RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  По рейках над головами: Вуппертальська підвісна дорога

По рейках над головами: Вуппертальська підвісна дорога

Німецьке місто Вупперталь, згідно зі статистикою, не входить навіть в десятку найпопулярніших туристичних місць Німеччини. Окрім легендарної танцівниці Піни Рауш, котра працювала тут, однойменного футбольного клубу і всесвітньовідомого кінорежисера Тома Тиквера, чия кар’єра розпочиналася у міських кіноклубах, Вупперталю, здається, більше нічим похизуватися. Утім, як тільки дізнаєшся про місцевий транспорт, місто зі своєю унікальною підвісною монорейкою стає жаданим для мандрівників.

Фото bahn.startbilder.de

Розташований на самому заході країни, в урбанізованому регіоні Північний Рейн – Вестфалія, індустріальний і 400-тисячний Вупперталь представляє зараз класичне західноєвропейське місто – сучасне, доглянуте, з відносно спокійним ритмом життя. У своїх сьогоднішніх кордонах воно було засноване тільки у XX столітті шляхом злиття одразу кількох населених пунктів, що спеціалізувалися на промисловості – вугільній, машинобудівній, пивоварній та енергетичній. Недарма цю частину Німеччини називають індустріальним серцем країни, що розтягнулося вздовж Рейну. Золота доба заводів і фабрик в цих краях припала на кінець XX століття, коли неймовірними темпами росли і населення, і самі міста, перетворюючись із поселень довкола промислових об’єктів на мегаполіси того часу. Вупперталь ця доля не минула – в 1890-х роках він був більшим і важливішим стратегічно, ніж, приміром, Кельн чи Дортмунд, тому міський транспорт став для влади серйозним питанням: місцева річка Вуппер робила сполучення між районами доволі ускладненим.

Фото bc02.rp-online.de

Спочатку містяни чекали на метрополітен, оскільки через рельєф місцевості і віддаленість районів один від одного трамвай протягнути було проблематично. На жаль, геологічні розвідки показали, що в тутешньому ґрунті забагато води, а сама місцевість дуже скеляста, тому єдиним виходом може стати спорудження такого собі напівметро, напівтрамвая, напівпотяга, котрий чудово поїде… повітрям. Відразу скажемо, що німецькі інженери не були б німецькими, якби фантастичний проект, котрий дивує і сьогодні своїм масштабом і польотом фантазії, не був би максимально продуманим. Його автор – Карл Ойген Ланген, котрий очолював креативну групу. На жаль, він не дожив буквально кілька років до запуску свого дітища, хоча воно і було збудоване в рекордні строки – всього за два роки з 1898 по 1900, коли транспорт був офіційно успішно протестований самим Кайзером Вільгельмом II. Уже наступного року Wuppertaler Schwebebahn був відкритий для всіх.

Ця підвісна дорога – найстаріша діюча монорейка у світі, і, на відміну від інших «аналогів» (подібний є і в Дрездені, до його розробки теж доклав рук Ланген), вона виконує в наші дні не туристичну функцію чи «лише підйомну», як фунікулери, а повноцінну – транспортну. Щороку повітряний трамвай перевозить понад 25 мільйонів пасажирів, і це у місті, де населення не дотягує навіть до півмільйона. Вуппертальці просто обожнюють свій Швебебан, адже його лінія проходить найважливішими частинами міста і тягнеться більш ніж на тринадцять кілометрів.

Фото trypwuppertal.com

Сам шлях, що проходить як над жвавим діловим центром, історичними кварталами Бармена, так і над окраїнними районами, складається із двадцяти станцій. До платформ тягнуться ліфти чи сходи, які доставляють пасажирів на спеціальні платформи для посадки. Усе максимально технологічно і безпечно: у це складно повірити, але перший серйозний інцидент тут стався практично через сто років безперервної експлуатації. У квітні 1999 року один із поїздів по дорозі наскочив на забуті будівельні кігті, внаслідок чого вагони рухнули в річку. Аварія забрала життя п’яти людей, понад сорок отримали поранення. За результатами розслідування стало очевидно, що причина того, що сталося – людський фактор, а не проблеми із самим транспортом. Але знову ж таки після цього перевірки і модернізації на Швебебані стали проходити все частіше і частіше, і сьогоднішні оновлені поїзди і системи безпеки зводять ризики до мінімуму, і трамваєм користуються ще активніше. Він входить у всі світові топи безпеки, якщо говорити про громадський транспорт.

Фото infokava.com

Що цікаво, вуппертальці стали свідками ще однієї дивовижної події, пов’язаної з підвісною дорогою, але тоді, на щастя, ніхто не постраждав. 21 липня 1950 року заповзятливий цирковий директор Франц Альтфох вирішив у рамках рекламної компанії покатати на Швебебані… слона зі свого цирку і таким чином запросити містян на виставу. Він орендував вагон, куди і «посадили» тварину, та от Туффі – саме так звали слоненя – транспорт не оцінив і на дорозі між станціями «AlterMarkt» и «Adlerbrücke» випав із вагона прямо в річку приблизно з 12-метрової висоти. У воду Туффі плюхнувся вдало – ні травм, ні серйозних ушкоджень він не отримав, а от директору довелося виправдовуватися перед захисниками тварин. Факт падаючої великої тварини надихнув місцевих художників намалювати картину на одному з будинків неподалік, а от що стосується фотографій – практично всі з них, за словами спеціалістів – фотомонтаж, оскільки сам момент «випадіння» ніхто не встиг зняти, утім, в Інтернеті їх і досі повно.

Фото static.panoramio.com

Цікаві цифри і факти, пов’язані з підвісною дорогою:

- Вартість квитка для дорослого – 2,80 євро, для дітей – 1,60.

- Тривалість проїзду по всій лінії – 28 хвилин. Середня швидкість поїздів – 30 кілометрів на годину, максимальна – трохи більш ніж 60.

- Платформи на станціях відрізняються від традиційних для метро, оскільки їхня ширина всього три метри, а от довжина – понад двадцять.

- Середня висота Швебебана над річкою – дванадцять метрів, над міськими вулицями – вісім.

- Рухомий состав зазвичай розрахований на перевезення 178 людей, при цьому тільки для 48 є сидячі місця.

- Практично все двадцяте століття вагони виготовляла німецька компанія, однак в наш час здійснюється поступовий перехід на іспанські вагони, спроектовані у Валенсії.

Фото pinimg.com

- У місцевих молодят є традиція орендувати один із збережених у депо «кайзерівських составів» самого початку двадцятого століття і влаштовувати частину святкування прямо в ньому під час поїздки. Дерев’яні фактури, старовинні сидіння й раритетні механізми чудово збереглися завдяки дбайливому догляду, тому атмосфера під час їзди незабутня, особливо якщо не дивитися вниз на сучасне місто, а розглядати вигини річки, дахи соборів і ратуші.

- Вуппертальська підвісна дорога працювала і навіть уникла серйозних пошкоджень у перші роки Другої світової. Лише ближче до поразки Німеччини і через частіші бомбардування було ухвалено рішення закрити її. Вона поновила роботу 1946 року, ставши на той момент остаточно одним із символів всієї країни. Складно підрахувати всі фільми, де б вона була увічнена чи кількість сувенірної продукції з її зображенням, проданої туристам.

Головне фото pikabu.ru

Вам це буде цікаво:
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Вірменські хачкари: поема в камені
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Під Південним Хрестом. Квінстаун
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії. Коли ж настає ніч, Квінстаун освітлює сузір’я Південний Хрест.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Подорож до Колумбії. Інша Картахена…
У світі є дві Картахени. І в обох жителі розмовляють іспанською, люблять кориду, а вечорами рушають на пляж цмулити мохіто й дихати солоним вітром. Але тільки в одній з них у млосну міську прогулянку можуть увірватися ритми запальної сальси, розсипи смарагдів і перлів, а дорогу можуть перейти ефектні палкі красуні. І це Колумбія!
Камбоджа: поліція на плаву, дельфіни в ріках та Ангкор-Ват
Королівство Камбоджа – саме так звучить сьогодні офіційна назва країни на південному сході Азії (півострів Індокитай). І вона чудова туристична альтернатива іншому, більш прославленому азіатському королівству – Таїланду. Тут краще. Хоча б тому, що це не мейнстрім. Щоправда, королівство це не зовсім казкове, хоч і дуже цікаве…
Фарбарні Феса: райдужна палітра Сходу
Стара медина Феса міцно тримає час у тенетах вузьких звивистих вулиць і мальовничих крамниць. Середньовічне місто майстрів не визнає сучасні технології, однак прослідкувати життєвий цикл вподобаної сумки з тисненою в’яззю не справить клопотів. Шкіру для сувенірів вичиняють тут же, у внутрішніх двориках, а за помірну плату господар продемонструє всі тонкощі народного промислу з тисячолітньою історією.
Джайпур. Рожеве місто
Хтось порівнює Джайпур з ажурною скатертиною. Інші – з коробкою рожевого зефіру. Треті твердять – це вулик, щільно заселений бджолами. Однак всі сходяться в одному – тут дивовижне повітря, сповнене якоюсь свободою, котру не зустрінеш у Європі. Вона заповнює легені, і вже через вдих мандрівник втрачає лік годинам і навіть століттям.
Лігурія: середземноморський рецепт ідеальних міст
Збираючись на Лігурійське узбережжя, не тіште себе думкою, що зможете за декілька днів об’їздити його вздовж і впоперек. Так ви лише роздражните свій мандрівний апетит. Кожним інгредієнтом Лігурії можна тільки ласувати, забуваючи при цьому про існування решти світу. Портове місто Генуя (італ. Genova¬) – основне у регіоні Лігурія.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Нью-Йорку
Нарешті одна з наших улюблених рубрик «дісталася» до міста, де долари - головна валюта, а, значить, нам не доведеться ходити по обмінних пунктах і постійно концертувати ціни. Отже, вирушаємо в такий різний і захопливий Нью-Йорк витрачати наші 10 доларів.
Підземний полиск імперії: будапештське метро
Провівши всього годину в польоті, я раптом дізнався, що опинився в місті, де є найстаріше в континентальній Європі метро. І це ще не все, чим примітна будапештська підземка. OUTLOOK вирушає на прогулянку метрополітеном одного з найгарніших міст світу. Спускаємось?
Синдром Гобі. Загадкова земля Монголії
Коли серед цих каменів починає гуляти вітер, облизуючи верхівки барханів і притискаючи до землі рідкісну рослинність, весь простір довкола наповнюється дивними звуками. Скотарі, що, трапляється, зустрічають ніч в одній із найбільш загадкових пустель Землі, розповідають про бій барабанів, чарівні звуки флейти і голоси, які бубнять щось непевне поміж дюн.
Закрити
Outlook facebook page