RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Банк менталітетів. Японія: свій серед чужих

Банк менталітетів. Японія: свій серед чужих

Японці вирощують сакуру, поїдають тоннами рис, майстерно скручують роли, розгулюють у кімоно і... вважають поганим тоном НЕ плямкати за столом. Якщо з першими фактами стійко асоціюються жителі Країни, де сходить сонце, то про останній знають далеко не всі. А проте, крім незвичайних правил етикету, у цього народу є ще цілий десяток тільки їм притаманних особливостей.

 З найвищим рівнем патологічного трудоголізму японців не в змозі конкурувати навіть такі затяті роботяги як швейцарці або нідерландці. Приходять вони в офіс завжди заздалегідь, а ввечері на дві-три години затримуються. Крім того, замість належних трьох тижнів відпустки «відбувають» максимум один. У місцевому лексиконі нещодавно навіть з’явилося нове слово – «кароші», що перекладається як «смерть від перевтоми» – нерідке явище для цієї країни. Та попри це тут вважають, що краще померти від роботи, ніж від ледарства або нудьги.

Фото: bоnd-stinson.ru

 Японці – одна з найбільш ввічливих націй. Водії, зупиняючись на світлофорах, вимикають фари, аби не засліплювати пішоходів. А в трамваях і тролейбусах кондуктори перед тим, як роздати квитки, голосно з усіма вітаються і навіть кланяються. Не дивно, що тут немає матюків, а найбільш образливим словом вважається «ідіот» або «дурень».

 Вершиною безтактності для японців є й розпаковування подарунка при вручителі. Зазвичай за нього дякують і відкладають вбік до завершення свята, аби відкрити після, наодинці. Щодо букетів їхні традиції також суперечать нашим. Кількість квітів обов’язково має бути парною.

Про вже згадане плямкання. Якщо, прийшовши в гості до японця, не прицмокнути кілька разів за столом, куштуючи частування, господар вважатиме, що їжа була несмачною. Він навіть може образитися за неоцінені візитером його кулінарні здібності.

 Гладкими японці бувають рідко, хоча їдять досить багато і мають славу ще тих гурманів. За сімейною вечерею темою бесіди традиційно стає не обговорення того, хто як провів день, а особливості приготованих страв. Подорожуючи за кордон, у японському варіанті списку, що треба зробити, першим пунктом обов’язково буде: «Спробувати щось смачненьке». А повернувшись на батьківщину, вони розповідають про це мало не як про найцікавішу пригоду за всю подорож.

Фото: uds.gnst.jр

 Ця нація сміливо може претендувати й на звання однієї з найменш питущих. Практично для кожного японця однієї чарки достатньо, щоб добряче сп’яніти. Вони віддають перевагу неміцному сливовому вину або традиційному саке, вміст спирту у якому не більше 15-17%.

 Японці намагаються не їсти багато шоколаду, бо в народі побутує страшилка, що від надмірного його споживання з носа хлине кров.

У місцевих ресторанах першим завжди обслуговують чоловіка. Спочатку в нього приймають замовлення та подають напої і тільки потім звертаються до дами. У магазинах також заведено в першу чергу вітатися з представником сильної статі.

 Та й професія шкільного вчителя в Японії вважається чоловічою. Відповідно, їхні педагогічні університети порівняно з нашими – це своєрідна «паралельна реальність», адже 80% студентів там – хлопці.

Японці дуже дбайливо ставляться до своїх традицій. Жителям, які в повсякденному житті ходять в кімоно (а такі, повірте, бувають), роблять знижки в магазинах і дозволяють безкоштовно кататися в громадському транспорті. До речі, на туристів у подібному вбранні ці привілеї теж поширюються...

Фото: snаkku.com

Фото обкладинки: gigcаsa.com

Вам це буде цікаво:
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Оце так сервіс! Японське таксі
Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
Пабло Пікассо: Поет для своєї епохи
Про Пікассо як про самобутнього художника, графіка та скульптора нам так чи інакше відомо все або майже все, тоді як інші його іпостасі опинилися на другому плані. Ілля Еренбург одного разу дуже коротко описав відносини Пабло Пікассо зі своєю епохою: «ХХ століття знайшло в ньому власного експерта-динаміта, філософа та поета».
Азербайджан зсередини: «хна-яхти»
А ми продовжуємо публікувати авторську рубрику Сабіни Сафаровою про традиції в Азербайджані. Ми вже дізналися і про сватання, і про заручини, і зараз OUTLOOK пропонує зануриться в традиції ритуалів і церемоній «хна-яхти», яка безпосередньо передує весіллю.
Superflat: суперплощина японського мистецтва
Любителі аніме ніколи не пройдуть повз сучасне японське мистецтво. Особливо, якщо цей напрямок безпосередньо належить до коміксів манга. Художник Такаші Муракамі був першим, хто замислився, як назватим те мистецтво, котре ловить натхнення в черговому аніме, але говорить про вічні цінності.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Шиття золотом
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво шиття золотом, яке здавна вважалось мистецтвом знаті,. Розкажемо ми й про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Швейцарія: банки, шоколад та армія
Ні для кого не секрет, що наш світ сповнений парадоксів. Outlook намагається в них розібратися, тому сьогодні ми розповімо про збройні сили найбільш мілітаризованої країни світу, яка при цьому вже понад два століття ні з ким не воює. Наш матеріал про армію Швейцарії.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
СПЕЦПРОЕКТ: Про новорічні та різдвяні традиції. Розповідають Посли.
Звичаї однієї держави відрізняються від іншої, але люди з різних куточків планети однаково чекають на дива, приємні сюрпризи й добру казку напередодні новорічних свят. Тому ми вирішили запитати у дипломатів про особливості святкувань Нового року і Різдва в їхніх країнах.
Азербайджан зсередини: заручини
Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.
Де «запалюють» зірки
Мало що може зрівнятися з яскравим зоряним небом під акомпанемент тиші. Саме про зірки OUTLOOK і розповість, а точніше про місця, де на них відкривається найкращий вид. У Європі дивитися на зірки радять не де-небудь , а... в Словенії. Справа в тому, що ця невелика країна – одна з найчистіших у світі, а отже, й атмосфера тут не настільки забруднена смогом.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Азербайджан зсередини: велике і мале сватання
Українка з азербайджанськими корінням Сабіна Сафарова з трепетом ставиться до своєї малої Батьківщини, є членом Союзу азербайджанської молоді в Україні та популяризує культуру цієї країни. Сьогодні розповіддю дівчини про одну з найцікавіших традицій Азербайджану - сватання, ми запускає нову рубрику, в якій українці іноземного походження розповідають про свою Батьківщину.
Гагаузи: этнос Білого Півня
«Жив у глухому гагаузькому селі бідний селянин, і багатства у нього було – троє синів…» - так розпочинається одна з народних казок, створених гагаузами. Цей тюркський народ і насправді жив небагато, кочував селами, пас овець.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в Outlook.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Departure: Сатояма
У Японії є містечко, жителі якого дуже довіряють одне одному. Довіряють настільки, що п’ють воду з одного джерела, котре протікає через їхні оселі, ще й миють там посуд після їжі. Сатояма, що у перекладі означає ідеальне місце для життя в гармонії з природою, розташоване у північній префектурі Гіфу, ізольованій від решти світу гірськими вершинами і рисовими полями.
Що вони їдять: кухня Риму
Outlook часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
Закрити
Outlook facebook page