RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Departure: Волендам

Departure: Волендам

П’янка свобода, шедеври у музеях, фантастична архітектура, над якою трудились і людина, і природа – все це, звичайно, про нідерландську столицю Амстердам, таку відому і незвідану водночас. І все б добре, але самих Нідерландів у цьому, либонь, найбільш космополітичному і толерантному місті Європи практично немає, так що саме на її пошуки ми і рушимо в околиці столиці, а точніше – в село Волендам.

Розташований всього у півгодини їзди на північний схід від центру Амстердама, Волендам виглядає як традиційне нідерландське поселення, де, якби не туристи, можна було б сказати, що життя тече у провінційному ритмі. Саме такими – охайними, із чудовою інфраструктурою і милими кафе й магазинами видаються сучасні голландські села і маленькі містечка, де, незважаючи на всі блага цивілізації, все відбувається набагато більш неквапливо і спокійно, ніж у тутешніх мегаполісів, котрими окрім столиці є Роттердам, Ейндховен і Гаага. На жаль, практично всі туристичні програми складені таким чином, що за невеликий проміжок часу турист має змогу побачити або одні Нідерланди-урбан, або інші – провінцію, тому настільки близьке розташування Волендама і можливість дібратися туди автобусом прямо з центрального вокзалу не може не тішити, адже не доведеться чимось жертвувати.

Фото iamstеrdаm.com

У муніципалітеті Едама-Волендама проживають близько 30 тисяч людей, і, хоча головним вважається місто Едам, до речі, батьківщина знаменитого сиру «Едем», людей, причому втричі більше (22 тисячі проти 7), проживають саме в селі Волендам. Воно має навіть свого представника у вищій футбольній лізі країни – клуб з однойменною назвою Football Club Volendam, а його 20-тисячний стадіон забитий під зав’язку практично завжди. Кілька століть тому ці території вважались головним рибальським портом країни, хоча сьогодні їх куди правильніше буде називати курортною і туристичною зоною поруч зі столицею, де приємно проводити вік-енд, оскільки в околицях розташовано багато готелів, спа-комплексів і баз відпочинку найвищого рівня. Однак рибу у Волендамі все ще ловлять і цінують, ще й як: тутешній оселедець – головний символ і сувенір села. Його, найсвіжішого, прямо з човнів і кораблів можна купити не просто на кожному кутку, але навіть на оселедцевому аукціоні, котрий час від часу проводять для туристів, де їх навчають правильно їсти, солити і вибирати. До слова, саме з Волендама наприкінці весни чи на початку літа уже багато століть на королівський стіл відправляють першу діжку із найжирнішою і найсмачнішою рибкою.

Матеріали за темою: На ходу. Вулична їжа в різних країнах світу. Частина 2

Що цікаво, гостей сюди приваблювали різними рекламними ходами ще давно і робили це не тільки за допомогою риби. Коли в XIXстолітті тутешні водні простори спеціально перекроювали дамбами для захисту країни від стихії, і можливості порту падали, заповзятливий бізнесмен Леендерт Спаандер вирішив, що тепер із Волендама слід зробити «традиційне нідерландське село». А оскільки ні сарафанного, ні якогось іншого радіо тоді не було, на виручку прийшли… художники. Саме для них Спаандер спочатку відкрив паб, а потім 1881 року і готель, що працює і дотепер. Живописці отримували велику скидку на проживання і відточували свою майстерність, малюючи морські пейзажі, тутешні вулиці, ринки і місцевих жителів, таким чином увічнюючи село і роблячи його популярним. Це дало дуже швидкий результат, оскільки вже 1906 року сюди пустили паровий трамвай із багатонаціональної столиці, чиї жителі захотіли дізнатися, чим живе провінція, і у Волендам хлинули «пальта». Саме так місцеві, найчастіше вдягнені в грубі куртки і светри, такі практичні для фізичної праці і риболовлі, називали містян, котрі для них всі як один були у пальтах.

Фото rеdеrijkeur.nl

Чи називають зараз так туристів – питання риторичне, от тільки цей бум триває: популярність села лише виросла, оскільки самі амстердамці у своєму мегаполісі почали забувати, як жили їхні предки, що вони їли, який одяг носили і чим займались. Саме тому тутешній музей завжди забитий і іноземцями, і нідерландцями. Хоч він і «краєзнавчий», експозиції дуже цікаві і продумані, оскільки за ними в деталях і предметах побуту можна вивчати історію цього північноєвропейського народу. Особливо вражає сучасний інтерактивний музей ExperiensVolendam, котрий за допомогою 3D –екскурсій занурює відвідувачів у самі глибини голландської історії, даючи можливість пережити війни, революції і навіть повені.

Матеріали за темою: Двоколісна столиця світу

Вулички, площі, ринки, набережні у Волендамі, безумовно, цікаві, але досвідчені мандрівники в таких місцях завжди радять іти вглиб, подалі від «туристичної цивілізації». Саме в стороні від основних прогулянкових магістралей, де від народного одягу в очах мерехтить, а у повітрі вловлюєш не тільки оселедця, починаєш помічати, як саме живе традиційне село зараз. Особливо цікаво дивитися на спокійних місцевих жителів, їхні вулиці-канали, повільно пропливаючі човни, булочні, майстерні, де обговорюють риболовлю, погоду, дамби, можливі повені з потопами і футбол. Мабуть, колись таким же неквапливим і простим був, хоч у це важко повірити, і Амстердам, оскільки візуально і геологічно він практично нічим не відрізняється: традиційний нідерландський рельєф і клімат, просто якісь населені пункти в силу різних подій і явищ стають столицями, а якісь – ні. І тут вже не знаєш, кому поталанило більше…

Фото trаvel-hystоry.com

Цікаві факти про Волендам:

- Самі нідерландці кажуть не «Волендам», а «Фолендам», тому на початку розмови можуть не зрозуміти, про яке саме село йдеться.

- Оселедець – це чудово, але крім нього тут неодмінно варто скуштувати копченого вугра, котрого готують за старовинними рецептами. Це справжнісінький делікатес. Не слід у погоні за соленою рибою забувати і про сир – у місцевих лавках багато справжнього «Едему» та інших цікавих сортів.

Фото аis.kоchbar.dе

- Перебуваючи у Волендамі, можна і треба купити традиційні «амстердамські сувеніри»: черевички, брелоки-велосипеди, футболки з Ван Гогом – всього цього тут повно, а ціни радують.

- Окрім художників у легендарному готелі Спаандера зупинялися Елізабет Тейлор, Волт Дісней, Кірк Дуглас, Мухаммед Алі та члени королівських сімей.

- Безумовно, туристів і гостей тут дуже люблять, але все-таки свої традиції і звички святі і мають оберігатися. Наприклад, якщо хтось із місцевих вирішує продати свій будинок чи квартиру, у 99% випадків цю нерухомість куплять родичі або сусіди, у крайньому випадку – громада. Тому не те, що іноземців-землевласників, але навіть і голландців, але не «своїх», тут можна перелічити на пальцях однієї руки. 

Фото imаge.jimcdn.cоm

Головне фото incomаrtour.cоm.uа

Вам це буде цікаво:
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
ТОП-5 космічних місць Землі
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Departure: Дакар
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Вірменські хачкари: поема в камені
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Під Південним Хрестом. Квінстаун
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії. Коли ж настає ніч, Квінстаун освітлює сузір’я Південний Хрест.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Закрити
Outlook facebook page