RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи

Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи

Автор: 14.01.2018 | традиції
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими. Приймаючи сторону світлих сил, спритні поселяни не забували нагріти руки у вогні вселенської битви.

До 1918 року українці святкували Новий рік за юліанським календарем. Тридцять першого грудня у храмах підносили молитви преподобній Меланії Римлянці, а першого січня православний світ вшановував пам'ять архієпископа Василя Кесарійського, одного з трьох Отців Церкви. Після введення григоріанського календаря святкові дати змістилися на чотирнадцять діб наперед. Іменини Маланки припали на Щедрий вечір, а Василів день перетворився на Старий Новий рік.

Простий народ, далекий від богословських чвар, шанував Василя і Меланію не за церковними канонами, а бурчання священиків пропускав повз вуха. Образи святих змішалися з пережитками язичництва: Василь перейняв риси сонячних богів, а Маланка ототожнювалася з богинею місяця, котра відала сімейними справами і таїнством народження. Невипадково в селах під Щедрий вечір відправляли дітей з гостинцями до повитухи, дівиці гадали на женихів. Сватання на Маланку віщувало молодятам мир і кохання.

Фото politeka.net

Карнавальна хода у дні зимового сонцестояння була поширена у всіх індоєвропейських народів. У кожному селі збиралась ватага ряджених з числа молодих неодружених чоловіків. Найбільш жвавого хлопця наряджали Маланкою – поверх шароварів пов’язували плахту і фартух, білили і рум’янили обличчя, підводили брови, а до шапки прив’язували довгу косу з очосом шерсті і клоччя. «Красну дівицю» супроводжувала строката компанія: Дід і Баба, Орач, Циган із Циганкою, Коза, Ведмідь, Шинкар, Солдат і ціла орава пронирливих чортенят. Високому юнакові відводилась роль Журавля, а наймолодший ставав Котом і голосно нявчав, випрошуючи частування.

Почервонілі від сміху і наливки фізіономії маланкарів приховували смішні дерев’яні маски. Молоді люди, що зображали тварин, одягалися у хутряні штани і кожухи навиворіт, до яких ззаду прив’язували хвостик-мітелку з лахміття. Ведмеді на Буковині мали носити за спиною величезні солом’яні крила, прикрашені кольоровими стрічками і намистом. У степових регіонах, де бракувало деревини, обличчя розмальовували сажею і білою глиною, а мордочку Кози робили із вербової лозини. Розкол на передньому краї означав роги, котрі обмотували тканиною і привішували по боках ложки-вуха. Між рогами пропускали тонкий кінець гілки, щоб вийшов обруч.

Фото see-life.biz

У дівочих компаніях у Маланки з’являвся пустотливий і веселий наречений на ім’я Василь – кмітлива і гостра на язик дівчина, переодягнена в чоловічий костюм. У будинки співухи не заходили: переступати поріг чужої хати у Щедрий вечір і Василів день мали дозвіл тільки чоловіки.

Молодь, співаючи і витанцьовуючи, бродила вулицями, закидала перехожих сніжками і влаштовувала сусідам каверзи. Вважалося звичайною справою зняти ворота із завіс чи насипати золи на поріг. Короткий світловий день асоціювався з розгулом первозданного хаосу, що поглинув сонце, тому на святки дозволялися будь-які витівки. У буйстві стихій зароджувався новий світоустрій, але поки сутінь у своєму праві, всі правила й умовності скасовуються, а між світами виникає прогалина, через яку можуть проникнути потойбічні гості.

Селяни були раді заручитися підтримкою таємних сил і не обурювалися, коли «Маланка» порядкувала у печі і розкидала кухонне начиння, а її супутники зчиняли в домі гармидер. Чорти робили гримаси і ганялись за дітьми. Циганка гадала на картах, Ведмідь ревів і танцював навприсядки. Журавель бив у бубон, Дід з Бабою зчиняли кумедні перепалки, а Шинкар загравав з хазяєчкою. Кульмінацією програми ставали театралізовані дійства, в яких помітний спільний мотив смерті і воскресіння жертвенної тварини, пов'язаний із культом родючості. В одній з обрядових пісень-щедрівок лихий козак вбиває Козу пострілом у серце, але добрі люди умовляють бога оживити її. Врятована Коза несе у світ боже благословення: там, де вона пройде, добре родить хліб. Під кінець Орач окреслював лемешем круг навколо будинку, перепиняючи шлях знегодам, хворобам і чаклунству.

У ролі тотемної тварини також виступала свиня – близька родичка золотого кабана Гуллінбурсті, на котрому їздив скандинавський бог літа Фрейр. Навіть у бідних сім’ях на чолі стола красувалося «кесаретське порося», засмажене цілком. Кістки, зібрані після трапези, закопували у полі, на грядках і в хліві, щоб до осені бути з урожаєм і приплодом. Святковий цикл завершався обрядом засівання, котрий проводили хлопчики від семи до чотирнадцяти років. Світлицю осипали зернами жита, пшениці, вівса і гороху, бажаючи господарям щастя, здоров’я і багатства. У старовину вірили, що добрі побажання проростають у майбутнє.

Фото storage.realist.online

У наші дні Щедрий вечір і Старий Новий рік можна відсвяткувати у міському парку, де виступають фольклорні ансамблі з аніматорами. Найбільш барвисті гуляння, що не розгубили безпосередності і соковитого народного гумору, розгортаються у місті Вашківці і селищі Красноїльськ у Чернівецькій області. Видаючи Маланку заміж за Василя, місцеві жителі влаштовують неймовірний карнавал «Переберія», в якому задіяні злободенні персонажі – поліцейські, бандити, політики й естрадні кумири.

Підсумки сезону підбивають у Чернівцях на етнофестивалі «Маланка Фест», обираючи найкращу трупу року. Команди різних міст і сіл проходять парадом по місту, показуючи глядачам своє завзяття. Майстерність народних умільців заслуговує на не менше захоплення: мальовничі костюми маланкарів виготовлені вручну. Жива традиція не замикається у минулому, вона створюється у нас на очах і дивиться у майбутнє з надією.   

Заглавное фото rukotvory.com.ua

Вам це буде цікаво:
Майстерклас з приготування вареників для Клубу дружин послів від проєкту OUTLOOK та кулінарного експерта Євгена Клопотенко
За ініціативи Клубу дружин послів “Ambassador’s Spouses Club” проєкт OUTLOOK організував кулінарний майстерклас з ліплення вареників від українського шеф-кухаря, співвласника ресторану “100 років тому вперед” Євгена Клопотенка.
Las Jornadas del Olivar y el Aceite: оливковий фестиваль у Баені
На карті Іспанії маленьке містечко Баена обведене у любителів оливок та оливкової олії червоним фломастером. Щороку з 9 до 11 листопада саме туди з’їжджаються гурмани з усього світу. Різноманітні заходи, екскурс в історію і величезна кількість усіляких смаколиків очікують на тих, хто ризикне розкусити кісточку диво-плоду.
ВІДЕО: Скло зі святого міста
Сьогодні розповімо вам про технології виготовлення виробів зі скла ... Палестинський Хеврон відомий як місто трьох релігій і трьох цивілізацій, справжнє місце сили. Напевно, тому доля так розпорядилася, що саме там з'явилося скло, яке хоч і здається крихким, однак насправді є віковим, як і сам Хеврон.
Стукіт історії по голландській бруківці
Відрізки життя прийнято рахувати парами стоптаного взуття. Так чимчикуєш собі роками, відкриваючи нове та споглядаючи старовинне. І коли шкіряні черевики починають муляти ноги, то чомусь мимоволі згадуєш здоровенні дерев’яні шкарбани, випадково знайдені за пічкою у полтавської прабабці. То ніби привіт від самої пані Голландії. Бо хто ж не чув про голландські кломпи!
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Ювелірна майстерність Казахстану
У відомому казахському прислів'ї мовиться: «Мистецтво майстра пізнається тільки в золоті і сріблі». Та хай би які вмілі руки він мав, щоб створити справді гідну річ, потрібні працьовитість, завзятість і, звісно ж, сміливість заявити про себе і свій талант. Сьогодні ми розповімо про тонкощі ювелірного мистецтва Казахстану.
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Живий танець. Полька
У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, кочовий народ мореплавців, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Закрити
Outlook facebook page