, кокаїн, трава, що-небудь іще. І це в найбільш благополучному районі в самісінькому туристичному місці.

Через те, що у Маямі люди дуже товариські, я дуже багато розмовляв із місцевими. Так от вони самі вважають, що це містло-фейк: фейкові люди, фейкові губи, фейкові стосунки – все фейкове.

У Маямі я жив у хостелі на Маямі-Біч. За рейтингами американських друкованих видань він входить у топ-10 паті-хостелів Америки. У місті взагалі музику не вимикають, постійний рух, місцеві щовечора їздять в якийсь клуб. Це, звичайно, весело, але жити там довго не вийде, тому що в тебе просто голова вибухне.

Є речі, котрі мені не подобаються, але подобаються великій кількості людей. Це спікізі-бари. Чомусь в Америці вони всі дуже голосні. Тут люди, щоб поговорити, змушені по-справжньому перекрикувати музику, котру вмикають ну просто безмежно голосно.

Наприклад, є такий заклад, котрий неможливо знайти у путівниках для мандрівників, але кожен житель його знає– Bodega Club. Він розташований у центрі Маямі-Біч на Лінкольн-драйв. Цей заклад стилізовано під підпільні бари Америки часів сухого закону. Вхід до нього має вигляд дверей в убиральню. Біля них стоїть молодий чоловік, котрий впускає тільки обраних за певними номерами. І, заходячи в ці двері, ти потрапляєш в інший світ. Справді, дуже цікаво просто зазирнути туди, але я зміг пробути всередині тільки 30 секунд, тому що рівень гучності просто давить тобі на вуха. Така гучність, як на дискотеках, але ніхто не танцює, всі намагаються якось розмовляти. Але навіть стоячи поруч, в 10 сантиметрах від людини, ти не можеш її почути. По суті, це хайповий дорогий бар.

Must-seeplaсes:

1. Там дуже цікаві доглянуті пляжі. Наприклад,South Beach. Він чудовий: рівна доріжка, на якій люди катаються на скейтах, тренажерні зали просто неба, дівчата в купальниках – все точно так, як в кіно показують.

2. Там не так багато музеїв, як хотілося б. приміром, у порівнянні з Вашингтоном чи Бостоном, чи тим же Нью-Йорком їх зовсім мало. Але, наприклад, є Музей мистецтв імені сім’ї Перес. Він мало не єдиний, котрий варто там відвідати. Я б дуже рекомендував – він справді гарний.

Це музей сучасного мистецтва, розташований в районі Даунтаун на території ипарку. Тут представлено близько 1800 експонатів XX іXXI століть із різних країн Америки, Європи й Африки. Тут ви маєте змогу побачити роботи Джона Бальдессарі, Дена Флавіна, Пурвіса Янга, Джеймса Розенквіста, К’янде Уайлі, Джозефа Корнелла, Френка Стелли, Кікі Сміт, Хосе Вальдеса, Дієго Рівери, Беатріса Гонсалеса і багатьох інших.

Адреса: Біскейн-бульвар 1103 (1103 BiscayneBoulevard), біля станції метро «Музей-парк» (MuseumPark (Metromoverstation).

3. Район Вінвуд – це найбільша пам’ятка Маямі. Море цікавих людей, море цікавих майстерень, галерей, барів, кав’ярень і т. ін. Це величезний район в центрі, по якому просто приємно і цікаво пройтися, навіть не заходячи у всі ці заклади.

Фото mixdecor.ru

4. Ну і ще, звісно, для загального розвитку слід відвідати Оушен Драйв. Це головне туристичне місце, визнана візитна картка Маямі. На красивій набережній, що тягнеться на кілька кілометрів, похитуються пальми і відчувається подих Атлантичного океану. Тут безліч різноманітних розкішних закладів, у яких представлено кухні мало не всіх народів світу. Але заходити до них я б не радив, тому що на цій вулиці все розраховано на туристів, і ціни там просто нечувані. 

Заглавное фото static.cntraveller.ru

Вам це буде цікаво:
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Знай наших: Ежен Деслав
У рубриці «Знай наших» ми зазвичай розповідаємо про видатних українців, котрі досягли значного успіху в тій чи тій сфері. Однак нашого сьогоднішнього героя – Ежена Деслава, або Євгена Слабченка – важко вписати в певні рамки, оскільки він досяг висот одразу в кількох сферах, будучи не тільки справжньою Людиною епохи Відродження XX століття, але й патріотом своєї України.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Валга. Місто на перехресті
Люди, які люблять подорожувати, зазвичай відвідують одні й ті самі місця. Париж, Венеція, Рим, Краків, Дрезден уже так давно звикли до туристів, що часто поглядають на них трохи зверхньо, копиливши губи, у той час як маловідомі, але не менш цікаві містечка чи селища завше раді гостями.
Все у ваших руках. Чому корисно бути амбідекстром
Амбідекстри демонструють унікальні здібності мозку, своїм прикладом підтверджуючи приховану людську геніальність. Найцікавіше, що її можна тренувати буквально руками. Як показали останні дослідження, людей, які від народження однаково вправно керують обома верхніми кінцівками, більше, ніж ми думаємо, і, можливо, ви – один з них.
Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Асунсьйон. Місто для сміливців і шукачів пригод…
Розташована на невисоких пагорбах, ця країна сховалася у тропічній сельві в самому центрі Латинської Америки. Тут немає пляжів і сучасних концертних холів, утім, вона вражає своєю близькістю до дикої природи. Хтось приїжджає у Парагвай дослідити територію «інді», інші – прийти в захват від давніх колоніальних будівель, ще хтось за покупками.
Не забути парасольку і коктейль: найдивовижніші пляжі планети
Із настанням літа багато хто час від часу позирає на календар, чекаючи законної відпустки. А оскільки літній відпочинок найчастіше нерозривно пов’язаний з релаксацією біля води, аж ніяк не можна забувати про пляжі – такі жадані і водночас не схожі один на одного. Навіть якщо ви вже знаєте, куди поїхати і квитки куплені, наша добірка все одно не залишить нікого байдужим.
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Золота земля Соломона
Соломонові острови на зорі свого заселення мали репутацію далеко не найгостиннішого місця. І якщо флорентійці можуть попередити про свою підступність, архіпелаг цілком невинно простягнувся на далеку відстань в 1500 кілометрів і збурював цікавість не одного мандрівника своїм специфічним розташуванням і легендами про золото Ельдорадо.
Все, що потрібно знати про Азіаду
Спорт, аби залишатися актуальним, як і інші сфери нашого життя, має крокувати в ногу з часом і змінюватися, адже завтра ніколи не буває таким, як учора. Сьогодні Outlook, що висвітлює Азійські ігри-2017 в Ашгабаді, запускає цикл матеріалів, присвячених одному з найбільш прогресивних турнірів, який стартує вже у вересні.
Брегенц. До театру у смокінгу і на катамарані
Спеціально для тих, хто вважає театр і оперну музику пережитками минулого, ми розповімо про дивовижний австрійський театр, де традиційне мистецтво поєднується з технічними та інженерними новинками, а ще з неперевершеним краєвидом Альп.
Таксі по-нью-йоркському
Наступним героєм нашого циклу про міський транспорт-символ стало жовте таксі Нью-Йорка. Без цих яскравих і неймовірно маневрених машин просто неможливо уявити Велике Яблуко, а надто його центр – Мангеттен. Здається, що «шашечок» тут більше, ніж людей.
Посол Франції Ізабель Дюмон провела урочистий прийом на честь Дня взяття Бастилії
Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Ізабель Дюмон провела урочистий дипломатичний прийом на честь національного свята - Дня взяття Бастилії, а також 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною і Францією.
США очима Богдана Янчева
Контекстний менеджер Богдан Янчев здійснив тривалу подорож у США. Він провів там близько півроку і не просто побував у найбільших містах, таких як Маямі, Нью-Йорк, Вашингтон, але й попрацював на різних роботах, завів чимало знайомств із місцевими і відвідав місця, про які звичайні туристи нічого не знають. Після повернення він розповів нам про свої найяскравіші враження.
Experience: Григорій Решетник
Прокидаючись вранці і вмикаючи телевізор, наш будинок наповнюється позитивом, енергією і завзятим сміхом тих, хто по той бік екрану займається тим, щоб кожен наш день був легшим і веселішим. Часом глядачеві здається, що світ телебачення - це суцільне свято і фестиваль, але дуже часто за нашим хорошим настроєм та безтурботним днем стоїть кропітка і часом занадто відповідальна робота ... Сьогодні історією свого успіху з нашими читачами ділиться телеведучий Григорій Решетник.
Гетто світу: український квартал Чикаго
Як показує практика, етнічні анклави – це переважно автономні та замкнуті системи, адже, живучи там, їхні представники далеко не завжди асимілюються та інтегруються в іншу культуру. Такого не скажеш про вже знаменитий на всю Америку Ukrainian village – український район Чикаго.
Що вони їдять: Україна
Розпещені домашніми борщами, голубцями та котлетами ми наївно вважаємо, що знаємо українську кухню як свої п'ять пальців і нічого примітного в ній немає, хоча насправді гастрономічна спадщина нашої країни значно багатша, аніж нехитре бабусине меню. Настав час згадати оригінальні українські страви, незаслужено забуті в епоху напівфабрикатів і швидкого харчування.
Закрити
Outlook facebook page