RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Вірменські хачкари: поема в камені

Вірменські хачкари: поема в камені

…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.

У перекладі з вірменської «хачкар» означає «хрест-камінь» – пам’ятний знак з малюнком у вигляді хреста, оплетеного візерунковою рамкою. Можна тільки подивуватися безмежній фантазії майстрів: серед п’ятдесяти тисяч каменів, розкиданих по містах і селах, не знайти двох однакових хачкарів – кожен унікальний і неповторний.

Фото exler.ru

Основи художнього ремесла були закладені ще у XVIII–XVII століттях до н. е. в золоте століття царства Урарту. Бажаючи увічнити важливу подію, тутешні царі зводили на площах і вздовж доріг монументальні споруди у вигляді вертикальних чотирьохгранних плит з вирізьбленим клинописом.

Після прийняття християнства язичницькі храми поспіхом перебудовували в церкви і монастирі, відзначаючи відвойовані в ідолопоклонників землі із символами нової віри, вирубаними із туфу і базальту. Міцні вулканічні породи вистояли під натиском ворожих гармат в роки боротьби з халіфатом, відбили напади стихій і гідно пронесли крізь тривожні віки вигадливі візерунки, в яких зашифроване вчення Вірменської Апостольської Церкви про воскресіння і спасіння душі. Не випадково хачкари на старих кладовищах звернені обличчям на захід, де міститься похмуре царство мертвих. Животворний символ віри вказує шлях у рай із обителі повсякчасного суму, утверджуючи вічне торжество життя в кипучому достатку квітучих лоз і налитих плодів, що обрамляють крила хреста.

Фото barev.today

Ранні хачкари різьбили на храмових фасадах і на чотирьохгранних стелах, які встановлювали на горизонтальні плити. У центрі розміщували двокрилий хрест, заповнюючи вільний простір вигадливими рослинними й геометричними орнаментами. Пориста структура каменю полегшувала обробку поверхні, даючи змогу створювати шедеври за допомогою найпростішого набору інструментів, а для промальовування дрібних деталей і досі використовують голки. Найбільш давнім вважається хачкар, встановлений 879 року дружиною Ашота I Багратуні в Гарні.

Хачкари класичного періоду лежать на триступінчастому підніжжі, що втілює Голгофу. Біля основи стели окреслено коло, що зображає череп Адама, з якого, попираючи смертю смерть, проростає різьблений хрест, схожий на казкову квітку або на чудесне миррове дерево. Рідкісні зразки хачкарів з ликом розіп’ятого Христа носять назву Всеспаситель і наділені цілющими властивостями.

Середня частина композиції зображає негаразди земного життя, сповненого пристрастей, спокус і тяжких дилем. Утім, є кому наставити грішну душу на путь істинний: в ажурних сплетіннях гілок і грон, що обрамляють хрест, добре проглядають дванадцять спіральних елементів, що позначають апостолів – по шість праворуч і ліворуч. Іноді до лоз і гірлянд прилягає вигадлива решітка, сплетена із семи зірок, котрі співвідносять із сімома небесними печатями. Зімкнута над верхівкою арка символізує Христове царство; по боках розташовані сонце і місяць. Божий престол можуть підтримувати чотири євангелісти, представлені в алегоричних образах лева, орла, бика і серафима; також зустрічаються фігури Богородиці, Йосипа, Марії Магдалини, святих, пророків, янголів, історичних діячів і легендарних богатирів.

Фото armeniasputnik.am

Розквіт каменерізного мистецтва в середньовічній Вірменії припав на XII–XIVстоліття, коли змінилося два покоління зодчих. На багатьох хачкарах тієї епохи закарбовані імена блискучих майстрів – Моміка, Тімота, Погоса і Мхітара, що витончено вплетені у вигадливу орнаментальну в’язь. Вражаючі творіння збереглися у монастирських комплексах Айраванк, Ечміадзин, Татев, Агарцин і Севанаванк. У печерній обителі Гегард хачкари, пофарбовані в яскраво-оранжевий колір, висічені прямо накручах, а в Долині червоних скель біля монастиря Норванк причаївся справжній діамант – камінь-гігант, заметений завірюхою виноградного листя з ретельно промальованими прожилками, котрі ось-ось заворушаться на вітрі.

Найбільше хачкарів збереглося на покинутому цвинтарі Норатус, що простягнувся вздовж берегів озера Севан. Археологи налічили тут близько дев’ятисот розкішно декорованих надгробків. Жителі сусідніх сіл без докорів сумління випасають худобу на просторах некрополя і щедро частують заїжджих туристів дивовижними історіями про місцеві чудеса.

Після завоювання Вірменії Іраном традиційне каменерізне мистецтво зазнало сильного впливу персидської культури: були запозичені звужені вертикальні форми, стрілчасті склепіння і решітчасті візерунки-арабески. На кладовищах Камо, Мартуні і Старої Джуги виявлено чимало перлин пізнього стилю.

Головне фото kudatotam.ru

Вам це буде цікаво:
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану і почне свою розповідь із вражень від містечка Довіля!
Чан-чан. Перуанське місто з глини
Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Departure: Волендам
П’янка свобода, шедеври у музеях, фантастична архітектура, над якою трудились і людина, і природа – все це, звичайно, про нідерландську столицю Амстердам, таку відому і незвідану водночас. І все б добре, але самих Нідерландів у цьому, либонь, найбільш космополітичному і толерантному місті Європи практично немає, так що саме на її пошуки ми і рушимо в околиці столиці, а точніше – в село Волендам.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
ТОП-5 космічних місць Землі
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Departure: Дакар
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Закрити
Outlook facebook page