RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Під Південним Хрестом. Квінстаун

Під Південним Хрестом. Квінстаун

Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії. Коли ж настає ніч, Квінстаун освітлює сузір’я Південний Хрест.

Квінстаун – це щось на кшталт новозеландського Лас-Вегаса. У нього прагнуть потрапити всі новозеландці і провести там відпустку. Проте різниця між американським Вегасом і новозеландським Квінстауном, як між небом і землею. Саме місто відгонить якимось бунтарством, відчайдушністю, нескінченними веселощами. Увечері в його барах і ресторанах не проштовхнутися. До речі, не всюди продають міцні алкогольні напої. Але в деяких шинках Квінстауна дозволяють приносити свої. Про це повідомляють спеціальні таблички на вході барів і ресторанів. Найчастіше провести тут час прилітають австралійці чи гості з Азії – загалом понад мільйон мандрівників за рік. Утім, манить він і тих, хто любить природу, чистоту і спокій. Тут безліч парків, зручних фіордів, у яких плавають зграї дельфінів, а на їхніх берегах відпочивають морські котики, в центрі немало авторських музеїв, галерей, ошатних тихих вуличок.

Фото 34travel.me

Місто розташоване на Південному острові Нової Зеландії в оточенні гір і озер. Тут багато дерев, гірських річок і дуже свіже повітря. У самому Квінстауні є два казино, кількасот ресторанів і дуже багато готелів на будь-який гаманець. Але найчастіше в це місто їдуть ті, кому до душі екстрим. Узимку тут катаються на гірських лижах, стрибають на мотузяних кріпленнях з прямовисних скель, скочуються на велосипедах по доволі крутих гірських стежках, ганяють наввипередки на човнах серед ущелин, забираються на скелі, стрибають з парашутом. Місцеві запевняють, що джампінг придумали тут. 

Фото i.ytimg.com

А тим, хто не вірить, наполегливо радять стрибнути з висоти сорок три метри з гумою, прив’язаною до ніг. Таких місць у Новій Зеландії безліч, але перше офіційно відкрите і, значить, історичне, розташоване саме у Квінстауні. Після стрибка в невідомість місцеві радять поганяти на спеціальному човні по мілководдю. Така плоскодонка в сімсот кінських сил може пливти по водоймі завглибшки лише дванадцять сантиметрів. Вона дуже маневрена і легко йде на розворот. 

Фото i.ytimg.com

Захопливий краєвид міста відкривається з піка Боба. На нього мандрівників одна за одною піднімають гондоли найкрутішою дорогою у Південній півкулі. Спуститися з висоти можна, вже орендувавши велосипед. Ті ж, хто боїться випробовувати долю, у Квінстауні грають у гольф, вирушають на риболовлю, верхову їзду, у круїз по озеру, випробовують себе в ролі золотошукачів чи дегустують знамениті вина, надовго затримуючись у льохах міста. І все це на тлі казкових пейзажів, котрі, між іншим, відомі своїми гобітами. Адже саме в околицях Квінстауна знімали частину трилогії «Володар перснів».

Фото votpusk.ru

Насправді це місто не велике. Тут немає хмарочосів, великих торгових центрів. До нього щільно прилягають виноградники і старовинні шахтарські селища. А деякі вулички нагадують вузькі сільські дороги. Колись на його місці було поселення маорі. Але до часу появи білих колоністів аборигени з якихось причин покинули ці місця. У середині дев’ятнадцятого століття ці землі облюбували вівчарі. Трохи згодом тут знайшли золото. Після цього чисельність поселення стала стрімко зростати. Збудований в англійському стилі, він позиціонує себе як туристичне місто, що більше пасує до літнього сезону. Адже більшість будинків не мають ізоляції і утеплення. І в холодну пору року в таких домах може бути доволі прохолодно і вогко.

Фото static.tonkosti.ru

Майже всі, хто потрапляє у Квінстаун, намагаються з’їсти бургери, котрі продають тільки тут. Блогери всього світу називають їх найкращими, а гіди включають їхню дегустацію в туристичний маршрут. Їх готують і продають у невеличкій забігайлівці, котра так і називається Fergburger. Тут завжди стоять величезні черги. Складно сперечатися про смаки, утім, підприємливість господарів Fergburger викликає повагу. Адже виручка цієї харчевні становить майже двадцять мільйонів американських доларів на рік. Тут продають в середньому три бургери протягом хвилини ціною 10-15 доларів за один. На рік виходить один мільйон триста тисяч бюргерів. Після цих цифр важко їх не назвати найкращими. Як так вийшло? Дуже просто. У Квінстауні завжди було велелюдно, а поїсти ввечері складно. І тоді один місцевий житель вирішив відкрити невелику точку, де можна було б перекусити у будь-яку пору дня, не штовхаючись серед численних відвідувачів барів. Fergburger став працювати з восьмої до п’ятої ранку. Майже цілодобово. Дуже скоро це місце стало популярним серед веселих компаній, потім серед відвідувачів численних барів, стало традицією підкріплятися серед ночі ситним бюргером, щоб не розвезло остаточно, заодно і провітрюватися біля Fergburger.

Фото queenstownnz.co.nz

Інколи на вулицях міста можна зустріти людей у костюмах племені маорі. Але частіше це артисти, котрі пропонують туристам подивитися на стародавні войовничі танці цього народу. У своїх вечірніх шоу вони навчають охочих ритуальним танцям, вітатися носами і пригощають традиційними для племені стравами.

Дуже пишаються всі без винятку жителі Квінстауна своїм парком ківі. Тільки тут у заповіднику проживають близько тридцяти видів цього птаха. Ківі вважають національним символом Нової Зеландії. Зовні він схожий на курку з довгим, як у чаплі, дзьобом. Новозеландці так люблять цього пернатого, що самі себе називають народом ківі. До речі, більшість місцевих наживо самого птаха не бачили. Він не живе в дикій природі, літати не вміє і веде нічний спосіб життя. Крила ківі майже атрофовані і мають розмір близько одного сантиметра при тому, що сам птах важить від трьох до п’яти кілограмів. Самка виношує одне величезне яйце вагою майже півкіло.

Фото cs9.pikabu.ru

Поруч із містом розбито Ботанічний сад з рідкісними рослинами. Деякі з них було посаджено першим мером Квінстауна. У саду можна кидати фрісбі і засмагати. На території Квінстауна є кілька пляжів, але вони дикі і не обладнані шезлонгами, ніхто не пропонує на них Маргариту чи гарячу кукурудзу. Однак у спекотні дні на них завжди багато молоді. Тут же влаштовують деякі з фестивалів.

Так вийшло, що Новий рік у Новій Зеландії святкують, коли все довкола пахне. А температура піднімається вище двадцяти градусів. Прикрашені гірляндами ялинки розміщують на зелених газонах, люди в цей часвдягають майки і короткі сукні. Новозеландці навіть твердять, що в ці святкові дні Південний Хрест над містом світить якось по-особливому, благословляючи такі славетні місця.

Головне фото tcc.com.ua

Вам це буде цікаво:
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Вірменські хачкари: поема в камені
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Подорож до Колумбії. Інша Картахена…
У світі є дві Картахени. І в обох жителі розмовляють іспанською, люблять кориду, а вечорами рушають на пляж цмулити мохіто й дихати солоним вітром. Але тільки в одній з них у млосну міську прогулянку можуть увірватися ритми запальної сальси, розсипи смарагдів і перлів, а дорогу можуть перейти ефектні палкі красуні. І це Колумбія!
Камбоджа: поліція на плаву, дельфіни в ріках та Ангкор-Ват
Королівство Камбоджа – саме так звучить сьогодні офіційна назва країни на південному сході Азії (півострів Індокитай). І вона чудова туристична альтернатива іншому, більш прославленому азіатському королівству – Таїланду. Тут краще. Хоча б тому, що це не мейнстрім. Щоправда, королівство це не зовсім казкове, хоч і дуже цікаве…
Фарбарні Феса: райдужна палітра Сходу
Стара медина Феса міцно тримає час у тенетах вузьких звивистих вулиць і мальовничих крамниць. Середньовічне місто майстрів не визнає сучасні технології, однак прослідкувати життєвий цикл вподобаної сумки з тисненою в’яззю не справить клопотів. Шкіру для сувенірів вичиняють тут же, у внутрішніх двориках, а за помірну плату господар продемонструє всі тонкощі народного промислу з тисячолітньою історією.
Джайпур. Рожеве місто
Хтось порівнює Джайпур з ажурною скатертиною. Інші – з коробкою рожевого зефіру. Треті твердять – це вулик, щільно заселений бджолами. Однак всі сходяться в одному – тут дивовижне повітря, сповнене якоюсь свободою, котру не зустрінеш у Європі. Вона заповнює легені, і вже через вдих мандрівник втрачає лік годинам і навіть століттям.
Лігурія: середземноморський рецепт ідеальних міст
Збираючись на Лігурійське узбережжя, не тіште себе думкою, що зможете за декілька днів об’їздити його вздовж і впоперек. Так ви лише роздражните свій мандрівний апетит. Кожним інгредієнтом Лігурії можна тільки ласувати, забуваючи при цьому про існування решти світу. Портове місто Генуя (італ. Genova¬) – основне у регіоні Лігурія.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Нью-Йорку
Нарешті одна з наших улюблених рубрик «дісталася» до міста, де долари - головна валюта, а, значить, нам не доведеться ходити по обмінних пунктах і постійно концертувати ціни. Отже, вирушаємо в такий різний і захопливий Нью-Йорк витрачати наші 10 доларів.
По рейках над головами: Вуппертальська підвісна дорога
Німецьке місто Вупперталь, згідно зі статистикою, не входить навіть в десятку найпопулярніших туристичних місць Німеччини. Окрім легендарної танцівниці Піни Рауш, котра працювала тут, однойменного футбольного клубу і всесвітньовідомого кінорежисера Тома Тиквера, чия кар’єра розпочиналася у міських кіноклубах, Вупперталю, здається, більше нічим похизуватися. Утім, як тільки дізнаєшся про місцевий транспорт, місто зі своєю унікальною підвісною монорейкою стає жаданим для мандрівників.
Синдром Гобі. Загадкова земля Монголії
Коли серед цих каменів починає гуляти вітер, облизуючи верхівки барханів і притискаючи до землі рідкісну рослинність, весь простір довкола наповнюється дивними звуками. Скотарі, що, трапляється, зустрічають ніч в одній із найбільш загадкових пустель Землі, розповідають про бій барабанів, чарівні звуки флейти і голоси, які бубнять щось непевне поміж дюн.
Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком
Сьогодні розповіддю про одне з найбільш дивовижних поєднань, яке тільки можна уявити, таких несхожих одне на одного народів – італійців та англійців – ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену етнічним гетто світу. Приготуйтеся вирушити разом з нами в холодний і дощовий Бедфорд, де ми зануримося в теплу середземноморську атмосферу.
Закрити
Outlook facebook page