RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Departure: Волендам

Departure: Волендам

П’янка свобода, шедеври у музеях, фантастична архітектура, над якою трудились і людина, і природа – все це, звичайно, про нідерландську столицю Амстердам, таку відому і незвідану водночас. І все б добре, але самих Нідерландів у цьому, либонь, найбільш космополітичному і толерантному місті Європи практично немає, так що саме на її пошуки ми і рушимо в околиці столиці, а точніше – в село Волендам.

Розташований всього у півгодини їзди на північний схід від центру Амстердама, Волендам виглядає як традиційне нідерландське поселення, де, якби не туристи, можна було б сказати, що життя тече у провінційному ритмі. Саме такими – охайними, із чудовою інфраструктурою і милими кафе й магазинами видаються сучасні голландські села і маленькі містечка, де, незважаючи на всі блага цивілізації, все відбувається набагато більш неквапливо і спокійно, ніж у тутешніх мегаполісів, котрими окрім столиці є Роттердам, Ейндховен і Гаага. На жаль, практично всі туристичні програми складені таким чином, що за невеликий проміжок часу турист має змогу побачити або одні Нідерланди-урбан, або інші – провінцію, тому настільки близьке розташування Волендама і можливість дібратися туди автобусом прямо з центрального вокзалу не може не тішити, адже не доведеться чимось жертвувати.

Фото: iamstеrdаm.com

У муніципалітеті Едама-Волендама проживають близько 30 тисяч людей, і, хоча головним вважається місто Едам, до речі, батьківщина знаменитого сиру «Едем», людей, причому втричі більше (22 тисячі проти 7), проживають саме в селі Волендам. Воно має навіть свого представника у вищій футбольній лізі країни – клуб з однойменною назвою Football Club Volendam, а його 20-тисячний стадіон забитий під зав’язку практично завжди. Кілька століть тому ці території вважались головним рибальським портом країни, хоча сьогодні їх куди правильніше буде називати курортною і туристичною зоною поруч зі столицею, де приємно проводити вік-енд, оскільки в околицях розташовано багато готелів, спа-комплексів і баз відпочинку найвищого рівня. Однак рибу у Волендамі все ще ловлять і цінують, ще й як: тутешній оселедець – головний символ і сувенір села. Його, найсвіжішого, прямо з човнів і кораблів можна купити не просто на кожному кутку, але навіть на оселедцевому аукціоні, котрий час від часу проводять для туристів, де їх навчають правильно їсти, солити і вибирати. До слова, саме з Волендама наприкінці весни чи на початку літа уже багато століть на королівський стіл відправляють першу діжку із найжирнішою і найсмачнішою рибкою.

Матеріали за темою: На ходу. Вулична їжа в різних країнах світу. Частина 2

Що цікаво, гостей сюди приваблювали різними рекламними ходами ще давно і робили це не тільки за допомогою риби. Коли в XIXстолітті тутешні водні простори спеціально перекроювали дамбами для захисту країни від стихії, і можливості порту падали, заповзятливий бізнесмен Леендерт Спаандер вирішив, що тепер із Волендама слід зробити «традиційне нідерландське село». А оскільки ні сарафанного, ні якогось іншого радіо тоді не було, на виручку прийшли… художники. Саме для них Спаандер спочатку відкрив паб, а потім 1881 року і готель, що працює і дотепер. Живописці отримували велику скидку на проживання і відточували свою майстерність, малюючи морські пейзажі, тутешні вулиці, ринки і місцевих жителів, таким чином увічнюючи село і роблячи його популярним. Це дало дуже швидкий результат, оскільки вже 1906 року сюди пустили паровий трамвай із багатонаціональної столиці, чиї жителі захотіли дізнатися, чим живе провінція, і у Волендам хлинули «пальта». Саме так місцеві, найчастіше вдягнені в грубі куртки і светри, такі практичні для фізичної праці і риболовлі, називали містян, котрі для них всі як один були у пальтах.

Фото: rеdеrijkeur.nl

Чи називають зараз так туристів – питання риторичне, от тільки цей бум триває: популярність села лише виросла, оскільки самі амстердамці у своєму мегаполісі почали забувати, як жили їхні предки, що вони їли, який одяг носили і чим займались. Саме тому тутешній музей завжди забитий і іноземцями, і нідерландцями. Хоч він і «краєзнавчий», експозиції дуже цікаві і продумані, оскільки за ними в деталях і предметах побуту можна вивчати історію цього північноєвропейського народу. Особливо вражає сучасний інтерактивний музей ExperiensVolendam, котрий за допомогою 3D –екскурсій занурює відвідувачів у самі глибини голландської історії, даючи можливість пережити війни, революції і навіть повені.

Матеріали за темою: Двоколісна столиця світу

Вулички, площі, ринки, набережні у Волендамі, безумовно, цікаві, але досвідчені мандрівники в таких місцях завжди радять іти вглиб, подалі від «туристичної цивілізації». Саме в стороні від основних прогулянкових магістралей, де від народного одягу в очах мерехтить, а у повітрі вловлюєш не тільки оселедця, починаєш помічати, як саме живе традиційне село зараз. Особливо цікаво дивитися на спокійних місцевих жителів, їхні вулиці-канали, повільно пропливаючі човни, булочні, майстерні, де обговорюють риболовлю, погоду, дамби, можливі повені з потопами і футбол. Мабуть, колись таким же неквапливим і простим був, хоч у це важко повірити, і Амстердам, оскільки візуально і геологічно він практично нічим не відрізняється: традиційний нідерландський рельєф і клімат, просто якісь населені пункти в силу різних подій і явищ стають столицями, а якісь – ні. І тут вже не знаєш, кому поталанило більше…

Фото: trаvel-hystоry.com

Цікаві факти про Волендам:

- Самі нідерландці кажуть не «Волендам», а «Фолендам», тому на початку розмови можуть не зрозуміти, про яке саме село йдеться.

- Оселедець – це чудово, але крім нього тут неодмінно варто скуштувати копченого вугра, котрого готують за старовинними рецептами. Це справжнісінький делікатес. Не слід у погоні за соленою рибою забувати і про сир – у місцевих лавках багато справжнього «Едему» та інших цікавих сортів.

Фото: аis.kоchbar.dе

- Перебуваючи у Волендамі, можна і треба купити традиційні «амстердамські сувеніри»: черевички, брелоки-велосипеди, футболки з Ван Гогом – всього цього тут повно, а ціни радують.

- Окрім художників у легендарному готелі Спаандера зупинялися Елізабет Тейлор, Волт Дісней, Кірк Дуглас, Мухаммед Алі та члени королівських сімей.

- Безумовно, туристів і гостей тут дуже люблять, але все-таки свої традиції і звички святі і мають оберігатися. Наприклад, якщо хтось із місцевих вирішує продати свій будинок чи квартиру, у 99% випадків цю нерухомість куплять родичі або сусіди, у крайньому випадку – громада. Тому не те, що іноземців-землевласників, але навіть і голландців, але не «своїх», тут можна перелічити на пальцях однієї руки. 

Фото: imаge.jimcdn.cоm

Головне фото: incomаrtour.cоm.uа

Вам це буде цікаво:
Посольства Литви та Австралії представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії»
Посольство Литовської Республіки в Україні, Посольство Австралії в Україні i Національний музей Тараса Шевченка представили в Києві виставку фотографій «Олєґас Труханас – легенда Литви та Австралії».
Монголія очима Павла Петрушко
Монголія з неймовірними просторами вражаючої незайманої природи – зараз один з найбільш модних туристичних напрямків. Цього року авторитетний міжнародний рейтинг включив її в ТОП-10 найяскравіших країн світу, рекомендуючи разом із Колумбією, Бермудами й Ефіопією до обов’язкового відвідування. Ця країна далеко не найбільш комфортна для відпочинку, але надзвичайно цікава і колоритна. Для європейця – це просто неймовірна цивілізація, і поїздка туди – на кшталт екстремального туризму. Про свій незвичайний досвід подорожі у Монголію нам розповів телеоператор Павло Петрушко.
На валізах: Олег Верняєв
За спиною олімпійського чемпіона зі спортивної гімнастики Олега Верняєва десятилітній стаж подорожей. Міжнародні змагання, показові виступи, реабілітація – все це передбачає часті переїзди. Багато хто скаже, що атлет щасливчик. Та чи завжди це йому приносить радість? А також чим найкращого спортсмена України підкорили ісландці, і чому він так і не скуштував суші в Японії? Усе це читайте в нашій вже традиційній рубриці про подорожі успішних людей.
Посольство Індонезії поповнило експонатами Київський музей мініатюр
Посольство Республіки Індонезія встановило п'ять індонезійських архітектурних мініатюр в парку-музеї Києва "Україна в мініатюрі". Презентація екзотичних шедеврів відбулася 10 листопада. В експозицію включені Храм Боробудур, Кафедральний собор Джакарти - церква Пресвятої Діви Марії, Мечеть Істікляль - найбільша мусульманська святиня Південно-Східної Азії, Храм Улун Дану.
Посольство Аргентини в Україні познайомить киян з танцювальним мистецтвом Гаучо
За підтримки Посольства Аргентини в Україні, 11 листопада в приміщенні МЦКМ (Жовтневий палац) у Києві вперше глядачі зможуть насолодитися захоплюючим шоу талановитого чоловічого аргентинського танцювального ансамблю «Che Malambo». Маламбо - це танець, який вже підкорив серця глядачів всього світу сумішшю запаморочливих па, експресії ударних, ритмічних танців і спекотної музикою південноамериканських ковбоїв Гаучо.
Таксі по-венеційському: гондоли
Мабуть, на планеті немає людини, яка би хоч краєчком вуха не чула про дивовижне італійське місто на воді. Венеція з її неповторною архітектурою, фантастичними пейзажами і власною атмосферою вже багато століть вабить людей з усіх куточків світу. І щоб відчути її на повну й побачити під несподіваним кутом, треба неодмінно поплавати на легендарних гондолах, про які ми розповідаємо сьогодні в рамках нашого циклу про транспорт-символ.
У Києві за підтримки Посольства відбудуться “Тижні Німеччини”
Посольство Федеративної Республіки Німеччина в Україні 10 листопада розпочне проведення цьогорічних “Тижнів Німеччини в Україні”, які передбачають проведення близько 70 заходів у 14 містах України.
Хто поскаче зі Стокгольма на Бронзовому Коні цього року?
Уже зовсім скоро, 8 листопада, парадний вхід найвідомішого стокгольмського культурного центру «Скандія» буде прикрашено червоною доріжкою, котрою пройдуть сотні світових кінознаменитостей на честь відкриття престижного "Stockholms film festival" . Саме про нього, вельми значущого і важливого в сучасному світі кіно, ми сьогодні і розповідаємо.
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Ми там були: Ле-Ман – недоторканий шарм старої Франції
Антон Сак (Anton Sak) переїхав до Франції, щоб отримати вищу освіту. Уже кілька років він студент хімічного факультету Леманського університету (Le Mans Université). Сьогодні розповідає нам про Ле-Ман – чарівне старовинне французьке місто зі своїм особливим колоритом. Воно мало відоме туристам, проте відвідування його – цікава точка у маршруті затятого мандрівника.
Якщо у тебе 10 $ і ти в Найробі
Сьогодні ми вирушаємо на шопінг по-кенійськи. Це буде занурення у всі сфери південної стихії. Будемо остерігатися злодюжок, торгуватися на місцевих ринках, куштувати фантастичний чай і закутуватися у строкатий африканський текстиль. Дізнаємося, які місця недоступні для скромних бюджетів, не засмутимося і піднімемо настрій фантастичним заходом сонця на узбережжі Індійського океану.
Історія бренду: Amouage
Якби кожна історична подія мала свій власний неповторний запах, то ця, імовірно, запам’яталась усім неповторною сумішшю ладану, сандалу, мускусу, амбри і мирри. Ідеться про історію появи на світ дому Amouage чи, як його ще часто називають, «скарбу Оману».
Не тільки чорний. Невідомі факти про Казимира Малевича
3 листопада 2008 року, на аукціоні Sotheby's з результатом в $ 60 мільйонів була продана одна з найрідкісніших робіт в історії російського мистецтва - «Супрематічеськая композиція» Казимира Малевича, який дотепер вважається одним з найнезрозуміліших художників 20 століття. Ніби знущаючись з публіки, саме так він підписував деякі свої ранні роботи: «Зміст картин авторові невідомий». OUTLOOK сподівається, що зібрані нами історії, пов'язані з особистістю, творчістю та ім'ям майстра, наблизять читачів до розуміння геніального супрематиста.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Посольство Казахстану презентувало проект про життя Тараса Шевченка в Казахстані
Посольством Республіки Казахстан в Україні та Почесним консульством Казахстану в Західній Україні був реалізований проект «Кобзар в степах Казахстану», який оповідає про життя і творчість Тараса Шевченка в період його заслання в Казахстані.
Гастрономічне Перу. Розповідає ресторатор Анна Козаченко
Анна Козаченко – засновник і керівник популярних київських закладів Milk Bar і Dogs & Tails – зовсім недавно повернулася з поїздки по Перу. Вона привезла звідти не лише море туристичних вражень, але й професіональний розбір місцевої кухні, ресторанів і кулінарних традицій цієї далекої країни. Ми з великим задоволенням ділимося соковитими й апетитними враженнями Анни і закликаємо інших наших читачів також писати нам про свої захоплюючі поїздки!
Де «запалюють» зірки
Мало що може зрівнятися з яскравим зоряним небом під акомпанемент тиші. Саме про зірки OUTLOOK і розповість, а точніше про місця, де на них відкривається найкращий вид. У Європі дивитися на зірки радять не де-небудь , а... в Словенії. Справа в тому, що ця невелика країна – одна з найчистіших у світі, а отже, й атмосфера тут не настільки забруднена смогом.
Символ Канади - Кленовий сироп. Що це таке і з чим його їдять?
Поряд з фаст-фудом, колою і пластівцями з молоком, продуктом, про який нав’язливо згадують мало не в кожному американському фільмі, є кленовий сироп. Ним «приправляють» млинці, оладки, кекси, тости... Загалом, все, що зроблено з борошна. На прилавки ж європейських супермаркетів він потрапив зовсім недавно, одразу загнавши в глухий кут покупців, які прагнуть скуштувати недоступні раніше страви з медово-деревним смаком, але не знають, як їх приготувати.
Гребені краси. Таджицькі гребінці
"...Коли Бахріддінова мама збиралася на роботу, вона старанно укладала свої довгі коси навколо тюбетейки. Виходило щось схоже на корону. На свята жінка вплітала у своє чорне волосся спеціальні прикраси. При ходьбі вони ледь подзвонювали, створюючи відчуття танцю. А ввечері маленький Бахріддін не міг заснути, якщо не стискав у своїх руках тугу мамину косу. Він і тепер із благоговінням згадує її довге волосся і вважає його однією з головних умов жіночої краси..."
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море. Юрате забула, що безсмертним заборонено насолоджуватися простим людським щастям, потягнула юнака на дно моря у свій замок з бурштину, і закохані втратили лік дням і ночам. Дізнавшись про це, повелитель богів Перкунас вирішив покарати їх, пронизавши блискавкою юнака і назавжди прикувавши ланцюгами неслухнянку до її коштовних володінь. Відтоді богиня плаче, а її жовтогарячі сльози води Балтики виносять на берег на радість людям.
Закрити
Outlook facebook page