RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Подорожі до китової пащі

Подорожі до китової пащі

Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?

Якщо вам колись довелося побувати бодай в одній із найбільших ущелин землі, то подібні відчуття вам удалося пережити. Страх і подив, безпорадність і захоплення – такі емоції завжди супроводжують шукачів пригод, які знайшли в собі сміливість опуститися на дно природної китової пельки.

Матеріали за темою: Каньйони: Глибокі й довгі

Бурхливі потоки води тисячоліттями розмивали все на своєму шляху, утворюючи глибоченні каньйони та ущелини з неповторним краєвидом та індивідуальною екосистемою. Птахи, комахи, рослини, немов дрібна риба чи планктон, поглинуті величезним ссавцем, змушені якось пристосовуватися до нових умов існування, тому їхній вигляд і поведінка часто здаються людям незвичними.

Фото t-еc.bstatic.com

Двадцять тисяч років тому французька Фьор – річка з норовливим характером – вперто пробивала собі шлях крізь гірські породи для того, щоб зараз зваблювати цікавих з усього світу. Фантастично-глибокий та вузький каньйон змушує затамувати подих, бо здається, що лише легкий порух чи навіть звук власного голосу здатен зіштовхнути тебе вниз до самого горла. Тож і стоїш, вчепившись обома руками, ніби за китові зуби, за крихкий місточок обабіч скелі, бо ж, якщо вірити місцевій легенді, юний паж графині Діани Монтротьє, палко закоханий у свою пані, був скинутий у прірву в запалі бійки зі ще одним претендентом – графом Понтвером. Правда чи ні, але Замок Монтротьє й досі височіє над ущелиною Фьор, дна якої ніколи не сягало сонячне світло.

Фото cа-fondationpaysdefrance.org

Якщо Фьор надзвичайно темний і похмурий, то каньйон Антилопи у США навіть свою назву отримав, дякуючи яскравому рудому кольору, що ніби шкіра антилопи виблискує під сонячним промінням. І, можливо, невипадково він належить індіанцям племені навахо, які, як відомо, теж мають червонястий відтінок шкіри. Піщані скелі, глибоко прорізані щілинами, теж нагадують обличчя старого вождя, густо вкритого зморшками. Під час нечастих злив Антилопа неабияк наповнюється водою, а коли дощ ущухає і вода повільно починає стікати донизу, вона вимиває рівчаки та пазухи, вибудовуючи нові рельєфи, які потім підсушуються вітром і підсвічуються сонцем, створюючи дивовижну магію. Таємничості додають древні легенди індіанців, їхні звичаї, вірування та характерні назви. Верхній каньйон Антилопи навахо називають «місцем, де вода 

пробігає крізь скелю», а нижній – «спіральними арками скелі».

Матеріали за темою: Ми були там: Sequoia vs Kings Canyon

Фото 4.bp.blogspot.com

Якщо ж пірнути в ущелину з іншого краю землі, як-от японського Такатіхо, то від індіанського шаманства не залишиться й сліду, бо тут панує релігія синто, і Такатіхо – одне з її священних місць. «Країна, звернена до сонця» – так древні називали ці місця. Темрява, яку тільки можна уявити у щільно закритій кашалотовій пащі, поглинула, за переказами, богиню сонця Аматерасу. Від образи на свого брата вона заховалася в печері. Сонячні промені зникли, на землю сповзла пітьма. Довго довелось молитися древнім богам, щоб Аматерасу зглянулася та повернула тепло, сонце та радість. Вдячні синтоїсти збудували в ущелині храми – Такатіхо Дзиндзя та Амано Івато Дзиндзя. Гроти, прозора річка, шум водоспадів і нависаючі скелі сприяють очищенню душі та помислів навіть у тих, хто не сповідує синтоїзму.

Фото wallbox.ru

Тож, виявляється, іноді, щоб пізнати краще і себе, і світ довкола себе, варто іноді пірнути до чиєїсь пащі, а потім випірнути й почати життя оновленим.

Матеріали за темою: Пам’ятки Сальти: лише одне слово – прекрасна

Головне фото c1.stаticflickr.com

Вам це буде цікаво:
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Вірменські хачкари: поема в камені
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Під Південним Хрестом. Квінстаун
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії. Коли ж настає ніч, Квінстаун освітлює сузір’я Південний Хрест.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Подорож до Колумбії. Інша Картахена…
У світі є дві Картахени. І в обох жителі розмовляють іспанською, люблять кориду, а вечорами рушають на пляж цмулити мохіто й дихати солоним вітром. Але тільки в одній з них у млосну міську прогулянку можуть увірватися ритми запальної сальси, розсипи смарагдів і перлів, а дорогу можуть перейти ефектні палкі красуні. І це Колумбія!
Камбоджа: поліція на плаву, дельфіни в ріках та Ангкор-Ват
Королівство Камбоджа – саме так звучить сьогодні офіційна назва країни на південному сході Азії (півострів Індокитай). І вона чудова туристична альтернатива іншому, більш прославленому азіатському королівству – Таїланду. Тут краще. Хоча б тому, що це не мейнстрім. Щоправда, королівство це не зовсім казкове, хоч і дуже цікаве…
Фарбарні Феса: райдужна палітра Сходу
Стара медина Феса міцно тримає час у тенетах вузьких звивистих вулиць і мальовничих крамниць. Середньовічне місто майстрів не визнає сучасні технології, однак прослідкувати життєвий цикл вподобаної сумки з тисненою в’яззю не справить клопотів. Шкіру для сувенірів вичиняють тут же, у внутрішніх двориках, а за помірну плату господар продемонструє всі тонкощі народного промислу з тисячолітньою історією.
Джайпур. Рожеве місто
Хтось порівнює Джайпур з ажурною скатертиною. Інші – з коробкою рожевого зефіру. Треті твердять – це вулик, щільно заселений бджолами. Однак всі сходяться в одному – тут дивовижне повітря, сповнене якоюсь свободою, котру не зустрінеш у Європі. Вона заповнює легені, і вже через вдих мандрівник втрачає лік годинам і навіть століттям.
Лігурія: середземноморський рецепт ідеальних міст
Збираючись на Лігурійське узбережжя, не тіште себе думкою, що зможете за декілька днів об’їздити його вздовж і впоперек. Так ви лише роздражните свій мандрівний апетит. Кожним інгредієнтом Лігурії можна тільки ласувати, забуваючи при цьому про існування решти світу. Портове місто Генуя (італ. Genova¬) – основне у регіоні Лігурія.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Нью-Йорку
Нарешті одна з наших улюблених рубрик «дісталася» до міста, де долари - головна валюта, а, значить, нам не доведеться ходити по обмінних пунктах і постійно концертувати ціни. Отже, вирушаємо в такий різний і захопливий Нью-Йорк витрачати наші 10 доларів.
По рейках над головами: Вуппертальська підвісна дорога
Німецьке місто Вупперталь, згідно зі статистикою, не входить навіть в десятку найпопулярніших туристичних місць Німеччини. Окрім легендарної танцівниці Піни Рауш, котра працювала тут, однойменного футбольного клубу і всесвітньовідомого кінорежисера Тома Тиквера, чия кар’єра розпочиналася у міських кіноклубах, Вупперталю, здається, більше нічим похизуватися. Утім, як тільки дізнаєшся про місцевий транспорт, місто зі своєю унікальною підвісною монорейкою стає жаданим для мандрівників.
Синдром Гобі. Загадкова земля Монголії
Коли серед цих каменів починає гуляти вітер, облизуючи верхівки барханів і притискаючи до землі рідкісну рослинність, весь простір довкола наповнюється дивними звуками. Скотарі, що, трапляється, зустрічають ніч в одній із найбільш загадкових пустель Землі, розповідають про бій барабанів, чарівні звуки флейти і голоси, які бубнять щось непевне поміж дюн.
Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком
Сьогодні розповіддю про одне з найбільш дивовижних поєднань, яке тільки можна уявити, таких несхожих одне на одного народів – італійців та англійців – ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену етнічним гетто світу. Приготуйтеся вирушити разом з нами в холодний і дощовий Бедфорд, де ми зануримося в теплу середземноморську атмосферу.
Чан-чан. Перуанське місто з глини
Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.
Закрити
Outlook facebook page