RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Рембрандт на знос

Рембрандт на знос

Рівно 29 років тому, 15 червня 1985-го, житель Литви Бронюс Майгіс назавжди увійшов в історію світового живопису. Однак відзначився він зі знаком мінус – його прославила не творчість, а вандалізм: в пітерському Ермітажі чоловік облив сірчаною кислотою і двічі штрикнув ножем картину Рембрандта «Даная». На щастя, полотно вдалося врятувати, і сьогодні воно, як і раніше, виставляється в галереї, щоправда, під броньованим склом. Хто, де і коли ще псував шедеври – далі на OUTLOOK.

Найчастіше вандали, які паплюжать високе мистецтво, називають свої дії політичним або якимось іншим протестом. Про це, до речі, і заявив вищезгаданий Бронюс Майгіс. Серед його найвідоміших «послідовників» – Уріель Ландерос, котрий у 2012 році за допомогою трафарету і спрею наругався над картиною Пікассо «Жінка в червоному кріслі». Молодий чоловік домалював до роботи бика і тореадора, підписавши свій «витвір» – «Завоювання». Через деякий час спільними зусиллями поліції Мексики і США Ландероса було затримано. Дивно, та як тільки йому дали слово, хлопець зізнався в любові до Пікассо.


На жаль, роботи іспанського майстра мало не частіше за інших «трапляються під руку» вандалам. І якщо випадок з «Жінкою в червоному кріслі» або ж наругу над «Гернікою» у 1974 році (на ній теж лишили каракулі) можна назвати спланованими акціями, то те, ще сталося з його картиною «Сон», більше схоже на злий рок. У 2006 році її власник, гральний магнат Стів Уїнн, показуючи полотно друзям, зробив різкий рух і порвав його. Однак і це ще не все. Буквально за кілька днів до форс-мажору горе-колекціонер уклав договір про продаж шедевра за 139 мільйонів доларів. У результаті справа була завершена тільки в березні 2013 року, після проведення реставраційних робіт, які, до речі, не позначилися негативно на ціні. Швидше навіть навпаки – за «Сон» заплатили 155 мільйонів.





Якщо перелічені вище роботи Пабло вдалося врятувати, то його картина «Голова Арлекіна» остаточно пішла в небуття. Вона була знищена як речовий доказ разом з творами Матісса, Гогена і Моне після пограбування роттердамського музею Kunsthal. Коли поліція вийшла на слід злодіїв, мати одного з підозрюваних, румунка Ольга Догару, спалила валізу, у якій син і його спільники ховали вкрадене. На жаль, від великих полотен лишилися тільки пігмент і цвяхи. За оцінками експертів, загальна вартість картин становила 150-200 мільйонів доларів.




Свої «побої» є і у найзнаменитішого портрета в усьому світі – «Джоконди». У 1956-му в неї кинули камінь і облили сірчаною кислотою. Через 20 з гаком років, під час виставки в Токіо, жінка, незгодна з політикою музею відносно інвалідів, спробувала розпилити на роботу да Вінчі фарбу. Після цих замахів «Мону Лізу» помістили під куленепробивне скло, що, до речі, захистило її у 2009 році, коли росіянка, яка не отримала французького громадянства, запустила в неї керамічну кружку. Будемо сподіватися, що «Джоконда» і далі посміхатиметься незважаючи ні на що.


Тренд вандалізму ХХІ століття – великі полотна псують інші художники. Дивно, адже, здавалося б, хто-хто, а ці люди мають усвідомлювати всю підлість свого вчинку. Аж ні, вони ще й намагаються цим прославитися. Взяти, приміром, поляка Володимира Уманця, який два роки тому зіпсував картину Марка Ротко «Чорне на коричневому», написавши на ній: «Потенційний твір жовтизму» (A Potential Piece of Yellowism). Таким терміном шкідник і його соратники називають вигаданий ними самими напрямок мистецтва, який поки що цікавить тільки поліцію та психіатрів.

Проте і в «картиношкідництві» теж бувають винятки. Повертаючись до тренду «художник спотворює чужі роботи», не можна не згадати про людину-загадку – Бенксі. У 2013 році він за 50 доларів купив нічим не примітне полотно з гірським пейзажем і домалював до нього нациста, що сидить на лавці. Цей тюнінг вмить перетворив звичайну картину на лот під назвою «Банальність банальності зла», який на торгах був проданий за 615 тисяч доларів. Виручені кошти, до речі, пішли на благодійність.

Фото з відкритих джерел

Вам це буде цікаво:
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху. Сутінковий край легенд і переказів не відмовить у прихистку стомленому мандрівнику: на стежках духів немає самотніх.
Знай наших: Анатолій Кокуш
Кіно – либонь, найбільш «технічний» вид мистецтва, котрий придумало людство. Скільки б таланту, фантазії і енергії не було у творців будь-якого фільму, практично всі стадії виробництва так чи інакше спираються на техніку, без якої ідеї так і залишаться всього лиш ідеями. Сьогодні Outlook розповідає про, напевно, найбільш відомого «технаря» із світу кіно – володаря двох заповітних «Оскарів» Анатолія Кокуша.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю з режисером Дороном Пазом
OUTLOOK вдалося поспілкуватися з ізраїльським режисером Дороном Пазом, котрий представив у Києві свою нову роботу «Єрусалим». Про спосіб пошуку натхнення через заголовки в журнальних статтях, перспективу кінематографу загалом і про причини вельми стриманого ставлення до критиків читайте далі у матеріалі!
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Посольства Литви та Австралії представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії»
Посольство Литовської Республіки в Україні, Посольство Австралії в Україні i Національний музей Тараса Шевченка представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії».
Історія бренду: Cirque du Soleil
Феєричний шоу-проект Cirque du Soleil здійснив переворот у цирковому мистецтві, нагадавши світові, що цирк може не тільки розважати, але й творити нову реальність. Божевільні експерименти над людським тілом скасовують владу земного тяжіння, а містерія звука і світла заманює глядача у присмерковий лабіринт філософських драм, надаючи змогу пробиратися до сонця разом з героями постановок.
Не тільки чорний. Невідомі факти про Казимира Малевича
3 листопада 2008 року, на аукціоні Sotheby's з результатом в $ 60 мільйонів була продана одна з найрідкісніших робіт в історії російського мистецтва - «Супрематічеськая композиція» Казимира Малевича, який дотепер вважається одним з найнезрозуміліших художників 20 століття. Ніби знущаючись з публіки, саме так він підписував деякі свої ранні роботи: «Зміст картин авторові невідомий». OUTLOOK сподівається, що зібрані нами історії, пов'язані з особистістю, творчістю та ім'ям майстра, наблизять читачів до розуміння геніального супрематиста.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Знай наших: Сергій Полунін
26 жовтня відбудеться довгоочікувана прем`єра документально-біографічної картини «Танцюрист» про ціну успіху, яку заплатив артист балету Сергій Полунін. Херсонець за походженням, волею випадку потрапляє до Королівського театру в Лондоні, де здобуває неймовірний успіх, а потім зникає з поля зору, щоб згодом завоювати ще більше любові глядачів. Сьогодні OUTLOOK продовжує серію матеріалів про успішних українців.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Керований хаос: архітектор Заха Хадід
В англійській мові є чудовий неологізм, синонім успішності – «селфмейдмен», котрий можна перекласти як «людина, що зробила себе». Саме такою людиною, безумовно, є знаменитий архітектор Заха Хадід. Ми розкажемо про її непростий життєвий і творчий шлях її ж словами.
Шведський відлюдник Інгмар Бергман
14 липня 1918 року у шведському місті Упсала народився чоловік, який зняв понад 50 картин і поставив кількадесят вистав, що підняли планку у мистецтві на недосяжний рівень. Навіть сьогодні, переглядаючи шедеври Бергмана, створені ще півстоліття тому, розумієш, що вони нічого не втратили з часом – скоріше навпаки.
Історія бренду: Жан Пату
Йому вдалося вловити зухвалий дух початку двадцятого століття і передати ідеали епохи в модних новаціях. Радість, швидкість і легкість – якщо емоції допомагають продавати, то враження, пов'язані з брендом Жана Пату, будуть саме такими.
Закрити
Outlook facebook page