RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  У ритмі серця. Японські барабани тайко

У ритмі серця. Японські барабани тайко

Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.

У Японії музикантів, що досягли майстерності гри на тайко, шанують, як героїв. Адже вони не тільки вистукують ритм по шкірі, але й співають і танцюють. Їхні рухи гіпнотизують, і, здається, не існує більше нічого на світі – тільки ритм і голос, котрий кличе у невідомість. До статусу зірок японські барабанщики йдуть не один рік, зазнають поневірянь, дотримуються дієти, режиму, мало відпочивають і весь час проводять на репетиціях. Розучують композиції сучасні музиканти виключно на слух. Ноти не записують принципово. Навчання молодих музикантів відбувається в закритих громадах за суворих умов. Тому такі навчальні центри більше нагадують монастирі. При цьому кожен з артистів проходить додаткову фізичну підготовку, адже гра на тайко потребує великих сил. Групи, що досягли популярності, дають сто, а то й двісті концертів на рік. Це важка праця для професіоналів.

Фото s4.fotokto.ru

Легенда свідчить: перші барабани приблизно чотирнадцять століть тому на японські острови завезли сусіди. Історія замовчує, звідки вони приїхали – імовірно, з Кореї чи Китаю. Спочатку ударні інструменти слухали не для насолоди. У них били щосили, коли траплялося лихо, необхідно було скликати народ на збори, сповістити решту про початок сезонних робіт, залякати супротивника на полі бою чи навіть навести страх на сільськогосподарських шкідників. Крім того, тайко мали і ритуальне призначення. Під їхні звуки закликали сили природи на допомогу людині і проводжали померлих. Пізніше вони стали з’являтися на сцені театрів Но і Кабукі. Уже на початку минулого століття гра на японських барабанах і взагалі переросла в окреме мистецтво. Зараз практично на кожному підприємстві і в кожному відомстві, в усіх навчальних закладах є свій ансамбль, умільці котрого віртуозно колотять по такому популярному в Країні вранішнього сонця інструменту. А професійних груп, що грають на тайко, в сучасній Японії близько п’яти тисяч.

Фото files2.geometria.ru

За способом виготовлення всі тайко можна розлити на дві групи. В одних баранячу шкіру по боках намертво прибивають до деревини цвяхами. В інших вона натягується за допомогою шнурівки. Це дає змогу регулювати звучання інструмента. Секрет вичинки такої шкіри майстри розкривають дуже неохоче. А от вимоги до корпуса інструмента не приховують – це має бути цільний шматок дерева.

Класичний тип тайко – продовгуваті барабани. Їх використовують для служіння в синтоїстських і буддійських храмах. Маленьким барабанам Нагадо-тайко з високим звучанням віддають перевагу артисти театру Но. Какко-тайко прижилися при Імператорському палаці. Вони спочатку були багато прикрашені, і на них виконували музику в стилі гагаку. З-поміж сучасних інструментів популярні Хіра-тайко. Це величезні барабани, на котрих іноді вистукують по два музиканти.

Фото cetre.ru

Гігант серед подібних вагою в три з половиною тонни і діаметром більш ніж чотири метри зберігається в містечку Цудзуреко. Виготовили його під час суперництва верхнього і нижнього міста. Спочатку команди змагалися в ритуалі підвищення урожайності на полях, вистукуючи на барабанах. Із часом захопилися, і їхня гра переросла у справжній військово-історичний фестиваль, подивитися на який з’їжджається маса туристів. Ось тоді цудзурекці й обзавелися найбільшим у світі ударним інструментом. Між святами він зберігається у місцевому музеї.

Ефект від звуків тайко музичні експерти Японії порівнюють з гіпнозом. Вони ж твердять, що барабани спроможні позбавляти від стресу, вселяти впевненість у людину і допомагають їй відкривати у своєму ментальному і фізичному тілі нові можливості. Для цілющого ефекту вони ж рекомендують слухати тайко не менш ніж півгодини на день.

Головне фото konnichiwa.club

Вам це буде цікаво:
Оце так сервіс! Японське таксі
Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
Розчарування туристів: від Франції до Македонії
Ейфелева вежа, на думку Гі де Мопассана, – просто величезна залізна потвора в центрі Парижа. А романтична шекспірівська Венеція, подейкують, суцільний "смітник" з гострим смородом нечистот по всьому місту. Ми розізнали у бувалих тревелманів, які з ними траплялися розчарування в далеких подорожах.
Superflat: суперплощина японського мистецтва
Любителі аніме ніколи не пройдуть повз сучасне японське мистецтво. Особливо, якщо цей напрямок безпосередньо належить до коміксів манга. Художник Такаші Муракамі був першим, хто замислився, як назватим те мистецтво, котре ловить натхнення в черговому аніме, але говорить про вічні цінності.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Проводжаючих просимо залишити вагони: найцікавіші поїзди планети
Незважаючи на безупинний розвиток авіатранспорту, багато людей по всій планеті все ще люблять з різних причин подорожувати поїздами. І хай у більшості поїзд асоціюється з доволі повільним пересуванням, якщо порівнювати з літаками, і комфортом у найкращому випадку рівня минулого століття, дивлячись на нашу добірку, ви напевно в зайвий раз замислитесь, як же все-таки добиратися до пункту призначення.
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Для тієї країни, чия територія розташована у межах кордонів іншої держави, ця територія називається ексклав, а для тієї країни, всередині котрої є частина, що перебуває під чужим контролем – анклав. Сьогодні Outlook подорожує по найцікавіших з точки зору географії й адміністративного управління містах і країнах, цілком розташованих на територіях інших держав.
США очима Богдана Янчева
Контекстний менеджер Богдан Янчев здійснив тривалу подорож у США. Він провів там близько півроку і не просто побував у найбільших містах, таких як Маямі, Нью-Йорк, Вашингтон, але й попрацював на різних роботах, завів чимало знайомств із місцевими і відвідав місця, про які звичайні туристи нічого не знають. Після повернення він розповів нам про свої найяскравіші враження.
Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком
Сьогодні розповіддю про одне з найбільш дивовижних поєднань, яке тільки можна уявити, таких несхожих одне на одного народів – італійців та англійців – ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену етнічним гетто світу. Приготуйтеся вирушити разом з нами в холодний і дощовий Бедфорд, де ми зануримося в теплу середземноморську атмосферу.
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Канберра is the capital of...
Австралія підсвідомо залітає до наших вух разом із гучним інтро з мушлі сіднейської опери, і лише потім ми згадуємо, що столицею цієї країни є Канберра. Багато хто розглядає це місто як зупинку між Мельбурном і Сіднеєм, але Канберра вже не тільки виношує, але й перетворює у реальність план із завоювання сердець усіх австралійських туристів.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану і почне свою розповідь із вражень від містечка Довіля!
Чан-чан. Перуанське місто з глини
Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в Outlook.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Departure: Сатояма
У Японії є містечко, жителі якого дуже довіряють одне одному. Довіряють настільки, що п’ють воду з одного джерела, котре протікає через їхні оселі, ще й миють там посуд після їжі. Сатояма, що у перекладі означає ідеальне місце для життя в гармонії з природою, розташоване у північній префектурі Гіфу, ізольованій від решти світу гірськими вершинами і рисовими полями.
Departure: Волендам
П’янка свобода, шедеври у музеях, фантастична архітектура, над якою трудились і людина, і природа – все це, звичайно, про нідерландську столицю Амстердам, таку відому і незвідану водночас. І все б добре, але самих Нідерландів у цьому, либонь, найбільш космополітичному і толерантному місті Європи практично немає, так що саме на її пошуки ми і рушимо в околиці столиці, а точніше – в село Волендам.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Закрити
Outlook facebook page