RU  UK  EN
Статті  >  Дізнайся  >  Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу

Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу

Сьогодні Outlook подорожує по найцікавіших з точки зору географії й адміністративного управління містах і країнах, що є анклавами, цілком розташованих на територіях інших держав.

Перш ніж почати нашу захоплюючу поїздку, важливо розібратися в термінології, оскільки самі поняття «анклав» і «ексклав» часто плутають. Насправді ж це одне й те саме: просто для тієї країни, чия територія розташована ще і у межах кордонів іншої держави, ця територія називається ексклав, а для тієї країни, всередині котрої є частина, що перебуває під чужим контролем, вона відповідно – анклав.

Фото: blоgspot.com

Візьмемо як приклад наші перші пункти прибуття – старовинні іспанські міста Сеута і Мелілья, котрі для Мадрида є ексклавом, а для Марокко, на чиїй території вони містяться, анклавом. Загалом у цих двох прибережних містах живуть близько 150 тисяч людей, серед яких лише половина – іспанці. Марокканці, алжирці і жителі інших африканських держав вважають їх «воротами в Європу», тому для боротьби з нелегальною міграцією на окраїнах були побудовані стіни в найкращих середньовічних традиціях. Іспанія захопила ці території ще в XVIстолітті, відбивши у португальців Північну Африку. Окрім Сеути і Мелільї, офіційний Мадрид володіє ще кількома дрібними фортецями у Марокко. У туристів з усього світу є бажання оглянути тутешні пам’ятки, котрими особливо багата лялькова Мелілья, що немов зійшла з фантазії великого Ґауді; її, до речі, через архітектуру і називають «маленькою Барселоною». Політологи вважають, що вже в цьому столітті Іспанія, імовірно, втратить всі ці володіння, оскільки утримувати їх під своїм контролем стає і логістично, й економічно дедалі складніше і складніше. Тому, поки є така можливість, не можна втрачати шанс і варто поїхати туди, щоб на власні очі побачити, як Європа у прямому сенсі перетікає в Африку,

Матеріали за темою: Шефшауен: марокканське місто з небес

Лишаємося на Чорному континенті, але переміщуємося на самий його південь, на територію ПАР, у самому центрі якої розташована ціла держава-анклав Лесото з населенням у два мільйони людей. Через важкодоступний рельєф, гори, висоту понад 1400 метрів над рівнем моря ці землі стали надійним і неприступним для завойовників домом для багатьох африканських племен, що ховалися і від внутрішньоконтинентальних розбірок, і від колоніальної політики європейських держав. Сьогодні Лесото живе у мирі і злагоді з усіма, особливо з ПАР, що визнає її незалежність. Понад 70% жителів – християни, що досконало володіють англійською, і, незважаючи на фізичну віддаленість, відкриті світові. Економіка держави повністю інтегрована у південноафриканську, а через неї у світову, тому тутешні села і міста можуть похизуватися досить високим як для Африки рівнем життя. Мандрівники люблять ці землі на неймовірні пейзажі і можливість побачити африканський сніг, що є тут доволі частим явищем, оскільки середня температура коливається від 0 до +30 градусів.

Матеріали за темою: 10 фактів про Лесото

Фото: frеsher.ru

Мальовнича Італія славиться не тільки більш різноманітною температурою, але й тим фактом, що на її території розташовані одразу кілька держав-анклавів. І якщо Сан-Марино і Ватикан відомі своїм статусом і туристичним потенціалом, то крихітний монархічний Мальтійський орден – справжня терра інкоґніта. Це найстаріший у світі рицарський орден, до якого, згідно з офіційними даними, входять близько 13 тисяч людей з усієї планети, володіє Мальтійським палацом у самому центрі Рима, на вулиці Кондотті. Територія палацу – не просто резиденція Магістра, але й суверенний об’єкт з охороною, власною валютою, поштовими марками та іншими атрибутами незалежної держави. Його статус анклаву для римлян підтримується із середини XIXстоліття, і на нього все ще ніхто не посягає, оскільки рицарі навіть у наш час – хлопці відважні, і серед них, за чутками, дуже багато впливових людей Європи. Життя за стінами палацу для пересічних громадян сповнена таємниць і невідомості, адже потрапити на більшість його внутрішніх територій мають змогу тільки обрані. Сам орден має свого представника в ООН і підтримує дипломатичні відносини з більш ніж сотнею держав. Він заробляє продажем сувенірів і доходів від свого бізнесу у багатьох країнах, зокрема, у Швейцарії, куди ми якраз і перебираємося –у містечко Кампіоне-д'Італія.

Матеріали за темою: Валлетта - столиця лицарського острову

Вельми гостинні у себе на Батьківщині італійці теж заснували власний ексклав на території іншої держави. Розташовані у 50 кілометрах від Мілана комуна й однойменне місто Кампіоне не мають прямого сполучення з «основною Італією», але входять до складу регіону Ломбардія. Ці землі здавна славилися своїм демократичним укладом: коли в XIXстолітті територіальні спори вирішувались війнами, місцеве населення мирно з’ясовувало, у складі якої країни, Швейцарії чи Італії, воно бачить своє майбутнє. Саме завдяки цьому волевиявленню і трапився такий географічний та адміністративний казус. При цьому місту це анітрохи не заважає: тут вільно ходять і євро, і франк, а діти у школах вивчають відразу дві мови. Завдяки особливій економічній зоні в Кампіоне вже сто років працює казино, що надає роботу приблизно 20% місцевого населення. Туристична сфера завдяки озеру Лугано, красивим віллам і заплутаному оподаткуванню, що дає змогу «відмивати» тіньові доходи, теж процвітає.

Фото: squarеspace.com

В іншій частині Швейцарії, на самій півночі, неподалік від німецького кордону, міститься ще один анклав – містечко Бюзинген-на-Верхньому-Рейні, що входить до складу Німеччини. Ще 50 років тому місцеві жителі виявили бажання повноцінно, а не лише територіально приєднатися до Швейцарії, однак швейцарці і дотепер не можуть виділити німцям землі для рівноцінного обміну. Євровалюту тут практично не зустріти: містяни працюють на швейцарських підприємствах, тому зарплату вони отримують у франках. Цікаво у Бюзингені працює поліція: вона тут і швейцарська, і німецька, внаслідок чого час від часу трапляються різноманітні накладки; добре, що загалом злочинність дуже низька. Приблизно так само, в конкуруючому стилі, працюють і телекомунікаційні компанії – і пошта, і телебачення, і ремонтні служби представлені як німецькими, так і швейцарськими компаніями, і жителі мають змогу вибирати. Цікавіша ситуація у футболі: тутешня команда «Бюзинген» – єдина німецька, що грає в чемпіонаті Швейцарії.

Матеріали за темою: Коста-Рика. Латиноамериканська Швейцарія

Ще один цікавий приклад із Європи – дев’ятитисячне містечко Барле, розділене між Бельгією і Нідерландами. Його бельгійська частина – 22 мікроанклави, розташовані на нідерландській території. Кордон між державами тут проходить прямо по будинках жителів – кухня може бути у Бельгії, спальня в Нідерландах, тому країни домовились між собою визначати приналежність до якоїсь із держав за вхідними дверима будинку. Така складна ситуація тримається вже понад 500 років з часів, коли фламандські феодали торгували землею, не думаючи про майбутнє. Уже в наші дні, коли ні бельгійці, ні нідерландці не можуть похвалитися величезними територіями, і їм важливий кожен метр своєї землі, вирішили розділити все з точністю до сантиметра. Тому сьогодні тут всього по два: і поліції, і пошти, і муніципалітетів, і соборів, і тільки за прапорцем на будівлі можна зрозуміти, чи не помилився ти… країною.

Фото: trаvel.rambler.ru

На жаль, дуже часто анклави стають предметом серйозних територіальних спорів і війн, тому закінчити наш матеріал хотілося б блискучим і розумним прикладом взаєморозуміння між країнами, котрий продемонстрували Індія і Бангладеш. 2015 року вони врегулювали більш ніж 40-річний конфлікт, внаслідок якого близько 50 тисяч людей, що проживали у важкодоступних районах з незрозумілим статусом, не мали жодного громадянства. Країни вирішили обмінятися анклавами на територіях одна одної поблизу кордону між ними, а, щоб місцевим було комфортно, у них з’явилася можливість самим обирати собі громадянство. Результатом цього рішення стала нормалізація відносин між країнами і позитивні зміни в житті простих людей.

Головне фото: nаsamnatam.com

Вам це буде цікаво:
Посол Іспанії популяризує культуру свого народу в Україні
За підтримки Посольства Іспанії в Україні та особисто Надзвичайного і Повноважного Посла Сільвії Кортес Мартін для жителів столиці пройшли пізнавальні заходи, що демонструють культурне розмаїття і надбання цієї країни.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
За підтримки Посольства Іспанії в Україні в Києві відбудуться культурні заходи
У квітні за підтримки Посольства Іспанії в Україні для жителів столиці будуть проведені VI фестиваль шкільного театру іспанською мовою в Україні та відкриття CineFIESTA. Посольство Іспанії на постійній основі проводить заходи популяризуючи культуру та мистецтво цієї країни
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Монсеррат: у гості до янголів
Якщо зазирнути в записники мандрівників, котрі готуються вирушити до Іспанії, то після популярної Барселони другою позицією в списку неодмінно буде Монсеррат. Монастирська гора є обов’язковою для візиту і у місцевих мешканців, вони вважають за потрібне бодай раз на рік відвідати релігійне серце Каталонії.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Стелленбош: не лише винна столиця Африки
OUTLOOK продовжує знайомити вас із найбільш мальовничими та оригінальними містами нашої планети. Сьогодні ми розповімо про передмістя південноафриканського Кейптауна, Стелленбош, який справедливо вважають провідним центром виноробства всього континенту.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
У Києві відбувся семінар за участю Посла Індії Маноджа Кумара Бхарті
У Києві пройшов семінар за участю Надзвичайного і Повноважного Посла Індії в Україні Маноджа Кумара Бхарті, на тему «Аюрведа – наука зцілення життя природою».
Вірменські хачкари: поема в камені
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Під Південним Хрестом. Квінстаун
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії. Коли ж настає ніч, Квінстаун освітлює сузір’я Південний Хрест.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Подорож до Колумбії. Інша Картахена…
У світі є дві Картахени. І в обох жителі розмовляють іспанською, люблять кориду, а вечорами рушають на пляж цмулити мохіто й дихати солоним вітром. Але тільки в одній з них у млосну міську прогулянку можуть увірватися ритми запальної сальси, розсипи смарагдів і перлів, а дорогу можуть перейти ефектні палкі красуні. І це Колумбія!
Закрити
Outlook facebook page