RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Гетто світу: польське село в Стамбулі

Гетто світу: польське село в Стамбулі

Складно уявити більш несхожі один на одного народи, ніж турки і поляки, котрі відрізняються, либонь, у всьому, починаючи з релігії і закінчуючи кулінарними традиціями. Утім, ніщо не перешкоджає їм мирно й любо уживатися вже понад 150 років на окраїні Стамбула. Саме про це дивовижне сусідство наша сьогоднішня розповідь у рамках рубрики «гетто світу».

У тридцяти кілометрах від легендарного Босфору, на самій-самісінькій окраїні «азійської» частини Стамбула, починаються величні ліси, пагорби, ріки й освіжаючі селища і села – для містян справжній оазис прохолоди у спекотному мегаполісі. Саме там, де закінчується адміністративна межа міста, розташоване й одне з найбільш знаменитих сіл Туреччини – Полонезкьой, що дослівно перекладається як «польське село». Сьогодні в ньому постійно проживає близько 500 людей, і приблизно третина з них – поляки, що досконало володіють польською мовою, народними ремеслами і національною кухнею. Польське село справді славиться своїми кулінарними шедеврами, а якщо додати сюди ще й чудову природу і наявність великої кількості баз для відпочинку, не варто дивуватися популярності цього місця для «внутрішнього» вік-ендного туризму стамбульців.

Фото i.hurimg.com

Поляки облюбували ці землі ще в далекі 1840-ті роки, коли сюди з важливою місією прибув визначний громадський діяч, патріот і меценат Міхал Чайковський. Польська знать і аристократія, що не бажали миритися з розділом власної країни між трьома імперіями-гігантами – Російської, Німецької й Австрійської – виношувала плани про відновлення суверенітету. У ті роки основним центром польського опору був Париж, де жили багато визначних політиків, полководців і управлінців, проте Франція не надто могла допомогти слов’янам в їхній суперечці з такими суперниками. У той же час Туреччина, що побоювалася сильного впливу Росії на Сході та Балканах, була готова радо дати прихисток на своїх теренах полякам, котрі мали створити тут ще один штаб-пункт для продовження своєї боротьби. 19 березня 1842 року на території сьогоднішнього Полонезкьоя було зведено першу польську хату, а незабаром ці мальовничі місця заселили кілька тисяч поляків з усіх куточків країни. Що цікаво, серед них назва Полонезкьой не надто і прижилилась, оскільки їм куди більше подобалася інша – Адамполь, на честь ще одного борця за незалежність Адама Чарторийського, котрий особисто домовився і викупив цю територію у султана, відправивши сюди Чайковського як лідера.

Як ми знаємо з історії, надіям поляків не судилося збутися ще довго – тільки у двадцятому столітті вони нарешті відновили суверенітет своєї країни, але, незважаючи ні на що, весь це час у польському селі на окраїні Стамбула кипіло життя – тут видавали національні газети, проводили наради, будували костели. Навіть коли в 1860-1880-х роках стало очевидним, що для продовження боротьби із Туреччини сил все ще не вистачає, тутешні поляки, серед яких більша частина була інтелігенцією, перекваліфікувались на аграріїв і не стали виїжджати, оскільки вони закохалися в ці землі і подружилися з турками, котрі, до слова, і дотепер поводяться з великою повагою і толерантно. Більше того, до самих 1990-х, коли Польща стала по-справжньому незалежною, в Адамполь час від часу прибували нові переселенці, для яких у космополітичному Стамбулі, що постійно розростався, завжди були і робота, і місце для нового дому. Окрім традиційних ремесел, тутешні жителі і дотепер активно займаються сільським господарством і риболовлею. Вони перетворили зелені пагорби, долини і ліси на справжню ферму з фруктовими садами під 15-мільйонним мегаполісом. Природа і клімат дають їм тут змогу століттями займатися своєю улюбленою справою, за яку їх дуже шанують турки, про що свідчать високі ціни на «продукти з Адамполя» на базарах і ринках.

Фото neredekal.com

Звичайно, в наші дні Полонезкьой вже не настільки аграрний, яким він був ще 50 років тому – туристична сфера в XXI столітті має вигляд куди більш привабливий, буквально двадцять-тридцять років тому тут активно почали будувати автентичні ресторани, готелі й будинки відпочинку, оскільки завдяки і своїй незвичній історії, і природним ресурсам ці землі стали дуже популярними. Серед мільйонів гостей і туристів тут бували і Лех Валенса, і Ференц Ліст, і Мустафа Кемаль, і Ґюстав Флобер. Усі вони знаходили тут щось своє, що умиротворяє – чи то зелені пейзажі чи просто старовинні дерев’яні сільські будиночки, з дахів яких видно хмарочоси Стамбула. Влада міста всіляко підтримує село, не тільки вирішуючи інфраструктурні питання, але й постійно призначаючи на керівні посади когось із поляків. Усі державні заклади тут, всі вказівники на дорогах і таблички - все написано двома мовами. Важко повірити, але у Полонезкьої справді панують дружба і толерантність. Туркам подобається ця польська «родзинка» у своєму місті і працелюбність слов’ян, а поляки своєю чергою ніколи не забудуть того, що саме Туреччина і за великим рахунком тільки вона з-поміж наддержав у XIX столітті не лише не відвернулася від них у скрутну годину, але й підставила своє плече.   

Заглавное фото ecctur.com

Вам це буде цікаво:
Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком
Сьогодні розповіддю про одне з найбільш дивовижних поєднань, яке тільки можна уявити, таких несхожих одне на одного народів – італійців та англійців – ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену етнічним гетто світу. Приготуйтеся вирушити разом з нами в холодний і дощовий Бедфорд, де ми зануримося в теплу середземноморську атмосферу.
Гетто світу: український квартал Чикаго
Як показує практика, етнічні анклави – це переважно автономні та замкнуті системи, адже, живучи там, їхні представники далеко не завжди асимілюються та інтегруються в іншу культуру. Такого не скажеш про вже знаменитий на всю Америку Ukrainian village – український район Чикаго.
Гетто світу: азійський квартал Парижа
Париж справедливо вважається одним з найцікавіших мегаполісів світу, адже будь-яке місто – це не тільки архітектура, а і його мешканці. Якщо говорити безпосередньо про столицю Франції, то вона неймовірно барвиста й атмосферна, оскільки там живуть, напевно, всі національності світу. Сьогодні ми розповімо про дивовижний 13-ий округ, який називають азійським.
Кабраматта: «маленький В’єтнам» на теренах Австралії
Бажаєте подивитися на в'єтнамське гетто в Австралії, а заразом зрозуміти, чому азіати наганяють страху на місцевих жителів? Як будете в Сіднеї, обов'язково відвідайте Кабраматту, тільки не забудьте прихопити із собою фотоапарат, а також… охорону. Річ у тім, що місце, яке вважається діловим центром Сіднея, б'є рекорди за розмахом злочинності.
Гетто світу: польський квартал Нью-Йорка
Нью-Йорк справедливо вважається одним з найцікавіших міст планети. Причин цьому безліч, у тому числі і його унікальний етнічний склад з більш як двадцятьма великими громадами. Самі ньюйорківці жартують, що їм і не надто потрібно подорожувати – досить просто проїхатися національними анклавами та познайомитися ближче з новими культурами.
Гетто світу: індійський квартал Сінгапура.
Сінгапур зі щільною заселеністю, тропічним кліматом і фруктовими деревами на центральних вулицях, що відбиваються у склі хмарочосів, сам по собі є вельми колоритним та яскравим містом. Та один з його кварталів, який місцеві називають Маленькою Індією, поза сумнівами, найбільш мальовничий. Пропонуємо вам вирушити на прогулянку разом з нами й одразу попереджаємо: бережіть очі – буде дуже яскраво і барвисто.
Гетто світу. Асторія: нью-йоркська Еллада
Сьогодні в рамках нашої рубрики, присвяченої національним анклавам, ми розкажемо про один із найбільш яскравих і смачних кварталів Нью-Йорка, про Асторію. Саме її прийнято називати «маленькою Грецією».
Гетто світу: Маре - Париж по-еврейські
Свіжі і хрумкі піти, намолені синагоги, кошерні ресторани і милі люди з пейсами і добрими очами – щоб побачити все це не конче летіти до Ізраїлю. Досить просто зазирнути у паризький квартал Маре, розповідь про який і продовжує нашу рубрику про національні гетто.
Гетто світу: на Октоберфест до Венесуели.
Європейські й особливо німецькі туристи дуже люблять Венесуелу не тільки за чудову природу та безліч історичних об'єктів. Якщо в цій країні втомишся від південноамериканського колориту, можна заїхати в містечко Колонію Товар і без літаків перенестися в рідну для себе атмосферу. Саме там процвітає маленька Баварія.
Гетто світу: Кольоровий Париж
Сьогодні в нашому циклі про етнічні гетто світу розповідь про один із найбільш небезпечних районів – паризький квартал Барбес. Французи кажуть, що відомий фільм, до якого доклав руку сам Люк Бессон – «13-й район» – навіяний якраз життям у кварталі Барбес.
Гетто світу: вірменська душа в серці Тбілісі
OUTLOOK пропонує вам прогулятися по одному з найстаріших районів Тбілісі – Авлабарі, який спрадавна вважається вірменським. Ці вулички, церкви і старовинні будинки розкажуть про стосунки двох кавказьких народів значно більше, ніж підручники з історії або документальні фільми.
Гетто світу: китайський розмах у Сан-Франциско
Ми продовжуємо серію матеріалів про національні гетто. Сьогодні Outlook розповість про найбільший етнічний анклав американського міста Сан-Франциско – про місцевий Чайна-таун, або Китайський квартал.
Гетто світу: Валійська Аргентина
Аргентинська Патагонія славиться не тільки своєю неймовірною природою і величезними покладами нафти. Провінція Чубут, розташована там – дивовижна земля, де вже півтора століття у мирі і злагоді живуть південноамериканці і валлійці, яких туди занесла доля.
Закрити
Outlook facebook page