RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Болівія: розсипалася сіль до туристів...

Болівія: розсипалася сіль до туристів...

Прогулятися небесами, живучи на Землі, виявляється, можливо. Досить вирушити на південь невеликої країни Болівії, в одну з найбільш незвичайних пустель світу – Уюні. Переглянувши знімки туристів, які побували тут, так і хочеться недовірливо запитати: «А це точно не фотошоп?»

Величезна територія, що розташована на висоті майже 4 км над рівнем моря і займає площу понад 10 000 квадратних кілометрів, – це не що інше, як тверде озеро Уюні. Опинившись тут, спочатку не зовсім розумієш, з чого ж сформувалася величезна гладь. На пісок не дуже схоже, а для снігу, що не тане при плюсових температурах, аж надто дивно... Але якщо зір підводить, слід довіритися іншим відчуттям, у даному разі – смаковим. Варто лише без побоювання спробувати те, що знаходиться під ногами, і все відразу стає ясно – це звичайнісінька сіль.

Зовні місце істотно відрізняється від традиційного розуміння слова «озеро». Та якби машина часу перекинула нас приблизно на 40 тисяч років назад, то перед нами відкрився б звичайний водний масив під назвою Мінчін. Через століття він розділився на вже знайоме нам джерело солі Уюні, ще одне схоже – Салар-де-Койпаса, а також на два цілком «нормальних» озера з цікавими назвами – Уру-Уру і Поопо.

Однак прославитися на весь світ вдалося тільки першому. Певною мірою на це вплинули величезні розміри «сухої» водойми, які зробили її найбільшим солоним озером на всій планеті. Як правило, піші «круїзи» по Уюні відбуваються аж ніяк не в хорошу погоду, звичну для всіляких подорожей, а в сезон, коли небо повністю затягнуте дощовими хмарами. Триває цей період з травня по листопад. У цю пору весь солончак залитий приблизно 30-сантиметровим шаром води, що створює ефект велетенського дзеркала, у якому детально відображаються пропливаючі зверху хмари. Незвичайна ілюзія стає фоном для унікальних знімків, які і є головною метою більшості поїздок.

«Розсипати сіль – це не до сварки, а до додаткового прибутку», – вирішили «переграти» суть приказки місцеві жителі, які збудували в приозерних селищах незвичайні готелі. Усі меблі, від спального місця до табуретів, виготовлені з величезних брил цього мінералу. Помірна плата, в рамках 20-30 доларів, – і ночівля в солоному готелі вам забезпечена. Оголошення з єдиним важливим проханням адміністраторів закладу відчайдушно розвішані в кожному номері і у всіх коридорах: «Нічого не облизувати!».

Звісно, надихнувшись дивовижними фотографіями і захоплюючими відгуками про це унікальне місце, всі прагнуть потрапити на Уюні в дощовий сезон. Та якщо матінка-природа раптом не забажає до вашого приїзду залити все водою, не варто звинувачувати себе в невдачливості, а погоду – у неприхильності. Сухий «клімат» дасть шанс насолодитися іншими особливостями озера, зокрема дивовижним тваринним і рослинним світом. Тут розгулюють одомашнені альпаки – головний вид худоби в найближчих селищах, – що люблять забрести в пустелю, аби поласувати тутешнім мохом. І, звиклі до людей, вони не проти попозувати на камеру.

Стежити за зграями довгоногих фламінго краще здалеку, один неправильний крок – і полохливі птахи рожевою хмарою злетять над соляними просторами. Крім них, з пернатих на цій місцевості частенько зустрічаються дві крайності: масивні страуси і дрібні колібрі. Щодо рослинного світу, вологий клімат і специфічний ґрунт не є сприятливими умовами для великого розмаїття представників флори, зате місцеві багатометрові кактуси, що колючим парканом оточили пустелю з усіх боків, цілком можуть конкурувати навіть з велетенськими мексиканськими.

Поспостерігати, як видобувають те, що ми вживаємо в їжу щодня, на Уюні теж реально. Використання місцевих запасів солі, що становлять близько 10 мільярдів тонн, триває вже кілька віків, приносячи додаткові гроші в державну казну. Але півстоліття тому «розкопки» були значно масштабнішими, і, як згадка про цей період, у трьох кілометрах від озера розташувався музей під відкритим небом, що має назву «кладовище паровозів». Коли в 50-х активний видобуток мінералів у рудниках стрімко знизився, працівники залізниці залишили тут всю транспортувальну техніку, яка через роки перетворилася на ще одну місцеву пам’ятку. Ініціювала «переформатування» старих рейкових машин на експозицію влада Болівії, що у 2006 році почала втілювати в життя програму з розвитку цього незвичайного регіону.

Фото з відкритих джерел

Вам це буде цікаво:
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Монсеррат: у гості до янголів
Якщо зазирнути в записники мандрівників, котрі готуються вирушити до Іспанії, то після популярної Барселони другою позицією в списку неодмінно буде Монсеррат. Монастирська гора є обов’язковою для візиту і у місцевих мешканців, вони вважають за потрібне бодай раз на рік відвідати релігійне серце Каталонії.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Вірменські хачкари: поема в камені
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Під Південним Хрестом. Квінстаун
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії. Коли ж настає ніч, Квінстаун освітлює сузір’я Південний Хрест.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Подорож до Колумбії. Інша Картахена…
У світі є дві Картахени. І в обох жителі розмовляють іспанською, люблять кориду, а вечорами рушають на пляж цмулити мохіто й дихати солоним вітром. Але тільки в одній з них у млосну міську прогулянку можуть увірватися ритми запальної сальси, розсипи смарагдів і перлів, а дорогу можуть перейти ефектні палкі красуні. І це Колумбія!
Камбоджа: поліція на плаву, дельфіни в ріках та Ангкор-Ват
Королівство Камбоджа – саме так звучить сьогодні офіційна назва країни на південному сході Азії (півострів Індокитай). І вона чудова туристична альтернатива іншому, більш прославленому азіатському королівству – Таїланду. Тут краще. Хоча б тому, що це не мейнстрім. Щоправда, королівство це не зовсім казкове, хоч і дуже цікаве…
Фарбарні Феса: райдужна палітра Сходу
Стара медина Феса міцно тримає час у тенетах вузьких звивистих вулиць і мальовничих крамниць. Середньовічне місто майстрів не визнає сучасні технології, однак прослідкувати життєвий цикл вподобаної сумки з тисненою в’яззю не справить клопотів. Шкіру для сувенірів вичиняють тут же, у внутрішніх двориках, а за помірну плату господар продемонструє всі тонкощі народного промислу з тисячолітньою історією.
Джайпур. Рожеве місто
Хтось порівнює Джайпур з ажурною скатертиною. Інші – з коробкою рожевого зефіру. Треті твердять – це вулик, щільно заселений бджолами. Однак всі сходяться в одному – тут дивовижне повітря, сповнене якоюсь свободою, котру не зустрінеш у Європі. Вона заповнює легені, і вже через вдих мандрівник втрачає лік годинам і навіть століттям.
Лігурія: середземноморський рецепт ідеальних міст
Збираючись на Лігурійське узбережжя, не тіште себе думкою, що зможете за декілька днів об’їздити його вздовж і впоперек. Так ви лише роздражните свій мандрівний апетит. Кожним інгредієнтом Лігурії можна тільки ласувати, забуваючи при цьому про існування решти світу. Портове місто Генуя (італ. Genova¬) – основне у регіоні Лігурія.
Найробі: тепер я бачив усе
Унікальна природа, головний тектонічний розлам планети, фламінго, жирафи й гепарди на відстані витягнутої руки – про це і багато іншого в нашому новому матеріалі про столицю Кенії Найробі та її околиці.
Даллол – барвиста окраса Ефіопії
Країни часто хизуються своїми природними окрасами: запрошують туристів, дозволяють гарненько роздивитись усі деталі ювелірної роботи, яку виконала планета. Серед таких окрас найбільш неординарні, кольорові, дивні, а іноді для нашого ока навіть дикі – африканські. Ефіопія відхопила собі один з найчарівніших аксесуарів – вулкан Даллол.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Нью-Йорку
Нарешті одна з наших улюблених рубрик «дісталася» до міста, де долари - головна валюта, а, значить, нам не доведеться ходити по обмінних пунктах і постійно концертувати ціни. Отже, вирушаємо в такий різний і захопливий Нью-Йорк витрачати наші 10 доларів.
Закрити
Outlook facebook page